За даними ВООЗ, кожні 40 секунд на планеті стається один випадок суїциду. Проте самогубство можна попередити, якщо вчасно помітити в себе чи іншої людини суїцидальні думки.

Суїцидальні думки час від часу можуть виникати в багатьох людей, які переживають складні ситуації або періоди в житті, проте якщо психіці вистачає адаптивних можливостей – думки відступають, це нормально. Але інколи думки можуть затримуватися та поглинати людину, що призводить до трагічних наслідків.

Ми говоримо з аналітично орієнтованою психологинею про природу суїцидальних думок. Експертка пояснює, коли думки про суїцид є варіантом норми, а коли стають проблемою, ознаками чого можуть бути думки про смерть, як формуються суїцидальні схильності та як помітити їх за собою чи іншою людину.

Віталіна Тумольська

аналітично орієнтована психологиня

Суїцидальні думки в тій чи тій формі можуть виникати в багатьох людей. У ситуації, яка здається складною, втомливою, нестерпною можуть з’являтися думки на кшталт: «Коли це все закінчиться?», «Мені все набридло», «Немає сил це продовжувати та терпіти». Також у ситуаціях тимчасової втрати сенсу життя та мотивації часто може виникати відчуття замкнутого кола, з якого ніби неможливо вибратися.

Якщо психіці вистачає адаптивних можливостей, аби пережити цю ситуацію, побачити або знайти нове джерело сенсу – суїцидальні думки відступають. Тоді можна вважати, що ці думки є варіантом звичної течії життя.

У певний момент життя ми можемо не справлятися, але в нормі потім ми знаходимо ресурс, аби впоратися. Проте в деяких ситуаціях ці думки можуть затримуватися та бути присутніми у вигляді певного постійного фону або ідеї, до яких людина регулярно повертається.

Суїцидальні думки не виникають без причини, вони завжди мають певну ціль

Суїцидальні думки можуть проявлятися у вигляді пасивного відчуття небажання жити, яке супроводжується думками: «От би зі мною щось трапилось», «От би мене збила машина» або переходити в активну форму, а саме – в наміри піти з життя та конкретні плани того, як це здійснити. Це вже симптом, що насторожує.

Питання в тому, з якою регулярністю повторюються ці думки та як сильно вони захоплюють людину. Вона може чинити опір цим думкам або критично до них ставитися чи вони здаються свого роду внутрішнім голосом, який вказує людині як поводитися?

Суїцидальні думки не виникають без причини, вони завжди мають певну ціль. Одна з таких цілей – полегшення важкої ситуації та пошук виходу, акт звільнення від гнітючої ситуації. Якщо суїцидальні думки спостерігаються регулярно – це привід для занепокоєння, ознака, що психіка не може впоратися з певною ситуацією.

Поріг переносності визначається індивідуальними психологічними особливостями, які є вродженими та здобутими, а також самою ситуацією в житті людини. Тобто якщо в людини трапляється якась травматична подія, можливо, виникнення суїцидальних думок є природною реакцією на певному етапі прожиття цієї ситуації. Але якщо людина живе звичайним життям й у неї виникають суїцидальні думки без причини або спостерігаються прояви депресії – небажання прокидатися, відсутність мотивації, апатія, гнітючі думки – тоді це привід для занепокоєння.

Ознаками чого можуть бути суїцидальні думки

  • Ментальні порушення

У будь-якому разі суїцидальні думки є ознакою внутрішнього конфлікту, того, що людину на несвідомому рівні щось не влаштовує в житті. Також суїцидальні думки можуть супроводжувати різні психологічні стани та захворювання. Наприклад, такі думки можуть бути симптомом депресії. Іноді трапляються «усміхнені депресії» – це коли людина ніби нормально функціонує в суспільстві, ходить на роботу, спілкується з людьми, але всередині відчуває спустошення та небажання жити. Ці думки можуть виникати в пасивній формі, втомі, відчутті замкнутого кола.

Іноді суїцидальні думки можуть супроводжувати біполярний розлад, який характеризується чергуванням станів депресії та гіпоманії. Саме в цій зміні полюсів між маніакальною та депресивною фазою, коли з’являється імпульс та енергія для дії, існує ризик суїциду.

  • Гормональні порушення

Суїцидальні думки також можуть виникати на тлі біохімічних процесів. Наприклад, порушення роботи щитоподібної залози впливає на емоційну сферу людини.

  • Вікові зміни

Вікові зміни також можуть супроводжуватися суїцидальними думками. Підлітковий вік доволі небезпечний, тому що в підлітків спостерігається недостатня регуляція емоційної сфери та не до кінця сформована префронтальна кора головного мозку, що відповідає в тому числі за оцінку перспективи, довгострокове планування та формування моделей поведінки. Через це виникає загроза недостатньо обґрунтованої, поспішної оцінки та вчинення імпульсивних дій.

Також дослідження показують, що ризик суїциду підвищується після 45 років. Коли виникає криза середнього віку, люди підбивають підсумки життя й виявляють, що певні можливості втратили, ними більше не можна скористатися, а мотивації, що надихали раніше, вже не актуальні. Є ризик суїциду й у похилому віці, особливо якщо є супутні соматичні або психічні захворювання, які значно погіршують якість життя.

  • Тяжкі соматичні захворювання

Деякі соматичні захворювання активізують депресивні та суїцидальні думки. Наприклад, є дослідження, які вивчають зв’язок між онкологічними захворюваннями, ВІЧ і суїцидальною поведінкою. Виникнення суїцидальних думок за соматичних захворювань має як біохімічні, так і соціальні та психологічні причини.

Як формуються суїцидальні схильності

Крім психічних розладів, причиною того, що психіка знаходить вихід у думках про суїцид, може бути індивідуальна психічна структура людини, яка формується в дитинстві. Наприклад, суїцидальні думки часто виникають у ситуації, яка здається нам нестерпною, а переживання здаються занадто інтенсивними. Це обумовлено нашими індивідуальними психічними особливостями, в тому числі стосунками з першими близькими дорослими в дитинстві (найчастіше це мама).

Спочатку мама є джерелом задоволення, спокою та безпеки для дитини. З часом, за нормального розвитку, дитина усвідомлює маму як окрему людину, яка може не вгадувати її бажання, і тоді дитина переживає перший досвід фрустрації та розчарування. Якщо при цьому дитина отримує достатньо втіхи, підтримки та відгуку на задоволення своїх потреб, з’являється можливість сформувати всередині себе об’єкт підтримки, який буде допомагати справлятися зі складними життєвими ситуаціями в дорослому віці, коли реального об’єкта підтримки немає поруч.

Тобто якщо за якоїсь причини внутрішній об’єкт підтримки не сформувався, можуть бути складнощі з переносністю важких ситуацій. Ситуації, коли певна потреба не задовольняється, будуть здаватися нестерпними. Але є хороші новини – навичка емоційної переносності розвивається у процесі психотерапії, яка розширює межі стерпного та спектр можливих реакцій людини. У психотерапії людина отримує новий досвід підтримки, який вона може інтеріоризувати та використовувати потім.

Суїцидальні думки часто виникають у ситуації, яка здається нам нестерпною, а переживання здаються занадто інтенсивними

Також суїцидальні думки часто спровоковані тим, що агресія, яка в нормі направляється на об’єкт (на іншу людину чи ситуацію), зміщується всередину. Усередині це викликає певне розщеплення та як наслідок – постійні нападки на «погану», винну частину себе, цією частиною може бути тіло в тому числі. Це також має певний зв’язок із дитинством і внутрішніми структурами, які у психоаналізі отримали назву «супер-его».

Як приклад можна навести розповсюдженість суїциду в азійській культурі. Наприклад, якщо людина, яка займає важливу посаду, припускається помилки на роботі, часто наслідком цієї ситуації стає суїцид. Річ у тому, що в конфуціанських традиціях ключову роль відіграють вимоги суспільства, яким треба підкорюватися. Ці потреби транслюють не тільки соціальні інститути, а й сім’ї.

Дитина засвоює ці вимоги, внаслідок чого формуються внутрішні жорсткі, ригідні структури. У ситуації невідповідності своїм внутрішнім вимогам виникає відчуття всепоглинального сорому та провини. У такому випадку, якщо людина продовжує жити, вона постійно піддається внутрішнім атакам. Тож суїцид може сприйматися, як єдиний спосіб позбутися нестерпних відчуттів.

Коли суїцидальні думки стають проблемою

Суїцидальні думки стають проблемою, коли вони звучать регулярно та наполегливо. Вони можуть проявлятися у формі самозвинувачення та певного імпульсу самопокарання. Також це може бути самодеструктивна поведінка, але це необов’язково мають бути тілесні ушкодження. Самодеструктивною поведінкою може бути позбавлення себе сну, їжі, переїдання, ненормована робота або будь-яка інша тяжка зайнятість, яка виснажує людину.

Також це може бути навмисне потрапляння в потенційно небезпечні ситуації, наприклад, регулярно переходити дорогу на червоне світло або вживання алкоголю чи наркотичних засобів. Це маркери, які дозволяють зрозуміти, що відбуваються саморуйнівні процеси.

Як допомогти собі

Насамперед потрібно розуміти, що суїцидальні думки часто вирішують та обслуговують життєві завдання. Адже якщо поговорити з людьми, які думають про суїцид, стає очевидно, що в багатьох випадках це не бажання померти, а небажання жити в певних умовах.

Подумайте, про що сигналізують ваші суїцидальні думки, запитайте себе: «Чи є щось, що би могло змінити мої відчуття? Можливо, в моєму житті є щось, що має піти або, навпаки, з’явитися у ньому?». Навіть якщо відповідь на це питання здається вам фантастичною або недосяжною для реалізації власноруч, це спроба глибше зрозуміти, що стоїть за суїцидальними думками, та налагодити діалог із внутрішніми частинами.

Для людини може бути важливим і необхідним поділитися цими думками з іншими, але в такому стані люди дуже часто можуть відчувати, що їх не розуміють, або відчувати себе знехтуваними, такі розмови можуть викликати страх. Часто люди, які думають про суїцид, бояться нерозуміння та знецінення своїх переживань, бо іноді трапляється так, що людина ділиться своїми думками та переживаннями, а їй відповідають щось на кшталт: «Ну йди, стрибай із балкона» або «Просто не думай про це».

На мою думку, намагатися позбутися від суїцидальних думок у буквальному сенсі та намагатися відігнати їх від себе навряд чи корисно. Необхідно зрозуміти, яку мету мають ці думки та про що сигналізують у психіці та тілі. Бажано звернутися з цим запитом до психотерапевта, аби виключити суто біохімічні причини. У разі невідкладності можна звернутися на лінію з питань запобігання суїцидам, у «швидку» або поліцію.

Як помітити суїцидальні наміри в людини

Деякі дослідження стверджують, що 60% суїцидів здійснюється без заявлених намірів. Люди живуть поруч із нами й ніби нормально функціонують, але раптово й неочікувано для навколишніх може трапитися така трагічна подія. Тому якщо людина говорить про свої суїцидальні наміри чи думки – це важливий сигнал. Можливо, вона вагається, очікує певної допомоги або оцінки, навіть якщо говорить навколишнім, що вона їй не потрібна.

Суїцидальні наміри можна помітити за побічними ознаками. Наприклад, нетиповою поведінкою: людина може мати пригнічений настрій, уникати спілкування, ізолюватися від навколишніх або, навпаки, нетипово активно себе поводити, витрачати багато грошей, багато посміхатися, жартувати.

Іноді люди говорять про суїцидальні наміри в жартівливій формі, що є певним захисним механізмом. Коли людина говорить про суїцид, жартуючи, вона ніби приміряє цю ідею, бо не відчуває, що може говорити про свої суїцидальні думки серйозно в цьому оточенні або перед собою. Хоч людина й говорить про суїцид у жартівливій формі, певне посилання в цьому зберігається.

Також сигналом може бути те, що в людини з’явилися шкідливі звички або залежності, яких не було раніше, ризикова поведінка. Часто людина, яка планує суїцид, може несвідомо прощатися з навколишніми або ініціювати розмови про спільне минуле, дарувати подарунки з неочікуваних приводів або дарувати свої речі. Так людина ніби підсумовує своє життя.

Як допомогти людині, яка думає про суїцид

Людині, яка говорить про суїцид, потрібна допомога, оскільки іноді цей стан може поглинати й самостійно вибратись із нього дуже важко. У такому стані людина сприймає те, що відбувається, як єдину реальність. Для людини її сприйняття світу найбільш реалістичне, скільки би інші не говорили, що життя прекрасне, як би не звертали її увагу на наявні можливості, в такому стані вона не здатна це побачити. Пошук інших стратегій займає певний час і не завжди цей час є. Якщо в певний момент життя людини стає нестерпним, за сукупності певних факторів життя може закінчитися суїцидом.

Важливо бути чесними. У нашому суспільстві панує думка, що якщо ми будемо прямо запитаємо людину: «Чи є у тебе думки про суїцид?», це підштовхне людину до цього. Насправді це не так. Якщо людина насправді думає про суїцид, вона, навпаки, відчує, що ви не боїтесь цієї теми й можете бути на її боці.

Нормально, а інколи й необхідно, запропонувати людині психологічну допомогу

Дуже часто люди, які думають про смерть, відчувають, що від інших їх відділяє певна прірва, тому що інші думають про життя та радість. Їм здається, що цю межу вже не можна перейти назад. Але коли ви показуєте, що про суїцидальні думки можна говорити, коли ви легалізуєте це право, людина відчуває, що вона може говорити про свої переживання, і це може стати підтримкою для неї.

Потрібно висловити своє розуміння й важливо не заперечувати, не знецінювати переживання людини. Треба проговорити, що людині зараз важко, що десь вона не справляється та що її думки про суїцид – це природно в цих умовах, що про них можна говорити. Для людини, що перебуває в такому стані, важливо, щоб інший міг витримати ті почуття відчаю, болі, які їй здаються нестерпними, та не відвернутися.

Нормально, а інколи й необхідно, запропонувати людині психологічну допомогу. Якщо людина негативно налаштована, варто пояснити, з якими намірами ми рекомендуємо людині психологічну допомогу. Тобто не тому, що хочемо наліпити певний ярлик, а тому, що допомога може знадобитися кожному, це не прояв слабкості. У критичних станах обов’язково необхідно звернутися за професійною психологічною допомогою.