У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу Treatfield пояснює почуття та ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розбираємося, чому після психотерапії стан може погіршуватися та в яких випадках це нормально.

Часто у процесі психотерапії доводиться стикатися з неприємними почуттями, діставати з глибин складні переживання, уперше щиро говорити про власний сором і проживати найбільші страхи. Може бути дуже неприємно, а іноді здається, що стає гірше, ніж раніше. Це нормальна частина терапії. Але бувають випадки, коли шкоди завдає некомпетентність психотерапевта або неправильно обраний метод терапії. Розповідаємо, як розпізнати, у чому причина та чому важливо обговорити все з власним психотерапевтом.

Підтримай The Village!

Donate

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт, співведучий подкасту «Простими словами»

Марія Лемещук

кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка

Чи може психотерапія нашкодити

Ілля: Якщо людина відчуває, що від психотерапії їй стає гірше, на це буває декілька причин.

Проблема некомпетентності психотерапевта. Ймовірно, спеціаліст ще не має достатньо досвіду або поводиться непрофесійно, наприклад, спілкується з клієнтом у директивному тоні.

Психотерапія на певний час погіршує стан людини, бо це робота з болісними почуттями. Можливо, людина вперше в житті відкрито говорить про свої почуття, фокусується на неприємних переживаннях, увесь біль і горе починають виходити назовні, тому й емоційний стан тимчасово погіршується. Психотерапію у цьому сенсі можна порівняти з реабілітацією, коли після перелому людині потрібно ходити до реабілітолога. Це не найприємніший процес, під час реабілітації біль посилюється, але це важливо для відновлення. Якщо ми говоримо про роботу з таким запитом як горе, не обов’язково клієнту після кількох сеансів стане краще, навпаки, тимчасово ситуація може загостритися.

Людині не підходить напрям терапії. Зазвичай, в якийсь момент і терапевту, і клієнту стає зрозуміло, що метод роботи потрібно змінити й краще перенаправити цього клієнта до колег, які працюють в іншому напрямі або до лікаря-психотерапевта. Наприклад, якщо до гештальт-терапевта приходить людина з депресією або булімією й через якийсь час помітно, що клієнту стає гірше, і це не тимчасова психологічна «кріпатура», хороший спеціаліст має перенаправити клієнта до психіатра.

Марія: Сама собою психотерапія не може нашкодити людині, але погіршити стан можуть різні чинники. Я б розділила їх на чотири групи.

Клієнт має недостатньо мотивації для того, щоби працювати, або ж чекає від психотерапії вау-ефекту, але не докладає зусиль.

Психотерапевт недостатньо кваліфікований, порушує особисті межі клієнта.

Між психотерапевтом і клієнтом змінюються стосунки: як у бік занадто близького контакту, так і емоційного відчуження.

Стан клієнта не лікується психотерапією.

Психотерапія на певний час погіршує стан людини, бо це робота з болісними почуттями

Як зрозуміти, що не так у моєму випадку

Ілля: Терапевт несе діагностичну відповідальність, але вона лежить на клієнті також. Важливо, аби людина розуміла: їй стало гірше, вона на правильному шляху чи їй узагалі некомфортно у спілкуванні з терапевтом.

Тут можна провести аналогію зі спортзалом. Людина приходить, починає займатися, розуміє, що це для неї корисно, але відчуває багато спротиву, адже в залі потрібно важко працювати. У психотерапії може відбуватися так само, і це нормальний процес. Клієнт бореться з власним внутрішнім спротивом – це обов’язкова частина роботи – але сумнівів про те, що ця робота потрібна, немає. Процес психотерапії може бути некомфортним, адже потрібно говорити про складні почуття, заглиблюватися у свої переживання, розповідати про те, за що соромно. Але важливо, щоб простір для цього був комфортним, як і спілкування з психотерапевтом.

Якщо ж клієнт розуміє, що йому емоційно гірше, відчуває ворожість, неприязнь, але немає розуміння, що це зрештою принесе користь, тоді проблема може бути в методі або у психотерапевті.

Марія: Якщо після психотерапії стає гірше, потрібно обов’язково сказати про це спеціалісту, він краще зможе визначити, у чому проблема: не підходить метод терапії чи альянс побудований неправильно. Таких «чи» може бути дуже багато, тому потрібно разом із терапевтом розібратися у причинах і вже потім вирішувати, що змінювати.

Важливо, аби людина розуміла: їй стало гірше, вона на правильному шляху чи їй узагалі некомфортно у спілкуванні з терапевтом

На жаль, проговорення таких тем відбувається не завжди, бо часто, коли клієнт відчуває, що йому стає гірше – просто не приходить на наступний сеанс. У нього залишається думка, що психотерапія не допомагає, а тільки погіршує стан. І вона сильно впливатиме на те, чи почне людина наступну психотерапію, коли вона це зробить і яким буде вплив.

Ілля: Якщо під час такої розмови терапевт каже, що все ок, так і має бути, треба звернути увагу на ставлення спеціаліста. Психотерапевт повинен приділити увагу почуттям клієнта, його незадоволенню, напрузі. Спеціаліст не може ігнорувати почуття клієнта, він має розбирати їх і пояснювати, чому так відбувається, чим це може бути корисно. А якщо звучить фраза: «Усе добре, розповідай мені далі про своє горе», то це некомпетентно.

Як зрозуміти, який метод мені підходить

Ілля: Якщо дуже спрощено розділити три найпопулярніші різновиди терапії за тими проблемами, які вони розв’язують, то це виглядатиме приблизно так:

Психоаналіз – найбільше підходить людям, які хочуть зрозуміти, як щось влаштовано в їхньому житті, адже цей напрям аналізує та пояснює явища. Звісно, інші напрями теж вирішують це завдання, але психоаналіз першочергово виконує цю функцію.

Когнітивно-поведінкова терапія має більш структурний підхід, який добре працює, коли треба зняти якийсь яскраво виражений симптом. Цей напрям підходить для таких проблем, як клінічна депресія, булімія, анорексія, межовий розлад особистості тощо.

Психоаналіз – найбільше підходить людям, які хочуть зрозуміти, як щось влаштовано в їхньому житті

Гештальт-терапія – дуже емоційний напрям. Це про новий унікальний досвід і готовність його отримувати, спонтанність та експерименти. У цей метод часто приходять люди, для яких важливий розвиток різних емоційних досвідів, наприклад, робота із соромом, почуттям провини тощо. Для клінічної депресії це, можливо, не найкращий метод, хоча це дуже умовно, бо є гештальтисти, які добре працюють із депресією.

Марія: Людина може пропрацювати свою проблему в одному методі, а потім спробувати інший, і він буде доповнювати попередній, адже методи терапії не повністю перекривають одне одного. Наприклад, когнітивно-поведінкова терапія може допомогти побороти депресію, а далі людині захочеться розв’язувати інші проблеми в гештальт-підході або навпаки.

Як зрозуміти, що проблема у психотерапевті

Ілля: Є багато критеріїв некомпетентності. Наприклад, терапевт оцінює клієнта, принижує його гідність, заперечує або не реагує на зауваження про те, що у процесі психотерапії людині щось не подобається. Терапевт не може заперечувати почуття клієнта. Навмисна шкода людині, порушення її кордонів, особистого простору та конфіденційності – це серйозні помилки. У нас ще немає грамотного юридичного кодексу на рівні держави, який би передбачав покарання за це. Проте такий кодекс завжди є на рівні товариств різних напрямків психотерапії, до яких, як правило, належать спеціалісти. Терапевти дотримуються кодексу, адже від цього залежить їхня професійна репутація.

Навіть хороший терапевт – теж людина, тому він може ненавмисно зачепити клієнта своїм зворотним зв’язком. Так стається це не тому, що він хоче нашкодити, а тому, що не знає, як та чи інша фраза відгукнеться у ньому.

Приклад ситуації: клієнт скаржиться на маму, терапевт хоче захистити його та говорить оцінювальне судження про його маму. Наступного разу клієнт каже, що це зачепило його. Якщо терапевт добросовісний, він має піти на супервізію, щоби проаналізувати свою помилку. Може виявитися, що він зливається з клієнтом і в цей момент намагається стати фігурою, яка захищає клієнта. Можливо, так відбувається тому, що в самого терапевта в дитинстві не було нікого, хто б його захищав. Терапевти теж люди, тому іноді потрапляють у свої травми поруч із клієнтами. Але це частина роботи, подібні помилки не мають руйнівного характеру, а, навпаки, можуть стати поштовхом уперед.

Навіть хороший терапевт – теж людина, тому він може ненавмисно зачепити клієнта своїм зворотним зв’язком

Марія: Помилки психотерапевтів умовно можна розділити на медичну помилку та халатність. Це і в медичній психології, і в медицині загалом.

Медична помилка – те, що неможливо було передбачити наперед. Наприклад, у хірургії це може бути атипове розташування судин. Хірург не міг подумати, що так відбудеться, і під час операції це призвело до негативних наслідків. У психотерапії так само.

А халатність – коли психотерапевт свідомо або несвідомо шкодить клієнту, але він міг би уникнути цієї шкоди, якби краще виконував свою роботу, був уважнішим до людини.

Чи може психотерапія не підходити взагалі

Ілля: Це чудовий інструмент, але він працює тільки на добровільній основі. Якщо в людини є внутрішня потреба, тоді вона може допомогти. Якщо ж її хтось інший змушує ходити на терапію, а вона не бачить у цьому сенсу для себе, тоді це не матиме позитивного ефекту.

Іноді від клієнтів можна почути, що психотерапія їм не підійшла, але,імовірніше, у такому випадку не підійшов конкретний терапевт або напрям терапії. Як показує практика, ці клієнти потім знаходять нового терапевта, але вже в інших напрямах.

Марія: Я стикалася з тим, що клієнти приходять і кажуть: «Мені порадили прийти до психотерапевта, але я не вірю, що це мені допоможе». Якщо людина не готова відкриватися та йти на контакт, працювати між сесіями зі своєю проблемою, психотерапія не допоможе їй. Це командна робота терапевта і клієнта, тому тільки коли є зусилля з обох боків, буде позитивний результат.

Що подивитися

  • «Мільярди» – серіал, у якому показаний процес порушення психотерапевтом етичного кодексу і наслідків цього.

Що почитати

  • Джеймс Бьюдженталь «Наука бути живим» – книжка описує діалоги психотерапевта з клієнтами. У ній добре передаються моменти, коли вони говорять про те, що їм не подобається в терапії, і реакція спеціаліста на це. Також розповідається про випадки, коли клієнти розчарувалися в терапії.

Текст: Юлія Беба

Редактор: Марк Лівін

Літературна редакторка: Ніка Пономаренко

Дизайн: Анна Шакун