У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами платформи онлайн-психотерапії treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідаємо, чому важливо навчитися усамітнюватися та як це допомагає переживати самотність.

Почуття самотності з’являється тоді, коли в нас виникає потреба, пов’язана з іншими людьми, яку ми не можемо задовольнити. Почуватися самотнім можна навіть маючи багато друзів і рідних, але річ не завжди в них. Часто причина в тому, що ми самі не усвідомлюємо своєї потреби й не знаємо, як її задовольнити. Краще зрозуміти себе і знайти контакт із собою допомагає практика усамітнення. Розбираємося, що робити, якщо вам самотньо та чому найкраща вправа від самотності – це бути наодинці з собою.

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт. Співавтор психологічного кіноклубу Twin Peaks

Марія Лемещук

кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка

Самотність чи усамітнення: у чому різниця

Марія: Самотність – це суб’єктивне почуття людини, пов’язане з тим, що вона або не отримує позитивних емоцій від контакту з іншими, або перебуває в певній ізоляції. Самотня людина необов’язково не має рідних чи друзів, зазвичай у неї є різні контакти, але вони можуть бути формальними й не задовольняти її потреби.

Усамітнення – це базова потреба людини бути в тиші наодинці. Усамітнення дає простір для саморозвитку та планування, тільки наодинці з собою ти можеш зрозуміти, хто ти, до чого прагнеш і яким є.

Ілля: Самотність – це зазвичай брак чогось, а усамітнення переживаться як стан спокою. Самотність – це коли мені з собою погано, усамітнення – це коли мені добре з собою.

Усамітнення – це базова потреба людини бути в тиші наодинці

Приклад: Людина хоче близькості й приходить на тусовку. Тут може бути кілька варіантів: або вона не знає, як почати діалог з кимось на важливі для неї теми, або їй дуже погано, а вона тримає все в собі й ні з ким не ділиться. Людина прагне відкритися перед кимось, але в неї ніколи не було схожого досвіду, немає навички будувати контакт, тому вона чекає, що інші самі здогадаються, як їй погано, та підійдуть першими. А люди не здогадуються і не запитують нічого, але вони й не мають цього робити.

Зазвичай глибинні причини криються в травмах розвитку, коли батьки недостатньо розуміли потреби дитини. На жаль, майже всі ми мали схожий формат стосунків: у мене зароджується якась потреба, батьки не можуть її задовольнити, а я навіть не знаю, як про це попросити, і мені від цього погано.

Чому ми почуваємося самотніми

Ілля: Загалом схема така: є певна потреба, найчастіше пов’язана з близьким якісним контактом, яку людина не може задовольнити, що й викликає самотність. Та це лише один з багатьох сценаріїв.

Як показує практика, найчастіше самотність переживається поруч з іншими. Коли людина почувається самотньою, йдеться про те, що якісь її потреби не закриті. Якщо при цьому вона поруч з іншими людьми, на контрасті почуття незадоволеної потреби тільки посилюється.

Приклад: Людина розходиться з партнером. Їй хочеться стосунків, але вони вже неможливі. Коли вона йде вулицею і бачить парочку, яка цілується, її почуття горя та самотності збільшується. Все тому, що потребу в близькості з важливою людиною більше неможливо задовольнити. А можливо, горе вже минуло, але ще немає нового партнера. І людина почувається самотньою.

Самотність не завжди залежить від інших, можливо, людина сама не знає, чого вона хоче, і не розуміє, як це отримати. А природним чином це не відбувається.

Марія: Немає жодної людини, яка б ніколи в житті не переживала самотність. І хоча ми говоримо, що це почуття зі знаком мінус, відчувати його нормально.

Сьогодні ми намагаємося подолати самотність спілкуванням у соцмережах, переглядом фільмів і серіалів, хтось – алкоголем або іншими залежностями

Людина може бути популярною у соцмережах, мати тисячі підписників, але почуватися абсолютно самотньою, бо в неї немає жодного глибокого контакту. Саме глибина і контакт з іншими не дають нам почуватися самотніми. Для цього цілком достатньо мати кількох близьких людей.

Почуття самотності тісно пов’язане із самооцінкою. Якщо вона в нормі, людина не буде так гостро сприймати періоди самотності. Якщо ж самооцінка занижена, найімовірніше, людина розглядатиме самотність крізь призму відчуття «зі мною щось не так». Згодом це призводить до замкненого кола, коли через низьку самооцінку ти сам ініціюєш відсутність близьких контактів і водночас почуваєшся самотнім і загубленим.

Причиною занадто дискомфортного переживання самотності може бути те, що людина просто не вміє бути наодинці з собою. Наприклад, якщо змалечку батьки завантажували дитину гуртками і вивченням п’яти мов, не даючи їй вільного часу на самоті, вона може мати психологічну проблему і в дорослому віці не знатиме, як будувати довірливі стосунки з іншими, й часто почуватиметься самотньою. Щоби профілактувати це з раннього дитинства, батькам варто залишати дитині дві-три години на день вільного часу, щоб вона навчилася бути наодинці з собою, вміла розпоряджатися вільним часом і почувалася при цьому комфортно. Це запорука того, що в дорослому віці періоди самотності не будуть для неї деструктивними.

Чим небезпечна самотність

Марія: Переживання самотності дуже суб’єктивне. Для когось воно буде згубним, викликатиме порушення сну, апатію, депресивні стани, психосоматичні розлади. Для інших самотність принесе лише певний рівень дискомфорту.

Ілля: Люди можуть роками почуватися самотніми, нічого страшного в цьому немає, але гостра фрустрація, коли довго не задовольняєш важливу потребу, може призвести до депресії. Жах і вся природа цього процесу в тому, що в людини немає навичок будувати близькі контакти, але потреба є. І тоді вона сама ізолюється, бо для неї непосильно, наприклад, покликати когось на каву. Вона живе з потребою близькості, але реалізувати її не може, тому з часом все більше замикається в собі.

Добре, якщо в людини вистачає сил піти на психотерапію або вона намагається сама переступати через себе і почати контактувати з іншими, бо, коли вона починає говорити про свої почуття та переживання, почуття самотності, як правило, проходить. Будувати близькі стосунки – це тривожно, але якщо нічого з цим не робити, на людину може чекати депресія.

Що допомагає від самотності

Марія:

Знаходити контакт із собою. Тільки тоді, коли ми в гармонії з собою, ми можемо побудувати якісні стосунки з іншими. Часто ми шукаємо причину в комусь, стараємося більше забирати й менше віддавати у стосунках, чекаємо, коли до нас прийдуть і щось запропонують, а самі залишаємося пасивними. Тут питання в тому, щоб іти назустріч і проявляти активність.

Розуміти, що самотність – це певний період у житті. Не потрібно сприймати його як катастрофу і думати, що так буде завжди.

Відділяти самотність від себе. Те, що я сьогодні самотній чи самотня, не робить мене менш цінним і не говорить нічого про мене. Якщо людина розумітиме, що це такий період життя, а з нею загалом все ок, їй буде ставати набагато легше психологічно.

Практикувати усамітнення. Самотність потрібно пропрацьовувати у психотерапії. Це довготривала робота. Але допомогти може тренування навичок усамітнення. Можна поставити собі план протягом тижня залишатися на самоті на 15 хвилин на день. У цей час важливо уникати будь-якого контакту з людьми. Згодом цей час можна збільшити до пів години або години. На початку залишатися наодинці зі своїми думками може бути складно, тому на ранніх етапах можна залишатися наодинці, займаючи себе переглядом фільму чи прочитанням книги. Згодом варто прийти до «чистих» стосунків з собою, де будете тільки ви, ваші думки або їх відсутність. Цю навичку потрібно тренувати постійно, щоб у майбутньому в періоди самотності почуватися комфортно із самим собою.

Тільки тоді, коли ми в гармонії з собою, ми можемо побудувати якісні стосунки з іншими

Ілля: Якщо людина відчуває, що їй самотньо, було б добре не терпіти це, а намагатися контактувати з іншими. Візьмемо два варіанти:

1. Якщо в людини вже побудовані стосунки, є друзі та близькі, але вона потрапила у сильне почуття самотності, було б добре розібратися, що сталося, яка потреба незадоволена. Поки не зрозуміло, що саме викликало переживання самотності, навряд чи можна буде розв’язати проблему. Водночас симптоматично добре допомагає якісний контакт із близькими людьми.

2. Якщо йдеться про того, в кого взагалі немає близьких стосунків ні з ким, тут, навпаки, потрібно починати хоча б з походу в людні місця, де можна просто спостерігати за іншими. В людини може поки що не бути сил, щоб будувати близькі стосунки, але вже прогулянка парком є помічною. Далі потрібно починати спілкуватися з іншими – контакт лікує. Можна робити це у формі ігрової активності, наприклад, грати у баскетбол. Тут немає близького контакту, але ми граємо разом, у нас є спільна мета і цінність.

Самотність зазвичай минає, коли можеш сказати комусь: «Мені дуже самотньо, побудь зі мною». Хоча б говорити про неї – це вже дуже важливо.

Що почитати

  • Поезія Срібної доби
  • «Квіти для Елджернона», Деніел Кіз
  • «Парі», Антон Чехов

Навіщо практикувати усамітнення

Марія: Якщо людина вміє якісно усамітнюватися, найімовірніше, її психіка перебуває у стані гармонії та умовної норми. Адже часто психологічні проблеми пов’язані з тим, що людина загалом не може усамітнитися, в неї автоматично з’являються страхи і тривога. А здатність до усамітнення – це запорука психологічного здоров’я.

Коли людина хоче краще себе зрозуміти, усвідомити свої справжні бажання та цілі, їй треба навчитися залишатися у тиші наодинці з собою.

Усамітнення також потрібне для обробки нашого попереднього досвіду, бо тільки тоді, коли ми на самоті, то можемо запитати себе: «Що це для мене означає? Що я думаю про цю подію чи ситуацію?». В рутині та життєвій гонці ми не встигаємо поставити собі ці запитання, тому багато моментів проживаємо на автоматі, не ловимо свої емоційні реакції, не можемо зупинитися і глибинно порадіти з чогось або посумувати. А усамітнення дає таку можливість.

Ілля: Ми соціальні, але ми не колективний розум. Нам важливо об’єднуватися для того, щоб вижити, але однаково кожен з нас живе наодинці зі своєю свідомістю. Ми ніколи не можемо точно знати, що відчуває інша людина, а можемо лише частково дізнатися про це з її слів. Кожен із нас закритий сам у собі назавжди. Ніхто ніколи не зрозуміє мене на 100%, тому що він не я.

Усамітнення також потрібне для обробки нашого попереднього досвіду

Усамітнення важливе, тому що тільки в такі моменти я усвідомлюю себе і починаю розуміти, чого хочу. Це ніби оновлення системи на комп’ютері.

Клієнти часто говорять про те, що бояться бути наодинці. Вони не вимикають світло, якщо вдома нікого немає, їм стає тривожно, тому вони завжди намагаються залишатися в контакті з іншими. Запропонувати людині 15 хвилин просто полежати без телефона, серіалу, без кішки чи собаки, залишитися повністю наодинці з собою може виявитися страшною ідеєю, тому що в голові у нас велика кількість неусвідомленого матеріалу, що починає виходити на поверхню. Поки в тебе є телефон чи люди, ти з цим не стикаєшся, а там багато всього: страх, тривога перед майбутнім, неміцна ідентичність. І все це проявляється. Однак саме в процесі усамітнення ти можеш до себе прийти.

Що подивитися

  • «Олдбой», 2013
  • «Соляріс», 1972

Ілюстрації: Анна Шакун