У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску – розповідь про егоїзм.

За словами психологів, часто люди плутають турботу про себе з егоїзмом. Якщо споживацьке ставлення до людей і нечутливість до інших є егоїзмом, то відмова допомогти комусь, коли немає сил та бажання, – це турбота про власні потреби. Розбираємося, у чому різниця між егоїзмом і піклуванням про власні потреби та чому пора припинити називати людей егоїстами тільки тому, що вони не дають іншим себе використати.

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт. Співавтор психологічного кіноклубу Twin Peaks

Надія Табакова

психологиня, гештальт-терапевтка

Що таке егоїзм

Ілля: Егоїзм – це поведінка, що характеризується орієнтацією людини на власну користь та вигоду. Коли особисті інтереси переважають над інтересами інших людей.

Надія: Егоїсти – це люди, які не просто живуть для себе, а використовують інших для власної вигоди і вважають, що мають на це право. Егоїзм як споживацьке ставлення до світу і людей навколо – це коли я ставлю машину в п’ятому ряду, а ви об’їжджайте мене, як хочете.

Ілля: Важливо розрізняти егоїзм і те, що називають цим словом у побуті. У 90% ситуацій людину називають егоїстичною тому, що вона не хоче робити щось, чого від неї очікують: кудись разом поїхати, допомогти, дати грошей. Тобто не хоче задовольняти потреби інших.

Якщо мій друг просить допомогти переїхати, я відповідаю, що не можу, і він у відповідь називає мене егоїстом, це підміна понять. Я маю право відмовити людині в допомозі, бо бережу свій час і власні кордони.

Але якщо людина знає, що в певному місці не можна паркувати машину, але робить це, заважаючи іншим, – це егоїзм.

Егоїсти – це люди, які не просто живуть для себе, а використовують інших для власної вигоди і вважають, що мають на це право

Егоїзм vs турбота про себе

Надія: У роботі з клієнтами я стикаюся з тим, що людям, яким мама вже життя казала щось типу «посуд не помив – ти егоїст», дуже важко розрізнити турботу про себе і справжній егоїзм. Тому багато дорослих людей частіше піклуються про інших, а не про себе.

Часто молоді мами кажуть: «Якщо зустрінуся сьогодні з подругами, я кину свою дитину і чоловіка, буду егоїсткою». У роботі з ними я наводжу такий приклад: пропоную уявити дворічну дитину, чия мама не спала тиждень і не розважалася два роки. Чи побажали б ми цій дитині бадьору і веселу маму? Іноді молодим мамам турботу про себе доводиться презентувати як турботу про маму своєї дитини або коханку свого чоловіка.

Здоровий егоїзм, або турбота про себе – це усвідомлення, що треба щось робити для себе, щоб бути повноцінно присутніми в стосунках. Наприклад, поспати або відмовити другу в допомозі, а замість цього провести час зі своєю дівчиною.

Чому люди не вміють турбуватися про себе

Ілля: Сценаріїв може бути багато. Найбанальніше – коли людина переконана, що любов можна отримати лише за певні заслуги. Наприклад, коли мама скаже, що любить мене, тільки якщо я принесу п’ятірку, помию посуд або поїм кашу. Так світ змушує мене бути нечутливим до себе.

Зазвичай дитина, яка росте в сім’ї, де батьки думають тільки про себе, називає всіх егоїстами. Вона звикла терпіти, у неї немає навички отримувати щось для себе.

Але треба мати на увазі, що ми говоримо про загальні принципи – це не означає, що так трапляється у всіх, може скластися і по-іншому.

Надія: Мама, чутлива тільки до себе, породжує людину, яка обслуговує світ, а мама, нечутлива до себе, породжує егоїста.

Потрібно зберігати баланс: у деяких періодах розвитку дитини треба максимально задовольняти її потреби, а потім мамі слід прислухатися до себе і навчити дитину враховувати і її потреби.

Дуже важко розрізнити турботу про себе і справжній егоїзм

Як стають егоїстами

Надія: На жаль, більшість радянських сімей, які складалися з мами і бабусі, були побудовані на тому, що найкраще дістається дитині. Але найсмачніша цукерка не має діставатися лише дитині, вона має бути поділена на трьох. Коли я забираю своїх дітей зі школи, часто бачу, як мами 12-річних хлопців несуть їхні рюкзаки. Так народжується нечутливість до матері. Нечутливі до себе матері виховують дітей, нечутливих до оточення.

Щоб дати дитині щось зрозуміти про себе, мама повинна спочатку сама відчути, що їй важко, що вона втомилася, і запропонувати дитині зробити це самостійно.

Ілля: Дитина – це ніби маленька система, яка отримує сигнали від світу. Якщо їй приходять сигнали про те, що вона має враховувати почуття інших, то в ній це закладається. А якщо ні, то така навичка в неї просто не з’явиться. Справжні егоїсти – це залюблені діти, яких оточували гіперопікою, у яких немає відчуття, що навколо існує світ з іншими потребами. Коли такі діти стають дорослим, вони можуть поставити машину там, де їм хочеться, бо в них є глибоке переконання, що весь світ створено для них.

Є парадокс: людина, яка вважає себе егоїстичною або боїться такою бути, у більшості випадків такою не є

Надія: У нормі дитина має входити в сімейну систему і їй не має бути завжди комфортно. Вікові кризи полягають в тому, що середовище починає вимагати від тебе більше, ніж ти можеш дати, а ти вчишся це робити – це суть дорослішання. А якщо середовище не вимагає, а продовжує витирати тобі соплі, вдягати куртки і вкладати ложкою в рот кашу, із цього народжується справжній егоїзм.

Ілля: Є парадокс: людина, яка вважає себе егоїстичною або боїться такою бути, у більшості випадків такою не є. Справжні егоїсти – не ті, хто навмисно роблять щось погане, а ті, хто не мають чутливості до інших. Вони дійсно можуть не розуміти, що роблять щось не так.

Я егоїст і мені ок. Це нормально?

Надія: Коли стверджують «я егоїст і мені нормально», це звучить як маніфест людини, яка тільки нещодавно почала вчитися піклуватися про себе. Це як підліткова сепараційна агресія – «так, я грубий, мені можна». Зазвичай подібні фрази можна почути від людей, які ще вчора взагалі не вміли піклуватися про себе, а сьогодні почали, тож їм доводиться самостверджуватися в цьому. Здоровий егоїзм не потребує маніфестації.

Ілля: Коли людина розуміє, що буде робити для інших, а чого не буде, коли добре знає свої кордони та відчуває кордони інших, їй не потрібне слово «егоїзм».

Якщо подивитися на це з точки зору макропроцесів, то, наприклад, в Америці культура індивідуалізму зараз іде на спад: люди починають об’єднуватися навколо колективних цінностей. Але в нас індивідуалізм ще навіть не настав – ми тільки приходимо до нього.

Надія: «Подивіться, я турбуюся про себе!» – це маніфестація егоїзму. Це властиво нашому суспільству, яке стоїть на порозі відділення від традиційного укладу життя, коли те, що думають про тебе, важливіше за те, що ти сам думаєш і відчуваєш.

Ілля: Усе це тягнеться від радянського минулого – комуналки, гуртожитки, відсутність приватної власності. Ніби якщо я хочу мати щось своє, для суспільства я стаю егоїстом.

Здорова людина просто скаже, якщо вона чогось хоче чи навпаки.

Що подивитися

«Бенкет хижаків», 1964 рік. В окупованій Франції компанія друзів збирається на святкування. Тим часом вбивають німецького солдата, район оточують, а гестапо хоче розстріляти двох людей із цієї компанії. Обрати двох мають вони самі. Поведінка деяких персонажів ідеально вписується в поняття егоїзму.

«Мій король», 2015 рік. Це фільм про співзалежні стосунки між чоловіком і жінкою. Він егоїстичний і робить усе, що заманеться, а вона його все одно любить і страждає.

Що почитати

«Мама на нулі». Автори: Анна Куусмаа, Анастасія Ізюмська, Людмила Петрановська та інші.

Вправи

Вправа 1

Щоразу, коли ми помічаємо, що хотіли в чомусь відмовити іншій людині, але не зробили цього, варто записувати ці ситуації. Це буде формувати усвідомленість процесів, у яких ми собі зраджуємо. Зазвичай за цим стоїть багато почуттів, тому тут бажано працювати із психотерапевтом. Але якщо говорити про самостійну роботу над собою, то варто спробувати зрозуміти, що зупинило в той момент і не дало відмовити, яка фантазія є щодо цього. Наприклад, про мене погано подумають, скажуть, що я егоїст, мені буде соромно.

Вправа 2

Деяким людям відповісти на прохання інших «я хочу» або «я не хочу» буває дуже складно. Тому варто в цей момент звертати увагу на фізичні можливості свого тіла. Наприклад, подруга дзвонить вам і просить поговорити просто зараз. А ви вже п’ять годин не їли, у вас паморочиться голова, і перед вами стоїть гаряча їжа. Існує об’єктивна реальність – вам треба поїсти. Тому на перших етапах можна ставити собі в подібних ситуаціях банальне запитання: «що потрібно моєму тілу зараз?». Для людей, які не звикли задовольняти себе, але звикли задовольняти інших, «моє тіло потребує» – більш зрозуміла категорія, ніж «я хочу». Тобто між вислухати подружку і поїсти я обираю друге, тому що моє тіло цього потребує.

Якщо у вас болять ноги, а вас просять пробігти 10 кілометрів за компанію, послухайте своє тіло, запитате у своїх ніг, чи зможуть вони носити вас завтра. Це звучить банально, але це діє.

Ілюстрації: Анна Шакун