У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідаємо, що робити, якщо здається, ніби вас ніхто не любить.
Психологи кажуть, що це почуття може з’являтися з кількох причин. Наприклад, через травматичний досвід з дитинства, після якого доросла людина не знає, що означає любити, і не здатна приймати любов інших. Проте в деяких ситуаціях дефіцит любові може бути пов’язаний з незадоволеними потребами або із середовищем, яке просто не дає любові та підтримки. Розбираємося, чому нам так важливо, щоб нас любили, і чим може бути небезпечний дефіцит любові.
Наталія Шаригіна
психологиня, гештальт-терапевтка
Антон Федорець
кандидат психологічних наук, сертифікований гештальт-терапевт
Мені здається, що мене ніхто не любить. Чому так?
Наталія: Усі базові установки ми отримуємо в дитинстві. Згодом вони переходять у доросле життя та впливають на те, як ми будуємо стосунки. Якщо дитина отримує почуття любові, безпеки та прийняття, у дорослому віці вона матиме хороший фундамент для почуття власної гідності та самоповаги та зможе будувати стосунки на основі взаємоповаги. Якщо у дитинстві людина росла в любові, то почуття того, що її не люблять, не буде з’являтися в дорослому житті або виникатиме вкрай рідко. А в моменти дефіциту любові вона може поповнити його через діалог з тими, від кого очікує це почуття.
Якщо ж у сім’ї моральні установки або матеріальний стан травмували дитину, якщо вдома було постійне насильство, то в ядрі особистості залишається великий дефіцит любові. Наприклад, якщо дитина росте в родині, де тато б’є маму, вона поглинає це і запам’ятовує таке ставлення. У неї може з’явитися хибна установка, що побиття – це форма любові. Коли зрештою дитина починає знайомитися зі світом і бачить інші стосунки, в яких є взаємоповага, вона може почуватися не у своїй тарілці.
Якщо у дитинстві людина отримувала любов, то почуття того, що її не люблять, не буде з’являтися в дорослому житті або виникатиме вкрай рідко
Дуже часто люди, які пережили подібні травми в дитинстві, залишаються замкненими в собі й навіть не можуть вийти на діалог про почуття та емоції.
Людина може бути нездатною відчувати любов, якщо в дитинстві вона не відчувала її проявів: малюка не гладили, не обіймали тощо.
Антон: Базове почуття прив’язаності формується в перші роки життя. Перший зв’язок з матір’ю дуже важливий, і якщо дитина в цей період отримує травматизацію або її відділяють від матері, це сильно впливає на її подальшу здатність любити. Перші роки життя в цьому сенсі дуже важливі.
Якщо батьки мене не любили, я не отримував від них цього почуття, то я не можу любити себе і відчути, що хтось любить мене. Я просто не знаю, як це. Але базова потреба в любові у мене є – я все одно потребую пов’язаності з кимось.
Наталія: Причиною того, що людина не відчуває любові, може бути й те, що в сім’ї підтримували ілюзію хороших стосунків. Усі казали одне одному «я тебе люблю», але насправді за цим було багато страху та провини.
Наприклад, у мами в певний момент немає жодного ресурсу для того, щоб підтримувати дитину, вона на неї злиться, але намагається вдавати, що все добре, і каже: «Я тебе люблю». Таким чином дитина отримує подвійне послання. Вона не вчиться правильно визначати реальність і розрізняти почуття. Зрештою в дорослому світі це зіграє злий жарт: людина не орієнтується у своїх почуттях і переживаннях. Іноді їй навіть важко визначити, що для неї буде живильним, а що – фруструватиме її, адже все змішано в один кошик. Коли мама постійно каже, що злість – це любов, у дорослому світі людині буде складно відчувати любов і називати почуття своїми іменами.
Якщо батьки мене не любили, я не отримував від них цього почуття, то я не можу любити себе і відчути, що хтось любить мене
Антон: Проблема не завжди може бути в дитинстві. Почуття того, що людину не люблять, може залежати і від середовища, в якому вона перебуває. Можна не знати, як отримувати любов, і тому відчувати, що мене ніхто не любить, а можна перебувати в середовищі, де просто немає цього ресурсу. Можливо, таке середовище є на роботі або партнер не здатен давати любов.
Наталія: З досвіду з клієнтами можу сказати, що іноді парадоксальним чином трапляється так, що в людини у сімейних стосунках усе більш-менш стабільно, багато підтримки, поваги та любові, а в досвіді особистих стосунків вона з тим, хто не здатен любити і може бути достатньо токсичним. Маючи за плечами позитивний досвід сімейних взаємин, людина може подумати, що в її нових стосунках теж усе владнається, «у мого чоловіка просто закінчиться поганий період, і все минеться», але цього не відбувається. На жаль, тоді психічне ядро, яке сформувалося у більш-менш здоровому середовищі, може почати руйнуватися в токсичній атмосфері.
Чому нам важливо, щоб нас любили
Антон: Любов – це переживання зв’язку з кимось: я потрібний, я пов’язаний і близький з кимось, я прив’язаний до когось.
Якщо прибрати романтизм у слові «любов», то насправді це дуже практична річ, яка потрібна нам для виживання. Коли дитина народжується, мама відчуває до неї безумовну любов для того, щоб віддавати їй свої ресурси, аби та могла вижити. Коли малюка віддаляють від матері, він відчуває страх, пов’язаний з виживанням. «Якщо поруч немає нікого, хто може мене нагодувати й дати життєво потрібні ресурси, я можу померти». Згодом у дорослому віці у нас залишається підсвідомий страх, що, якщо нас не люблять, це загрожує виживанню. Наприклад, коли нас кидає кохана людина, ми можемо відчувати цілий спектр складних почуттів. І це може йти ще з дитинства від страху бути відділеним від матері.
Людина, яка постійно відчуває, що її не люблять, щонайменше переживає стрес. Через це у неї виділяється кортизол та інші гормони, що негативно впливають на її здоров’я і можуть призводити до захворювань. Є безліч досліджень про негативний вплив стресу на наше самопочуття і працездатність.
Якщо прибрати романтизм у слові «любов», то насправді це дуже практична річ, яка потрібна нам для виживання
Наталія: Коли людина постійно відчуває дефіцит любові, вона може потрапити в депресію. А з неї дуже важко виходити без сторонньої допомоги: без психотерапевта, а іноді психіатра. Наслідки цього можуть бути найбільш трагічними. Життя стає для людини настільки нестерпним, у неї так багато нереалізованих почуттів, що це може призвести навіть до самогубства.
Антон: Буває і протилежна ситуація. Психопатичні особистості не відчувають прив’язаності до інших, емпатії, почуттів. Ці люди можуть жити і реалізовуватися в суспільстві без жодної потреби в любові й будують з іншими функціональні стосунки без прив’язаності. Вони не здатні любити й навіть не потребують цього.
Що робити, якщо мене ніхто не любить?
Антон: За переживанням того, що мене ніхто не любить, у кожного може бути щось своє. Наприклад, гострий напад самотності, коли здається, що ми нікому не потрібні. Також це може бути постійний стан людини, коли вона не вміє отримувати любов. А можливо, людина перебуває в середовищі, де їй ніхто не дає любові. Чи, може, партнер(ка) не купив подарунок, і людина одразу каже, що її ніхто не любить, але це маніпуляція. Тут потрібно розбиратися, що вона насправді відчуває.
За почуттям «мене ніхто не любить» найчастіше стоїть хтось, хто не любить мене. Важливо зрозуміти, хто ця людина або люди і якої любові нам хочеться, у якій формі.
Наталія: Є популярна книжка «П’ять мов любові», яка описує різні форми почуття любові. Для кожної людини вона може виявлятися у різний спосіб. Для когось ця потреба буде реалізованою у фізичних дотиках, коли хтось є поруч і може покласти руку на плече. Для когось, хто переживав матеріальний дефіцит або ж, навпаки, отримував забагато матеріальних цінностей від батьків, любов може виявлятися у вигляді подарунків, грошей і сюрпризів. Для інших любов – це ніжне ставлення. А для когось має дуже велике значення словесне визнання: «Так, ти дуже талановита й організована!», «Ти такий красивий!».
Треба шукати ті способи, які будуть живильними для вас і які можна реалізувати в стосунках. Важко організувати цей процес лише в один бік – щоб давали лише тобі. Тому добре працювати у форматі клієнт-психотерапевт.
Що подивитися
«Гарний хлопчик» – у батька і його сина-підлітка дуже класні стосунки, але раптово хлопець стає наркоманом. Здавалося б, у його житті все добре, а поле для того, щоб стати наркоманом, мінімальне. Можливо, його травма була в тому, що мама майже не була присутня в його житті й у нього був дефіцит любові. Але може бути й інша ситуація – він настільки звик до хороших стосунків і близькості з батьком, що просто не зміг витримати того, що в дорослому житті все може бути інакше.
«Секс по дружбі» – героїня травмована незрілою поведінкою своєї матері й не може вибудовувати стосунки з чоловіками. А герой – доволі нарцисична особистість. Він швидко досягає своїх цілей, але не може почати серйозні стосунки.
«Це всього лиш кінець світу» – фільм розповідає про членів одної сім’ї, які не можуть задовольнити свої потреби в любові, визнанні, прийнятті у родинній системі.
«Вона» – дія відбувається у майбутньому, де кожен має персонального асистента зі штучним інтелектом. Після розлучення з дружиною головний герой замкнений у собі та не може завести нові стосунки. Але знову відчути любов йому допомагає операційна система.
За почуттям «мене ніхто не любить» найчастіше стоїть хтось, хто не любить мене
Звісно, є «профіцитні» люди, які певний час можуть сильно допомагати тому, в кого є дефіцит любові, своєю увагою та ресурсами, але рано чи пізно це закінчиться. Тому важливо зрозуміти, що в дорослому віці ми повинні брати на себе відповідальність за задоволення власних потреб. І тоді з’ясовувати, що може допомогти нам відчути любов.
Наприклад, якщо для мене ресурсом є час, проведений з другом, я маю запитати його, чи може він побути зі мною, вислухати або просто піти зі мною на пляж. І я можу отримати відповідь «так» або «ні», бо інша людина не зобов’язана щось для мене робити просто тому, що мені цього хочеться.
Якщо звертатися з проханням до людей, зрештою знайдеться хтось, хто відповість на вашу потребу, вийде на діалог і допоможе. Якщо ж тримати це в собі, психіка якийсь час буде справлятися, а потім це почне проявлятися в тілі через психосоматичні захворювання.
Вправи
Чого я хочу?
Потрібно поставити собі кілька запитань, щоб зрозуміти, якої любові мені бракує і від кого. Хто мене не любить? Якої любові мені б хотілося від цієї людини? У якій формі? Яка моя потреба? Що мені заважає її задовольнити?
Коло згоди
Вправа складається з двох частин. Перша: потрібно прямо просити людину про те, що б ви хотіли від неї отримати. Наприклад: «Чи могла б ти приділити мені трохи часу і вислухати мене?». Друга частина стосується ситуацій, коли ви хочете щось для когось зробити. Наприклад: «Чи можу я для тебе зробити ось це?».
Такий усвідомлений діалог можна регулярно використовувати у стосунках з партнером, з друзями, батьками. Ми звикли щось робити для людей, не думаючи, чи їм це взагалі потрібно. Може виявитися, що ваші старання нічого для них не означають.
Ілюстрації: Анна Шакун