У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про пасивну агресію.
«Знову запізнився? Затори були чи собака захворів?» Пасивна агресія − це непряме виявлення злості, обурення, роздратування. Психологи кажуть, що за нею завжди стоять потреби, які не задовольнили, страх говорити про них відкрито або уявлення про те, що це погано. Проте агресія, яку ми приховуємо, рано чи пізно проявиться та завдасть ще більше шкоди. З’ясовуємо, як взаємодіяти з пасивно-агресивними людьми, що робити, якщо ви помітили це за собою, і розповідаємо, коли пасивна агресія допомагає зберегти стосунки.
Ілюстрації: Анна Шакун
Ілля Полудьонний
психолог, сертифікований гештальт-терапевт. Співавтор психологічного кіноклубу Twin Peaks
Марія Лемещук
кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка
Що таке пасивна агресія
Ілля: У гештальт-підході агресія сприймається не лише як форма виявлення злості, невдоволення та обурення, а як будь-яка енергія, спрямована на задоволення своєї потреби. Якщо я хочу яблуко, то підходжу й беру його зі столу − у розумінні гештальт-підходу це пряма агресія.
У культурі зафіксоване поняття пасивної агресії як непряме виявлення злості, коли я, наприклад, на когось серджуся, а замість того, щоби прямо сказати: «Ти мене дратуєш», я буду цій людині «цикати», виливати на неї каву та всіляко показуватиму, що вона мені не подобається.
Наприклад, працівник запізнюється на роботу. Керівник не попросить: «Не запізнюйся, для мене важливо, щоби ми починали працювати вчасно», а каже йому: «Ну що, знову затори були? Чи собака захворів?». Такі дрібні фрази дають зрозуміти, що людина роздратована, і це пасивна агресія.
Ще один приклад: ситуація в музеї. Чоловік дивиться на брошуру з картою, що показує, як пройти з пункту А в пункт Б, і каже дружині: «Слухай, я не можу зрозуміти, де ми є». А вона відповідає: «Дивно. Карта ніби для п’ятирічних намальована».
Це пасивна агресія, адже за відповіддю жінки стояло: «Я злюся, що ти не знаєш, куди йти, що на тебе не можна покластися, що ти витрачаєш наш час» або «Я розчарована, що ти не можеш розібратися в карті, яка мені здається дуже простою».
У стосунках пасивні агресори зазвичай замовчують свої почуття
Марія: Людина, яка застосовує пасивну агресію, з якихось причин намагається приховати свою емоцію. Але злість може бути настільки сильною та всеохопною, що однаково проявиться, але інакше. І замість того, щоби прямо сказати: «Я на тебе злюся», «Я незадоволена», вона буде проявлятися іншими поведінковими моментами, які є ще більш деструктивними, ніж пряме виявлення злості.
Наприклад, керівник постійно перевантажує працівника на роботі. Це викликає в підлеглого незадоволення, але він ніяк не виявляє свою злість і приймає всі нові обов’язки. Але з часом починає виконувати їх недоброякісно, відкладає, прокрастинує. Працівник демонструє своє невдоволення, але в інший спосіб.
У стосунках пасивні агресори зазвичай замовчують свої почуття. Найімовірніше, пасивно-агресивний партнер буде говорити: «Зі мною все нормально, тобі ж усе одно начхати на мої почуття», водночас відчуватиме біль. Або ж людина мовчатиме й піде в іншу кімнату, тим самим не виявляючи агресії, але за деякий час знову згадає про випадок, який викликав негативні почуття.
Чому агресія стає пасивною
Ілля: Людина виражає злість непрямо, оскільки боїться конфлікту або вважає, що говорити про свої почуття та потреби − це погано, тому намагається отримати бажане непрямим способом.
Якщо говорити про нашу культуру загалом, тут спрацьовує заборона на потреби та почуття, на те, щоби бути собою й мати право чогось хотіти. Наприклад, хотіти солодощі, коли в батьків немає грошей. Дитина просить морозиво, а батько каже: «Ні, ти не отримаєш його». Коли вона починає злитися, батько дає дитині зрозуміти, що вона не має права цього робити, замість того, щоби пояснити, що в нього просто немає грошей. Дитина не може вийти із ситуації прямо, бо розуміє, що «вхопить» від батька, мозок потихеньку починає вигадувати лазівки та хитрощі.
Батько: Ти не отримаєш морозиво.
Син: Але я хочу морозиво! Хочу!
Батько: Я сказав, ти його не отримаєш!
Син: Це тому, що ти бідний. І тому, що мама тебе більше не любить!
Це пасивна агресія.
Марія: Дитина змалечку може бачити багато прямого виявлення агресії, наприклад, батьки часто сваряться, між ними постійно виникають конфлікти. Вона не знає, як зарадити ситуації, і розуміє, що проявляти агресію − погано, а злість і крики − це щось дуже деструктивне. З цього дитина може зробити висновок, що краще стримувати емоції в собі та не проявляти злості. Тому коли вона дорослішає, може використовувати цю позицію і в інших сферах життя.
Деякі люди мають риси особистості, які сприяють пасивній агресії. Часто вони намагаються бути соціально привабливими, подобатися іншим і в жодному разі не викликати негативну реакцію щодо себе. Тоді вони будуть намагатися стримувати злість, щоби здаватися дуже добрими, дружніми та комунікабельними.
Це завжди погано?
Ілля: Пасивна агресія як культурний феномен − це не погано. Це запобіжник для того, щоби ми одне одного не повбивали. Королі в цьому − англійці, а їхній гумор − цілковита пасивна агресія. Зустрічаються два англійці на маленькій вуличці. Один зачіпає другого, а той стає в калюжу.
− Ой, вибачте, я не хотів.
− Усе нормально, я вже встиг плюнути вам у спину.
Узагалі гумор − це хороший контейнер для злості та агресії, а в багатьох випадках це одна з форм пасивної агресії. Тобто спосіб висловити роздратування та обурення й не вбити нікого.
Пасивна агресія − це про те, що загроза очевидна, але ми не переходимо до дії. У суспільстві це важливо, бо якщо ми всі будемо постійно виявляти пряму агресію, то виснажимося від цього або просто повбиваємо одне одного. Набагато краще бути в Англії, де тобі неоднозначно натякнули, коли ти щось не так зробив, ніж бути в українській маршрутці, де ти наступив комусь на ногу, а у відповідь отримав купу лайки.
Але в особистих стосунках пасивна агресія − це погано, адже вона приносить багато непорозумінь.
Деякі люди мають риси особистості, які сприяють пасивній агресії
До чого може призвести пасивна агресія
Маша: Пасивна агресія в парі може призвести до того, що партнери почнуть віддалятися і відчувати, що в стосунках щось негаразд. Людина, яка відчуває пасивну агресію, ніколи не буде прямо говорити про свої думки, вони будуть відрізнятися від її поведінки. У такому каламбурі партнеру пасивно-агресивної людини буде важко зрозуміти, що відбувається, де істина.
Щоб у стосунках була гармонія, треба говорити. Говорити максимально чесно та відкрито. З пасивним агресором це зробити надзвичайно складно. Тому якщо інший партнер зацікавлений у покращенні стосунків, він може працювати над тим, аби спрямувати цю пасивну агресію в здорове русло, намагатися її нейтралізувати. Але це не просто.
Пасивно-агресивна людина не усвідомлює своєї пасивної агресії. Тому партнер може вказати їй на це і сказати, що йому так важко. Якщо почати відверто говорити про свої почуття та емоції, можна показати гарний приклад. Це буде перший крок до того, щоби впоратися з пасивною агресією.
Ілля: Це те саме, що людина бере й постійно тикає в тебе зубочисткою. Від цього ніхто не вмирав, крові немає, але воно поступово зводить із розуму. Або це як камінчик у взутті − він маленький і не змінює твоє життя, ти зможеш іти далі, але він постійно дратує.
Як поводитися з пасивно-агресивними людьми
Ілля: Є дієвий лайфхак, який можна використати, якщо відчуваєте, що людина виявляє до вас пасивну агресію. Просто запитайте в неї: «Що відбувається?».
У цей момент людина з пасивно-агресивною формою комунікації або вийде на прямий діалог, або відступить. На запитання: «А що, щось відбувається?», варто відповісти: «Мені здається, є якесь напруження». Пасивно-агресивна людина, ймовірно, скаже, що все нормально, але перестане так активно тиснути. Взагалі люди виявляють пасивну агресію, бо бояться висловлювати її прямо. Будь-яка спроба виявити агресію призведе до того, що цій людині або доведеться говорити відверто (а цього вона боїться найбільше), або відступити.
Що робити, якщо я пасивно-агресивний
Ілля: Я сумніваюся, що людина може сама помітити свою пасивну агресію, адже бути пасивно-агресивним − це означає, що ти не розумієш, що робиш. Бо якщо ти усвідомлюєш, як реалізувати свою потребу прямо, то навіщо йти непрямим шляхом? Часто про свою пасивну агресію людина дізнається через зворотний зв’язок з оточенням.
Завдання будь-якої людини, яка помітила за собою пасивну агресію, почати дослухатися до себе: зрозуміти, чого я хочу, які мої потреби, і навчитися реалізовувати їх прямо. Пасивна агресія завжди пов’язана з незадоволеною потребою. Також треба навчитися відкрито говорити людям про свої почуття і зрозуміти, що це не так уже й страшно.
Маша: Людина з пасивною агресією думає, що краще вона не буде прямо виявляти свої емоції, тоді вони зникнуть. Але агресія в будь-якому разі накопичиться і в певний час прорветься. Якщо ми будемо наповнювати склянку водою, у якийсь момент вона стане повною і вода почне виливатися. Так само агресія обов’язково проявиться.
Тому перший крок − усвідомити, що така поведінка може зашкодити. Другий крок − навчитися проявляти свої емоції по-іншому. Для цього треба зрозуміти, коли ви відчуваєте злість та агресію. Коли ми вчимо цього дітей, то запитуємо їх: «Що ти зараз відчуваєш? Яка в тебе емоція?». Це також працює з дорослими − потрібно запитати себе: «А що я зараз відчуваю? Яка емоція мною керує?».
Що подивитися
«Серпень: Графство Осейдж». У стрічці треба стежити за героїнями Меріл Стріп і Марго Мартіндейл. Поведінка цих сестер і їхні вчинки − музей пасивної агресії.
«Сам удома». Пасивна агресія характерна для підлітків, а у фільмі показана у взаємодії братів між собою, також проявляється в непослуху Кевіна. Крім того, стрічка демонструє те, як за комічним сюжетом і гумором може ховатися агресія в такій непростій ситуації, як пограбування, у якій злість може бути цілком виправданою.
«Гра престолів». Прикладом пасивно-агресивної поведінки може бути взаємодія Дейнеріс Таргарієн і Санси Старк. Їхні статуси не дозволяли безпосередньо виражати злість, тому часто вони користувалися обхідними шляхами. А Серсею можна розглянути як персонажа, що демонструє активну агресивну поведінку.
Що почитати
Казка «Попелюшка». Мачуха проявляла до Попелюшки саме пасивну агресію, адже на словах вона здавалася доброю, але через вчинки всіляко намагалася ускладнити життя пасербиці.
Вправи
Термометр злості
Коли ви відчуваєте злість, потрібно оцінити, наскільки сильною вона є за шкалою від 0 до 10. Далі − визначити свій максимум. Наприклад, якщо злість доходить до рівня 5, потрібно щось із нею робити.
Про що я подумав
Існує дуже тісний зв’язок між нашими думками та емоціями. Ця техніка може бути спрямована на ідентифікацію злості. Коли ми відчуваємо дуже сильну емоцію, варто запитати себе: «Про що я щойно подумав?». З одного боку, так вдасться зрозуміти, що керує нами в цей момент. А з іншого − через думку можна вийти на емоцію та віднайти злість. Коли ми помічаємо за собою негативні думки, можна відстежити емоцію і зрозуміти, що це.
Поведінковий експеримент
Потрібно висунути дві гіпотези − два варіанти розвитку подій. Приклад. Гіпотеза А: я чесно кажу своєму керівництву, що мене не влаштовує надмірне навантаження. Що станеться: мене звільнять або почнуть до мене гірше ставитися.
Гіпотеза Б: я поводитимуся так, як завжди, виконаю завдання, але не максимально якісно. Що станеться: усе буде добре, я далі працюватиму.
Варто спробувати втілити в життя гіпотезу А й подивитися, що станеться. Дуже часто, коли ми даємо можливість порівняти ці сценарії на практиці, людина може побачити, що її очікування не завжди відповідають дійсності.
Чого я хочу і як про це сказати
Опишіть у таблиці з трьох колонок ситуації, у яких вам вказували на пасивну агресію.
Приклад. Перша колонка: учора я пожартував із людини після того, як вона запізнилася, а вона відповіла мені, що їй це неприємно. Друга колонка: що мені потрібно було від людини? Щоби вона перестала запізнюватися й почала поважати мій час. Третя колонка: якими ще словами я міг би сказати прямо? «Можеш, будь ласка, не запізнюватися, для мене важливо починати працювати вчасно».
Ця вправа може допомогти краще зрозуміти, чого я хочу і які слова краще підібрати для вираження своєї потреби.
Насправді вона дуже складна, це те, над чим люди іноді роками працюють у кабінеті психотерапевта. Може минути якийсь час, коли з’явиться розуміння: від тієї людини я хотів, щоби вона поважала мій час, бо запізненнями вона дає мені зрозуміти, що мій час не важливий і вона мене не поважає.