У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідаємо про сумніви, розбираємося, чому вони виникають і чому сумніватися − це корисно.
Психологи кажуть, що природа сумнівів − це завжди страх, але вони не завжди мають негативний характер. Сумніви допомагають пригальмувати, прислухатися до себе і зрозуміти, чого саме ми хочемо. Але якщо людина постійно у всьому сумнівається, за цим може стояти небажання брати на себе відповідальність.
Олександр Сагайдак
психотерапевт, сімейний терапевт
Лєна Дубіннік
гештальт-терапевтка, психологиня, сімейна терапевтка
Що таке сумніви і якими вони бувають
Лєна: Сумніви виникають тоді, коли в людини недостатньо енергетичних і психологічних ресурсів для того, щоб зробити вибір, немає внутрішньої впевненості. Сумніви виникають в результаті розгубленості, або ж розгубленість з’являється в результаті сумнівів, буває і так, і так.
Олександр: Мені здається, що природа сумнівів − це страх, найчастіше він прихований. Але сумніви не завжди мають негативний відтінок. Я б розділив це явище на дві групи:
Зі знаком -
Це сумніви, які пов’язані зі страхом брати відповідальність, страхом сорому: якщо я помилюся або зроблю щось неправильне, будуть негативні наслідки, мене насварять або засоромлять. До таких сумнівів призводить погане знайомство із собою, невпевненість у собі.
Зі знаком +
Такі сумніви стають помічниками, коли ми хочемо зробити кращий вибір для себе. Вони дають можливість трохи пригальмувати − це як ручник у машині. Сумніви допомагають встигнути прислухатися до себе: те, що я збираюся зробити, − моє власне бажання, чи я ведуся на прийняті в соціумі уявлення?
Сумніви виникають в результаті розгубленості, або ж розгубленість з’являється в результаті сумнівів, буває і так, і так
Чому ми сумніваємося
Лєна: Я б виділила чотири причини сумнівів.
1. Очікування не збігаються з нашим середовищем. Я гештальт-терапевтка, тому розглядаю людину як організм, у взаємодії з середовищем. Одна з причин розгубленості та сумнівів − невідповідність наших очікувань і середовища, в якому ми опинилися. Наприклад, у мене є клієнти-експати, які переїжджають в іншу країну, де в них уже є місце роботи, забезпечене житло − тобто безпека створена. Але середовище, у яке вони потрапляють, культурно відрізняється: там інша взаємодія на роботі, на вулицях; наприклад, до них може бути негативне ставлення як до іноземців. І якщо людина не очікує цього та не готова, будуть виникати сумніви щодо продовження роботи в цій країні.
2. Тривожність і бажання контролю. Часто можна почути, що ми живемо тут і зараз, минулого вже немає, а майбутнє ще не прийшло, але насправді всі ми живемо з орієнтацією на майбутнє. Ми робимо щось у цю мить, бо хочемо певним чином влаштувати майбутню мить, залежно від потреби, яку задовольняємо. Наприклад, потребу в безпеці.
3. Сумніви виникають при виборі між кількома образами дій. Наприклад, людина заходить у ресторан і бачить, що всі столики зайняті, їй потрібно прийняти рішення, що робити в цій ситуації − розвернутися і піти, покликати офіціанта, зачекати біля стійки. У цьому випадку сумніви з’являються через конфлікт: людина хотіла відвідати саме цей ресторан саме зараз, а місць уже немає.
4. Відсутність контакту з власними почуттями. Коли я погано відчуваю себе, а моя чутливість порушена, бо мене в дитинстві не навчили вибирати і прислухатися до своїх бажань, я не маю на що опиратися, мої почуття ніби мовчать і вибір не відбувається.
Людина, яка постійно сумнівається і шукає відповіді, має незадоволену потребу в безпеці. Вона шукає опору, переглядає свій попередній досвід і зазирає в майбутнє, намагаючись зрозуміти, як краще вчинити зараз, аби відчути себе в безпеці. Така людина ходить по колу своїх сумнівів, тому що не вміє слухати своє серце.
Як працюють сумніви
Олександр: Якщо я приходжу в супермаркет і не можу обрати, який йогурт взяти, вишневий чи полуничний, ці сумніви мають позитивний характер. Вони зупиняють мене і дають можливість прислухатися до своїх бажань − мені хочеться приторно-солодкого чи з кислинкою.
Якщо ж я прошу свого друга підказати мені, що обрати, і занадто часто звертаюся до інших людей, аби вони приймали за мене рішення, то це не сумніви, а щось дуже схоже на них − я просто не хочу брати на себе відповідальність і перекладаю її на інших. Навіщо мені думати і вирішувати − нехай інші це роблять замість мене.
Навіщо мені думати і вирішувати − нехай інші це роблять замість мене
Лєна: Іноді людина сумнівається і не може зробити вибір, тому що в неї зафіксувався досвід, коли її соромили чи звинувачували за власний вибір: «Ти не готувався до написання твору і от до чого це призвело − написав його на двійку. Як тобі не соромно!». Звісно, доросла людина розуміє, що її ніхто не покарає за вибір йогурту, але перекладання відповідальності вже відбувається на автоматі. У неї зафіксовано: обирати страшно, хай краще це зробить хтось інший.
Якщо людина сумнівається або довгий час перебуває в розгубленості, значить психічна функція вибору заблокована. Вона може блокуватися тим, що в нас немає досвіду та уявлення про дію. Наприклад, я не впевнена, що впораюся з новим робочим завданням, бо ще не стикалася з ним раніше. Я сумніваюся, що в мене вийде приготувати пиріг, якщо я його ніколи раніше не готувала. З йогуртами так само: я не можу обрати, бо ще не куштувала жоден і не знаю, чи мені сподобається.
Функція вибору може бути також заблокована, коли в мене немає зв’язку з власною чутливістю. Я не можу прислухатися до своїх відчуттів − уже спробувала і з кислинкою, і солодкий, але не можу зрозуміти, чого хочу.
Погано, коли сумнівів багато, але погано й тоді, коли їх взагалі немає
Чому відсутність сумнівів − це ще не впевненість
Олександр: Часто природа миттєвих рішень − уникання сумнівів, зважування, вислуховування порад інших. Процес сумнівів досить енергозатратний, тому деякі люди можуть уникати його і швидко обирати перший-ліпший варіант.
Проте бувають і ті, хто добре знайомий зі своєю чуйкою, довіряють їй та швидко робить вибір. Але за цим стоїть довгий період дослідження себе і знайомства із собою.
Лєна: Якщо людина завжди моментально приймає рішення і задоволена результатом, у цьому немає проблеми. Але якщо з’являється незадоволеність, це говорить про самонадіяність, завищену самооцінку, про те, що людина не замислюється над своїми рішеннями і наслідками. Погано, коли сумнівів багато, але погано й тоді, коли їх взагалі немає, бо сумніваються тільки створіння, які здатні мислити.
Якщо людина занадто швидко приймає рішення і взагалі не сумнівається, варто заповільнитися і дати собі час на сумніви та роздуми.
Рішення VS вибір
Лєна: Більшість людей ставиться до сумнівів негативно. Хоча було б добре іноді прислухатися до себе, але, як правило, люди хочуть швидко вийти з цього стану. Найчастіше вони роблять це когнітивно − ухвалюють рішення. Рішення і вибір − це два різні процеси в психології, хоча в побуті ми вживаємо ці слова як синоніми.
Рішення − це коли ми раціонально намагаємося зважити всі за і проти.
Вибір − це те, що йде зсередини. Хочу і все − там немає раціо. Наприклад, у мене є вибір: чорна сукня чи лимонна. Я розумію, що чорну вдягатиму часто, а лимонну всього кілька разів, але в лимонну я закохалася і обираю її. Біля каси я можу прийняти раціональне рішення все-таки купити чорну, але спочатку мені захотілося йти за вибором.
Коли ми вирішуємо, ми оцінюємо та зважуємо, а коли обираємо − це відбувається на основі почуттів. З квартирами чи автомобілями, наприклад, вирішувати − нормально, а от у стосунках варто обирати.
Вибір − це те, що йде зсередини
Олександр: У прийнятті рішення ми якось беремо участь, зважуємо, розглядаємо плюси і мінуси, а вибір просто стається. Коли я думаю про те, що хочу йогурт, мій вибір уже відбувся всередині − я хочу йогурт, а не шашлик, а вже потім я починаю сумніватися, вмикати мозок і вирішувати, коли піти в магазин та який смак узяти.
Як правило, внутрішній вибір − це дуже важливий орієнтир. Якщо прислухатися до нього, то й сумнівів може стати менше.
Між внутрішнім вибором і тим, як було би правильно зробити раціонально, бувають конфлікти. Їхні коріння − також у дитинстві. Наприклад, дитина хоче одягти синю сорочку, а мама каже: «Та що ти як дурень одягаєш синю сорочку? Дивися, всі носять білі». Мій вибір знецінюється − і тоді в мене всередині відбувається конфлікт і з’являються сумніви: «Я мабуть, знову щось не те обираю, знову помиляюся».
Як боротися із сумнівами
Олександр: Для початку варто помічати, як часто виникають сумніви. Якщо це стає закономірністю, варто шукати причини, але вони завжди індивідуальні. Природа сумнівів − страх, але конкретні причини різні, тому немає однієї схеми, яка б допомогла всім побороти сумніви.
Якщо людина вже відслідкувала свої сумніви і помітила дискомфорт через це, її вже можна з цим привітати. Це вже шлях до себе. Коли вона розуміє, що сумніви забирають забагато її внутрішніх ресурсів і це треба змінювати, перший крок зроблено. Далі треба шукати причину, і в цьому знадобиться допомога психотерапевта, адже якщо людина все життя перебуває в такому стані, самостійно вийти з нього майже неможливо.
Вправи
Аби привчити себе робити вибір, варто протягом дня періодично запитувати себе: «Що я зараз відчуваю? Чого б мені зараз хотілося?»
Наприклад, ви відчули, що хочеться кави. Неважливо, є кава поручи чи немає, головне − ви це відслідкували.
Що подивитися
«Сумнів» Джон Патрік Шенлі
У фільмі добре показаний процес сумнівів головної героїні і те, як вона не може зробити вибір щодо героя, в якому сумнівається.
«Читець» Стівен Долдрі
У цьому фільмі дуже багато сенсів, але один з них − вибір. Головний герой сумнівається і не знає, виручити героїню чи вберегти її від сорому.
Ілюстрації: Lobster Studio; cabuu; GIPHY Studios Originals; Thoka Maer; bad arithmetic