У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідаємо, що таке партнерство і як працює ця модель взаємин.

Психологи кажуть, що для міцних стосунків недостатньо лише почуття кохання, адже рано чи пізно у кожної людини з’являються потреби і необхідність задовольнити їх у парі. Якщо двоє людей не вміють говорити про це і домовлятися, їм буде важко залишатися разом. Пояснюємо, чому в романтичних стосунках важливо стати партнерами і навчитися домовлятися.

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт, співавтор психологічного кіноклубу Twin Peaks

Ніна Давидова

психологиня, сімейна психотерапевтка

Що таке партнерство

Ілля: Кохання – це хімія, почуття, які можуть минути, а партнерство у стосунках – це домовленість, що передбачає взаємовигідні умови. Наприклад, двоє людей виховують разом дитину або двом людям подобається секс. Партнерство будується з моменту, коли в парі виникають домовленості.

Ми можемо зустрічатися і бути разом, у нас все класно, але ми не обговорювали спільні плани, очікування, бюджет. Це означає, що ми просто в стосунках. Іноді так люди довго живуть разом, але це радше не правило, а lucky match. Математична ймовірність того, що парі ніколи не доведеться домовлятися, тяжіє до нуля.

Але стосунки не стають партнерськими, поки домовленості не вибудувані. У кожної пари можуть бути правила і право вносити корективи. Наприклад, раніше я міг переспати з кимось іншим, а тепер це неможливо. Змінювати домовленості й мати змогу про це говорити в парі – теж ознака партнерських стосунків.

Ніна: У партнерстві немає місця маніпулюванню, коли я ігнорую іншу людину з її потребами, цінностями та переживаннями, а звертаю увагу лише на свої бажання.

Ілля: Якщо у стосунках усе робиться лише для вигоди однієї людини, а потреби іншої ігнорують, це призводить до напруження. Переважно люди приходять на сімейну терапію тому, що в стосунках накопичилося занадто багато напруження. Наприклад, хлопець постійно тиснув на дівчину, погрожував, а вона не витримує і хоче розійтися. Зрозуміло, що така модель стосунків неробоча і треба або терміново щось змінювати, або міняти вже нічого, й люди розходяться.

У партнерстві немає місця маніпулюванню, коли я ігнорую іншу людину з її потребами, цінностями та переживаннями, а звертаю увагу лише на свої бажання

Партнерство VS співзалежність

Ніна: Коли ми можемо бути гнучкими, змінювати умови, передумати – це те, що відрізняє партнерство від співзалежності, адже воно регулюється договором. У співзалежності все негласно зафіксовано, там майже немає можливості змінити правила. Такі взаємини частіше регулюються образою та почуттям провини.

Ілля: Наприклад: «Домовмося, що раз на рік ми будемо відпочивати окремо? Мені хочеться подорожувати самому, мені потрібен час на самоті хоча б тиждень. Для мене це важливо».

Відповідь у співзалежності:

«Ти хочеш мене зрадити! Ти більше мене не любиш».

Відповідь у партнерстві:

«Слухай, я буду тривожитися, що ти їдеш без мене, я ревнуватиму. Але добре, тільки домовмося, що ти будеш дзвонити мені кілька разів на тиждень».

У співзалежності діалог будується не на спробах почути іншого, а на бажанні зберегти той формат взаємин, який підходить мені. Натомість у партнерських стосунках можлива будь-яка пропозиція: одна людина має розповісти про своє бажання, а друга – внести пропозиції та обумовити межі. У співзалежних стосунках це неможливо.

Ніна: Співзалежність – це коли «тільки так і ніяк інакше». У партнерстві ми можемо поступитися. Наприклад, якщо пара у співзалежних стосунках і хтось заробляє гроші, а хтось вирощує потомство, то у разі хвороби одного інший розгубиться, бо не розумітиме, як можна жити інакше. А в партнерстві люди можуть передомовитися і помінятися ролями на певний час.

Коли хтось із пари виступає в ролі батьків, а інший – в ролі дитини, це співзалежність. Але якщо у нас вистачає сил про це легально говорити, ми робимо це свідомо і нам так добре, це теж може бути таким собі патріархальним партнерством. Це як у танцювальній парі: ми можемо домовитися, що ти ведеш, а я за тобою, але в якийсь момент, якщо ти підвернеш ногу, я буду тебе підтримувати.

У партнерських стосунках можлива будь-яка пропозиція: одна людина має розповісти про своє бажання, а друга – внести пропозиції та обумовити межі

Де у партнерстві кохання

Ілля: Є кілька сценаріїв, за якими будуються стосунки.

  1. Людям може бути добре у партнерських стосунках, навіть коли почуття закоханості, яке було спочатку, зникає. Якщо партнерство якісне, а потреба бути коханим не переважає, люди залишатимуться разом.
  2. На 50% взаємини тримаються на почуттях, на 50% – на хорошому партнерстві.
  3. Стосунки, де почуття можуть тривати, лише поки функціонує партнерство. Тобто якщо ми можемо домовлятися, це для мене дуже цінно і викликає багато теплих почуттів до людини.

Якщо стосунки базуються винятково на почуттях і так живуть довго – добре, але це лише питання часу, коли в житті станеться подія, що змусить почати домовлятися. І тоді може виявитися, що з людиною домовитися неможливо, хтось із пари недостатньо гнучкий, не готовий чути іншого, впевнений, що світ влаштований тільки так, як він його бачить.

Ніна: У стосунках треба розуміти, на якій підставі ми разом. Якщо в основі нашого союзу лише почуття, то, коли вони минуть, найімовірніше, стосунки припиняться. Тому треба дивитися, що є ще у фундаменті взаємин.

У терапії я часто ставлю парам запитання: «На підставі чого ви разом?». Хтось тримається на любові, хтось на сексі та пристрасті, багато пар – на дружбі, хтось на конкуренції, а хтось на спільному проекті – наприклад, дитині. Основа стосунків може змінюватися з часом.

Ілля: Раніше в Англії та інших частинах Європи шлюби укладали за вибором батьків, а не через кохання. Дослідження показують, що серед таких сімей дуже багато щасливих пар. У людей немає вибору – їх звели у 18 років, вони спочатку вчаться домовлятися, вибудовувати союз, а на основі міцного союзу з’являються теплі почуття. Це добре показано в серіалі «Абатство Даунтон».

Стосунки, побудовані тільки на хімії, – це круто, але треба пам’ятати, що почуття з часом минають. І тоді ми або живемо у співзалежності, або будуємо партнерство.

Ніна: Закоханість – це робота гормонів. Доведено, що з часом у стосунках у нас змінюється гормональний фон. Коли минає хімія кохання, неминуче доводиться починати розмовляти, питати іншого, чого йому хочеться, намагатися домовлятися. І тоді виявляється, що поруч зі мною не просто хтось, через кого я відчуваю ейфорію, а людина зі своїми потребами, межами, якій хочеться не того, що мені. І тут виникає питання: я готовий до розмов чи я звик бути в центрі, коли мене всі обслуговують, і не хочу поступатися?

Стосунки, побудовані тільки на хімії, – це круто, але треба пам’ятати, що почуття з часом минають

Як стати партнерами

Ілля: У нас все було класно, а потім бах – у когось з’явилася потреба, яка не підходить іншому і може викликати кризу. З цього і починається шлях до партнерських стосунків. Наприклад, бажання відпочити наодинці, розподілити бюджет, завести дитину – це те, про що треба домовлятися. А домовлятися – це не природна здатність, а навичка, яку потрібно розвивати в парі.

Ніна: Я не знаю іншого способу, окрім як двом дорослим людям знаходити компроміси. Коли партнери усвідомлюють свої потреби, проговорюють їх і домовляються – це ідеальна картинка. У реальному житті ми стикаємося з тим, що люди можуть досягати свого через маніпуляції, зваблення, ніжність або навіть шантаж. Не завжди нам вдається красиво і спокійно домовитися, іноді це відбувається на емоціях.

Ілля: Якщо люди домовилися про щось навіть емоційно і після цього не відчувають напруження, це нормально. Але якщо домовленість досягається через залякування, це вже психологічне насильство, а не партнерство.

Як навчитися домовлятися

Ілля:

  1. Це працює так: один пропонує поговорити, інший має не ігнорувати це і знайти час на розмову, інакше починає зростати напруга.
  2. Потрібно озвучувати свою потребу, пояснювати, чому це важливо для мене. Партнер чи партнерка має вислухати і також висловитися. Важливо говорити про себе. Існують «ти-повідомлення» і «я-повідомлення». Якщо повернутися до ситуації з відпочинком на самоті, відповідь на пропозицію може бути така: «Ти не маєш права так робити, це неправильно», або можна сказати: «Коли ти кудись їдеш, мені страшно, самотньо і я сумую». З другого варіанту відповіді може народитися компроміс, наприклад: «Щодня зідзвонюватимемося, коли я поїду».
  3. Говорити треба стільки, скільки потрібно. Немає ідеї про те, що проблему можна вирішити за 5 хвилин, 20 або годину. Ми можемо поговорити, ні до чого не прийти і відкласти розмову на наступний день. Але говорити треба доти, доки не народиться домовленість. Це як відділяти жовток від білка: ти переливаєш його стільки разів, скільки потрібно, за раз це не вдасться.
  4. Домовленість досягнута, якщо ніхто з партнерів не відчуває напруги. Роздратоване «ну добре, вмовив, якщо ти вже так хочеш!» – це не домовленість. Якщо напруження залишилося, значить хтось натиснув, а хтось вирішив пожертвувати своїми потребами.

Вправи

Вправа 1 – як ми домовляємось

У вас є 10 хвилин на те, щоб вмовити партнера зробити щось складне або незвичне, наприклад, стати на стілець і прокукурікати. Ви виконуєте завдання і за 10 хвилин починаєте аналізувати, якими способами це робили – зваблювали і залякували чи запитували та домовлялися? Досягли бажаного чи не досягли, що при цьому відчували? Було складно просити чи погоджуватися на компроміси? Ці 10 хвилин можуть показати, які способи ми використовуємо, аби домовитися про щось.

Вправа 2 – марафон домовленостей

Пара має сісти і написати чек-лист потреб і невирішених проблем – усього того, що викликає напругу. Залежно від розміру списку треба за тиждень, місяць або більше досягти домовленостей щодо всіх пунктів. Як показує практика, після такого марафону в парі з’являється більше близькості. Якщо їй вдається домовитися щодо чотирьох пунктів, п’ятий, сьомий і десятий даються простіше. А після п’ятого або десятого в людей з’являється навичка домовлятися, адже поки ми закриваємо чек-лист, то вчимося говорити одне з одним.

Що почитати

  • Джон Готтман «7 принципів щасливого шлюбу, або Емоційний інтелект у коханні»
  • Естер Перель «Розмноження в неволі. Як примирити еротику і побут»
  • Іцхак Адізес «Союз несхожих»

Що подивитися

  • «Життя спочатку» (Revolutionary Road)

Ілюстрації: Greg Gunn; buru-buru; Philippa Rice.