У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про те, що відбувається з нами під час закоханості та чому її кінець − ще не привід для розриву стосунків.

Психологи кажуть, що період закоханості та ейфорії триває в стосунках у середньому рік. Згодом «метелики» зникають, а на зміну їм приходять розчарування і криза, коли ми розуміємо, що полюбили зовсім не ту людину. Проте цей період − нормальний для розвитку здорових стосунків і важливий для переходу в зріле кохання. Разом із психологами розповідаємо про всі етапи розвитку кохання.

Антон Федорець

кандидат психологічних наук, сертифікований гештальт-терапевт

Надія Табакова

психологиня, гештальт-терапевтка

Ми не обираємо − ми закохуємося

Антон: Наш вибір об’єкта кохання завжди несвідомий. Фрейд казав, що любов нам не належить, вона належить об’єкту любові. Тобто ми не можемо обирати, кого любити, через вольове зусилля і не можемо керувати своїм почуттям. Ми не обираємо − ми закохуємося.

Надія: Є версія, що ми знаходимо партнера за тим, чого нам сильно не вистачає або не вистачало в житті. Наприклад, у дитинстві дівчині дуже бракувало батька: він був моряком, тому його часто не було поруч. У дорослому віці вона обирає хлопця, схожого на батька, який приблизно так само буде до неї ставитися і перебувати на тому ж рівні близькості. Вона не шукатиме моряка, але якимось чином її партнер виявляється трудоголіком, який мало буває вдома. Тобто підсвідомо ми знаходимо людину, якої будемо потребувати так само, як потребували батьків.

Антон: Несвідомий вибір партнера відбувається за одним зі сценаріїв.

Перший: я обираю чоловіка або жінку, несвідомо наділяючи людину якостями матері чи батька, або шукаю в ній те, чого мені бракувало в батьках. Тобто обираю партнера за схожим типом до батьків або за протилежним.

Другий: я шукаю те, чого не вистачає в мені, а через злиття з цією людиною хочу доповнити себе. Наприклад, я сором’язливий, але поруч з яскравою харизматичною партнеркою почуватимуся класним.

Я шукаю те, чого не вистачає в мені, а через злиття з цією людиною хочу доповнити себе

Є різні класифікації розвитку кохання. Разом з експертами спрощуємо їх до трьох етапів.

«Метелики в животі»

Надія: Закоханість − це період ілюзій, коли я більше вірю в те, у що я вірю, ніж помічаю реальну людину. Під час закоханості ми взаємодіємо не з партнером, а зі своєю проекцією або ж напіввигаданим прекрасним героєм.

Антон: Цей період можна назвати злиттям, бо ми справді не помічаємо між нами відмінностей, не бачимо справжньої людини в цих стосунках, і нас теж не видно. Ми наділяємо партнера тими якостями, яких у нього або в неї зовсім немає, а негативних рис не помічаємо і несвідомо перекручуємо їх так, щоб вони потрапляли в наші бажання. Наприклад, хлопець приділяє дівчині мало часу, але її це не зачіпає, вона сама собі пояснює це тим, що він багато працює, аби заробити на спільне майбутнє.

Надія: Самі ми стаємо кращою версією себе і намагаємося втримати людину якимись особливими діями. Часто це установки, які ми взяли від батьків. Наприклад, якщо мама казала дівчині, що чоловік має бути добре нагодований, то в перший рік стосунків вона намагається постійно смачно готувати, бо всередині вірить, що саме так і треба. А йому, наприклад, говорили, що дівчині потрібно робити компліменти, тому він дуже старанно осипає її компліментами в період закоханості.

Антон: У цей час дуже активно працюють гормони, а наші прагнення можуть бути настільки сильними, що ми можемо навіть змінювати звички, смаки і вподобання. Закохана дівчина може раптом помітити, що любить футбол, і щиро вболіває разом зі своїм хлопцем. Водночас частина наших звичних бажань йде в тінь. Закоханий чоловік може на певний час втратити сексуальний інтерес до інших жінок, починає більше старатися, піклуватися і показувати свої хороші сторони. Але зрештою всі ці бажання рано чи пізно проявляться.

Знайомство з реальною людиною. Криза

Надія: Упродовж першого року стосунків на нас впливають гормони закоханості: ми не спимо, але нам і не треба, не їмо, але й не хочемо, ми на небі, відчуваємо ейфорію та щастя. Ми готові багато пробачати, бо ніби перебуваємо під дією знеболювального − біль є, та ми його не відчуваємо. Згодом повертаємося у свій звичний гормональний фон, де буваємо стомленими, злими і роздратованими. Коли двоє людей зближаються, в якийсь момент їм просто забракне сил, щоби продовжувати так далі, якщо це не відповідає їхнім внутрішнім потребам. Якщо людям не властиво стільки готувати або говорити стільки компліментів, вони призупинять цей процес і стануть більше схожими на самих себе. Це складний період, коли закоханість переходить у легке або сильне розчарування і виявляється, що ми в стосунках уже не з тією людиною, яку полюбили.

Антон: «Метелики» полетіли, а ми залишилися. Коли ми поступово починаємо бачити реального партнера, на зміну етапу злиття приходить етап диференціації − це період першої кризи у стосунках. Ми втомлюємося старатися, можемо не прибрати за собою, не помити посуд, не так піклуємося, починаємо потроху показувати себе справжніх і нарешті бачимо реальну людину, яку вибрали.

Незважаючи на те, що закоханість мине, не треба  стримуватися

Треба насолоджуватися цим періодом, діяти імпульсивно та бездумно, але намагатися не ухвалювати життєво важливих рішень: не заводити дітей і не купувати разом нерухомість. Усе це краще робити вже після кризи.

Етап розділення − це притирання. Ми проявляємо себе і водночас бачимо, яким або якою партнер мене не хоче бачити. Важливо бути готовими до змін, але не треба старатися вдавати з себе іншу людину через страх того, що мене кинуть − такі стосунки нещасні. Шлях до щасливих і гармонійних стосунків − повністю проявитися і вирішити залишитися разом, приймаючи одне одного такими, якими ми є.

Повністю проявитися − єдиний спосіб двом людям зрозуміти, чи підходять вони одне одному. Якщо партнер або партнерка нас зовсім не влаштовує, можемо розійтися. Але якщо у наших стосунків є цінність і бажання залишатися разом і вони більші, ніж наші відмінності, тоді стосунки будуть розвиватися.

Надія: Ми всі є представниками наших сімей і, коли закінчується етап закоханості, починаємо розповідати одне одному про наші цінності. На цьому етапі кажемо: «Моя мама не так готувала борщ», «А мій тато вмів усе», «А мені потрібна така жінка», «А мені потрібен такий чоловік». Це складний етап, бо кожен з партнерів вважає, що лише цінності його сім’ї правильні, жити треба тільки так.

Але якщо стосунки дуже важливі, починається процес вибудовування цінностей − пара створює власний внутрішній договір, за яким буде жити. Якщо хтось із пари не терпить змін і не поважає іншого, то на цьому етапі є великий шанс розійтися. Та якщо вдається пройти цей період, пара створює свій внутрішній договір. Ідеально, якщо партнери можуть усе проговорити, але навіть якщо це не вербалізується, то в процесі спільного життя сформуються певні правила.

Стабільність

Антон: Коли стадія турбулентності минає, починаються реальні стосунки − любов, відповідальність, партнерство, стабільність. Це період, коли ми відмовляємося від претензій одне до одного, не намагаємося змінювати партнера. У нас все одно бувають конфлікти, але вони ведуть до конструктиву. Ми чуємо, що потрібно іншій людині, і нас чують також.

Тепер ми дивимося на стосунки реалістично: ми не ідеальні, наші стосунки не ідеальні, але ми здатні любити і цінувати одне одного, навіть якщо щось нам не подобається. Ми любимо себе, але не чекаємо, що нам кожної хвилини будуть догоджати.

Надія: У періоді зрілої любові є усвідомлення того, з ким я маю справу, я знаю цю людину та обираю любити її. У закоханості усвідомленості дуже мало, зате багато ілюзій. Зріле кохання охоплює дружбу, повагу, близькість, довіру, терпіння − це продукт часу та зусиль пари.

Різниця стосунків на різних етапах можна проілюструвати на простому прикладі.

Закоханість

Дівчина починає зустрічатися з хлопцем. Він запізнюється на перше побачення і приходить на годину пізніше. Вона каже: «Нічого страшного», і сама собі пояснює його запізнення: він їхав у заторах, працював, щоб заробити на побачення. Він залишається в її уяві прекрасним принцом.

Притирання

Вона страшенно дратується через його запізнення і дорікає: «Ти постійно запізнюєшся на годину. Скільки можна!».

Зріла любов

Вона вже знає: якщо зустріч призначена на восьму, він, звісно ж, прийде о дев’ятій. Але вона любить його таким і просто бере з собою книжку на цю годину, говорить по телефону з подругою або ж так само запізнюється. Коли він нарешті приходить, у неї чудовий настрій.

Антон: Стадії злиття, диференціації і стабільності − це танець, який постійно повторюється в житті. З етапу стабільності пара може знову переходити до злиття − періоду, коли стосунки налагоджуються, знову з’являється пристрасть, але тепер уже глибша. Якщо хтось із пари індивідуаліст, а інший прагне злиття, у стосунках виникає напруга. А когось може лякати період диференціації, здається, що людину кинуть, і вона може хапатися за партнера і не відпускати його. У кожного буде свій танець. Але кожен із цих етапів − нормальний для стосунків. Щоразу, коли ми їх проходимо, вони стають глибшими, а кохання сильнішим.

Що почитати

  • Беррі Вайнхолд, Дженей Вайнхолд «Звільнення від співзалежності»
  • Ілсе Санд «Страх близькості»
  • Робін Скіннер, Джон Кліз «Сім’я та як в ній вціліти»
  • Джон Готтман «7 принципів щасливого шлюбу, або Емоційний інтелект у коханні», «Карта любові»

Ілюстрації: Cheezburger; Studio 360.