У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про те, чому нам подобаються інші, коли ми в стосунках. Розбираємося, чому треба дозволити собі ці почуття, що це говорить про нас, наші взаємини та як допомагає працювати над собою.

Ілюстрації: Анна Шакун

Антон Федорець

кандидат психологічних наук, сертифікований гештальт-терапевт

Наталія Трушина

психологиня, сімейна психотерапевтка

Я в стосунках. Чому мені подобається інша людина?

Антон: Наша природа − пробувати, шукати і пізнавати нове. Ми постійно робимо вибір, хоча можемо навіть не усвідомлювати цей процес. Це показник того, що в нас є бажання. Якщо подивитися на трирічних дітей, то вони постійно діють через допитливість, а вже з віком нас починають обмежувати соціальні норми та мораль. Цікавість з’являється від бажання задовольнити нестачу чогось. Тобто якщо ми вже в стосунках, а нам починає подобатися хтось інший, найімовірніше, нам чогось не вистачає.

Наталія: Навіть якщо ми в стосунках і кохаємо партнера, це не значить, що наші очі заплющуються. Навколо багато цікавих людей, і це нормально, що ми на них дивимося − це режим відкритості світу. Наша психіка влаштована так, що ми помічаємо довкола ті речі, які відповідають нашим потребам. Якщо я ситий, то не звертаю уваги на вітрини продуктових крамниць або ресторанчики, але щойно починаю відчувати голод, усюди помічаю булочки. У стосунках відбувається щось подібне: коли людина з нашого оточення виділяється із загального тла і стає для нас особливою, це означає, що вона певним чином потрапляє в нашу важливу потребу.

Навіть якщо ми в стосунках і кохаємо партнера, це не значить, що наші очі заплющуються

Це означає, що мої стосунки приречені?

Наталія: Існує токсична ідея про те, що партнер має задовольняти всі наші потреби, але такого не буває. Тому в цьому сенсі інтерес і симпатія до інших людей − те, що ми не отримуємо від партнера. І це нормально. Наприклад, мій бойфренд дуже класний, але не цікавиться літературою середньовіччя, а я обожнюю її, і з іншим хлопцем так цікаво говорити на цю тему.

Інша річ, коли ми багато чого не отримуємо від партнера, тоді постає питання, чи добре нам узагалі в цих стосунках? Наприклад, якщо партнер холодний, нас може постійно тягнути до теплих, лагідних людей. Тоді варто задуматися, може, мені просто холодно, голодно і ці стосунки мене не влаштовують?

А може бути інший варіант: у романтичному партнері ми шукаємо задоволення потреби, яку зріла людина може задовольняти самостійно. Наприклад, я закохуюся в того, хто дивиться на мене захопленими очима. Цей погляд мені настільки приємний, що я починаю фантазувати про те, як добре нам було б разом. Це може бути ознакою того, що я не вмію собою захоплюватися і в мене є прогалини в самооцінці.

Дуже часто закоханість з першого погляду пов’язана із травмованими точками нашої особистості. Якщо людина дуже точно потрапляє в неї, ми закохуємуся, але не в реальну особистість, а в той подарунок, який вона нам робить. Можна протестувати себе і поставити запитання: «Чим ця людина мене приваблює, наскільки добре я її знаю, скільки я про неї фантазую?». Якщо фантазій більше, ніж реального зв’язку, це може свідчити про те, що там я шукаю задоволення свого голоду.

Що почитати на цю тему:

Ґері Чепмен «П’ять мов любові»

Роберт Джонсон «Ми. Глибинні аспекти романтичного кохання»

Сью Джонсон «Обійми мене міцніше. 7 діалогів для любові на все життя»

А може бути інший варіант: у романтичному партнері ми шукаємо задоволення потреби, яку зріла людина може задовольняти самостійно

Що мені робити?

Антон: Ті, хто належить до моногамних і має сильну заборону на бажання іншої людини навіть у думках, витісняють його. Згідно з психоаналізом, чим сильніше ми забороняємо, тим більше бажання витісняється. Це може негативно проявитися у стосунках із постійним партнером, наприклад, у вигляді напруги, загасання сексуального потягу або дратівливості. Ми несвідомо починаємо так реагувати, щоб віддалити партнера або партнерку від себе і відчути свободу.

Але якщо я помічаю і визнаю своє бажання, то можу зробити вибір усередині, який виходить не із заборони, а з усвідомлення бажання. Треба зрозуміти, наскільки цінні для мене стосунки, чи варто ризикувати ними заради побачення з іншою людиною. І далі може бути кілька варіантів розвитку подій:

1. Я розумію, що стосунки вже не приносять мені радості й це просто формальність. Я можу вирішити будувати їх з новою людиною.

2. Мої стосунки для мене цінні, тому я обираю залишатися зі своїм партнером і працювати над ними.

Якщо я все-таки хочу зберегти стосунки, але почуття до іншої людини охоплюють і посилюються, до того ж вони взаємні, може допомогти відверта розмова і легалізація взаємин з цією людиною. Треба визнати, що в мене є симпатія, і виставити межі − далі чого ми не підемо, наприклад, далі розмов і легкого флірту. Це знімає баласт напруги та неконтрольованого бажання.

Але якщо я помічаю і визнаю своє бажання, то можу зробити вибір усередині, який виходить не із заборони, а з усвідомлення бажання

Наталія: Якщо є відчуття, що мої стосунки живі та важливі, треба чесно поговорити з партнером про те, чого в них бракує. Розповідати, що подобається хтось інший, ризиковано: це може викликати ревнощі, тривогу та образу. Тому краще спочатку розібратися у своїх потребах і відверто поговорити.

Під час закоханості людина приваблює нас сексуально, а коли пара вже довго разом, азарт закоханості та сильне збудження падає і переходить у середню зону. Іноді таке охолодження люди сприймають як кінець, але насправді це нормальний процес − пара у довготривалих стосунках не може постійно відчувати високий рівень збудження. Так само незадоволення може проявлятися в інших сферах. Якщо сказати про це партнеру і він або вона відгукується, у пари з’являється можливість щось оживити в стосунках. І тоді симпатія та закоханість в іншу людину просто закінчиться, бо потреба буде задоволена.

Спочатку потрібно усвідомити, чого мені не вистачає і що я можу отримати з іншим

Антон: Тепер ми маємо більше свободи в стосунках, нам більше не потрібно жити разом, щоб виживати. Ми пробуємо їх з різними партнерами, і чим частіше це відбувається, тим більше розуміємо, що ідеалу не існує − не буває шаленого кохання на все життя. Коли закоханість минає, починається криза, хочеться піти шукати далі те, чого не вистачає, з іншою людиною. Але, озираючись на свій досвід, ми можемо побачити, що багато разів уже так ходили, шукали, пробували. Це дає розуміння, що, ймовірно, річ не в людях, а просто так відбувається з усіма, тож треба обирати роботу над стосунками.

Спочатку потрібно усвідомити, чого мені не вистачає і що я можу отримати з іншим. Якщо я розумію, що мій партнер не зможе реалізувати ці потреби, варто з’ясувати − самостійно або з допомогою психотерапевта − що мене тримає в цих стосунках. І можливо, те, що тримає, цінніше за те, чого бракує.

Ось приклад: дівчина зустрічається з турботливим хлопцем, але в якийсь момент їй починає подобатися її колега − агресивний, директивний, брутальний. Її може приваблювати твердість і впевненість колеги, бо він знає, що робити, натомість її турботливий і м’який хлопець нерішучий, не знає, як краще, а вона хоче, щоб замість неї ухвалювали рішення. Якщо дівчина обере директивного колегу, спочатку їй може бути добре, але через те, що він не здатен на ніжність, зрештою сумуватиме за турботливим.

Як зрозуміти, чого мені бракує в стосунках?

Наталія

Вправа на виявлення потреб

Розділіть аркуш на дві колонки: «Ідеальні стосунки» та «Мої реальні стосунки». У першій колонці треба розписати, що мені хотілося б отримувати від партнера в ідеальних стосунках і що б я давав/давала йому. Раджу відкласти цей список на кілька днів, щоб потім подивитися на нього відстороненим поглядом і простежити за своїми почуттями. У другій колонці треба описати реальні стосунки: що я отримую від партнера і що даю. Потім ці дві колонки порівняйте: те, чого я не отримую, але бажаю в ідеалі, мене засмучує і злить, чи я можу заплющити на це очі? Варто зупинитися на пунктах, які викликають сильні почуття, і поговорити про це з партнером. Може виявитися й так, що отримуємо ми достатньо, але забагато віддаємо, тому відчуваємо незадоволення.

Вправа на фантазування

Відпустіть фантазію на волю та уявіть, як розвивалися б ваші стосунки з іншою людиною, до якої відчуваєте симпатію. Помічайте, які почуття викликають картинки цих стосунків. Потрібно зрозуміти, що це за стан, що зі мною відбувається, коли я з іншим/іншою у своїй уяві. Ці почуття − ключ до того, чого нам не вистачає. Наприклад, якщо з цією людиною я відчуваю спокій і мир, можливо, я тривожна людина і мені потрібен хтось, хто постійно буде мене заспокоювати. Тоді варто попрацювати з тривожністю, найкраще піти на психотерапію. Або ж така фантазія може бути пов’язана з тим, що мій партнер занадто емоційний і постійно кричить, а я від цього втомлююся.