Відрахуйте 45 секунд – цього часу буде достатньо, щоби прочитати сторінку книжки, переглянути кілька сторіз в Instagram чи зашнурувати кросівки. Але також це час, за який одна людина у світі скоює самогубство. 

Щороку фіксують близько 703 тисячі таких випадків, на кожен із яких припадає ще 25 спроб. Саме суїцид є четвертою за поширеністю причиною смерті серед молоді (15–29 років). Зокрема, за даними Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Києва, у 2023 році бригади «швидкої допомоги» отримали 135 повідомлень про спроби суїциду в дітей, найчастіше 14–16 років. У 17 таких випадках діти загинули.

Редакторка The Village Україна Катерина Мельник запитала у психотерапевтки Діани Михно, як зрозуміти, що близька людина або незнайомець на краю платформи готові скоїти самогубство, й що тоді робити. Також пояснюємо, як допомогти собі й куди можна звернутися по допомогу.

Діана Михно

психотерапевтка

Суїцид багато років входить до десятки найчастіших причин смерті в усьому світі. Важко сказати, чи зросла їхня кількість останнім часом в Україні, але повномасштабна війна, звичайно, вплинула на моральний стан людей. 

Насправді кожна повітряна тривога може сприйматися як ризик втратити здоров’я чи життя, а страх померти несподівано або в муках – призводити до суїцидальних думок. Це тисне на людей, бо вони здебільшого звикли контролювати своє життя або принаймні не відчувати постійної загрози для нього.

Під час війни ставлення до життя, його цінностей і загроз змінюється, людина все більше може переживати через своє теперішнє й майбутнє. У результаті це може призводити до певних невротичних станів або посилювати їх. Ідеться про тривожний чи депресивний розлад, розлади адаптації чи сну, неврастенію. Самогубство вже вважається варіантом позбутися від страждань, який людина в критичному стані сприймає як єдиний спосіб розв'язання проблем. 

Як зрозуміти, що в людини виникають суїцидальні думки?

Загалом люди протягом життя можуть ставити собі екзистенційні запитання: «Чим цінне моє життя?», «Навіщо я живу?» чи «Що буде, якщо мене не стане?». І це абсолютно нормально, якщо не супроводжується намірами чи планами собі нашкодити, оскільки суїцид – це саме свідоме позбавлення себе життя. До цього виникає ще ряд певних подій, тобто внутрішні чинники. 

– Пасивні суїцидальні думки: фантазії на тему власної смерті, але без бажання позбавити себе життя;

– Суїцидальні задуми (думки про метод, місце та час);

– Суїцидальні наміри (ухвалення рішення). 

Згодом ці внутрішні чинники переходять у зовнішні – суїцид. Причому час від думок про самогубство до реалізації (пресуїцид) може займати від кількох хвилин (гострий пресуїцид) до кількох місяців і років (хронічний пресуїцид). Через це будь-які зміни у звичній поведінці людини можуть стати «тривожним сигналом». 

Суїцидальні думки можуть виникнути на тлі депресії, оскільки знижується рівень серотоніну [нейромедіатора, що відповідає за настрій, сон, апетит, лібідо]. Але тоді, як правило, вони мають триваліший характер розвитку, до того ж така суїцидальна поведінка необов'язково може виникати під час депресії. Значно складніше її виявити, коли думки про самогубство в людини з'являються раптово, як наслідок гострого стресу. 

Симптоми, які може мати людина з депресією

  • Переважно поганий настрій;
  • Відсутність бажання та сил виконувати звичні обовʼязки;
  • Бажання усамітнитися;
  • Роздратованість та емоційні гойдалки;
  • Підвищена плаксивість;
  • Порушені сон та апетит (безсоння, відсутність апетиту або емоційне заїдання й у результаті – збільшення або втрата ваги);
  • Апатія до того, що відбувається навколо;
  • Порушена концентрація уваги, забудькуватість;
  • Ангедонія [дії, які раніше приносили задоволення, більше його не викликають];
  • Розмови про цінність життя й страхи.

Суїцидальну поведінку може бути складно помітити, але є універсальні поради, що можуть стати рятівними. Важливо формувати міцні й довірливі стосунки, бути уважним до почуттів, своїх і близьких, встановлювати у стосунках правило говорити вголос про те, що турбує, і не засуджувати. 

У кризові моменти людям важливо розуміти, що вони не залишилися сам на сам зі своїми проблемами і є хтось, хто може підтримати та допомогти знайти розв'язання проблеми. Хоч більшість людей не говорять про суїцидальні наміри прямо, але ми можемо виокремити деякі ознаки такої поведінки, які можна помітити: 

  • Соціальна ізоляція й змінена поведінка;
  • Часте відчуття провини та безнадійності, про яке може говорити людина;
  • Складність у тому, щоби будувати плани на майбутнє, навіть найближче;
  • Зацікавленість у розмовах про суїцид інших людей (методи й почуття);
  • Імпульсивність і категоричність;
  • Підвищена тривожність, плаксивість чи роздратованість;
  • Відмова від їжі й проблеми зі сном (його відсутність чи сонливість протягом дня);
  • Розмови про те, що неможливо вийти зі складної ситуації;
  • Втрата інтересів;
  • Важкість у догляді за собою, нехтування базовими потребами;
  • Стрімке завершення справ (витрата коштів на подарунки близьким, неочікуване звільнення з роботи, складання заповіту);
  • Прощальні фрази: «Я тебе завжди любив», «Памʼятай, що б не стало, я нікого не звинувачую у своїх труднощах», «Дякую, що був зі мною й терпів усі ці роки».

Людина сказала, що серйозно думає про самогубство. Як реагувати?

Якщо людина каже прямо про суїцидальні наміри, то докладає до цього величезних зусиль. Надважливо не знехтувати її словами й не варто думати, що це маніпуляція, ніби якби людина хотіла із собою щось зробити, то зробила б це «тихо». 

– Не засуджуйте й запитайте, що це означає для неї: що вирішить суїцид чи, навпаки, погіршить.

– Допоможіть їй знайти альтернативні варіанти розв'язання проблем. У таких випадках важливо дати людині зрозуміти, що її почуття мають місце бути, їх не засуджують, а просити про допомогу – це нормально. Не розуміти, як вийти із ситуації – це нормально. Бути неідеальним – нормально.

– Не варто відповідати: «Це дуже погано», «Подумай про близьких», «Це не розв'яже проблему» чи «Ти ж не слабак». Вислухайте, не перебиваючи, тримайте зоровий контакт й будьте зацікавленими в розмові. 

– Інколи людина може й не помічати, що має ознаки суїцидальної поведінки, що повторюються. Тоді варто сказати їй про це обережно й без засудження та запитати, як вона себе почуває. Коротка відповідь «нормально» чи «добре» може бути оманливою, якщо не притаманна людині. 

– Якщо ж відповідь суперечить її стану й настрою, поговоріть про це. «Я помітив зміни у твоїй звичній поведінці, мене це хвилює й непокоїть. Я можу помилятися, але також можу зрозуміти, що ти про це не хочеш говорити, бо боїшся засудження або вважаєш, що тебе навряд чи хтось зрозуміє. Я не хочу на тебе тиснути, якщо ти не готовий це робити, але я поруч. Немає ситуацій, які неможливо вирішити, хоч, можливо, тобі так здається в моменті. Коли ти будеш готовий, я буду радий тобі допомогти та підтримати».

– Врахуйте, що людина може однаково відмовитися говорити про свої почуття. Тоді варто намагатися бути якомога частіше поруч і періодично повторювати фрази про почуття, допомогу й нагадувати, що з будь-якої ситуації є вихід.  

– Окрім того, варто пам'ятати, якщо людина скоїла спробу суїциду та вижила [це називається парасуїцид], то є високий ризик повторення самогубства ще щонайменше рік. 

Я думаю, що людина поруч готова скоїти самогубство. Як їй допомогти?

Поведінка людини в момент, коли вона готова скоїти самогубство, залежить від того, чи є в неї психотичні або невротичні захворювання і як вона звикла поводитися в кризових ситуаціях. Але в будь-якому разі вона буде вирізнятися серед інших.

Людина може бути дуже сконцентрованою на «засобі», за допомогою якого хоче скоїти суїцид (рейках чи воді під мостом), і не реагувати на зовнішні чинники. Але також це може бути тривожна (ажитована) поведінка. Тобто неспокій, нервові рухи, погляд, яким шукає допомогу, чи агресія.

Неможливо на 100% розуміти, що людина планує скоїти суїцид, якщо вона не промовила це вголос, але в наших силах бути уважними до інших. Якщо вам навіть трохи здалося, що людина поруч може скоїти самогубство зараз, спробуйте повернути її до реального часу, вивести з роздумів.

Запитайте, котра зараз година, куди прямує цей автобус чи як доїхати до станції метро. Якщо відповідь буде короткою, спробуйте продовжити розмову: «Ви маєте засмучений/схвильований вигляд. Я можу вам допомогти?». 

Але памʼятайте, кожен сам ухвалює рішення у своєму житті. Ви не можете взяти на себе відповідальність за інших, але можете спробувати лагідно підтримати й бути поруч. 

Я не можу позбутися думок про суїцид. Що мені робити?

Спробуйте пригадати, що для вас є цінним. Подумайте про те, що вас підтримує, тішить і дає надію. Ви можете написати для себе відповіді на ці запитання як нагадування, що повертатимуть до реальності.

– «Для мене важлива моя близька людина: – і нагадайте собі: «Якщо мені важко, я можу зателефонувати їй».

– «Я ціную свою роботу». Подумайте, що саме ви можете зробити зараз із робочих справ, щоби відчути, що ви на своєму місці й відірватися від тривожних думок. 

– «Я люблю свого кота / песика». Обійміть свого улюбленця й нагадайте собі, що його життя залежить від вас.

– Складіть план на майбутнє, який вас захоплюватиме. Подумайте про те, що конкретно ви зараз можете зробити, щоб наблизитися до його здійснення, навіть маленьке завдання.

– Поставте як шпалери на телефоні напис чи картинку про цінність, що є надважливою для вас та у важкий момент повертайтеся до неї.

– Пригадайте ситуацію з життя, з якою змогли впоратися. Вам це вдалося, похваліть себе за це. Спробуйте поглянути на те, що відбувається у вашому житті зараз як на новий досвід, який ви також зможете пройти. 

– Повторюйте собі: не знати, що робити – це нормально; бути недосконалим – це нормально, не знати відповіді на запитання – це теж нормально. 

– Памʼятайте, що звертатися по допомогу – це природно. Це не означає визнати свою нездатність упоратися самостійно з проблемами й не означає здатися. Поки ми живі, вихід завжди можна знайти й усе можна змінити.

– Прислухайтесь до своїх думок, настрою й бажань. Що швидше ви помітите, що входите в депресивний чи суїцидальний стан, то легше може бути собі допомогти. Ви можете звернутися до психолога, психотерапевта чи психіатра й зробити крок, щоби вийти з цього стану.

Якими вправами й техніками можна скористатися?

У такі емоційно кризові моменти дуже добре працюють вправи для заземлення, оскільки тоді завдання – повернути себе до реальності від негативних думок, уявлень і фантазій. 

– Вправа «Стоп»

Якщо ви відчули, що емоційний стан погіршується, посилюється тривога чи страх, зʼявляються плаксивість, непосидючість і нав'язливі думки, проговоріть собі слово «стоп» тричі, досить голосно або подумки. 

– Фізичні вправи

Спробуйте перекочуватися з пʼят на пальці стоп декілька разів, стиснути міцно долоні, присісти декілька разів, стискати різні ділянки тіла (руки, стегна, голені) чи обійняти себе.

– Вправа «Метелик»

Схрестіть руки на грудях й постукуйте по плечах почергово протягом декількох хвилин

– Перерахуйте декілька предметів, розташованих у полі зору, озвучте декілька фізичних відчуттів, звуків, запахів чи смаків, що відчуваєте.

– Якщо у вас є проблема, яку не вдається вирішити, спробуйте написати її на аркуші паперу, а нижче – усі можливі варіанти вирішення. Для кожного з цих варіантів пропишіть його переваги й недоліки та розставте їх за пріоритетністю. Той варіант, що займе першу позицію, винесіть окремо й пропишіть кроки, які варто зробити, щоб досягти цієї цілі.

Тоді спробуйте пояснити собі раціональність думок, що виникли. Вони можуть відображати внутрішні страхи й тривогу, невпевненість, але спробуйте знайти переконання, які доводять, що ці тривожні думки були хибними.

– Якщо відчуваєте, що вам важко впоратися самостійно, ці вправи не допомагають, а стан погіршується, зверніться до психолога чи психотерапевта. Якщо ж суїцидальні думки виникають несподівано, ви маєте яскраві думки та наміри, спробуйте зробити вправи для заземлення й зателефонуйте на гарячу лінії допомоги.

Куди саме можна звернутися?

73 33 – цілодобова гаряча лінія з попередження суїцидів і психологічної підтримки Lifeline Ukraine; 
0 800 501 701 – Всеукраїнський телефон довіри;
044 456 17 02 й 044 456 17 25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги за станів душевної кризи;
0 800 211 444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції;
0 800 33 20 29 – лінія допомоги для ветеранів і членів їхніх родин Українського ветеранського фонду;
0 800 100 102 – лінія Національної психологічної асоціації;
0 800 211 444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції;
0 800 210 160 – лінія психологічної підтримки для дорослих і дітей ГО People in need.

У кризових ситуаціях природно недовіряти, злитися, агресувати й ізолюватися. Емоційний біль може бути досить сильним і викликати страх, що вас ніхто не зрозуміє, засудить, знецінить почуття чи надасть цьому розголос. Але звернення на гарячу лінію є анонімним, там ніхто не засудить вас. Ці служби працюють, щоби допомогти, а не нашкодити. 

Якщо ви не відчуваєте, що маєте близьку людину поруч, або боїтесь злякати її своїми намірами, фахівець гарячої лінії зможе допомогти вам у кризовий момент. Психологи таких служб, окрім спеціалізованого навчання, проходять ще й супервізію, тому це один із найшвидших і найбезпечніших способів допомогти собі.

Також ви можете звернутися по допомогу за номером швидкої допомоги, попросити перехожого чи близьку людину зателефонувати на телефон гарячої лінії й записатися на консультацію до психотерапевта / психолога / психіатра чи сімейного лікаря.