«Чорний піар» – це інструмент, яким користуються політики, публічні персони та бізнеси різного масштабу. Щоб завдати конкурентам удару, не шкодують бюджетів і над правдивістю інформаційних приводів особливо не заморочуються. Щоб розігнати негатив, використовують тисячі фейкових акаунтів і сторінки із сотнями тисяч підписників. За цими «віртуальними арміями» часто стоїть усього кілька реальних людей.

Говоримо з власником агенції, яка займається «чорним SMM». Головне запитання: як влаштований цей бізнес в Україні. Назви брендів та імена змінені з міркувань анонімності.

Ілюстрації: Анна Матяж

Зараз я займаюся політичним піаром з використанням насамперед SMM-інструментів. Я розділяю SMM політичний та для бізнесу.

Не вбачаю сенсу у вкладанні великих грошей для ведення бізнесових сторінок. Можна на таргет запустити офігенну рекламу й отримати фідбек, клієнтів, охоплення, Facebook для малого бізнесу інструментарій сам дає. Креатив часто відіграє вирішальну роль.

Поганий креатив на 100 доларів не принесе тобі такого результату, як крутий креатив на 10 доларів

У 2010 році я був підрядником щонайменше у трьох рекламних агентствах, які вели різні бренди, і отримував замовлення. Наприклад, «цього місяця треба 5 тисяч нових підписників». Ми з командою виконували ці завдання. Інколи це було тільки дві людини. Якщо не вистачало акаунтів, створювали нові.

Як створюють нового бота?

Купуєш «сімку», також купуєш або створюєш електронну адресу, придумуєш будь-яке ім’я, завантажуєш аватарку з якоїсь Тверської області із «Вконтакте». Фотографію бажано обробити, накласти фільтри. Реєструєш Свєту Іванову, цей акаунт потрібно прив’язати до якогось регіону чи спеціальності. Наприклад, вона працює на «Новій пошті» в Києві, можна ще вказати школу, університет. Щодо цієї інформації починаєш надсилати запити на дружбу. Якщо всім підряд розсилати ці заявки, Facebook банить акаунт.

Часто такі акаунти купуємо на ринку. Гуртом я їх не купував би, нас цікавить насамперед якість, щоб були реальні друзі. Потім цей акаунт використовуємо для запрошення на сторінки, у групи, для рекомендацій на профайл, збільшення підписників, тоді коментування, лайки, репости.

На біржі можна купити ламані акаунти. Якщо ти використовуєш якісь сторонні додатки на Facebook, ігри граєш, власники цих додатків отримують логіни та паролі.

Якось в офісі я дав хлопцям перебрати партію брут-акаунтів. В одній партії колега знайшов паролі від свого акаунта

Зараз у нас більш ніж 5 тисяч ботів. Вони лайкають, шерять, коментують, запрошують, рекомендують. Часто самі не знаємо точної кількості, тому що їх треба розблоковувати, інколи тисяча може висіти в бані. Окрема людина цим займається.

Охоплення матеріалів

Фановий матеріал теоретично може мати мільйон охоплення при десяти репостах. А є лайно замовне, яке взагалі нікому не хочеться дивитися, робиш тисячу репостів, воно розходиться на 50 тисяч охоплення.

Це дуже індивідуально, залежить від ситуації, дуже важко порахувати охоплення сумарне, тому що групи, акаунти не дають статистики. Її дають тільки сторінки.

Хто працює

Найкраще наймати студентів, які мають багато вільного часу і не потребують великих фінансів. Часто домовляємося про якусь фіксовану суму, наприклад, нас цікавить акаунт, 500 друзів реальних, таких потрібно 50 штук. Такий один акаунт буде коштувати 30 доларів.

Скільки коштує розмістити потрібну інформацію?

Якщо потрібно розмістити політику в пабліках, то сума множиться на два. У ЗМІ політика завжди дорожча. Якщо це треш, не підтверджена інформація, придуманий інфопривід, сума може зрости і в три-чотири рази. В мене є список зі 100 ЗМІ з прайсом на кожного. Є ресурси, які не беруть матеріали або з дуже жорстким контролем. Розміщення новини в стрічці зазвичай буде коштувати 200-400 доларів, це в середньому 3 000 знаків, стаття – від тисячі доларів. Матеріал погоджують з редакцією, зазвичай правок немає.

Є політики, з якими ми щоденно не працюємо, вони можуть у якийсь момент звернутися, що потрібно розмістити інфопривід. Якщо це міні-хвиля, то вона буде коштувати 1000-2000 доларів, усе залежить від того, які ЗМІ оберуть. Найбільший контракт – це десятки тисяч доларів, декілька разів були інформаційні кампанії вартістю понад 50 тисяч доларів.

Штат набирають під теми, знайти людей, які нікому нічого не розповідатимуть, просто. У звичайний період в офісі може бути 3-4 людини, а коли триває підготовка до виборів кількість зростає і до 50 працівників, плюс ще фрілансери. У невиборчий період у середньому 500 доларів заробляють, у виборчий – від тисячі доларів.

Я вже давно не рахував, скільки заробляю.

Мені дуже важко визначити прибуток, тому що велика частина надходжень іде на розвиток, на створення продуктів, які ти потім знову продаєш

Я вкладаю свої гроші в ресурси, в акаунти. Наймаєш людей, платиш 300-400 доларів, навчаєш їх певних інструментів, і вони створюють ботів.

Зазвичай я сам по собі, але часто працюю на підрядах, хтось вважає мене своїм партнером. Деякі піарники можуть розписати круту стратегію, але не можуть її реалізувати. Я той, хто це може зробити, у мене є інструменти, ресурси, люди.

Придумані інфоприводи та максимальна безпека в роботі

Загальна кількість підписників у нас – близько 3 мільйонів, з партнерами – 10 мільйонів.

Ми далеко не за все беремося. Явний треш на когось не хочеться розміщувати, тобі може прилетіти, на тебе вийдуть за дві секунди. Коли розумієш, що десь можеш провалитися, то який сенс ризикувати?

Чим далі заходиш, тим більше замовлень отримуєш. Просто офігіваєш від обсягів грошей, які крутяться в політиці. Ставиш собі запитання, як можеш працювати на тих, які крадуть нереальними темпами, але інколи виправдання саме знаходиться:

«Якщо це зробиш не ти, то це зробить хтось інший». А в тебе є шанс зробити це дорожче та гірше, ніж зробить це хтось дешевше і краще

Були такі випадки, що ми робили замовлення повністю під нуль. Ми не розміщуємо на своїх ресурсах, не використовуємо власні картки і телефони, свої офіси. Також змінюємо IP-адресу. Якось ми спеціально змінили ІР-адресу на російську, чувак потім проводив розслідування, хто його мочить. Урешті сказав, що це репутаційна атака з Росії.

Стараємося секретні чати створювати для безпеки, але все одно можна попастися. У мене не було таких ситуацій. Тільки одного разу в наші пабліки написали ніби про велике замовлення. Виявилося, що це СБУ, хотіли поговорити про інфобезпеку України, відловлювали терористів і так далі. Я сказав, щоб надсилали будь-які матеріали, будемо розміщувати. Здається, вони жодного матеріалу так і не надіслали.

Прокуратура чи СБУ сильно фігачити звичайних блогерів, рекламників, піарників не буде, вони точно з такими ж самі працюють. Найбільше може прилітати від конкурента, якщо ти взявся за погану тему.

До нас часто надходять замовлення стосовно одного відомого бренду. Ми колись працювали на одного політика, який у жорстких контрах з його власником. Він, здається, військовий, колишній працівник правоохоронних органів – якщо до нього інформація доходить, відразу натравляє на тебе СБУ, прокуратуру. Він розбирається саме з виконавцями.

Щоб запустити кампанію, ми брали «нулячий» комп’ютер, йшли у кафе з Wi-Fi, де немає відеокамери, використовував куплений брут-акаунт

Картки створювали на сервісі «Ківі», який дає можливість оформити інтернет-картку Visa. Комп’ютери використовували найдешевші, за три тисячі гривень, лише раз, після цього виймали батарею, така техніка десь і досі лежить.

Останнім часом великий бізнес намагається зачищати інфопростір, негатив змінювати на позитив. Кілька брендів, які нещодавно сильно постраждали від репутаційних атак, розсилають по ринку запити на «відбілювання», але ми не зійшлися в ціні. Я знаю, що була замовлена кампанія негативу на фестиваль BeLive, «Уличная Еда».

Я дуже часто в курсі таких замовлень, війн, тому що в нас є інструменти, власні пабліки. Коли виходять з вигляду органічні публікації, але їх надсилають і просять розмістити за гроші, зрозуміло, що це замовлення. Саме через пабліки ще приблизно рік тому надходили замовлення на власника Concert.ua, проти нього велася жорстка кампанія.

Працює це все дуже просто. Створюють інфопривід, його можна або знайти в старій історії, в яку вляпалася та чи інша компанія, але найчастіше це можна просто придумати. Те саме із відомим брендом «Б». Береш, наприклад, прострочений продукт, заходиш у супермаркет, непомітно його підкладаєш, далі знімаєш відео, фото, бажано, щоб це зробив блогер. Усе сплановано в часі. Пабліки знають, що сьогодні буде замовлення. Прилітає відео, іде хвиля на 50 пабліків, паралельно може йти підтримка в коментарях, де 50 злих коментаторів під кожним постом пишуть: «Як запарив цей «Б», «Як можна людей травити», часто з нецензурною лексикою, вона додає емоцій.

Інфопривід, якого ніколи не було

З одним зі своїх старших колег ми працювали на кандидата по одному округу, і в нього був конкурент, якого треба було трохи «помочити». Ми не могли знайти, за що зачепитися в цій атаці. Тоді колега сказав: «Він вкрав 100 мільйонів на будівництві такого-то заводу». Я усе записав, ми розібрали ситуацію і запустили кампанію.

Коли я запитав у товариша: «Звідкіля ти взяв цю інформацію?». Він сказав, що просто вигадав.

Як робота у соцмережах впливає на політичну ситуацію

Я розділив би і соціальні мережі, і ЗМІ. Більше голосують люди, які у Facebook не сидять. Якщо правильно організувати кампанію, то за допомогою цієї соцмережі можна забрати кілька відсотків у свого конкурента. Facebook може зіграти на користь тих, у кого дуже низькі рейтинги. У них мало аудиторії, на телевізор не пускають, ЗМІ дорогі. Став пости на промо, таргет. Якби я був мажоритарником, щодня кидав би по сотці на ті чи інші пости на свій округ.

У декількох політиків зараз понад мільйон підписників у Facebook. Багато хто не розуміє, як може бути, що мільйон підписників і під постом сто лайків. Якщо ти напишеш крутий пост, він дасть охоплення в мільйон. На сторінках політиків, які останнім часом почали розкручуватися, частка фейкових акаунтів невелика через необізнаність щодо інструментів самих користувачів.

Чи вплинула заборона VK на роботу

Заборона «Вконтакте» нічого не змінила в нашій роботі, ми там працювали ситуативно, якщо є замовлення. Коли цю соцмережу заборонили, зросла кількість замовлень, усі зосередилися на Facebook. Twitter не використовуємо, дуже рідко питають про нього. Поступово почали працювати з Instagram. Думаю, що на наступних виборах політики будуть активні в цій мережі. Вибори цього року на 90% пройдуть у Facebook.

На рекламному ринку всі ломанулися в Telegram. Але немає пропозицій, політики ще не розуміють цінності цього інструменту. Починаємо роботу на перспективу, в надії, що за рік-два Telegram стане популярним.

Як збільшується кількість підписників

У стрічці з’являється картинка з воїном АТО, зверху напис «Підтримуєш українську армію – тисни лайк», збоку біля цієї картинки висить великий лайк. Люди його натискають, думають, що ставлять вподобайку до посту. Насправді вони підписалися на сторінку.

Цей процес можна використовувати при правильному підході, але політики не вміють працювати з цією аудиторією.

Я дуже сумніваюся, що Facebook зіграє вирішальну роль на виборах. Це майданчик, який дасть старт для політика. Все одно в Україні телебачення залишається на першому місці.