У червні фото Києва з’явилось на офіційній сторінці в Instagram. Авторка світлини – українська фотографка Аліна Рудя, яка зараз проживає в Берліні. Її Instagram-акаунт має понад 50 000 підписників. Аліна співпрацює із Samsung, Nikon, Deutsche Welle, LensCulture, а в мандрівки її запрошують міністерства Японії, Аргентини та Ісландії.
The Village Україна дізнається в Аліни, як створювати візуальний контент для Instagram, який буде цікавий великим брендам і навіть країнам, чому важливо знати ціну своїй роботі та не завжди «релігійно» дотримуватися Instagram-канонів.
Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – лонгріди без новин.
Аліна Рудя
За професією я фотографка. Навчалася у Могилянці, потім у виші в Будапешті, а тоді поїхала у Берлін на навчання в школу фотографії і вступила на програму «Візуальні комунікації». Увесь цей час займалася фотографією. Фотограф – це професія, де складно знайти правильний шлях, клієнтів, свій напрямок, але мені вдалося.
Завела Instagram у 2014 році. Постила туди з телефона різні світлини, тоді у мене ще навіть айфона не було. В Instagram про бізнес ніхто не думав, блогерством не займався. Потім у Берліні відбувся великий InstaMeet: приїхало багато інстаграмерів з Німеччини та інших країн Європи. Після цього я потрапила до списку Suggested users – Instagram пропонував мій профіль новим користувачам протягом двох тижнів. Зараз такого вже немає. Мені це тоді дуже допомогло.
Спочатку в мене було 1,5-2 тисячі фоловерів, а потім різко зросло до 40 тисяч. З цього часу кількість підписників почала регулярно збільшуватись. В Instagram у багатьох людей почала з’являтися значна кількість фоловерів, це помітили великі компанії і зрозуміли, що це золота жила. З’явилися компанії, які займалися SMM, і почали робити бізнес-пропозиції.
Контент
Я займаюсь документальною і тревел-фотографією. Раніше я постила всі фотографії у своєму Інста. З часом помітила, що якщо профіль нерівномірний, важко привабити аудиторію. І тому вирішила розділити. Один профіль для подорожей – тут я ділюся яскравими фотографіями, які надихають людей. Інший – для документальної фотографії, портретних зйомок – для більш серйозних проектів. Це інший контент, змішувати їх не хочу. Хоча багато людей фоловлять обидва акаунти.
У мене немає контент-плану. Я не інстаграм-блогерка чи інфлуенсерка. Я фотографка, а Instagram є одним із каналів мого розвитку. Я користуюся програмою Preview, де можу побачити, який вигляд матимуть фото у профілі, розподілити їх за геометрією чи кольорами. Помітила, що деякі світлини заходять краще, ніж інші. Це, на жаль, досить негативне явище. Алгоритм Instagram формує в людей політику, як саме вони підходять до фотомистецтва. Це особливо помітно у фотографів: у них був певний стиль, який змінився під цим впливом. Я навіть помічаю, що роблю частіше центрову композицію, щоб ландшафт помістився у 4х5. Саме тому в мене є інший канал, де я роблю те, що мені справді подобається: не зважаю, що щось не поміститься чи не дуже інстаграмне. Мені подобається ця свобода. Я не «релігійно» дотримуюся Instagram-канонів, бо це моя фотографія, мій почерк.
У мене немає контент-плану. Я не інстаграм-блогерка чи інфлуенсерка.
Підписники
Я хочу, щоб до мене приходили саме ті люди, які цікавляться тим, що я роблю, а не просто клікнули, бо фоловлять усіх підряд. Особливо після того, як я потрапляла у Suggested users – у мене було багато ghost-фоловерів. Тому я теж почистила акаунт від зайвих підписників. Це звичайно трохи страшно, бо кількість фоловерів зменшується. Але при цьому ефективність зростає. Бо алгоритм прив’язаний до кількості активних юзерів.
Є багато блогерів, які купують лайки, фоловерів. Мені самій приходить реклама від компаній, які пропонують мільйон підписників. Це, звісно, фейк і ефекту від цього немає. Я працюю з кількома компаніями, які займаються маркетингом, і вони кажуть, що іноді складно відокремити справжніх інфлуенсерів чи помітити, коли інстаграмер собі щось підкручує. Але є методи простежити це.
Реклама
Коли було в мене 40-45 тисяч підписників, знайомі з агентства, що займалося інстаграм-маркетингом, запропонували робити пости. Спочатку в мене не було спрямованих клієнтів – була навіть реклама пива Becks. Перша велика Instagram-подорож була в Бразилію. Мені подзвонила менеджерка SMM-компанії і запитала: «Можеш післязавтра вилетіти в Сан-Паулу?» Я ледве з штанів не вистрибнула.
У Берліні, де я зараз живу, Instagram-маркетинг як бізнес розпочався набагато раніше, ніж в Україні. Тут інші канони – я помічаю це, коли приїжджаю у Київ і зустрічаюся з іншими українськими інстаграмерами. Цінність і кількість аудиторії відрізняється. Багато компаній ще не розуміє, що краще співпрацювати з блогером, ніж вішати білборд у місті – тут же є цільова аудиторія. Я пропонувала компанії електроніки спільний з інстаграмерами проект, а вони не зрозуміли, наскільки це ефективно. Хоча витрачають багато грошей на рекламу в журналах чи на телебаченні.
Багато великих брендів, з якими я співпрацюю, дають мені свободу дій. Деякі хочуть затвердити текст чи переглянути статистику. Треба розуміти, коли Міністерство туризму країни вкладає в тебе гроші – вони хочуть розуміти, куди ці гроші пішли. Є багато людей, які займаються чітінгом: купують лайки, беруть участь в енгейджмент-групах. Це неефективно і не приносить віддачі компанії, яка вклала гроші в інстаграмера. Іноді образливо, коли іншому платять більше, ніж тобі просто тому, що він собі «накрутив» і ніхто цього не помітив. Багато людей побачили, що в Інста халява, і кожен хоче стати інфлуенсером, всіма правдами і неправдами.
Зараз у Німеччині дуже суворі правила: якщо займаєшся рекламою на своїй сторінці, вони хочуть, щоб це було прозоро. Тому дуже важливо писати, що дописи sponsored. І це робити напочатку, а не десь там серед 40 хештегів. Або відмічати як partnership: це допомагає клієнту, дає йому доступ до твоєї статистики. Тому, якщо ти махлюєш, вони це побачать і надішлють повідомлення від адміністрації, що потрібно відмітити бренд. Обман все одно помітний, коли у тебе 5000 лайків, а запис побачило тільки 2000 людей.
Є чимало клієнтів, які хочуть від тебе багато, а самі нічого не пропонують.
Прибуток
Дуже важливо знати собі ціну. З часом я зрозуміла, як говорити «ні». Є чимало клієнтів, які хочуть від тебе багато, а самі нічого не пропонують. І багато інстаграмерів готові все зробити і погоджуються на невеликий гонорар чи бартер. Я витратила роки на навчання, портфоліо, техніку, тому, знаючи, які гроші крутяться в цьому бізнесі, не можу собі працювати за мінімум.
У мене очі відкрилися, коли я дізналася, які величезні кошти на social media виділяють великі компанії. Іноді дуже страшно називати клієнту високу ціну. А потім він погоджується і ти розумієш: ризики того варті. У цьому бізнесі, скільки ти просиш – стільки імовірно й отримаєш. Навряд чи доплатять і завжди раді зекономити. Особливо, коли є багато блогерів, які готові за годинник, манікюр чи пакет чаю зробити десять фотографій.
У Європі можна отримати від сотень до десятків тисяч євро як за пост, так і за кампанію. Я люблю працювати з брендами на довгих термінах. Зараз я співпрацюю із Samsung Deutscheland та Nikon Deutscheland. У мене є контракт – я отримую гонорар за певну кількість проектів, які маю зробити протягом певного часу.
Я знаю людей, які отримують за кампанії в Instagram десятки і сотні тисяч. У мене є знайомі в Берліні, які мають 500-700 тисяч фоловерів з хорошим енгейджментом – ці люди можуть отримати і до 90 000 євро за проект. Це, звичайно, зовсім інший обсяг роботи, який займає багато часу – такі проекти можуть тривати рік.
Від Instagram я отримую значну частину свого прибутку. Можу себе забезпечувати на хорошому рівні, живучи у Берліні. Коли люди працюють для того, щоб поїхати кудись, я працюю їдучи кудись. За три місяці була вдома три тижні. Після таких подорожей ще треба відпустка, хоча я бачу дуже багато країн.
Іноді дуже страшно називати клієнту високу ціну. А потім він погоджується і ти розумієш: ризики того варті.
В Ісландії вже не сильно запрошують блогерів, бо в них туристів більше, ніж населення.
Подорожі та просування туризму
Я багато подорожую, бо мене запрошують міністерства туризму різних країн. Багато людей не розуміє, що блогери подорожують не за свої власні гроші – вони рекламують готелі, авіалінії чи загалом туризм певної країни. Так я була в Японії, Туреччині, Аргентині, Йорданії, Ісландії. Я бачила підхід різних туристичних бордів до грошей, які вони вкладають у промоцію.
Наприклад, Йорданія мирна, але багато хто цього не знає. Вони в епіцентрі арабсько-ізраїльського конфлікту, тому туризм дуже скоротився. Йорданія вкладає великі гроші й запрошує світових інстаграмерів. Вони показують країну, пропонують найкращий сервіс. Щотижня сюди приїжджають по 5-7 блогерів.
Коли я подорожувала в Америку, у каньйон Антилопи – там була просто людина на людині. А ще мені американці розповіли, що до того, як з’явився Instagram – у них було 2-3 тисячі туристів на рік. А коли почали туди їздити інстаграмери, бо це дуже красиве місце, у них зросла відвідуваність до півмільйона.
В Аргентині дуже цілеспрямована політика. Там почали запрошувати фудінстаграмерів, які популяризують аргентинську їжу, окремо – інстаграмерів на ландшафти. В Ісландії вже не сильно запрошують блогерів, бо у них туристів більше, ніж населення.
Щодо України, я хотіла б, щоб у нас був такий борд, який займався би просуванням країни. Торік ми з подругами зробили англомовний гід Києвом (Kyiv by locals). Тоді я дізналася, що у нас є борд, який займається його промоцією. Хотілося б, щоб вони співпрацювали із професіоналами і не робили помилок, коли гроші витрачені, а імідж України не піднявся. Це має вийти на новий рівень.
В Instagram є гендерні стереотипи, що чоловік – це шукач пригод, який з рюкзаком у горах знаходить щось нове, досліджує, а жінка сидить вдома, рекламує помаду і фотографує дітей та косметику. Проте є чимало жінок, які займаються подорожами, можуть підняти важку камеру, знають її технічні характеристики, можуть спати в наметі та йти з рюкзаками в гори.
Я намагаюсь надихати молодих дівчат і жінок своїм Instagram. Я часто їжджу за кордон на запрошення, іноді я – єдина жінка в колективі. Скільки разів у мене були зустрічі з великими компаніями, і коли я питала, скільки вони мають амбасадорів-жінок, вони казали, що дві, тоді як чоловіків – 20. Чому? «Жінки не вміють себе продавати і взагалі їх так мало». Це справді проблема, адже багато жінок є дуже критичними до себе і це треба змінювати.
У фотобізнесі нахабність – друге щастя, компанії беруть на роботу тих, хто вміє про себе заявити. Деякі чоловіки, з якими я їздила у фотоподорожі, нахвалювали себе, а коли доходило до діла – не могли виставити витримку на камері. А дівчата навпаки – талановиті і скромні, коли доходить до гонорару – говорять меншу суму, бо «якось незручно». Жінки не повинні бути в тіні, щоб показати з професійного боку, що вони варті набагато більшого.
В Instagram є гендерні стереотипи, що чоловік – це шукач пригод, який з рюкзаком у горах знаходить щось нове, досліджує, а жінка сидить вдома, рекламує помаду і фотографує дітей та косметику.