Продовжуємо фотографувати містян і запитувати їх про одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Героїня нового матеріалу рубрики «Зовнішній вигляд» – фешн-консультантка Яна Бучко.

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на канал про стиль KYIV LOOKS В TELEGRAM

Ми розмовляємо з Яною на вулиці Саксаганського.

На Яні: ботильйони & Other Stories, спідниця Platonic Love, світшот Monochrome, пальто, пошите на замовлення, сумка Mansur Gavriel

Про шопінг

Я зовсім не шопоголік і рідко ходжу магазинами просто так. Зазвичай через свою професію йду по магазинах, щоб проглянути й проаналізувати колекції брендів. Але в цей момент я не думаю про особисті покупки, хоча потім і шкодую про це. Коли працюєш з одягом 24/7, то у вільний час на шопінг не тягне. Я знаю, що хотіла б придбати, та була б щасливою, якби хтось робив покупки для мене.

Оновлюю гардероб здебільшого у відрядженнях. Останнім часом купую в Україні речі тільки українських дизайнерів або замовляю одяг онлайн. Ще я людина індивідуального пошиву. Я знаю, чого хочу, й мені іноді легше відшити все швидко в перевіреному місці та в потрібній тканині.

Щодо секонду – то це зовсім не моє. Мені подобаються всі проекти з вінтажним денімом, оскільки його обробляють і перешивають. А загалом ношені речі мені складно одягати. Я вірю, що річ наповнена енергетикою власника, тому це навіть не питання того, що її можна здати в хімчистку. Просто в мене з’являється відчуття, ніби я дуже близько познайомилася з людиною, яка перед тим носила цей одяг.

Складно сказати, що я фанатка вінтажу. Можу зрідка купити вінтажні брошки, підвіски, аксесуари чи щось для дому, одяг – ні. Хіба річ має дуже крутий вигляд і цікаву історію.

Дорогі речі часто вартують витрачених грошей, хоча буває і навпаки. Мабуть, найдорожча річ у гардеробі – дублянка Balenciaga, куплена багато років тому. Одягала її двічі. Всі, хто мене знає, часто запитують, чому я рідко ношу такі речі. У мене немає культу бренду. Я ношу те, що подобається у цей момент, скільки б це не коштувало і якого бренду не було б.

Ботильйони & Other Stories

Досить спонтанна покупка. В одному із відряджень я помітила, що ковбойки, які мала до цього, зіпсувалися, і мені терміново треба було знайти їм заміну. Коли зайшла в магазин & Other Stories, побачила ці. Поміряла, зрозуміла, наскільки вони ідеальні. Тепер активно скуповую взуття & Other Stories, бо не очікувала, що воно настільки зручне, кльове і водночас не дуже дороге.

Спідниця Platonic Love

Це був подарунок бренду, який робить моя колега. Коли вона стала частиною команди, я знала про її марку, але не бачила речей наживо. А потім закохалася в їхні хустки з написом і шарфи. Ця спідниця зі мною тепер усюди. Люблю, коли річ може бути базовою, але водночас особливою.

Світшот Monochrome

Тут теж історія подарунка. Мені на день народження подарували світшот цього бренду, але інший. Я знала марку, але жодного разу не купувала їхніх речей. Monochrome став улюбленим світшотом. І вже через роботу я познайомилася з брендом ближче, після чого почала купувати їхній одяг постійно. У мене є світшоти різних кольорів та моделей. У якийсь момент зрозуміла, що можу носити їх ледь не щодня. Мені подобається крій, тому що звичайні світшоти я не так часто вдягаю.

Пальто, пошите на замовлення

Я пошила це пальто за прикладом того, що в мене було раніше. Воно ідеально пасувало під усе. Оскільки я часто літаю і не завжди можу брати із собою багато одягу для складання різних луків на щодень, це часто виручає.

Сумка Mansur Gavriel

Я давно стежила за брендом і не раз хотіла купити цю сумку, але чомусь не доводила справу до кінця. А якось приїхала на каву в Café Select, побачила її, і за кілька днів сумка стала моєю. Тепер це незамінна річ у гардеробі. В неї ідеально вміщається ноутбук і багато іншого.

Про місто

До цього міста в мене неоднозначні почуття. Нерідко читаю і чую, як співають йому оди, та думаю, що, можливо, я не настільки патріотка. Я люблю Київ, тому що тут народилася і виросла, і, звичайно, місто, яке тебе формує, є улюбленим та рідним. Особливо люблю свій будинок за містом.

Для мене Київ радше про людей, ніж про вулиці. Ось чим я справді захоплююся і готова про це багато говорити – люди, які тут живуть, працюють, творять. У нас дуже багато талановитих у різних сферах діяльності. І хочеться, щоб у них було все більше можливостей для самореалізації. Звісно, є вулиці, які мені рідні, тому що там жила і працювала. Наприклад, район Липок, Пасаж, вулиці Шота Руставелі, Жилянська, Мечникова, Червоноармійська, Артема, Лесі Українки. Тут почуваюся «своєю».

Якщо обирати, куди поїхати в місті, це буде місцина, нижче від парку Слави, бо дуже люблю дивитися на воду і простір. А ще можу сісти в одному з улюблених кафе, тому що спостерігати за людьми – теж круто.