Народження, смерть і розлучення – три речі, які кожна людина має пережити. І це не про розподіл майна, а про емоційне розділення. Кожен із нас на різних етапах проживає розрив стосунків зі своїм партнером. І це не завжди про втрату любові. Люди можуть шалено любити одне одного, але ранити у стосунках і не почуватися ані важливими, ані почутими.

У новому епізоді подкасту «Простими словами» психологиня Софія Терлез і письменник Марк Лівін говорять про те, що «вбиває» стосунки, як їх рятувати і як пережити розлучення, особливо коли на тлі стрес – від війни, а ти – вимушено переміщений у нове місце.

Слухайте подкаст «Простими словами» на зручній платформі

Попри те, що всі дослідження свідчать, що наші соціальні зв’язки та близькість із людиною визначають якість життя та наше самопочуття, побудова стосунків вимагає великих зусиль. Щоби тримати контакт і підтримувати зв’язок, треба обов’язково бути в ресурсному стані. Мати погані стосунки чи бути самому – набагато простіше, ніж будувати добрі стосунки.

Чому люди розлучаються

Люди вступають у серйозні стосунки, відмовляючись водночас від інших потенційно цікавих досвідів, бо можуть розвинути в цих стосунках і дружбу, і довіру. Стосунки починаються з пристрасті, але пристрасть – це тимчасовий клей. І потім, коли ми зростаємося іншими частинами, починаємо розуміти одне одного краще, нам цей клей уже не дуже потрібен. Усі гормони, які нас притягують, хімія, яка була на початку, може втрачатися, але на її місці виростає щось нове. І якщо це нове – якісне, воно нас тримає ще потужніше за пристрасть. Але якщо в стосунках немає дружби та довіри, страждання можуть переважати любов. І навіть люди, які дуже люблять одне одного, не почуватимуться ані почутими, ані важливими, ані щасливими.

Те, що ми називаємо серйозними стосунками – це стосунки, у яких нам добре. Це коли ми хочемо бути разом, коли нам цікаво, нас чують, розуміють і де ми сміємося з одних і тих самих жартів. Хороші стосунки будуються на дружбі, взаємній підтримці та довірі. Останню треба заслужити, і вона складається з маленьких внесків, які ми робимо щодня.

Людина входить у стосунки з повним кредитом довіри. Природа людини в тому, щоб за дефолтом довіряти близьким. У метафорі можна сказати, що на початку стосунків у нас – повний банк. А далі ми можемо або втрачати щось із нього, або накопичувати. І маленькі внески щодня відіграють у цьому ключову роль: чи ми вислухали партнера, чи побули з ним, коли йому погано, чи поділили радість, чи поцікавилися, як пройшов його день. Загалом цікавість – той позитивний елемент, який обов’язково має бути в стосунках, щоби вони були хорошими.

Бути цікавими одне одному, коли ми виснажені, у стресі чи маємо вимушено переїхати жити в нове місце – дуже складно. Бо для цього потрібні сили.

Англійською «звернути увагу» – це pay attention – тобто платити увагою. І це те, чим ми займаємося у стосунках.

Війна часто веде до конфліктів саме через те, що ми не знаходимо в собі сили цікавитися ще й життям партнера, відвернутися від своїх справ та уважно вислухати його. Коли партнер звертається до мене, а я не чую його – це може бути початком кінця стосунків.

Ознаки того, що стосунки під загрозою

Накопичені суперечки та невисловлені образи з часом стають чотирма вершниками апокаліпсиса стосунків. Про це у своїх роботах говорив Джон Готман, науковець, який вивчає стосунки. Він заснував LoveLab – лабораторію, у якій спостерігали за розмовами пар на різних етапах життя. Вони говорили про почуття та стосунки: на початку стосунків, коли з’явилися діти, коли ставали старшими. Науковці аналізували їхню поведінку й намагалися простежити, які послання пари дають одне одному. Згодом, вираховуючи контакт очі-в-очі й оцінюючи, з якими емоціями партнери відповідають на запитання одне одного, науковці змогли на 90% передбачити після розмови з парою, чи під загрозою їхні стосунки, і якщо так, то коли вони розлучаться. Так було виявлено чотири основні критерії, які сигналізують про те, що стосунки зараз є поганими. Це критицизм, зневага, агресивний захист і «кам’яне обличчя».

1.

Критицизм

Це критика та постійні звинувачення партнера в тому, що він робить не так. Якщо всі проблеми виносяться не на обговорення, а у форматі критики дій – це маркер того, що пізніше це все накопичуватиметься в невисловлені образи.

Як звучатиме критика

Ситуація: На кухні не так складені речі – партнер систематично вішає рушник не туди, куди ви його просили.

Критика: «Та ти мене вже замахав! Скільки можна! Скільки раз я тобі казав(-ла), що це має лежати так, а не так. Я в цій сім’ї маю все робити сам(-а)».

Адекватна розмова:

«Я знаю, що ти дбаєш про дуже багато речей. Я це бачу, але саме цей рушник має висіти в іншому місці. Бо коли він висить тут, я не можу вчасно витерти руки, і в мене просто пара йде з вух, що все з рук тече на підлогу. Я дуже прошу тебе, давай якось про це поговоримо».

На рівень критики неабияк впливають емоційний і фізичний стани. Коли ми втомлені, приходимо додому й бачимо, що речі лежать не так, а ми без сил, це викликатиме більше обурення. І не звертати на це уваги або сказати це в коректній формі, вимагатиме великої кількості зусиль.

Критика, навіть якщо не озвучена (коли партнер пригнічує свою злість) – це предиктор погіршення стосунків. Якщо мене щось не влаштовує, я маю про це говорити. Бо якщо я загортаю злість усередину, то це з часом точно буде проблемою. У таких випадках невдоволення накопичується.

2.

Зневага

Закочування очей, прицмокування, зітхання – усі невербальні знаки, які ми використовуємо як спосіб виразити пасивну агресію. Зневага – це відчуття власної нецінності, і це почуття працює з двох боків: та людина, яка прицмокує, теж не почувається цінною. Це відчуття, коли багато разів повторюється щось, що раніше у нас не виходило проговорити, але тепер це вже не має сенсу.

Якщо взяти ту саму ситуацію з рушником, який поклали не в тому місці, то в цій ситуації реакцією буде зітхання чи закочування очей, але розмову так і не буде продовжено. І це також маркер того, що стосунки в небезпечній зоні.

У житті є багато речей, які не так просто пережити: безсонні ночі, коли народилася дитина, стрес, світ розсипається, потяги не приходять, дедлайни не встигаються – ми не завжди можемо бути в стабільному стані. Життя – це важкі закономірні процеси. Це дуже ресурсозатратно. Але коли світ навколо небезпечний і не створений для задоволення, ти повертаєшся в стосунки, і там теж не почуваєшся краще – тоді це кінець.

3.

Агресивний захист

Коли на кожну ремарку чи прохання ти відповідаєш: «А чого я маю це робити?», чи коли на м’яку фразу слідує груба жорстка захисна відповідь, відбувається словесне насилля в парі. З часом з’являються речі, які ти не можеш сказати партнеру, бо людина відповість жорстко на м’якість, і це зруйнує тебе. Тому простіше буде обирати жити в обладунках злості, образ і претензій. Простіше гаркнути у відповідь, бо бути у своєму захисті – це перевірена роками тактика. Це єдиний спосіб обороняти себе. Такими жорстокими нас можуть робити біль, страх і невизначеність – це вони примушують нас захищатися.

Як антидот цьому – уміння помічати хороші речі в наших партнерах, акцентувати на цьому, підкреслювати позитивні сторони партнера й те, що в нього добре вдається. Це вміння підмічати – обов’язкове в хороших стосунках, бо в поганих стосунках помічається лише половина хорошого, а проговорюється взагалі лише погане.

Часто буває, що ми не звикли говорити про щось добре. Наприклад, чому я маю дякувати за якісь дрібниці. Але слід пам’ятати, що вдячність – антидот до образ, претензій і критики. Бо так я визнаю, що все, що ти робиш – то твоя добра воля. Ти мені нічого не винен. Але те, що ти в якийсь момент думаєш про мене, це робить мені дуже приємно.

До речі, почати помічати за собою речі, за які ти вдячний собі, також може допомогти вийти з кола внутрішнього критицизму.

4.

«Кам’яне обличчя»

Це стан, коли мовчиш і не спілкуєшся з партнером, закриваєшся в роботі, не реагуєш на нього. Це може бути відповіддю на агресивний захист, коли просто не хочеш нічого пояснювати. Цей стан – ознака того, що людині для того, щоб стишитися і заспокоїтися, необхідно вийти з контакту. Тобто єдиний спосіб вирішення конфлікту – емоційна втеча. Коли ти говориш із людиною, а вона клацає телефон і не звертає на тебе увагу, це момент, коли ти втрачаєш із нею зв’язок. А зв’язок – ключова частина стосунків. Те, на чому вони тримаються.

Навіть якщо всі чотири пункти присутні у вашій сім’ї, це не означає, що стосунки приречені. Усе можна змінити, якщо обирати помічати моменти, у яких ваш партнер тягнеться до вас. Важливо відкласти телефон у бік, важливо показати, що ти є значущими для мене, важливішим, ніж те, що в телефоні. Чи якщо дійсно робиш щось термінове й не можеш відірватися, сказати: «Дай мені час, і я буду з тобою, мені важливо те, що ти говориш, але зараз я не готовий вислухати».

 

Розлучення, коли є діти

Батькам, щоби захистити свою дитину від травматичних переживань, важливо згадати, що навіть якщо в них не вийшло стати хорошими партнерами, це не означає, що вони не можуть залишитися хорошими батьками своїй дитині. Згідно з дослідженнями, дитина може не мати травму від розлучення батьків, якщо батьки не нарікатимуть їй одне на одного.

У моменти пертурбації для дитини немає нічого кращого за стабільність і рутину. Батькам треба домовитися на березі про те, хто буде виховувати дитину, як, коли бачити, що робити. Дитині це також має бути проговорено. Відбуватися цей процес має чітко та послідовно. Звісно, це складно, розлучення не стається ні з чого, і домовитися може бути дуже непросто. Але ви зробите великий внесок у майбутнє своєї дитини, якщо знайдете в собі сили домовитися про правила. Для дітей у момент стресу важлива послідовність, чіткість, розуміння того, що і коли станеться.

Наприклад, буде субота, а суботами я ходжу з батьками (чи з татом/мамою) в кафе, де ми беремо такий коктейль. Ці рутинні моменти потрібні, щоб упорядкувати хаос, яким, беззаперечно, для дитини буде розлучення.

під час війни, коли ти – ВПО

Втрата дому та переміщення викликають сильний стрес і хвилювання. Це часто призводить до сварок між подружжям, до безсилля, коли не маєш можливості вислухати людину.

Будь-яка міграція, навіть коли свідома і за вибором – це великий стрес. Наші захисти припиняють бути гнучкими. У цьому випадку треба знизити вимоги до себе. Зрозуміти, що переїзд – це надзвичайно важко, це виклик для людини та її психічного здоров’я. Дайте собі час, сядьте й зупиніться, подумайте про стосунки, плачте, коли вам це потрібно. Плачте зі своїм партнером. Або якщо в нього немає на це сил, шукайте людей, які приймуть вас у горі та зможуть вислухати. Якщо це не близька людина, то хай це будуть психолог чи група підтримки. Відвойовуйте спокій і безпеку, шукайте тих, хто прийме вас у болі. Якщо ви ВПО, і ваш тимчасовий прихисток не є домом, спробуйте важкі теми з партнером обговорювати не в цьому місці, а на прогулянці, у лісі, кафе.

Намагайтеся свідомо дихати під час таких розмов. Бо коли ми контролюємо дихання та голос, ми можемо контролювати поведінку та реакції. Усе починається з маленьких кроків. І якщо не все одразу вийде, буде якась сварка та підвищений голос – це нормально. Бо ми живемо зараз як країна в болі та хаосі. Важливо приймати себе там, де ми є, і давати собі стільки часу, скільки потрібно.

Як запобігти розлученню

Антидоти дуже прості та приємні: дружба, пригоди, гра, спільний гумор і культура вдячності, прийняття та підкреслення того, що є доброго в моєму партнері чи партнерці. Людина, яка зі мною, через мої меседжі, через те, як я дивлюся на неї, має знати, що вона є цінною для мене, що б не сталося.

Гумор є таким привабливим, тому що він викликає внутрішній потяг до людини. Це про жарт, який знижує градус сварки, чи про меми, які надсилаєш своїй близькій людині, щоб посміятися разом.

Основа стосунків – контакт. Тому про все, що хвилює, треба говорити вільно, як двоє дорослих людей. І якщо ви ухвалюєте рішення про розлучення, не потрібно поспішати, потрібно кілька разів вдумливо поговорити.

Розлучення та розлука не мають бути загрозою. Тому говорити про це краще двічі: спочатку проговорити, що мене не влаштовує та що б мені хотілося в цих стосунках змінити, і потім, якщо проходить час, а нам так само боляче, ми говоримо вже серйозно, що нам не вдається змінити наші стосунки через ряд обставин.

Усі розлучення не можуть бути хорошими та приємними. Часто це важко зробити, і вся ця ситуація з боку виглядає дуже погано. Але важливо, особливо якщо у вас є діти, залишитися в добрих стосунках після розлучення, навіть якщо не вийшло стати хорошими партнерами до.

Якщо ми хочемо, щоб наші діти були щасливими після розлучення батьків, ми маємо продовжувати бачити наших партнерів хорошими людьми, що б не сталося. Але це потребує зусиль.

слухайте Епізод про розлучення подкасту «простими словами»

Матеріал створено в партнерстві з IREX у межах програми СИЛА (Єднання через спільні дії молоді), що працює над інтеграцією внутрішньо переміщеної молоді в Україні та забезпеченням найбільш комфортних умов для них