Подкасти«Я постійно роблю не те, чого хочу». Що таке дефлексія

Другий сезон подкасту «Простими словами» присвячений захисним механізмам психіки. У попередніх випусках ми почали розглядати захисні механізми з точки зору гештальт-підходу й пояснювали, що таке конфлюєнція та ретрофлексія. У 18-му епізоді Марк та Ілля говорять про наступний спосіб переривання контакту – дефлексію.

Дефлексія – це коли енергія, яка виникла на задоволення певної потреби, направляється на щось інше. За дефлексії завжди виникає відчуття, що щось не так. Енергія ніби витрачається, а потреба залишається незадоволеною. Наприклад, людина після розриву стосунків купує собі барбани, але легше їй не стає, бо потреба була насправді не в барабанах. Також за дефлексії люди часто змінюють тему розмови й уникають своєї вразливості. До прикладу, людина, у якої сталося горе, може багато говорити про погоду або щось неважливе, замість того, аби направити свою енергію на горювання. Цей спосіб переривання контакту допомагає адаптуватися до фрустрації, але водночас заважає задовольнити іншу потребу. У новому епізоді пояснюємо, як працює дефлексія, у чому плюси та мінуси цього процесу, й чому дефлексія стає провідним способом переривання контакту.

Що таке дефлексія

Дефлексія – це спосіб переривання контакту, за якого акумульована енергія, яка мобілізується для того, щоб задовольнити нашу потребу, направляється в іншу сторону. За дефлексії є відчуття, що щось важливе не відбувається. Людина постійно робить не те, чого хоче насправді.

До прикладу, на терапевтичній групі учасник замість того, аби говорити про те, що тривожить, розповідає іншим важливу історію про себе, починає метушитися та говорити про погоду. Людина не йде в дослідження себе, оскільки не хоче бути вразливою. Хоча терапевтична група дає змогу вибудовувати зв’язок із людьми через свої глибокі переживання. Але людині страшно, тревожно, вона ще не готова говорити про те, що турбує, тому говорить про погоду. Тобто енергія, яка насправді мобілізується для того, щоб зв’язатися з кимось, скерована в інший бік.

Схожий процес лежить в основі сексуалізації. У психоаналізі сексуалізація виокремлена, як окремий адаптивний механізм. За сексуалізації людина може займатися сексом, коли потреба насправді ховається в душевній близькості, або жартувати із сексуальним підтекстом, коли потрапляє у якусь незручну ситуацію, до прикладу, в незнайому компанію. В цей момент людина відчуває багато тривоги і їй хотілося б познайомитися з людьми, але замість цього вона говорить вульгарні жарти.

У гештальт-підході не використовують окремий термін «сексуалізація», хоча знають про нього. Коли клієнт тільки приходить у терапію він може метушитися, забагато жартувати, сексуалізувати – у цей момент відбувається дефлексія, тому що основний процес, який зараз відбувається, пов’язаний із тривогою.

Тобто якщо б клієнт сказав: «Ви знаєте, мені дуже страшно тут бути, довірится іншій людині, щось розповідати про себе. Мені дуже-дуже тривожно» – це був би прямий шлях задоволення потреби, а саме потреби зняти напругу, отримати преконтакт. Але якщо тривоги дуже багато, може бути так, що клієнт не може ніяк упоратися з цією енергією, окрім як дефлексувати її.

Тобто коли людина починає підшучавати, вона оформлює свою тривогу в жарти із сексуальним підтекстом, наприклад, у психоаналізі це б назвали сексуалізацією, але в гештальт-підході схожі процеси розлядають, як один із прикладів дефлексії, тому що суть цього процесу полягає в перенаправленні акумульованої енергії в бік.

Якщо клієнт приходить на сесію й починає жартувати, сексуалізувати, фліртувати, але при цьому в гештальт-терапевта є відчуття хибності, відчуття того, що зараз відбувається не те, що має відбуватися, він може запитати клієнта, що з ним зараз відбувається, аби він помітив ці процеси за собою.

Наприклад, якщо людина, у якої загинув хтось із близьких або відбувся розрив стосунків, приходить на терапію і 40 хвилин говорить про те, які трамвайні шляхи треба побудувати в Україні – це дефлексія. Бо енергія, яка мобілізована через певну потребу, направляється на задоволення іншої потреби або взагалі в інший бік.

Інколи заїдання стресу також може бути дефлексивним процесом. У такому випадку енергія пов’язана із тривогою стосовно чогось, акумулюється через їжу.

Якщо на життєвому тлі людини відбувається щось складне та тривожне, а вона в цей момент реактивно купляє барабани, наприклад, то це також дефлексивний процес. Тобто замість того, щоб переживати усі складні переживання, які є у зв’язку з тим, що відбувається в житті, ця енергія направляється в реактивну покупку барабанів. Так об’єм накопиченої енергії розрядився, але проблема в тому, що завтра нагребе знову.

За дефлексії люди часто зажартовують свої переживання. Ви можете зустрітись із другом, а він буде постійно жартувати-жартувати, і ви відчуєте, що щось не так. Ніби неможливо контактувати з людиною на більш глибокому рівні.

Також існує багато гумористичних шоу, які допомагають відводити напругу від соціально значущих тем. До прикладу, коли в шоу висміюються політичні теми корупції, це також дефлексивний спосіб позбутися напруги. Ви посміялися й ніби стало легше, енергія розрядилася, але проблема в тому, що краще насправді не стало. Гнів пішов, але завтра він повернеться знову, тому що адресат не змінений.

У стосунках дітей із батьками також часто може виникати дефлексія. Наприклад, коли з якось причини мама не може сказати прямо дитині «Я тебе люблю» й замість цього починає підкладати більше картоплі, щоб дитина поїла. Так вона дефлексує, тобто заміняє турботою потребу у прямому вираження своєї любові. Щось важливе, що мало бути спрямовано прямо, ніби зїжджає з дороги й починає їхати об’їзними шляхами. Ми ніби доїжджаємо до фінальної точки, але новігатор усе одно пищить.

Чому виникає дефлексія і як її позбутися

Дефлексія стає провідним способом переривання контакту, тому що важливий досвід не отримався в дитинстві. Якщо людина не навчилася говорити прямо про те, що їй тривожно, вона буде загартовувати це або говорити ні про що. Щоб позбутися дефлексії як головного способу переривання контакту, потрібно здобути новий досвід і спробувати навчитися по-новому задовольнити свою потребу.

Що почитати на цю тему

Джером Селінджер «Ловець у житі» – це історія про хлопчика підлітка, який переживає велику кількість внутрішньої напруги. У нього проблеми в навчанні, стосунках. Він постійно кружляє навколо своєї реальної потреби, боїться прийти додому й що тільки не робить, аби не наблизитися до того, що його насправді хвилює. Цікаво подивитися на цю книжку та її героя через призму того, як багато існує способів справлятися з напругою, які відгукує свідомість у процесі наближення до того, що справді важливо.

Що подивитися на цю тему

Трейлер фільму Marvel «Чорна вдова» (2021) – у цьому трейлері є сцена сімейного застілля, де героїня говорить дещо важливе для неї, а мама відповідає: «Не горбся». Дівчина продовжує кричати та висловлювати все, що накипіло, а батько каже їй: «Ти чула, що мати сказала?». Це ідеальний дефлексивний діалог. Тобто є щось тривожне, але замість того, щоб говорити про це, батьки починають казати доньці, аби вона не горбилась.