ПодкастиЯ сам собі найкращий друг. Що таке ретрофлексія?

Другий сезон подкасту «Простими словами» присвячений захисним механізмам психіки. У попередньому випуску ми почали розглядати захисні механізми з погляду гештальт-підходу та пояснювали, що таке конфлюєнція. У 17-му епізоді Марк та Ілля говорять про наступний спосіб переривання контакту – ретрофлексію.

Ретрофлексія – це коли людина сама задовольняє свою потребу, яка з якоїсь причини не була задоволена навколишніми. У ретрофлексивному процесі імпульс, направлений назовні, повертається всередину. Наприклад, людина, яка потребує ніжності та підтримки зовні, але не отримує її, може сама себе обіймати чи гладити. Також за ретрофлексії людина може відчувати злість на когось, але скеровувати її не назовні, а на себе: наприклад, бити чи словесно ображати себе. У новому епізоді пояснюємо, що таке ретрофлексія та як вона виникає, у чому плюси й мінуси такого способу переривання контакту і як пов’язані ретрофлексія й нарцисизм.

Що таке ретрофлексія

Ретрофлексія – це спосіб переривання контакту, який допомагає впоратися з фрустрацією певної потреби. Ретрофлексуючи, людина сама задовольняє свою потребу, яка з якоїсь причини не була задоволена навколишніми. Наприклад, у дитини є потреба в тому, щоби мама купила їй шоколадку, а вона цього не робить. У дитини виникає ненависть, оскільки її потреба незадоволена.

Зигмунд Фройд вважав, що в потреби, яка народжується в середині нас, є дві долі, коли замінюється зміст або об’єкт напруги. У першому випадку відбувається щось, що допомагає витримати напругу, і один зі сценаріїв цієї ситуації – заміна потягу до потреби ненавистю. Завдяки вираженню ненависті напруга незадоволення потреби спадає. Другим варіантом є заміна об’єкта. Наприклад, дитині не купили шоколадку, але купили іграшку – і відповідна напруга теж спала.

Усі наші потреби направлені в навколишнє середовище. Суть ретрофлексивного процесу полягає в тому, що, коли виникає потреба в певному середовищі, яке за якоїсь причини не відгукується на потребу, людина сама стає цим середовищем. Тобто вона стає одночасно об’єктом, який чогось хоче від середовища, і середовищем, яке задовольняє потребу.

Людина може або вимагати чогось від середовища, або хотіти маніпулювати ним. У будь-якому разі потреба, яка народжується в середині, пов’язана з чимось зовні, але з певних причин людина задовольняє її сама. Наприклад, ви бачите, як хтось плаче, і хочете його обійняти, але замість цього ви обіймаєте себе. Або навпаки, ви плачете й хочете, щоби вас обійняли, але замість цього самі обіймаєте себе. Також за ретрофлексії людина, яка хоче ніжності, тепла та підтримки, може сама себе гладити. У клінічному гештальт-підході аутоагресія та суїцид іноді розглядаються, як ретрофлексія.

Тобто самопошкодження може бути спричинено стриманою агресією. Наприклад, на сеансі психотерапії людина говорить про свою маму в агресивному ключі, злиться на неї й у цей момент стискає собі шию, ніби душить себе. Це ретрофлексія, оскільки імпульс агресії, який мав спрямовуватися на об’єкт зовні (у цьому випадку на маму), утримується та направляється на себе. Тож ретрофлексія – це завжди про самостійне задоволення своєї потреби як у любові, так і в агресії, що мала направлятися назовні, але спрямовується всередину себе.

Але не варто плутати ретрофлексію з побутовими задоволеннями власних потреб, як-то покупкою одягу або їжі. Коли ми дорослішаємо, у нас з’являється більше фінансових можливостей, щоби самим задовольнити певні потреби, які ми не могли задовольнити раніше, і це нормально. Якщо в дорослому віці ми свідомо купуємо собі велосипед, який нам не могли купити в дитинстві, це не є ретрофлексією, оскільки це усвідомлений процес. Ретрофлексія - завжди про несвідомі дії.

Як виникає ретрофлексія

Коли дитина народжується, вона живе в певному середовищі, і може виявитися, що це середовище не дуже поживне для задоволення її потреб. Очевидно, що у виникненні ретрофлексії беруть участь більш ранні процеси, наприклад інтроєкти. Наприклад, якщо в дитинстві хлопчику говорили «хлопчики не плачуть» або «хлопчики повинні терпіти», у дорослому віці через надбані інтроєкти чоловік не скаже, що йому погано або буде терпіти та стримувати сльози.

У роботі з ретрофлексією в психотерапевта стоїть основне завдання – дослідити протихід ретрофлексії. Тобто дослідження того, що утримує людину від задоволення цієї потреби. Бо якщо не розібратися з цим, нічого не зміниться. Якісна терапія досліджує обидві частини – виникнення потреби та її зупинення.

Коли досліджується протихід ретрофлексії, виявляється, що на цей процес впливає якийсь інтроєкт або досвід. Так може виявитися, що в людини, яка спричиняє собі біль, була заборона на прояв агресії в дитинстві. Наприклад, у дитинстві мама ображалася та не розмовляла з дитиною, якщо та проявляла агресію. І дитина навчилася обходитися з цим почуттям самостійно. Через це в дорослому житті, якщо людина буде злитися на маму, вона буде направляти агресію не на неї, а на себе.

Тобто є досвід невіддзеркалення потреби на вираження агресії, тому виникає ретрофлексивний процес і направлення агресії на себе.

У принципі, ретрофлексія – це хороший спосіб впоратися з фрустрацією. Але в разі утримання агресії та направлення її в сторону себе це не добре. Бо якщо людина буде несвідомо причиняти собі біль, кусати губи або душити себе замість того, щоби випустити агресію назовні, ця напруга нікуди не дінеться.

Що почитати на цю тему

Вівек Мурті «Самотність». Це книжка про силу взаємин і те, як з допомогою інших людей, умінню працювати з собою та задовольняти свої потреби можна піднімати якість свого життя.

Фредерік Перлз «Практикум по-гештальт терапії» – у цій книзі можна більш детально ознайомитися з способами переривання контакту.

Що подивитися на цю тему

Фільм «Чорний лебідь» (2010 рік) - фільм добере підходить до теми нарцисизму, основним способом переривання якого є ретрофлексія.

Фільм «Веном», «Веном 2» (2018), (2021). Якщо метафорично дивитися цей фільм, то історія про дві особистості в одному тілі, одна з яких дуже усвідомлена й утримувальна, а інша агресивна. І друга частина дуже ретрофлексує.