Нові архітектори Як у Харкові з’явилася сучасна школа архітектури? Розповідають засновник, викладачі й студенти ХША

Студентів:
19 студентів Бакалаврату

Історія школи починається з 2009 року, коли ми спільно з колегами Юрієм Ринтовтом та Євгенієм Ассом (засновник московської архітектурної школи «Марш») створили конференцію про майбутнє архітектури. Уже тоді була ідея заснувати повноцінну школу архітектури, але цьому завадила криза. За збігом обставин, конференцію проводили у приміщенні, де в результаті й відкрили Харківську школу архітектури.

Після цього були ще різні проєкти, які підштовхнули до створення ХША. Ми вже з іншими моїми колегами архітекторами були ко-тьюторами в семестровій студії Колумбійського університету, потім були зіткнення з державною освітою та Революція гідності.

Мабуть, важливі речі завжди відбуваються після глибоких криз – ти розумієш, що світ змінився й треба будувати щось нове.

Так ми повернулися до ідеї школи, знаючи реальну ситуацію в українській архітектурі. Ми почали зі створення спільноти навколо ХША, проводили публічні програми. Вони ж плавно перейшли в підготовчий курс, а він – у бакалаврат і магістратуру.

Контекст, в який занурена школа, має багато викликів. Харків – досить унікальне місто, де реалізували найважливіші утопії 20 сторіччя, як Держпром і Лінійне місто. Звісно, зараз вони мають різну конотацію, утім, це дуже важливі, масштабні проєкти. А ще Харків – колишній великий логістичний вузол, що став «глухим кутом». Це місто – як плацдарм в епіцентрі конфлікту. І архітектура – як дисципліна: з одного боку, стоїть осторонь, а з іншого – завжди реагує. Наразі Харків змінюється, стає менш конкурентоздатним. Тому таким важливим є створення школи, яка може на це впливати.

А ще Харків уплинув на базові принципи школи. Передусім це:

• критичне переосмислення всього – нічого не сприймається без глибокого аргументування, критики;
• критична контекстуальність, тобто нам важлива історія проблеми;
• глибоке розуміння найрізноманітніших прошарків, які формують цей контекст – не тільки матеріальний, але й соціально-політичний, академічний.

Школа розташована на вулиці Конторській, у будівлі 1884–1887 років. Її збудував купець, який хотів зробити там дім прийомів, такий собі social club. Після цього в будівлі було балетне училище, працювала пошта та навіть проводилися курси машиністок.. Останнім власником перед нами був банк. У будівлі ми нічого особливо не змінювали, користуємося всією інфраструктурою, яку створили попередні господарі. Це світле, дуже просторе приміщення, можливо, навіть занадто красиве для школи архітектури. З іншого боку, вигляд школи задає якийсь тон і загалом хороший приклад архітектури для Харкова й змін, які можуть бути втілені. Адже наші студенти – це агенти, носії певних цінностей, інструментарію й можливостей.

Одна з цілей Школи – поставити під сумнів наявну модель навчання, яка заснована на ієрархії й на односторонньому спілкуванні «професор – студент». Ми намагаємося робити процес двостороннім і зробити так, щоб ієрархії було менше там, де вона не потрібна.

Команда викладачів і тьюторів – це головне, що є у школи. Тьютори студій в ХША змінюються щосеместру – студенти постійно працюють із різними викладачами, адже ми намагаємося підібрати найкращих для конкретних студій і проблем, які плануємо розглянути впродовж певного семестру. Для нас не є ключовим моментом, де живе тьютор: у нас уже працював Антон Олійник із київського BURØ й Ігнас Уогінтас – архітектор із Латвії.

Для створення власного Бакалаврату ми з усіма учасниками команди уявили себе студентами й «пройшли» крізь перший семестр, щоб зрозуміти його динаміку. Спроєктувати програму – це як збудувати будівлю.

Це не процес, де ти завантажуєш дані в комп’ютер, а він віддає готовий список помилок.

Кінцевий результат ми побачимо через 10 років, адже освіта дає навички, знання та ідеї, які можуть «вистрілити» із запізненням. Після бакалаврату частина людей піде на магістратуру, хтось – на стажування або на роботу. І тоді ми побачимо, чи ці люди почали робити щось цікаве, нове, сучасне.

Мета школи – підготувати нових кваліфікованих професіоналів, які здатні креативно мислити, швидко вирішувати завдання, володіти всіма доступними інструментами проєктування, вести власні проєкти й вільно працювати: як у міжнародних, так і в українських бюро.

Студенти ХША працюють у живому контексті: виходять у «реальний світ», досліджують людей, збирають справжні дані. Ми працюємо з традиціями міста та з користувачами просторів – жителями. Локації для дослідження – це певний виклик, на який ми дивимося з різних боків, проводимо спостереження, соціологічні та антропологічні дослідження. Ми підбираємо їх згідно з проблематикою конкретної дисципліни: це можуть бути й будиночки за містом, селища, локації в Києві, промзони. Студенти також вчаться проєктувати за кордоном і проводять дослідження на місцевості, наприклад, у Нідерландах. Але найбільше ми працюємо з Харковом та областю. Ми хочемо, щоб наші студенти були універсальними архітекторами, які можуть перемикатися з українського в міжнародний контекст. Досліджували інші країни, вчилися орієнтуватися в незнайомому просторі.

Освіта – сфера з найвищим рівнем мобільності у світі. Ми із задоволенням спостерігаємо, як наші студенти переїжджають до нас із Києва, Одеси, Львова. Це чудово! У нас дуже класне ком’юніті. Приїжджаючи сюди, студент потрапляє у дружню атмосферу, у місто, яке не надто публічне, проте веселе й розвинуте.

А ще в нас є публічна програма, яку під час карантину ми частково перевели в онлайн – це відкриті лекції для жителів міста, наших друзів і тьюторів, які приїжджають до нас. Помітно, що в місті потроху з’являються нові архітектурні дискурси, нові сенси. Також зростає кількість студентів і критична маса людей, що мислять інакше, ширше, можуть по-різному поглянути на простір. Звичайно, це поступовий процес нарощування знань, нових поглядів.

Люди їдуть до Харкова, тому що ХША – прецедент для української освіти. Це «місце сили», куди їдуть заради атмосфери, натхнення, спілкування, підтримки. Школа – це простір максимальної свободи й безперервного брейншторму, коли всі ідеї мають право на розвиток і підтримку.

Нас навіть упізнають на вулиці й розпитують про школу або присилають скріншот фотографії з нашої виставки, що стоїть у когось на аватарі в Tinder. За три роки існування ХША впевнено проросла в культурне середовище міста й постійно створює інфоприводи для обговорення архітектури з різних причин і точок зору.

Харків – місто культурних можливостей, яке не вимагає дотримуватися жодних патернів поведінки. За кілька рукостискань можна познайомитися з будь-ким і зробити колаборацію. А ще, наше місто не надто активно забудовується й тільки починає переосмислювати свою історичну спадщину. Харків на порозі серйозних змін і визначення своєї ідентичності, тому це найкраща стартова смуга для молодих архітекторів.