Reface – один із найбільш успішних мобільних застосунків від українських розробників. Він дозволяє синтезувати відео за допомогою штучних нейромереж. Наприклад, можна поєднати своє обличчя у відеоролику або GIF. Reface став популярним не тільки в Україні, а й за кордоном. Застосунком користувалися Ілон Маск, Snoop Dogg і Брітні Спірс. Загалом додаток досяг відмітки в 100 мільйонів завантажень в АppStore. Співзасновник Reface Іван Алцибєєв розповів про власний професійний шлях, невдалі проєкти й історію створення Reface. Публікуємо конспект його ранкової лекції в КАМА.

«Багато хто любить розповідати про успіх застосунку Reface, але сьогодні лекція буде не про успішний успіх, а про кладовище стартапів».

Я навчався в Інституті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародна інформація». Довго не міг зрозуміти, яким способом я опинився в цьому дивному місці. Батьки наполягали, щоб у мене була вища освіта, яка допоможе мені надалі в житті. Освіта мені не допомогла, але допоміг нетворкінг.

У 2009 році опинився в США, куди поїхав за програмою Work and Travel. Я працював помічником офіціанта в російському ресторані на Brighton Beach. Пам’ятаю, тоді сміявся з того, що поїхав на інший кінець світу, щоби працювати помічником офіціанта. Але це був цінний досвід життя за кордоном.

Повернувшись із США, я сказав мамі, що хочу робити бізнес. Вона була авторкою та ведучою телевізійних програм з оглядами ресторанів. Тому я запропонував їй зробити сайт, на якому ми будемо розміщувати рекламу ресторанів за гроші.

Мама дала мені 2000 доларів, 1000 з яких я дав дизайн-компанії за розроблення сайту, але мені зробили поганий дизайн. Довелося знову шукати гроші. Я зібрав невеличку команду зі свого однокласника, який був трохи програмістом, знайомого мого друга, який був трохи дизайнером, і ми створили сайт, який називався Tastes Good.

Мама дала мені 2000 доларів, 1000 з яких я дав дизайн-компанії за розроблення сайту, але мені зробили поганий дизайн

Проєкт проіснував рік і виявився прибутковим. За цей час ми заробили на ньому близько 150 000 доларів. Тоді маркетологи та ресторатори не розуміли, що таке охоплення, Google Analytics. Якщо на сайті було сто відвідувачів на день і гарні фото, вони платити за розміщення реклами $100 на місяць. Ми заробили більше 100 000 доларів і я випустився з інституту підприємцем.

Про перші кроки в діджитал-маркетингу та створення рекламної компанії

Після інституту я не знав, чим хочу займатися, але хотів робити щось цікаве. До того ж мій батько військовий, що перекваліфікувався в айтішника. Тоді я подумав, що щось цікаве може бути на перетині реклами й IT. Я випадково дізнався про діджитал-маркетинг і почав писати всім рекламним агенціям. Дивним способом мене взяли стажером у діджитал-агентство Prodigi. Десять років тому це було великим успіхом моєї кар’єри.

Я пішов по кар’єрних сходах, але через дев’ять місяців зрозумів, що мені тісно в агенції. Тоді ми з друзями створили свою компанію Cheese Banana. Я нічого не розумів у дизайні та розробленні, але дуже хотів створювати візуальні речі.

Це був дуже крутий і романтичний час, ми запускалися з нуля. Пам’ятаю, як не могли найняти жодного дизайнера в місті й шукали людей на цю вакансію біля університетів, роздаючи візитівки студентам. Так ми найняли певну кількість дизайнерів і виросли до команди з 25 людей.

Тоді я навчився наймати та звільнювати людей, створювати атмосферу в команді. Мабуть, одним із найбільших досягнень того періоду був вайб у команді. Нам хотілося створювати, ми вміли мотивувати людей і були модними на київському ринку. І в нас навіть був класний портфель клієнтів. Але потім трапився Євромайдан, криза. Тоді ми не розуміли, що передусім криза зрізає рекламний бюджет. На жаль, проєкт закрився.

Про бар «Гадюшник»

Якось ми з друзями курили кальян і подумали, що хочемо відкрити свій бар. Знайшли в інтернеті старе приміщення, яке називалося «Погребок». Ми подумали, що це місце підійде для крутих вечірок, і відкрили там заклад «Гадюшник». Його площа була приблизно 86 м², там було небагато місця, але в нас були великі вечірки, у черзі на які на вулиці постійно стояв натовп людей. Там було круто.

Ми орендували це приміщення в «мафіозі» з 90-х, які колись приватизували його, і в певний момент вони підняли вартість оренди вдвічі. Бар проіснував півтора чи два роки, а тоді ми закрилися. До того ж нам набридло так часто бухати. [сміється] На вечірці-закритті ми рознесли весь заклад. Це був дуже класний період. З усіх фейлів на моєму шляху цей був дуже цінний, оскільки тоді утворився нетворкінг і з’явилося велике коло знайомих, що дуже допомагає в житті.

Про численні спроби запустити успішний стартап

Ми створили соціальний проєкт Sherity. Його суть полягала в тому, щоби люди надавали одне одному консультаційні послуги в обмін на донейти на благодійність. Ми придумали цей проєкт, запустили, але він не полетів.

Потім ми зробили Sixty FM. Це був маркетплейс із репетиційними базами для музикантів. У нас були друзі, які грали в гуртах, серед них був попит на пошук гаражів для репетицій. Ми подумали, чому б не вирішити це питання, створивши діджитал-продукт, який допоможе це техналізувати. Усе зробили, розробили, але після спілкування з клієнтами виявилося, що, плативши 60 гривень за годину репетиції, ніхто не хоче віддавати комісію.

Також, коли Cheese Banana припинила своє існування, один із клієнтів запропонував партнерство в проєкті маркетплейсу автомобілів. У мене була команда дизайнерів і розробників, мені не хотілося її розпускати. За одну ніч з агенції, яка займається дизайном, ми перетворилися на стартаперів. Ми займалися цим проєктом три роки, провели величезну роботу, залучили більше мільйона доларів інвестицій.

За одну ніч з агенції, яка займається дизайном, ми перетворилися на стартаперів

Тоді я зрозумів, що таке інвестори й чого вони хочуть. Це був болісний, дорогий досвід. Цей проєкт також закрили. Після цього я сказав, що більше ніколи не буду займатися стартапами, це тільки в книжках і фільмах круто, а в житті – повна фігня.

Потім я взяв відпустку та поїхав у США. Повернувшись, зрозумів, що однаково хочу продовжувати створювати щось цікаве. Тоді ми з моїм другом слухали подкасти, і нам дуже не подобалася система пошуку подкастів. Ми подумали зібрати звідусіль подкасти та влаштувати зручний пошук на одній платформі. Ми запустили проєкт, він досі десь крутиться, але це ще один мертвий проєкт у скарбничку стартапів.

Як створювали Reface

У моєму житті є тотемний пристрій – кальян. Ідея робити дизайн-агенцію та більшість стартапів виникла за кальяном. Reface також почався з кальяну. Я сидів зі знайомими в кальянній. Хлопці сказали, що їм потрібна допомога із застосунком, який вони розробляли, і їм порадили мене. Я подивився та сказав хлопцям, що все, що вони зробили, – повне гівно, але технологія кльова. Я долучив своїх друзів, і ми почали думати, що можна зробити з цією технологією.

Тоді я не був ані співзасновником, ані партнером, а просто хлопцем із кальянної, який сказав, що ми зробимо з цього щось цікаве. Потім ми стали партнерами та почали рухатися разом, я взяв на себе роботу з продуктом і маркетингом.

Цікаво, що на той момент команда складалася з десяти людей – фаундерів і технічних спеціалістів. Вони щиро вірили, що головне зробити технологію, а як і в що її загорнути не так важливо. Коли почали працювати, я сказав, що ми продуктова компанія та повинні мати продуктову експертизу.

Тоді ми почали збирати команду. У нас був дуже стиснутий таймінг, і було складно. Мені дуже допоміг досвід із фейловими стартапами, нетворкінг і накопичений соціальний капітал. Також дуже допоміг досвід роботи в рекламі, було внутрішнє відчуття, як добре, а як не дуже. Я почав збирати людей, казав їм: «Невідомо що з цього вийде, але технологія класна. Спробуймо, буде весело».

Щоби вивести продукт на ринок, потрібен ринок і продукт. Ринок був великий, тоді ріс TikTok, багато хто любив знімати смішні відео, але продукту не було.

Спочатку ми цілилитися на молоду прогресивну аудиторію 13–25 років, але вийшло, що аудиторія Reface набагато старша й віковий діапазон значно ширший.

Ми хотіли зробити хіпстерський, стильний застосунок. Спочатку подумали, що Reface є поганою назвою, занадто технологічною й невеселою, тому назвалися Doublicat. У нас був милий і веселий логотип. Із такою концепцією ми запустилися на початку 2020 року. Але ця назва виявилася проблемною: багато хто неправильно писав це слово в пошуку. У момент зльоту ми зробили ребрендинг, назвалися все-таки Reface й обрали чорний колір застосунку.

Ми просили підтримати нас на Product Hunt, писали журналістам, складали прескіти, намагалися зробити все, щоби нас помітили. Із піаром у нас вийшло непогано.

Як Ілон Маск дав копняка Reface

Улітку 2020 року Ілон Маск запускав ракету в космос і в YouTube зробили мем з його обличчям у кліпі на пісню «Земля в иллюминаторе». Це відео набрало мільйони переглядів, і ми подумали: «Чому не ми це придумали? У нас же є інструмент для цього».

Тоді Маск дав нам чарівного копняка. Ми подумали, чому б не дати людям можливість поставити своє лице на цю пісню. Так ми поміняли концепт застосунку, бо спочатку люди могли поставити себе в гіфку чи серіал «Друзі», наприклад. Випадково ми намацали новий формат контенту, у якому людям цікаво вставляти себе в різні відео.

Це відео набрало мільйони переглядів, і ми подумали: «Чому не ми це придумали? У нас же є інструмент для цього»

Нас запостила Брітні Спірс, що було приємно, бо це зірка нашого дитинства. Потім у нас з’явився цілий блок контенту від Snoop Dogg: він виявився нашим фанатом і зробив близько десяти постів із Reface в Instagram. Коли твоїм застосунком користується Снуп та Ілон Маск, розумієш, що ти недаремно це робиш.

Яка місія та цілі Reface

Нам часто кажуть, що ми займаємося дурницями, створюючи технології, які змінюють обличчя людей. Є глобальні речі, а ми витрачаємо своє життя на це. Спочатку нам було складно відповідати на такі слова, але потім ми сформулювали чітку місію. Ми хочемо емпаверити створення креативного контенту за допомогою нашого застосунку. Ми робимо інструменти, які дозволяють людям створювати контент у новому форматі.

Reface проходить непростий шлях через те, що нас знають як застосунок, який змінює обличчя по фану. Зараз ми працюємо над інструментом, який дозволяє створювати креатив за допомогою синтезованого контенту. Ми віримо, що наступна версія Refacе буде корисна режисерам і сценаристам, у яких виникає багато ідей. У них буде інструмент, який може синтезувати голос, змінювати обличчя, емоції. Ми віримо, що створення креативного контенту буде розвиватися завдяки технологіям.