У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про те, чому стосунки в парі стають токсичними, як їх розпізнати і припинити труїтися.

Тетяна Квітка

психологиня, гештальт-терапевтка

Олександр Сагайдак

психотерапевт, сімейний терапевт

Як розпізнати токсичні стосунки

Тетяна: Токсичні стосунки − це взаємини, що несуть емоційне та психологічне отруєння. Воно виникає між людьми, які мають близьке і тривале спілкування. Якщо кожного разу після спілкування з людиною ви почуваєтеся звинуваченими, присоромленими, використаними або якимись не такими − ви у токсичних стосунках.

Олександр: Коли нам стає погано в стосунках, варто тимчасово зупинитися і роздивитися, що змінилося, у чому для нас виявляється некомфортність. Можливо, у нас лише тимчасова криза. Та якщо після спілкування з партнером у мене сідає акумулятор, я знесилений або знесилена, з’являється відчуття, що я себе втрачаю, такі стосунки можна назвати токсичними.

Наприклад, чоловік постійно вимагає від жінки уваги, присутності, участі в його житті, але його апетит набагато більший, ніж вона може задовольнити, а прохання звучать для неї незрозуміло. Через це він починає звинувачувати жінку в тому, що вона проводить вільний час без нього або не так, як йому цікаво. Тобто намагаючись задовольнити свою особисту потребу, чоловік викликає в жінки токсичні почуття − сором, провину, страх. Він не каже щось на кшталт: «Я сумую за тобою, мені б хотілося, щоб ти була поруч», натомість збиває її з пантелику фразами: «Ти не так поводишся, приділяєш мені мало уваги, ти мене не любиш, ти мене не поважаєш». Зрештою звинувачена і засоромлена жінка з ролі жертви може перейти в роль агресора. 

Токсичність може йти не тільки від одного партнера − вона у мінливих почуттях вини, сорому, страху, злості

Тетяна: Інший поширений випадок токсичних стосунків − контроль з боку одного з партнерів. Наприклад, жінка перетворюється на об’єкт контролю та необґрунтованих ревнощів чоловіка: він починає перевіряти її телефон і соцмережі, щоб знати, де і з ким вона спілкується. Щоразу цей контроль посилюється і може доповнюватися звинуваченнями та образами. Партнерка відчуває свою провину, з одного боку, і злість, з іншого, але розуміє, що їй нікуди дітися, і терпить це.

Ще одна тема − сором, коли партнера або партнерку соромлять за щось. «Що в тебе за вигляд», «Щось ти потовстіла», «Дивися, Коля вже машину купив, а ти недостатньо заробляєш» − такі фрази все більше розширюють вирву, в яку потрапляє токсичний снаряд.

Чому людина стає токсичною

Олександр: Причина токсичності завжди особистісна. Вона може йти з дитинства, з ядерної сім’ї. Наприклад, якщо змалечку я бачив, що тато звинувачував маму за чай неправильної міцності або не тої гостроти котлети, то я зчитую модель агресивності та звинувачень і переношу її у свої стосунки. Також причина токсичності може з’явитися в дорослому віці, коли один з партнерів не вчиться домовлятися, а маніпулює іншим і намагається змінити його під зручну для себе форму. Тобто я не докладаю зусиль для того, щоб розібратися, чого саме хочу, і не розповідаю про це. Я «витрушую» з партнера чи партнерки те, що мені потрібно, і крапка.

Тетяна: Причина одна − незадоволеність потреб. Якщо моя незадоволеність зростає, а відповідальність за неї я брати не хочу, мені простіше спихнути її на близьку людину. Якщо я не вмію контролювати емоції, якщо мене не навчили поважати інших, бо не поважали мене, а в моїй сім’ї було прийнято зриватися і кричати, я не зможу правильно керувати своєю енергією.

Наприклад, партнер не хоче йти зі мною в театр, а в мене є п’ять подруг, які хочуть. Але я продовжую придовбуватися до нього, звинувачувати його і принципово не йду в театр, тому що партнер не хоче.

Чому ми так довго терпимо?

Тетяна: Причина може критися в періоді дорослішання: найчастіше так трапляється з людьми, які отримували недостатньо уваги або їх занадто багато контролювали. У якийсь момент ми відмовляємося від розуміння себе і того, чого ми хочемо. У результаті не можемо сказати «ні», коли потрібно, і вибудовувати свої межі.

Якби в людини не було точки, куди б могла потрапляти отрута, вона б не терпіла токсичність. Ця точка − це почуття невпевненості в собі, неповноцінність, яку ми переживаємо загалом або ситуативно.

Токсичність у стосунках може бути корисною для того, щоб нарешті звернути увагу на причини в собі, нарешті сказати «стоп» і почати рухатися в бік задоволення

Через токсичність, біль і неприємні відчуття можна зрозуміти, чому я дозволяю людині так до себе ставитися. І це початок зростання.

Що робити

Олександр: Якщо хоча б один з партнерів помітив, що разом їм важко і токсично − це вже шанс щось змінити. Вони можуть спробувати скорегувати механізми взаємодії, тоді стосунки будуть розвиватися.

Наприклад, якщо ви чуєте звинувачення від свого партнера, можна запитати, а чого він або вона насправді хоче? Якщо ж за собою помічаєте маніпуляції чи звинувачення в бік партнера, варто запитати себе: «А чого я хочу?». 

Якщо я хочу сексу, то треба його запропонувати, а не звинувачувати іншого в постійній зайнятості

Коли я чітко формулюю бажання, близька людина може мені відповісти, чи є в неї зараз сили та час на секс.

Тетяна:

Здорова позиція − навчитися виявляти свої джерела незадоволеності та періодично робити ревізію, ставити собі запитання: «Чим я не задоволений у житті?». І не перекладати відповідальність на партнера, а почати щось робити в потрібному напрямку. Але якщо я хронічно не отримую необхідної ніжності, уваги й турботи, то питання в тому, чи справді мені потрібні ці стосунки?

Треба навчитися казати «ні» тоді, коли це насправді «ні» − без маніпуляцій.

Як не треба:

«Якщо ти будеш так робити, ми розійдемося»: якщо я знаю, що не зроблю цього, не треба кидати слова на вітер.

Як треба:

«Коли ти робиш так, я почуваюся нещасливим. Мені дуже образливо та неприємно».

Олександр: Якщо нічого не змінювати, токсичність буде посилюватися. Якщо я починаю стосунки для того, щоб отримувати кілограм задоволення, а отримую 200 грамів, вкладаючи два кілограми зусиль, це буде мене виснажувати. Такі стосунки треба припиняти.

Як правило, пари не можуть зрозуміти самі, що з ними щось не так. Якщо ти постійно користуєшся одними парфумами, ти вже не відчуваєш на собі цей запах, а людина на вулиці відчує його за три метри. Всередині системи розгледіти причини токсичності дуже важко, тут потрібна допомога психотерапевта. Головне, щоб на той час збереглись цінності в стосунках, які будуть основою для подальших змін.

Вправи

Тетяна: Варто сфокусуватися на внутрішніх почуттях, взяти блокнот і записувати туди все, що я відчував/відчувала останнім часом. Наприклад, я відчуваю, що в мене мало енергії, я почуваюся нещасною, я ховаюся від людей. Зазвичай інтуїтивно ми знаємо, з ким і з чим це пов’язано.

Якщо справа в партнері, варто запитати себе: на що він тисне? Якщо ця кнопка − почуття провини, я можу згадати всі випадки, коли воно в мене виникало і зрозуміти, що я не настільки погано все роблю, аби постійно відчувати провину. Потім я кажу про це партнерові. Можливо, не з першого, а з десятого разу він мене почує. Роблю це в такому форматі: «Коли ти робиш це, я відчуваю те. Мені дуже важливо, щоб ти не кричав на мене, не розмовляв зі мною в такому тоні». Але говорити треба без звинувачення.

Тут мали бути книжки на цю тему, але

Олександр: Якщо я читаю літературу і намагаюся поповнити свої знання, є ризик почати приходити до свого партнера з новими теоретичними знаннями і доводити свою точку зору. Так я одразу опиняюся в ролі вчителя або наставника і можу викликати спротив. Тому, коли в стосунках стає погано, найкраще − звернутися до психотерапевта.

ілюстрації: GIPHY Studios Originals, LINDA VAN BRUGGEN; Chemical Sister.