The Village Україна підбирає літературні підсумки року й обирає найкращі художні книжки, що вийшли в Україні 2021 року
Артем Чех «Хто ти такий»
Meridian Czernowitz
Від минулого можна звільнитися лише тоді, коли розповідаєш про нього без сорому чи ностальгії. Здається, саме так робить Артем Чех у романі «Хто ти такий». Українські 1990-ті, попри нинішню романтизацію та моду на них, залишаються страшним і суворим часом. Бідність, розквіт бандитизму, безпорадність тих, хто опинився за бортом ефемерних звитяг зруйнованої радянської імперії, шалені гроші та кулі – не найкращі складові життя. Але забувати цей період історії вже незалежної України, залишати без творчих рефлексій – означає блокувати колективну травму, а не намагатися подолати її. Артем Чех розповідає про пошук відповіді на просте та складне водночас запитання, винесене в назву книжки, кількома її героями.
Перший – Фелікс, «учорашній контррозвідник, солдат ГРУ та десантник радянської армії», контужений на війні в Афганістані. Другий – Тимофій, під час першої зустрічі з читачем – п’ятирічний хлопчик, чиє щасливе дитинство вміщувалося в сірниковій коробці. Ким став той, старший чоловік, якому не дають спокою виконані накази та скоєні вчинки? Ким має стати той, молодший, підліток, змучений дорослішанням, першими бійками та стосунками з дівчатами? Відповіді – в романі, реалістичності якого не варто боятися.
Тамара Горіха Зерня «Принцип втручання»
«Білка»
Книжка, що вибухає емоціями. Композиційно побудована як детектив у дусі Ширлі Джексон, вона має виразні риси психологічного роману. Є в ній трошки містики, замішаній на українському фольклорі, й чимало драматичного. В одному з інтерв’ю письменниця зазначила, що «війна є важливою частиною нашого буття». Йдеться не про Першу чи Другу світову, а ту, що триває вже сім років, забираючи життя й залишаючи по собі понівечені душі тих, хто втратив коханих і рідних людей. Головна героїня книжки – математикиня Станіслава – замість улюблених задач розв’язуватиме підступ зі вбивством, що станеться в мальовничому й таємничому українському замку. Але давайте трохи за сюжетом.
Станіслава – вдова, вона втратила коханого на війні, а після того дізналася, що Вовка зраджував її з іншою. Стільки горя важко витримати, але жінка опинилася під турботливим крилом харизматичної Магди. Літня жінка витягла Стасю з депресії. Тому мала повне моральне право попросити подругу про послугу: завітати на весілля онуки, на яке чомусь не запросили бабцю Магду. Так Станіслава на тиждень перетвориться з науковиці на кухарку, стикнувшись зі смертельною небезпекою. Розкриваючи чужі таємниці, головна героїня отримає цінне знання, що допоможе змінити її власне життя. І якщо зовсім коротко, то авторка створила динамічну, захопливу книжку, що змушує сміятись і плакати, а головне – пам’ятати, що тільки любов робить нас кращими.
Мирослав Лаюк «Залізна вода»
«Видавництво Старого Лева»
Струнка й інтелігента книжка, нетривіальна історія, що через полювання на нерозкритий лист, надісланий Ольгою Кобилянською Лесі Українці, розповідає про кохання, дружбу, складні стосунки батьків і дітей – уже наших сучасників. Дивовижно легко й не нудно автор переплітає минуле й сьогодення, пов’язує долі своїх персонажів крізь роки. Отже, Богдан Плав’юк має родинну «святощ», вже згаданий вище лист, а також давню мрію своєї мами – створити готель далеко в Карпатах, присвячений перебуванню в цих краях класикині української літератури.
Через певні обставини підлітком Богдан залишив рідне село Яворів, щоби потім повернутися на пошуки артефакту та, ясна річ, себе самого. На героя та його супутницю Анну чекатимуть несподівані пригоди й таємниці, навіть смертельна небезпека, а на читача – людяна й позбавлена золотого пилу зустріч із Лесею Українкою. «Залізна вода» – вдалий і талановитий приклад того, як можна зацікавити людьми зі шкільних чи університетських підручників.
Фоззі «Чорний хліб»
«Клуб Сімейного Дозвілля»
«Читається на одному диханні», – так банально, але точно можна схарактеризувати книжку Олександра Сидоренка. Текст, від динаміки сюжету якого не продихнути, є чудовим, хоч місцями й не на всі сто відсотків ідеальним, пригодницьким романом. Що з перших сторінок дивує, а потім приваблює, так це колорит твору. Річ у тім, що автор переносить нас на Чукотку 1980-х років, переповідаючи давню місцеву історію, колись почуту від власного батька. Її центральний персонаж – талановита мисливиця з народу луораветланів, турботлива мати, спокійна й розважлива Лилєкей.
Дивні люди, які прийшли на землю її пращурів кілька поколінь тому, можуть призвати до армії Омрина, єдиного сина героїні праці й орденоносиці. Та до війська він не піде, бо загине під час морського полювання. Все своє життя Лилєкей присвятить пошуку й помсті тим, хто міг врятувати її сина, але не зробив цього. Доїде аж до України, щоб знайти несподіваних друзів і такий бажаний, хоч і недовгий, внутрішній спокій. Захоплива, зворушлива, дуже кінематографічна книжка, що, за словами автора, мала стати сценарієм, але добре, що вийшла як повноцінний прозовий твір.
Ілля Макаренко «Магнум»
«Книги – XXI»
«Не існує жодного рецепта чи інструкції, як треба жити, щоб жити правильно», – важливий висновок як на наш час, коли парадигма стандартного щастя в найкращих традиціях патріархального суспільства стикнулася з численними «мусиш» світу, що прямує до нової щирості та супертолерантності у всьому. Хоча роман Іллі Макаренка дещо не про це. «Магнум» – оповідь про відповідальність за вчинки чи їхню відсутність, про втечу через сором і невпевненість у собі, про слабких чоловіків і сильних жінок.
Наратор – молодий чоловік, який під час Революції гідності відсидівся вдома, потім був змушений вивозити з Донецька батьків і сестру, мріяв стати режисером, аж поки просто не кинув все, щоб податися до сонячного Лісабона. Але ж від себе не втечеш… Це він зрозуміє, поринувши у своєрідне розслідування обставин життя сеньйора Алберту, власника квартири, де зніматиме кімнату. Якщо із совістю можна домовитися, пам’ять все одно не даватиме спокою. В минулому сеньйора Алберту залишилось нестримне кохання, жага якого зробила нещасними багатьох людей. Його історія, переплетена з португальською Революцією гвоздик, заступить власні проблеми оповідача. Але до цього моменту читач відчуватиме, що, мабуть, жити правильно – це спершу не засуджувати.
Ектор Абад Фасіолінсе «Ми забуття, яке настане»
Compás
Переклад з ісп. А. Марховської
Твір, що з першого погляду може здатися біографією чи навіть автобіографією, насправді є романом-свідченням колумбійського письменника Ектора Абада Фасіолінсе, присвяченим історії його родини та доповненим метафізичними роздумами щодо сенсу буття. В оригіналі книжка вийшла 2006 року та стала культовою в Колумбії. Лауреат Нобелівської премії з літератури, видатний перуанський письменник Маріо Варгас Льйоса написав натхненну рецензію на «Ми забуття, яке настане», зазначивши, що вона написана прозою «точною, ясною, розумною, культурною, такою, що безпомилково та вміло маніпулює розумом читача для того, щоб змусити його творити разом з автором».
Центральною постаттю роману Фасіолінсе є його батько – науковець, викладач, громадський діяч, який боровся за добробут і здоров’я бідняків, мав надто прогресивні, як для Колумбії 1970–1980-х років, погляди. Життя Ектора Абада старшого перервали шість куль кілера, адже правозахисна діяльність 65-річного кандидата на посаду мера міста Медельїн була загрозою для представників вищих кіл Колумбії. Батько Фасіолінсе став жертвою політичного терору. І тільки словом, згадкою, розповіддю, що торкається серця, можна запобігти забуттю й, можливо, повторенню страшних злочинів.
Ребекка Кван «Макова війна»
«Жорж»
Переклад з англ. Г. Литвиненко
«Ця книжка передусім присвячена воєнній стратегії, імперіям, що руйнуються, божевільним богам і людській здатності робити жахливі та безжалісні речі. Вона про те, як з’являються диктатори», – так Ребекка Кван схарактеризувала свій літературний дебют, що у 2018 році наробив чимало галасу у США, став фіналістом престижних у світі фантастики премій Nebula Award, Locus Award, World Fantasy Awards і чекає на екранізацію. За жанром «Макова війна» – грімдарк, тобто не просто темне, а максимально темне фентезі, де зло перемагає добро, точаться страшні війни, а значення слова «милосердя» вже ніхто з героїв і не згадає.
Але художню вигадку Кван будує на цілком реальній історичній основі – Другій японсько-китайській війні, що тривала з 1937 до 1945 року, тим самим наголошуючи на важливості осмислення колективної травми, що вплинула на історію сучасного Китаю. Письменниця створила оригінальний світ, у якому головна героїня Жинь, сирота зі здібностями шаманки, має пройти шлях від живого товару до лідерки, наближеної до богів. «Макова війна» – атмосферний, захопливий роман, хоч і страшний у своєму дослідженні людської жорстокості та жаги влади, перша частини трилогії, що наприкінці 2021 року стала доступна і для українського читача.
Джозеф О’Коннор «Зоря морів»
«Астролябія»
Переклад з англ. Я. Стріхи
1847 рік. В Ірландії лютує «картопляний голод». Загиблих ‒ майже мільйон, ще більше людей вирушило на пошуки кращого життя, зокрема й за океан. З Ірландії до Нью-Йорка курсували так звані кораблі-труни, що в жахливих умовах перевозили втікачів від голоду та несправедливих законів, запроваджених британцями. Події роману Джозефа О’Коннора розгортаються на одному з таких суден. Протягом двадцяти шести днів «Зоря морів» має подолати понад 5000 км, щоби доставити на берег чотири сотні пасажирів. Щодня їхня кількість скорочуватиметься.
Хтось помиратиме від слабкості через пережитий голод, а хтось загине від людської руки… Твір О’Коннора поєднує різні жанри: детектив, історичний, крутійський і пригодницький роман. Від першої й до останньої сторінки він є вдалою, тонкою, талановитою спробою написати взірцеву вікторіанську художню прозу. Поліфонічний у всьому ‒ від художніх прийомів до образів ‒ роман подає модель ірландського суспільства, але й досліджує долі окремих персонажів. При цьому автор використовує своєрідний текстовий колаж із записів у журналі капітана корабля, газетних вирізок, особистих розповідей, історичних документів. «Зоря морів» як літературний твір ‒ це плетиво з кохання та помсти, реальної основи й вигадки, що прагне правдоподібності. Епічний твір, що недарма став світовим бестселером.
В. Ґ. Зебальд «Кільця Сатурна»
Komubook
Переклад з нім. Р. Осадчука
Якщо порівнювати роман Зебальда з якимось матеріальним об’єктом, то першою асоціацією напрошується витинанка, що має дуже складний, розгалужений візерунок, виконаний із великою майстерністю й увагою до найдрібніших деталей. Коли вдивляєшся в неї, поринаєш у медитативний стан, бачиш приховані орнаменти, що переходять одне в одного, формуючи єдину гармонію. Книжка «Кільця Сатурна» вийшла 1995 року. Її разом із романом «Аустерліц» називають найважливішим твором В. Ґ. Зебальд, одного з тих європейських письменників, кого ще за життя критики визнавали видатним і знаковим для кінця ХХ століття.
Отже, «Кільця Сатурна» є нанизуванням історій, сюжетів ‒ автобіографічних та історичних, гібридом жанрів і тем. Повна назва роману має підзаголовок «Одне англійське паломництво». Він дійсно є подорожжю крізь роздуми оповідача про творчість, відкриття та злочини минулого, вигаданих і реальних особистостей. Яким має бути пункт призначення? Коли йдеться про прозу Зебальда, то неодмінно оригінальним, таким, що зачаровує таємничістю та філософською глибиною, хоч часто скидатиметься більше на міраж.
