У новому епізоді подкасту «Простими словами» співзасновник Banda Agency Паша Вржещ поділився особистим досвідом побудови творчого життя й своїм поглядом на природу креативності.

Як віднайти креативність і впровадити її не лише в роботу, а й у своє повсякдення? Куди зникає внутрішня дитина і як повернути звʼязок із нею? Чому творчість розквітає під час випробувань і криз? І де знайти час на творчі заняття, коли ми затиснуті обовʼязками?

Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.

фото: Паша Вржещ

Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах

Креативність – це наш природний стан

Креативність стосується передусім самого життя. Коли ти дозволяєш собі бути творчим, прибираєш страхи й усе те, що тебе обмежує, твоє життя починає бути більш живим, вільним, ти виходиш із пастки критики. Від цього зʼявляється більше ідей, більше продуктів. Креативні продукти стають наслідком твого творчого життя.

Вигадувати і створювати – наша базова здібність як людських істот. Це не копінг: коли в мене є якась напруга, я пішов її трошки сублімував. Творчість – це наша абсолютна природа, без цього не було б людства.

Ми можемо підʼєднатися до хвилі креативу

Креативність може змінюватися й поглиблюватися. Від творчого вирішення завдань до такого творчого потоку, коли я не сиджу й не вирішую, що з чим зʼєднати, я просто уважний до того що приходить, і втілюю це.

«Усім нам приходить дуже багато ідей й усвідомлень. Це відбувається нон-стоп, як радіо, підключаєшся ти до нього чи ні – йому байдуже, воно працює в будь-якому разі».

Але оскільки ми всі дуже напружені й зайняті своїми справами, то не підключаємося до цієї хвилі, не звертаємо на неї уваги. Якщо трошки перебудувати своє життя й перестати бути «великим досягатором», мати трохи менше страху не стати успішним і заможним, то зʼявляється ця здатність помічати життя й починають приходити відповіді, підказки й ідеї.

Емоційний податок на життя в місті

Ми не розуміємо, яку ціну платимо за плюси міста. Там ціна оренди, затори, але є і дуже висока емоційна ціна за багатий вибір друзів, їжі, ресторанів, карʼєри. Ця емоційна ціна – це тривожність, купа зайвих вхідних запитів, чужих емоцій, які ми маємо обробляти щодня. І ми не можемо обирати – платити цю ціну чи ні.

«Це як податок: хочеш ти чи ні, з тебе його візьмуть. Але якщо ти не розумієш, як це працює, з тебе його візьмуть у важкій формі, як колектори. Візьмуть здоровʼям, вигорянням, розібраністю, втратою сенсів».

Ми можемо почати сплачувати цей податок потрохи й постійно: працювати зі своїм станом, вивантажувати свої емоції, підключати медитації, дихання, йогу. На це треба виділити час протягом кожного дня, від цього не можна ухилитися, якщо хочеш бути здоровим. Ми маємо знаходити час, щоб перетравлювати енергію й важкість міста. Якщо цього не робити, борги накопичуються, і потім прийде повний дефолт, емоційний дефолт.

Полиця мертвих знань

Будь-які тілесні практики, танці, співи важливо регулярно робити, а не просто знати, що вони допомагають. Мозок так працює, що якщо я щось пізнав і усвідомив, це ніби вже моє. Багато людей знають, наприклад, що крижані ванни чи холодний душ – це класно. Вони це знають, але не роблять і воно залишається на поличці мертвих знань. Там лежать тисячі усвідомлень про те, як класно щось робити, але потім починається день, голова завантажена купою справ, напругою, і людина почувається нещасною.

Ранок самодостатній й офігенний

Раніше я використовував ранок, як підготовку до дня, до справжнього життя. У такий ранок не хочеться прокидатися. Є велика помилка в класичному підході до morning routine, де все орієнтоване на продуктивність: випити води, пробіжка, зал, ванна. А потім бідний ранок такий: «На що ти мене перетворив, я ж був про сонечко, про початок дня й настрою». Ми наповнюємо ранок метушнею й ніби розраховуємося ним за можливість сяяти протягом дня.

Потім я змінив фокус й усвідомив, що ранок – це найкласніший момент життя. Ним не треба жертвувати чи використовувати його для продуктивності.

«Ранок самодостатній й офігенний, і я маю зробити свій ранок таким, у який хочеться прокидатися»

Якщо ранок тебе наповнює і ти хочеш його прожити, чекаєш на нього, то ти швидше підеш спати ввечері. Найменше, що можна зробити, – це поставити на будильник спів пташок, під це точно буде приємніше прокидатися.

Поставити свій стан у пріоритет

Якщо здається, що на всі ці ранкові ритуали немає часу через графік роботи, обовʼязки, дітей, це свідчить про невміння поставити в пріоритет свій стан, а не свої дії. І звідси вже починається все планування. Діти всотують наш стан, навіщо їм тато, який прийшов з роботи з важкою головою, і він тілом з ними, а думками взагалі не з ними? Який у цьому сенс? Це відсутність батьків, бо вони себе загнали. Яка різниця, у тебе своя квартира чи орендована, якщо батьки не прикольні й зі згаслими очима?

Дитина всередині нас нікуди не зникає

Дорослішання – це концепція, у якийсь момент ми просто починаємо себе називати дорослими. Але немає графіка, згідно з яким ми переходимо від дитини до дорослого, природа цього не знає. Наша дитячість не зникає, ми лише додаємо до неї якісь риси, які називаємо дорослими: відповідальність, логічне мислення, напруження.

«Дитина нікуди не зникає, на неї просто бракує уваги. Контакт із внутрішньою дитиною – це про щирість до себе, що я люблю насправді? Я дійсно люблю оцю напругу, у яку завжди йду? Я дійсно люблю досягати більше й більше, більше удавати з себе того, ким не є? Чому тоді я присвячую цьому свій день, свій час і своє життя?»

Напружений і заплутаний – значить дорослий?

Якщо щиро звернутися до себе, то виявиться, що я люблю прості речі: гуляти, співати, танцювати, дуркувати, гратися. Це повертає відчуття правди, про яку я забув, бо заплутався в якійсь плутанині. От дивлюся на всіх, і всі так роблять, тож і я почав грати в цю гру. Мені вже не прикольно жити, я забув узагалі, навіщо це все. Оця заплутаність виглядає як атрибут дорослості. А от розплутуватися, дивитися, що дійсно моє, а що ні, – це дитяча свобода й воля.

А що, як люди подумають про мене щось хороше?

Ось це «а що люди подумають», його так швидко й просто не відріжеш. Але його можна потрошки зменшувати. Чомусь ми ніколи не уявляємо, що люди подумають: «Вау, ти щось таке класне зробив!» – лише звернуть увагу на те, що ти зробив не так.

Я почав перепрошивати цю фразу й уявляти, що люди подумають щось на зразок: «Офігенна ідея, офігенний Паша, класний проєкт. Молодець, як сміливо проявляється, іде своїм якимось шляхом, щось вдається, щось не вдається, але він намагається це робити».

Ми насправді майже ніколи не дізнаємося, що люди про нас думають, то чому не обрати й не придумати це самим?

Ми завжди були творчими, а Шевченко був фриком

Креативність – це наша базова потреба, як і любов. Вона може пробиватися взагалі крізь усе. Я відчуваю, що Україна – це творча нація, яку довго утискав совок: давайте рівненько станемо, підемо на завод, усі одягнемося в сіре й будемо жити в однакових квартирах. Творчість була знецінена, ми не мали прикладів проявлених, творчих, успішних, вільних людей. Навіть Шевченка нам зробили дідом, а він був фриком і ходив у жупані, бо це було прикольно.

Але зараз, коли дуже важко й мало ресурсів, щоб вижити, ми починаємо інакше мислити. Обставини вже не дають нам бути такими як раніше. Тому мені здається, що зараз у нас творчий Ренесанс, який у цей момент направлений на перемогу, на боротьбу. Але як тільки ми переможемо, він піде далі, в усі сфери життя – почнеться розкриття.

СЛУХАЙТЕ ПОДКАСТ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» НА YOUTUBE

Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах

Підтримайте розвиток подкасту
Patreon, Buy Me a Coffee

СПЕЦІАЛЬНИЙ СЕЗОН ПОДКАСТУ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» ВИХОДИТЬ У МЕЖАХ ІНІЦІАТИВИ ПЕРШОЇ ЛЕДІ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?» ПРОЄКТ РЕАЛІЗОВАНО У СПІВПРАЦІ З КООРДИНАЦІЙНИМ ЦЕНТРОМ З ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗА ПІДТРИМКИ ВООЗ