ПодкастиЧорти, парламент і 15 років мовчання. Чого ми не знаємо про Василя Стефаника?

У дев’ятому епізоді подкасту «Станція 451» говоримо про Василя Стефаника.

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року. Розповідаючи про своє дитинство, Стефаник особливу увагу приділяв спогаду про перекази наймитів, які працювали на його родину та «розказували багато казок і показували місця, де ночують відьми, опирі, де являлися мерці, а де сиділи правдиві чорти». Історія за історією, й малому Стефанику ввижалися чорти по всьому двору.

Стефаник навчався в Русівській початковій школі, Снятинській міській школі, в польськомовних гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. З часів навчання у школі Стефанику вкарбувалися в пам’ять знущання вчителів і навіжене улюлюкання однокласників, які раділи публічній ганьбі інших. Після чергового такого випадку Стефаник задумувався і про самогубство

Василь Стефаник дебютував 1890 року в коломийському часописі «Народ» – виходить його стаття «Жолудки наших робітних людей і читальні (Зі Снятинського)». 19-літній Стефаник не жалкував риторичних прийомів: «Ті патріоти ледве чи були коли в життю голодні і не знають, що як чоловік голоден, то тогди не тільки що не хоче «Русі», але навіть і сонечка божого не хоче бачити. Ті панове відай і поняття не мають, як то мужик, наробившися, як віл, цілий день божий і наївшися бараболі з хлібом, думає за всі ті «читарні», та «кандибати», та «збори»».

Десь у цей час Стефаник знайомиться із 34-річним Іваном Франком.

1892 року Стефаник їде до Кракова вчитися медицини. У Кракові Стефаник входить до тамтешньої мистецької тусовки.

1895 року Стефаника арештували та закидали йому – підбурювання одної народності проти другої, за цією статтею йому могли дати до п’яти років. Натомість він відсидів два тижні.

1897 року в чернівецькій газеті «Праця» опубліковано оповідання «Виводили з села». У наступних – «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» і «Сама-самісінька». І з цих перших оповідань особливо важливе – «Сама-самісінька». Якщо ви колись пробували читати Стефаника й особливий покутський говір його героїв став вам на заваді, і ви відразу ж стомилися заглядати у словничок, що має бути ледь не в кожному виданні Стефаника, то саме «Сама-самісінька» може бути хорошим запрошенням до мандрівки.

1899 року виходить дебютна збірка «Синя книжечка». Стефанику – 28 років. Однойменне оповідання відкриває будь-яку збірку вибраних оповідань Стефаника. І початок цієї історії, здається, може цілком слугувати за найяскравіше втілення Стефаникового методу плетіння людських доль:

Отой Антін, що онде п'яний викрикує на толоці, був все якийсь нещасливий. Все йшло йому з рук, а ніщо в руки. Купить корову, та й здохне, купить свиню, та й решетину дістане. За кожний раз отак.

Але як умерла йому жінка, а за нею і два хлопці, та й Антін як не той став. Пив, а пив, а пив; пропив букату поля, пропив город, а тепер хату продав. Продав хату, взяв собі від війта синю книжку службову та й має йти десь найматися, служби собі шукати.

Сама «синя книжечка», за поясненням Романа Горака, «паспорт бездомного робітника, ганьба і прокляття для колишнього господаря, який дійшов до того, що її дістав». Універсальний символ для світу, твореного Стефаником. Ганьба. Прокляття. Безпритульність.

1908 року Василь Стефаник став послом в австрійському парламенті й обіймав цю посаду протягом 10 років.

Але ще до того він припинив писати нові оповідання. Так тривало до 1916 року, аж допоки…

Решту слухайте в подкасті на всіх платформах.

У цьому епізоді читаємо короткі та страшні оповідання Василя Стефаника, розбираємо таємниці роду, вчитуємося в листи, вдивляємося в його політичну діяльність, співчуваємо розчаруванню видавцями та рахуємо його гонорари. І зрештою – підбираємо свій ключик для розуміння його текстів.

А ще тут історія про те, як мій батько малим жив в одній хаті разом із кількома поколіннями нашого роду, їв найсмачніший хліб і загубив новенький картуз – і що йому за це прилетіло. Шукаємо відповіді на запитання – в чому ж феномен Стефаника і чому українські письменники з покоління в покоління йдуть у політику.

ЩО ЗІ СТЕФАНИКА ПРОЧИТАТИ ДЛЯ ПОЧАТКУ:

• «Сама-самісінька»
• «Новина»
• «Давнина»
• «Палій»
• «Басараби»
• «Діточа пригода»
• «Пістунка»
• «Вовчиця»

РЕКОМЕНДАЦІЯ ВІД ПАВЛА МИХЕДА:

Раджу прочитати новелу «Басараби». Сюжет її – почасти психоаналітична студія Родової Стефаників. Вона демонструє художню технологію вияву невротичного симптому роду. А це вже початки літературного психоаналізу в європейській літературі, що з’являються майже синхронно з експериментами Фройда.

---