ПодкастиНаціоналізм, альбомна поезія та Бабин Яр. Чого ми не знаємо про Олену Телігу?

У третьому епізоді подкасту «Станція 451» говоримо про Олену Телігу.

Олена Шовгенова (Теліга вона за чоловіковим прізвищем) народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інженера-гідротехніка Івана Шовгенова, який був родом зі Слобожанщини. Іван Шовгенів мав ранг колезького асесора, що є ого яким досягненням (звернення до нього: «Ваше високоблагородіє»). Мати – Уляна Нальянч-Качковська, вчителька, родом із Поділля.

Коли Олені було п’ять, родина переїхала до Петербурга. Дитинство Олени сповнене турботою, вона під крилом гувернантки, яка навчала її німецької, французької та російської. Української вона не знала.

Батько Олени, Іван Шовгенов, вирішує перевезти родину до України. Спершу на Харківщину, а навесні 1918 – до Києва. Іван Шовгенів стає викладачем КПІ, а Олена навчається у приватній Київській жіночій гімназії.

Іван Шовгенов пов’язує долю з урядом УНР. Він – комісар водяних і шосових шляхів України УНР. У якийсь момент вони разом із сином виїжджають із Києва. Мав виїхати на два тижні, але до Києва він так і не повертається. Його разом з урядом УНР евакуюють до польського міста Тарнова.

Київ займає Червона армія. Мати Уляна, Олена разом із братом Сергієм лишаються без годувальника, без грошей і у ворожому середовищі. Так триватиме два роки.

1922 рік. Олені 16. З мамою і братом Сергієм переходять кордон, добираються до містечка Подєбради, Чехословаччина. На той час – Іван Шовгенів – ректор Української господарської академії.

Олена опиняється в зовсім іншому середовищі, українська еміграція приголомшує дівчину: «Я була приголомшена, що мій власний батько, відомий і заслужений, справжній російський професор Іван Шовгенов, якого чомусь перезвали на Шовгеніва, є не хто інший, як ректор школи, котру звуть Господарською академією, де викладають «на мові» й де на стінах висять портрети Петлюри. І (о жах!) навіть приватно і навіть удома розмовляють тією самою «нікому не зрозумілою», як у нас звичайно казали, мовою».

У Подєбрадах Олена знайомиться з Михайлом Телігою, бандуристом, виконавцем українських дум. Вони одружуються.

1928 року зав’язується переписка Олени Теліги, з людиною, що стане її поводирем. Його ім’я – Дмитро Донцов – творець українського інтегрального націоналізму, публіцист, видавець, редактор «Львівського наукового вістника». Донцов формулює українську національну ідею «у вічній нашій боротьбі проти хаосу на Сході, в обороні – у своїй власній державності і культурі – цілої культури Заходу». Україні слід шукати союзників, «інтереси яких суперечать у дану хвилину інтересам Росії». І це одна з причин симпатій авторів «Львівського наукового вістника» до італійського фашизму та захопленого висвітлення приходу до влади націонал-соціалізму в Німеччині.

1928 рік. Перший вірш Теліги надруковано у «Львівському науковому вістнику». Їй – 21.

За життя Олени Теліги не було опубліковано її жодної збірки. За підрахунками Ганни Улюри, спадщина Олени Теліги налічує: «38 віршів, 16 есе, шістдесят із чимось листів, одне оповідання».

Це все, що вона встигне до трагічної страти в Бабиному Яру 1942 року.

У цьому епізоді ми говоримо про джерела творчості Теліги в альбомній поезії, розбираємо складові її «канонізації» та включення в «іконостас» української літератури, намагаємося розібратися із симпатіями кола авторів (і Теліги в тому числі) «Вістника» до фашизму, а також вслуховуємося в її найкращі рядки.

А ще тут історія про те, як мій батько вперше відчув силу поезії. Також розповідає про улюблених поетів, читає свій найкращий вірш зі студентських часів і відповідає на моє запитання: «Коли він уперше почув про Бабин Яр?»

---

ЩО З ТЕЛІГИ ПРОЧИТАТИ ДЛЯ ПОЧАТКУ:

• Листи Олени Теліги до Наталі Левицької-Холодної
• «Або-або»
• «Засудженим»
• «Партачі життя»

РЕКОМЕНДАЦІЯ ВІД ПАВЛА МИХЕДА:

«Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом…» і «Махнуть рукою! Розiллять вино!» – живе слово Олени Теліги народжується, коли наповнюється рефлексією душевної гармонії.

---