Подкасти«Я не зраджую, а перевіряю наше кохання». Як працює раціоналізація?

Другий сезон подкасту «Простими словами» присвячений захисним механізмам психіки. У новому епізоді говоримо про раціоналізацію. Раціоналізація – це спосіб, з допомогою якого людина намагається впоратися з переживаннями від різниці між очікуванням і реальністю.

Часто, щоби не розчаровуватися через невдалу зустріч або купівлю, людина несвідомо знаходить цьому логічне пояснення. Наприклад, нова пара кедів виявилася завеликою: «Зате пальці натирати не будуть». Або провалилася важлива зустріч: «Значить, так і мало бути».

В епізоді пояснюємо, чим раціоналізація відрізняється від ідеалізації, як працює цей захисний механізм і коли раціоналізація стає проблемою.

Чим раціоналізація відрізняється від інтелектуалізації

За інтелектуалізації людина інтелектуалізує переживання, зменшуючи афект, щоби не так сильно та болісно його переживати. Доступ до переживань звужується. Наприклад, у вас сьогодні важлива зустріч. Ви зустрічаєте свого друга, і він запитує у вас: «Чого на тобі лиця немає, що з тобою?». Якщо ви інтелектуалізуєте цей афект, ви скажете байдужим тоном: «Я хвилююся, у мене важлива зустріч».

Якби у вас був повний доступ до переживань, у вас би трохи тряслися руки, ви б запитували, як можна зменшити ці хвилювання, тобто переживали б ці відчуття сповна. За інтелектуалізації є доступ лише до якоїсь частини переживань, оскільки більша частина інтелектуалізується. Зазвичай людина, яка інтелектуалізує, не помічає весь обсяг почуттів, оскільки їй потрібно його звузити – страшно проживати стільки тривоги.

Раціоналізація – це спосіб, з допомогою якого людина намагається зняти афект від різниці між очікуванням і реальністю. Зазвичай раціоналізація вмикається, коли в нас є певне очікування, яке не виправдовується, ми стикаємося з реальністю та намагаємося обробити афект від цієї різниці.

Наприклад, у вас була важлива зустріч, яка провалилася, і ви не отримали контракт. У такому випадку прикладом раціоналізації буда фраза: «Значить, так і мало бути. Десь на мене чекає інший контракт на два мільйони». Або людина купила взуття на розмір більше. У такому випадку раціоналізацією буде думка: «Зате пальці не буде натирати».

Оскільки афект зазвичай великий, з ним потрібно щось зробити, у цьому намагається допомогти наш мозок. Несвідомо ми вмикаємо ці захисні механізми та намагаємося знизити напругу. Наприклад, шукаємо якісь логічні зв’язки й так раціоналізуємо, зменшуючи обсяг переживань.

Раціоналізація – складний захисний механізм психіки, але він має вторинну форму. Якщо інтелектуалізація – це первинний процес, вона виникає одночасно з афектом, то у випадку раціоналізації спочатку є афект, а потім його раціоналізація. Тобто раціоналізація – це другорядний процес.

Коли раціоналізація стає проблемою

Раціоналізація стає проблемою, коли людина раціоналізує переживання, які краще було б пережити. Наприклад, печаль, горе, сором. Якщо в людини померла близька людина й у неї шок – це нормально. А якщо людина через певний проміжок часу описує цю ситуацію так: «Тата не стало, зате я став самостійним», то за цією раціоналізацією може ховатися багато непрожитого страху та тривоги. Не маючи доступу до певних почуттів, людина ніби відрізає частину життя.

Захисні механізми, як стіни: захищають нас від чогось, але водночас урізають наш досвід. Що більше людина здатна до прожиття страждання як досвіду, то більше вона відкрита та гнучка. Якщо людина стикається зі стражданнями, її енергія ніби тече. Якщо людина намагається обмежити себе від страждань, то, з одного боку, їй ніби легше, а з іншого – енергія не тече. Людина може багато років жити у стані «застиглого горя». Усі сили людина спрямовує на те, щоби не стикатися з цим відчуттям, і робить це в тому числі з допомогою раціоналізації.

Також раціоналізація стає проблемою, коли людина раціоналізує щось, що виходить за межі дозволеного. Наприклад, Гітлер був упевнений, що треба вбивати євреїв, щоби вони не володіли світом. Він раціоналізував свої маревні наміри. У принципі, будь-яка війна раціоналізується. Дехто може раціоналізувати крадіжку, виправдовуючи це тим, що в тієї людини й без того багато грошей.

Більшою мірою раціоналізація – це спроба домовитися із собою. У цьому може виникати багато конфлікту із суспільною мораллю й тим, чого насправді хоче людина. Наприклад, у суспільстві заведено вважати, що зраджувати погано. Людина зраджує й усередині неї виникає конфлікт, вона ніби знає, що вчинила погано, але щоби виправдати свій стан, каже собі: «Я ж просто цілувався. Поцілунок – це не зрада». Ще в такій ситуації, раціоналізуючи, людина може говорити, що так перевіряє, що її партнер(-ка) той чи та сама(-ий). Умовно це звучить так: «Я не зраджую, а перевіряю наше кохання».

Людина, що раціоналізує, може відрізати досвід проживання багатьох переживань, які могли б її збагатити. Наприклад, навчити відстоювати свої кордони, проживати сором. Якщо людина проживає сором, вона може звільнитися від нього. Коли вона цього не робить, відчуття сорому залишається всередині неї.

Коли психотерапевт помічає раціоналізацію чи інтелектуалізацію у клієнта, важливо розібратися в тому, які переживання ховаються за цим захисним механізмом, і допомогти людині усвідомити та прожити їх. З точки зору саморозвитку, якщо людина помічає за собою раціоналізацію, добре запитати себе, які переживання вона намагається зменшити або яких уникнути.

Що почитати на цю тему

Курт Воннеґут «Бойня номер п’ять» – у книжці розповідається про бомбардування Дрездена, яким закінчилася Друга світова війна. На сторінках є авторський текст самого Курта Воннеґута, який приїжджає до свого товариша, щоби пригадати факти про бомбардування.

Автор говорить, що списав тисячі сторінок, щоби спробувати логічно та раціонально пояснити смерть 250 000 людей у моменті. Він дуже довго шукав форму, щоби показати це з людської точки зору, а не з позицій засуджування чи виправдовування. Його герої з обох боків – люди, які були людьми, усюди відігравав роль людський фактор. Як серед німців могли траплятися солдати, які добре вчиняли, так і зі сторони армії США були люди, які вчиняли погано. Основна думка, яку автор намагається пояснити: у будь-якому разі війна – це жахливо, оскільки за нею стоять смерті людей.

Що подивитися на цю тему

Ієн Софтлі «Планета Ка-ПЕКС» – головний герой – утомлений від життя психіатр, який стикається з дивним пацієнтом, що стверджує, буцім він іншопланетянин, який вселився в це тіло. Пацієнт так переконано говорить, що психіатр і глядач разом із ним сумніваються, але частково починають йому вірити.

У фільмі добре зображається раціоналізація психіатра, який намагається зрозуміти, пояснити, аргументувати стан пацієнта. Психіатр стикається з великою кількістю тривоги та намагається її раціоналізувати.