ПодкастиУкраїнці досі вірять, ніби щеплення викликають аутизм – колонка Віолетти Лійки

До виходу пілотного епізоду «Здорового подкасту» про вакцинацію й імунітет його ведуча, сімейна лікарка Віолетта Лійка розповідає, чому в Україні деякі батьки досі бояться робити дітям щеплення, звідки ростуть ноги страшилок про вакцини й аутизм і чому не слід їм вірити.

Вакцини й аутизм не пов’язані

Вакцина викликає аутизм – один з найбільш поширених та абсурдних міфів про вакцинацію. Через нього деякі українські батьки досі бояться щеплювати своїх дітей. Звідки він походить? У 1998 році британський лікар Ендрю Вейкфілд випустив статтю в авторитетному медичному журналі Lancet про те, що комплексна вакцина від кору, паротиту та краснухи викликає у дітей аутизм. Таких висновків він дійшов під час свого дослідження. Як виявилося пізніше, у ньому взяли участь усього 12 дітей, а результати були спекулятивні.

Коли інші науковці почали перевіряти результати дослідження Вейкфілда, виявилося, що жодного зв’язку між вакциною КПК та аутизмом немає. Журнал Lancet вибачився за публікацію статті й опублікував спростування, а Вейкфілда виключили з британського медичного реєстру.

Найцікавіше в цій історії те, що Вейкфілд хотів дискредитувати комплексну вакцину КПК для того, щоб запатентувати свою «безпечну» моновакцину, яка точно не викликає аутизму. Тобто в нього був комерційний інтерес. Але все обернулося з ніг на голову: люди настільки злякалися, що обсяги вакцинації у Великій Британії наприкінці 90-х – початку 2000-х упали до 80%, а кількість захворювань на кір, паротит і краснуху сильно зросла. Тобто почався повний треш.

Найгірше, що дехто досі в це вірить. Звісно, коли люди народжують дитину й виявляється, що в неї аутизм, хочеться знайти винних. Людям набагато легше перекласти відповідальність на вакцину, аніж прийняти те, що це вроджений стан дитини, у якому ніхто не винен.

Після вакцини та внаслідок вакцини – різні речі

Часто за страх перед вакцинацією відповідальні соцмережі та ЗМІ, які розносять страшилки про те, що діти помирають після щеплень. Але після та внаслідок – різні речі.

Коли йдеться про смерть немовлят після вакцинації, то в переважній більшості причинно-наслідкового зв’язку немає. Існує неприємна й страшна річ, як-то синдром раптової смерті немовлят, коли здорова на вигляд дитина помирає без видимих причин у перший рік життя. Якщо, наприклад, таку дитинку вакцинували й через тиждень вона раптово померла, люди схильні шукати зв’язок, адже їм складно прийняти цю трагедію. Проте прямого зв’язку між смертю дітей і вакцинацією немає.

Однак унаслідок введення в організм будь-яких препаратів можлива анафілактична реакція. Це дуже швидка та сильна алергічна реакція, що може призводити до порушення дихання, раптового зниження тиску та навіть зупинки серця. Але так буває не лише внаслідок вакцин. Введення антибіотиків, вітамінок, ботоксу, гіалуронки – усе це може викликати анафілаксію. Утім це трапляється вкрай рідко, раз на мільйон. Не існує тестів, що дозволяють уникнути тяжкої реакції, але в медичному закладі людині можуть одразу надати допомогу.

Зруйнувати міфи можна

Якось до мене на прийом прийшла жінка з двома дітьми: старша частково вакцинована, а молодша – узагалі ні. Історія стандартна: мама боїться щеплень, бо вони начебто викликають аутизм і розумові порушення. Під час кожної зустрічі ми спілкувалися з нею про вакцинацію, я пояснювала, чому це важливо, проте жінка однаково не наважувалась вакцинувати дітей, аж поки в садочку не стався спалах кору. Тоді вона зателефонувала мені й запитала, що робити, а я відповіла, що єдиний варіант – вакцинуватися. Я всіляко підтримувала її в цьому рішенні та навіть пішла разом із нею в кабінет щеплення, щоб їй було не так тривожно. Жінка переконалася, що нічого страшного не сталося, і в результаті вони з дітьми наздогнали всю вакцинацію.

Таких пацієнтів багато. Серед антивакцинаторів є ті, кого взагалі неможливо переконати, але більшість людей усе-таки готові слухати лікаря та ставити запитання. Якщо між пацієнтом і лікарем вибудовується довіра, людину реально переконати.

Ще один випадок трапився з моїми друзями, які були проти вакцинації дітей і не щеплювалися самі. Одного разу до мене на прийом прийшла пацієнтка з болем у горлі, я оглянула її, а того самого вечора отримала від неї фото висипів на тілі. Виявилося, що в неї кір. У мене з нею був тісний контакт, а в ті часи ще не було модно носити маски (яким би тупим це зараз не здавалося). Я взяла ноги в руки й побігла в поліклініку робити щеплення від кору, адже була не впевнена, чи вакцинували мене в дитинстві. Мені 30 років, дати дуба від кору дуже не хотілося. Покликала з собою свого хлопця.

Через півтора місяця він контактував із хворим на кір і його обсипало (вакцина не гарантує, що ти не захворієш, але захищає від ускладнень). У цей день він був у гостях у моїх друзів, які відмовлялися від вакцинації. Увечері після цієї зустрічі ми зрозуміли, що в хлопця кір, я зателефонувала друзям і сказала, що вони зараз дуже ризикують, бо не щеплені. Вони 5 хвилин подумали й погодилися щепитися. Після цього почали нормально вакцинувати дітей і більше не пропускають щеплення.

До речі, серед дорослих не так багато людей поновлює вакцину від дифтерії та правцю. Хоча це захворювання дуже заразне. Якщо охоплення вакцинацією впаде, є ризик, що ми знову почнемо масово хворіти на дифтерію. Тож вакцинуватися потрібно й у дорослому віці. Якщо всі будуть щеплені від гепатиту B, ми не будемо передавати його одне одному й хворіти. Якщо людина прищепиться від COVID-19, то вона не потрапить до стаціонару й не помре від вірусу.