ПодкастиШпигуни та клони. Джей Джей Абрамс [«Зоряні війни», «Стартрек», «Супер 8»]

У восьмому епізоді нового подкасту The Village Україна «Станція 451» ми розповідаємо про Джей Джея Абрамса. Режисера, який зацікавив Стівена Спілберга ще в 15 років, а вже в коледжі продав свій перший сценарій Disney. Сценариста й режисера культових франшиз «Місія нездійсненна 3», «Стартрек», «Зоряні війни: Пробудження сили» та «Зоряні війни: Скайвокер. Сходження». Автора загадкової книжки в магічному боксі під назвою «S.»

Штукаря й майстра фокусів, який дає обіцянку, але не завжди її виконує. І, зрештою, музиканта, який знає, що «круті пацани не оглядаються, коли щось вибухає».

Подкаст виходить за підтримки Zagoriy Foundation.

Як середовище вплинуло на формування стилю Абрамса? Чому випадковості не випадкові? Як це працювати зі Стівеном Спілбергом і ходити в кіно зі Стівеном Кінгом?

Дізнайтеся про це й багато іншого в новому подкасті The Village Україна «Станція 451».

Що сформувало Джей Джея Абрамса?

Джей Джей Абрамс народився 1966 року в Нью-Йорку в сім’ї продюсера фільмів для телебачення Джеральда Абрамса та Керол Абрамс. Згодом батьки переїхали до Лос-Анджелеса.

Мати Керол своїм прикладом дала Джей Джею два найбільші життєві уроки:

1. Не існує жодних обмежень. Ми можемо все.
2. Не варто обмежуватися лише однією пристрастю або прив’язуватися виключно до однієї справи.

Коли народився Джей Джей, вона займалася нерухомістю. Коли їй було за 30, вона почала вивчати право. Стала юристкою, потім – професоркою права. Потім художницею, потім авторкою, а потім – телепродюсеркою та, зрештою, лауреаткою премії Пібоді за видатний внесок у розвиток телебачення.

Батькам він завдячує ще однією визначальною фішкою – влучним прізвиськом Джей Джей, яким вони його називали. Справжнє ім’я – Джефрі Джейкоб.

Перші творчі спроби Джей Джея розпочалися ще в 11–12 років, коли дідусь подарував йому камеру «Супер 8». Він почав знімати аматорські горори й фантастику. У головній ролі – завжди молодша сестра.

Як згадує їхній батько Джеральд: «Він її душив. Він у неї стріляв. Він скидав її з даху. Ви просто не можете собі уявити, скільки знайшлося способів для вбивства сестри».

Поруч із ним жив на кілька років старший хлопчик Ларрі. Він теж знімав фільми на «Супер 8», підлітки швидко стали близькими друзями, поділяючи спільні інтереси.

Важливою рисою було їхнє щемке прагнення до магії. Джей Джей і Ларрі вчилися показувати фокуси з картами, з монетами. Штукарство, трюкацтво та створення ілюзії в кадрі. Цю любов вони несуть крізь усе життя.

Як усе розпочиналося? Перші фільми та контракт з Disney

У березні 1982 року в Лос-Анджелесі проводили фестиваль «Найкращі підліткові фільми зняті на Супер 8». Там показували стрічки Джей Джея Абрамса та його друга Мета. Хлопцям по 15.

Про них написали в газеті Los Angeles Times. Назва статті одразу привернула увагу – «Безбороді чудасії кіно». Статтю прочитав Стівен Спілберг. Його представник зв’язався з Джей Джеєм і Метом та запропонував їм привести до ладу архів підліткових фільмів Спілберга. Це були їхні перші 300 доларів, зароблені на двох.

У 16 років Абрамс написав музику до горору «Нічний звір» режисера Дона Долера.

Коли настав час обирати коледж, Джей Джей поїхав на інше узбережжя, далеко від дому. Всотувати життя та проживати досвід, який він згодом ретранслюватиме ледь не в кожній своїй роботі. Досвід закинутості в чужий простір і контекст.

Після цих пошуків Джей Джей вступив у Sarah Lawrence College у Нью-Йорку. Вивчав історію й англійську літературу.

У деталях про свій досвід навчання в коледжі Абрамс розповість двічі. Спершу – в дебютному серіалі «Фелісіті». А вдруге – в урочистій промові для випускників 2017 року, виокремивши дві речі.

1. Важливість середовища, у якому він опинився, – сильні жінки, які часто ставатимуть головними героїнями його робіт. І мистецьке середовище об’єднане спільними досвідами.
2. Другий визначальний елемент, що формує Абрамса, – це відвідини занять з креативного письма та їхній викладач Джозеф Папалео.

Під час навчання в коледжі з Джей Джеєм трапилася ще одна важлива випадковість: на ескалаторі він познайомився із Джилл Мазурськи, донькою режисера Пола Мазурськи.

Разом із нею вони написали сценарій, який продали Disney.

Фільм Taking Care of Business вийшов 1990 року, режисер – Артур Хіллер, на той час президент Гільдії режисерів Америки. Головна роль – у Джеймса Белуші.

У цьому фільмі вже закладено визначальну для Абрамса річ: переказування давно відомих сюжетів і їх адаптація до сучасної повістки. У цьому конкретному випадку – черговий варіант казки про принца й жебрака.

Абрамс скромно каже: «Я отримав роботу автора до закінчення коледжу просто тому, що одного дня обрав спуститися на поверх нище ескалатором, а не ліфтом. Кожен день сповнений випадковостей, що можуть мати глибинний вплив».

Джей Джей і серйозне кіно

На останньому курсі коледжу Абрамс працював над сценарієм «Дещо про Генрі». Історія про нарваного та знавіснілого адвоката, якому грабіжник стріляє в голову. Адвокат виживає та вчиться жити по-новому.

З’являється важливий для Абрамса мотив людини з втратою пам’яті, перевинаходження себе з нуля.

Сценарієм про Генрі зацікавилися продюсер Скотт Рудін і режисер Майк Ніколс.

Скотт Руді, продюсер фільмів Веса Андерсона, Девіда Фінчера, братів Коенів, на той момент шукав сценарій для свого п’ятого фільму. А Майк Ніколс уже був режисером абсолютно культових фільмів «Хто боїться Вірджинії Вульф» і «Випускник».

Як згодом згадував Абрамс, коли агент зателефонував йому й перерахував імена людей, зацікавлених у його випускній роботі, йому здалося це найбільш абсурдним дзвінком у його житті. «Я не міг припинити сміятися протягом двох тижнів».

Фільм з’явився на екранах 1991 року, коли Абрамсу було 25 років.

Наступного року вийшов «Вічно молодий» із Мелом Ґібсоном у головній ролі. Режисер – Стів Майнер.

За сюжетом, Абрамс знову викидає свого персонажа з реальності: герой погоджується на експеримент із глибоким заморожуванням у 1939-му й прокидається в 1992-му.

«Вічно молодий», як ледь не кожен фільм Мідаса-Абрамса, став хітом, зібравши у світовому прокаті понад 120 мільйонів доларів.

Абрамса підхопив вир індустрії. Він познайомився зі Спілбергом і був у складі сценаристів, що писали фільми «Каспер» та «Армагедон».

У 1998 році Джей Джей разом зі своїм другом дитинства Метом розпочали роботу над серіалом «Фелісіті». Історія про дівчину, яка переїздить навчатися до Нью-Йорка з романтичними устремліннями до юнака, у якого закохалася ще в школі.

Прем’єра «Фелісіті» відбулася 29 вересня 1998 року. Абрамс виступив композитором та у співавторстві написав мелодію до вступних титрів шоу.

У якийсь момент роботи над «Фелісіті» Абрамсу стало відверто нудно. Як він каже сам: «Найважче в щотижневій роботі над «Фелісіті»: там немає криміналу, медицини чи якихось правових зачіпок. Усе, що маємо, – лише взаємодію між персонажами. Тож одного дня ми працювали й я раптом сказав: «Знаєш, що було би круто? Якби Фелісіті працювала на ЦРУ та щодня бувала б на неймовірних місіях, однак, коли поверталася додому, нікому не могла б про це розповісти». Я тоді, звісно, пожартував. Але ідея нікуди не поділася. Зрештою мені довелося написати й цей серіал».

«Шпигунка» вийшла в ефір 30 вересня 2001 року та протрималася п’ять сезонів, збираючи врожаї нагород. Абрамс поставив пілот і написав сценарій до серіалу.

Згодом до Джей Джея прийшов Деймон Лінделоф (якого ми знаємо за двома неймовірними серіалами Leftovers і Watchmen) з ідеєю серіалу «Лост». Їхня перша зустріч відбулася в понеділок, а вже в суботу був затверджений документ до зйомок із їхніми іменами як співтворців.

Щоб написати пілот, провести кастинг, знайти локації, підібрати команду, відзняти матеріал, змонтувати його й озвучити було 11 з половиною тижнів.

Абрамс упорався з поставленою жорсткою задачею та проявив себе як продюсер і менеджер, на якого можна покласти відповідальність.

Ще більшою мірою ця відповідальність реалізувалася, коли він почав займатися прибутково-культовими франшизами на зразок «Місії нездійсненної» чи «Стартреку».

Найпоказовішою є історія про нову трилогію «Зоряних війн» вартістю в 4 мільярди доларів.

У рецензії на завершальну частину трилогії Ричард Броді в New Yorker сказав про Абрамса: «Він вправний менеджер, який управляється з інтонаціями оповіді та рухом сюжету буквально кінчиками пальців».

Нині у доробку Абрамса шість фільмів, що вийшли на екрани в період з 2006 по 2019 рік: «Місія нездійсненна 3», «Стартрек», «Супер 8», «Стартрек: Відплата», «Зоряні війни: пробудження сили» та «Зоряні війни: Скайвокер. Сходження».

Кожен із них величезний фінансовий хіт. Але всі вони продовження чи перезапуски франшиз, за виключенням «Супер 8», який однак теж не дуже самостійне висловлювання.

Джей Джей і штукарство

2007 року Джей Джей Абрамс виступив на конференції TED, де сформулював свій основний наративний прийом.

Він розповів, що в дитинстві дідусь придбав йому коробку з фокусами, яку він не відкрив і дотепер. Очікування дива, що сховане в цій коробці, важливіше за процес розпакування.

Абрамс переносить цю метафору містері бокс на рівень кінотеатру й очікування дива, коли поволі гаснуть вогні й ви в очікуванні магії.

Абрамс переносить цей прийом на рівень цілого фільму, де обіцянка таємниць важливіша за їхнє безпосереднє втілення, де очікування відповіді провокує нові питання доти, доки ти не забудеш, яке ж питання поставив.

Абрамс переносить цю метафору на рівень своїх персонажів, у яких можуть відкриватися безкінечні приховані шафки ілюзіоніста, аж допоки асистентка відволікає вашу увагу.

До створення фільму Абрамс підходить як до тизера, де кожна сцена має містити обіцянку таємниці, що потенційно може бути розкрита. Фільм-тизер, що часто не виконує своїх обіцянок, оскільки туман таємничості для нього важливіший за артикулювання сенсів і формування нових меседжів.

Абрамс – майстер початків. Це стосується й початків його фільмів. Але більшою мірою – телевізійної роботи. Він пише та знімає пілотні епізоди, що дають обіцянку. Дають можливість взаємодії персонажів.

Джей Джей і література

Два головні письменники в пантеоні Джей Джея Абрамса – це Марк Твен за відчуття мови і гумор і Герберт Веллс за дику й нестримну уяву.

Взірцем за працездатністю й талантом для Абрамса є Стівен Кінг.

Наприкінці 1990-х Джей Джей знайшов в аеропорту книжку з підписом: «Якщо ти знайшов цю книжку, прочитай і передай далі».

Тоді до нього прийшла ідея зробити книжку, на берегах якої коментатори-персонажі спілкувалися б поміж собою.

Наприкінці 2000-х Абрамс озвучив свою ідею асистентці з його компанії Bad Robot. Вона знайшла Дага Дорста, номінанта на премію американського PEN, який розвинув ідею на новий рівень.

Наслідком цього стала книжка 2013 року, що таємничо зветься «S.» і продається в боксі.

Усередині томик роману «Корабель Тесея» вигаданого автора В.М. Страки, що імітує примірник 1949 року, узятий з університетської бібліотеки.

Під обкладинкою «Корабля Тесея» фактично три романи, три сюжетні лінії.

Перша, базова – пригодницький роман авторства В.М. Страки про чоловіка, який раптом приходить до тями в портовому містечку. Він не пам’ятає свого минулого, не пам’ятає свого імені – чергова історія амнезії та викинутої на берег риби.

Друга книжка, друга лінія – це загадкова передмова загадкового перекладача-коментатора до загадкової книжки Страки.

Третя книжка й третя лінія – це коментарі на берегах, залишені читачкою й читачем. Їхні стосунки повністю розвиваються на берегах, створюючи з одного боку відчуття епістолярного роману, з іншого – листування в чатику.

Поміж цими всіма щілинами текстів і ліній ще близько 20 артефактів, що створюють справжній, чуттєвий, доторковий досвід проживання книжки. Це й мапа, намальована на серветці, і компас, який допоможе зламати код, і листівки, і вирізки з газет.

У цій історії особливо цікавим є концепт корабля Тесея, який не тільки винесено в назву книжки В.М. Страки, але й промовляється як один із меседжів.

Корабель, у якому поступово змінювалися дощечки, аж допоки не лишилося жодної зі старих.

Корабель, що вже століттями не дає спокою філософам і щоразу знаходить нове втілення цієї історії в нових контекстах.

У містері бокс «S.» парадокс корабля Тесея переноситься на людину. Людину, яка змінюється, яка здійснює вибір і стає кимось іншим. Але чи водночас лишається вона собою?

---

Джей Джей Абрамс – штукар сторітелінгу, але щоразу це прирощування, видозмінювання жанрових матриць і сюжетних кліше.

Кожен його фільм – це фанатська дощечка прибита до корабля блокбастерного кіно. Це омаж і кніксен перед міфами та світами, що вже існують. Обережне тупцювання на місці. Жонглювання менеджера. І відволікання уваги аудиторії, поки робиться фокус.

Навіть його найбільш особистий фільм «Супер 8», який він робив разом із другом дитинства Ларрі, – це данина пам’яті не власному дитинству й досвіду, а фільмам Стівена Спілберга, який тут за хрещеного батька й матір.

Хоча де та межа, де можна сказати, що ми існуємо поза цими історіями? І поза цими й іншими кораблями, що нас несуть?

Чи зможе сучасна культура перевинайти свою міфологію та започаткувати нову традицію?

Чи прийде усвідомлення, що блискучі перезапуски «Планети мавп», «Бетмена» чи «Монстро» – це однаково переповідання старого? Чи є щось, що ми можемо сказати, сформулювати самостійно? У відриві від чужих слів.

Чи зможемо ми вигадати хоча б щось нове?

Ну, принаймні на основі чотирьох базових позачасових сюжетів, як учив нас Хорхе Луїс Борхес.

---