Подкасти«Б’є туди, де боляче». Ґільєрмо Арр’яґа [«Сука-любов», «21 грам», «Вавилон»]

П’ятий випуск подкасту The Village Україна «Станція 451» промовляє до нас історіями мексиканського письменника та режисера Ґільєрмо Арр’яґи. Сценариста уславленої «трилогії про смерть» і творця роману «Врятуй вогонь», який приніс автору премію в 175 тисяч доларів. Це епізод про хлопчика з Мехіко-Сіті, який став культовим голлівудським оповідачем історій.

Подкаст виходить за підтримки Zagoriy Foundation.

Як утрачений нюх допомагає створювати шедеври? Через які потреби можна влучати в глядача? Чи можна бути мисливцем і не брати до рук рушницю?

Дізнайтеся про все це в новому подкасті The Village Україна «Станція 451».

Жорстоке дитинство та його вплив на творчість

Ґільєрмо Арр’яґа народився 13 березня 1958 року в Мехіко-Сіті, Мексика.

Його дитинство минуло в одному з неблагополучних районів міста, де траплялися ситуації, які вплинули на його творчість.

Перша: під час гри в бейсбол молодший брат Ґільєрмо стрибнув у калюжу й забризкав сукню маленької дівчинки. Її старший брат у традиціях неблагополучного кварталу дав ляпаса Ґільєрмо й побив його бейсбольною битою.

Тісні сімейні зв’язки пронизують кожну роботу Арр’яґі. Брат із сестрою, брат із братом. Брат за брата. Брати проти брата. І випадкова краплина на новій сукні чистісінького ангелика – ідеальний привід, аби натиснути курок наступних знищень.

Інша визначальна історія – це аварія. Ґільєрмо спав на задньому сидінні вантажівки, коли водій утратив контроль над кермуванням. Він згадує про той день: «Ми падали в урвище. Приблизно 10 метрів вільного падіння. А потім, ударившись об землю, вантажівка почала обертатися. Пам’ятаю, як я прокинувся й сказав: «Ми помремо». Я намагався згрупуватися. Я пережив перший оберт, другий, третій, і після четвертого вантажівка зупинилася. І я зрозумів, що втратив носа… переламані всі кістки».

У тій катастрофі він утратив здатність відчувати запах. З його слів, це вплинуло на загострення інших чуттів, що мали компенсувати цю втрату.

Арр’яґа каже: «Я був одержимий аварією й хотів написати трилогію фільмів про такі прикрі випадковості. Що трапилося перед аварією, під час і після неї».

Як Арр’яґа став письменником?

На це запитання він завжди розпочинає відповідати однаково, з розповіді про дівчат. Арр’яґа каже: «У дитинстві я обожнював дівчат. Але був надто сором’язливий. Та й було ще одне – синдром порушення уваги. Отже, я соромлюся, у голові бардак – і в мене жодних шансів на те, аби грати логічно. Тож почав писати їм листи. А вони відповідали на них. Я сказав: «Овва, якщо я писатиму до них, вони мені відповідатимуть».

Від синдрому порушення уваги Арр’яґа виводить і свою манеру оповідання історій у кіно. У його творах немає сталої структури. Він перемішує епізоди й акти, візуалізуючи власне сприйняття світу.

Як усе починалося?

У 14 років Ґільєрмо написав першу п’єсу й оповідання.

У 18 почав продавати свої роботи, історії для дітей, і писати для преси й радіо.

Згодом він вступив до одного з найкращих університетів Мексики, іберо-американського, де вивчав комунікації й історію, а потім залишився там викладати.

1991 року вийшов дебютний роман Ґільєрмо Арр’яґи – «Ескадрон «Гільйотина». Блискуча книжка про часи Мексиканської революції (1910–1917). На той момент автору 33 роки.

За «Ескадроном» послідували ще два романи: «Солодкий запах смерті» (1994) і «Нічний буйвол» (1999). Арр’яґа продав права на екранізацію «Солодкого запаху смерті». Фільм виявився повним провалом, який перекрутив усе, що хотів сказати автор.

До екранізації «Нічного буйвола» Арр’яґа поставився дуже скрупульозно. Власноруч написав сценарій і знайшов режисера, який під його пильним наглядом відтворював кожну сцену. Але фільм знову з тріском провалився.

Співтворчість і співзалежність з Алехандро Іньярріту

Доленосною подією в житті Ґільєрмо Арр’яґи було знайомство з Алехандро Іньярріту, у співпраці з яким він зняв три напрочуд успішні фільми. Як назвати їхні стосунки? Співтворчість, співзалежність і точно не дружба.

До цієї співпраці Арр’яґа підійшов із двома романами й наміром писати сценарії для кіно.

Іньярріту на той час успішний радіоведучий, який брав інтерв’ю в Елтона Джона, Роберта Планта, Карлоса Сантани. Знімав рекламу, написав музику для 6 мексиканських повнометражних фільмів, а зі своїх плейлистів на радіо вибудовував цілісні наративи. 1995-го він написав і відзняв свій перший фільм для телебачення.

Арр’яґа й Іньярріту уклали «джентльменську угоду». Кожен їхній фільм – це співтворчість, де однаково важлива роль обох. І, відповідно, гроші також розподіляються порівну. І слава, і кінопремії – це успіх, що ділиться навпіл.

Першою спільною роботою став фільм «Сука-любов» – історія про любов, псів і сімейні зв’язки.

Перемішані між собою різні сюжетні лінії та часові пласти відзняті в різних жанрах із різними героями та локаціями. Але в кожній із них прослідковуються три незмінні образи: пес, брати й батько.

Перша частина – реалістична драма, де хороший хлопець стає вбивцею. Домашній улюбленець – убивцею псів, а брати намагаються вбити один одного. У ній узагалі начебто відсутній батько.

Друга частина – це абсурдна історія пари, яка через нещасливий випадок опиняється замкнутою у квартирі. Вони живуть у спільному пеклі й особистому пеклі кожного з них. Пес провалюється в дірку в підлозі, символізуючи почуття героїв, а батько залишає родину.

Третя частина – це психологічна драма, яка, за визначенням автора, є майже трилером. Уже інша пара братів намагається вбити один одного. Батько хоче повернутися до сім’ї. І незмінний герой – пес. Той, із першої сюжетної лінії.

Арр’яґа говорить, що використовує псів як метафору того, що трапиться з героями. Три історії – різні породи собак.

Стрічка «Сука-любов» отримала номінацію на «Оскар», приз Каннського фестивалю, кінопремію BAFTA й відкрила шлях у Голлівуд для Арр’яґи й Іньярріту.

2003-го вийшов фільм «21 грам», в основі якого чергова особиста історія Арр’яґи. Знову шалений успіх, низка премій, голлівудські актори й перше порушення «джентльменської угоди».

Стрічка промотувалася з титрами «the film by the director of 21 Grams». Де співтворець? Як же домовленості?

2006-й рік – фільм «Вавилон», у якому прийоми Арр’яґи й Іньярріту набули планетарного масштабу. Події розвиваються в Японії, Марокко та Мексиці. І знову відчай, кров, сеча та родинні конфлікти.

Це остання спільна робота Ґільєрмо Арр’яґи й Алехандро Іньярріту.

Їхнє розлучення стало скандалом, за яким спостерігали критики з усього світу. У якийсь момент навіть був опублікований відкритий лист творчої команди проти Арр’яґі.

Арр’яґа довго мовчав і не давав деталей. Лише вказував на порушення джентльменської угоди.

Лише одного разу, щоправда, на найвищому рівні (у лекції для Британської кіноакадемії) він висловився на всю можливу не джентльменську п’ятірню: «Наш з Іньярріту шлюб дав красивих дітей. Тепер ми розлучені. І, до речі, він дружина».

Арр’яґа-режисер

Однією з найпотужніших робіт Арр’яґи-оповідача є фільм «Три могили Мелькіадеса Естради» режисера Томмі Лі Джонса. За сценарій Арр’яґа отримав нагороду на Венеційському кінофестивалі.

У 2008-му вийшов повнометражний режисерський дебют Арр’яґи Burning Plain. Голлівудські актори, 20 мільйонів бюджету, різні часові пласти, трагічна історія – усе як годиться в Арр’яґа-всесвіті.

2011-го Арр’яґа за підтримки мексиканських меценатів оголосив про епічно-масштабний проєкт «Серцебиття землі».

Теми для альманахів, які щоразу мали би знімати 9 режисерів із різних куточків світу, – це певні кубики сторітелінгу Арр’яґи: перший фільм – про Бога й віру; другий – про наркотики та залежність; третій – про сексуальність; четвертий – про політику. До екранів дісталася лише перша антологія Words with Gods 2014 року.

У 2015-му вийшов фільм «Здалеку», який здобув Золотого Лева Венеційського кінофестивалю. Режисер й автор сценарію Лоренцо Вігас, за сюжетом Арр’яґи.

І, якщо ми можемо щось порадити нашим читачам, то це дебютна «Сука-любов» і фільм «Здалеку», до якого Арр’яґа не писав сценарію.

Арр’яґа-письменник

Паралельно з карколомно успішними та відверто провальними фільмами Арр’яґи виходили його не менш суперечливі книги.

У 2006 році Ґільєрмо Арр’яґа опублікував збірку оповідань, написаних за 20 років.

2016-го вийшов його величезний роман «Дикий», який увібрав у себе сукупність усіх прийомів, удач і провалів Арр’яґи-письменника й творця. Цьогоріч цей роман вийшов в українському перекладі – і кожен може скласти свою думку про нього.

2020-го світ побачив роман на 700 сторінок «Врятуй вогонь», за який Арр’яґа отримав престижну премію The Alfaguara Novel Prize у розмірі 175 тисяч доларів.

Історії – це невіддільна складова Арр’яґи. Він пише від неможливості не писати. Арр’яґа каже: «Якщо я не розповідатиму історії, історії схоплять мене за горлянку й буквально приб’ють. Отруять мене. Це щось природне, частина моєї фізіології».

Про своїх героїв Арр’яґа говорить: «Я ніколи не знаю, чим закінчиться історія, нехай персонажі здивують мене».

Заплутані, зі стрибками в наративі, без чіткої послідовності дій, але скрупульозно виконані, іноді переписані по 150 разів – усе це історії Ґільєрмо Арр’яґи.

Усесвіт Ґільєрмо Арр’яґи – про що він?

Він завжди б’є в кістку. Б’є, де боляче. Б’є, де вже давно болить, і біль цей ниє й завиває, мов самотній вовк. Конфлікт проходить там, де родинне. Де ставиться під сумнів віра в те, хто «свій», а хто «чужий».

Арр’яґа про слова та вчинки в кризові періоди. Про оприявнення сутностей.

У нього особливе ставлення до випадковості долі. Доля-сука. Доля-курва.

Арр’яґа послідовно повторює, що він атеїст, але його герої страждають від ветхозавітної мстивості долі й покарання за найменшу помилку. Герої Арр’яґи завжди в конфлікті з випадковістю, фатумом і приреченістю на страждання.

Арр’яґа завжди про стіни й кордони. Під стінами він має на увазі будь-які відмінності: расові, релігійні, політичні. Він переконаний, що завдання митців не просто руйнувати ці стіни, а показувати, що вони існують.

Від стін ще пів кроку до наступного концепту – кордону. Кордон цього разу цілком реальний. Наприклад, кордон Мексики та Сполучених Штатів.

Місце дії більшості його робіт – це прикордоння, яке часто провокує улюблену ситуацію Арр’яґи: персонажі однієї культури потрапляють у чужу для них культуру, інше середовище та спільноту.

Від кордону ще півсимволічного кроку й наступний концепт – межа. Межа дозволеного. Арр’яґа часто зображає фізіологічні потреби, що, зазвичай, удовольняються на самоті. Сеча, секс, кров – усе це про межевий стан між дозволеністю й абсурдом у його творах.

Останній пласт його всесвіту – мисливство. Мотив полювання та присутність тварин можна знайти в будь-якій його роботі.

І, найважливіше, Арр’яґа, який ненавидить правила, зрештою, має двох учителів. Перший – це Вільям Фолкнер і структура його роману «Шум і лють», яку він уже 20 років відтворює ледь не у всіх своїх роботах. Другий – це Вільям Шекспір. Про нього він каже: «Коли я не знаю, куди повернути історію, я запитую себе, а якби вчинив Шекспір».

Та врешті це просто добре пояснення творчого методу Арр’яґи, чия кожна робота сповнена «шуму й люті».

---