ПодкастиВійна, комікс і цигарки. Маржан Сатрапі [«Персеполіс», «Курча з чорносливом», «Radioactive»]

Четвертий епізод подкасту The Village Україна «Станція 451» присвячений творчині коміксів, письменниці та режисерці Маржан Сатрапі. Сценаристці та співрежисерці тріумфального фільму «Персеполіс» і відверто провального фільму «Голоси», яка не боїться помилятися, бо, зрештою, якщо ти знімеш паскудне кіно, усі швидко про нього забудуть, а ти принаймні спробував.

Подкаст виходить за підтримки Zagoriy Foundation.

Що ховається за димом цигарок Маржан Сатрапі? Як за допомогою коміксу можна тикнути «фак» американській системі? І чому важливо робити щось заради себе, а не широкого прокату?

Дізнайтеся про все це в новому подкасті The Village Україна «Станція 451».

Біографія: війна, комікси й безпритульність

Маржан Сатрапі – творчиня коміксів, що ввійшли у світовий канон дев’ятого мистецтва, співавторка двох дивовижних фільмів і режисерка трьох напрочуд суперечливих кінематографічних спроб, що завжди має впевненість: «Якщо зрештою це буде паскудний фільм, принаймні я спробувала. А всі й так швидко про нього забудуть».

Маржан Сатрапі народилася 1969 року в Тегерані в родині іранських інтелектуалів. Багато її родичів пройшли через гоніння, дисидентство й тортури. Звичною річчю вдома було обговорення того, що влада шаха не від Бога – що б там не казали у школі.

Маржан була норовливим і волелюбним підлітком, виховувалася на прикладах сильних жінок – Симони де Бовуар і Марі Кюрі.

Ще з дитинства в неї заклалася особлива байдужість і зверхність до того, що так упритул знайоме кожному українцеві. Це одвічне питання: що люди скажуть? Вона говорила: «Ці люди нічого не роблять для нас, чого мене має обходити їхня думка?»

Коли Сатрапі було 9 років, розпочалася ісламська революція, наслідками якої стали масова ісламізація, заборона західних упливів і жорстокі гоніння незгідних.

Через два роки розгорнулася затяжна ірано-іракська війна, що забрала мільйони життів і разом із тим дитинства багатьох.

У 14 років Маржан Сатрапі відправили навчатися до Відня. Там вона провела чотири роки у спробах віднайти нову себе та не загубити себе як таку. Зрештою – цей тріп знайомства із західною культурою закінчився безпритульністю, госпіталем і знеславленим поверненням додому.

У 21 рік, попри застереження матері, Маржан втрапила в бегбедерівську історію трирічної любові – вийшла заміж. Але як казала її бабуся: «Перший шлюб – лише репетиція перед ідеальним другим».

Сатрапі у 24 роки назавжди виїздить з Ірану. На цьому закінчується фабула автобіографічного коміксу Маржан Сатрапі «Персеполіс». Дитинство – революція – війна – Відень – повернення – від’їзд.

Комікси на мільйон (або на два)

Початок 2000-х – дивовижний час працьовитості й успіху Сатрапі.

2000 року почав виходити друком «Персеполіс» – автобіографічний комікс Маржан Сатрапі. На той момент їй був 31 рік. На сьогодні «Персеполіс» перекладено 25 мовами, включно з українською. Лише у Франції продано 2 мільйони копій.

«Персеполіс» з’явився у зламний момент: 11 вересня – глобальна війна проти загрози тероризму та роздмухування пропаганди.

Глобальному світу потрібно було почути голос іншого. Вона розповідала, як через «Персеполіс» можна пояснити читачам по всьому світу та штатах зокрема: «Що давати комусь демократію, наче подарунок, і бомбити їх при цьому – паскудна ідея. Що я бачила справжню війну й у ній не було нічого славного. Що війна вбиває».

Згодом, у 2003 році, з’явилися комікси «Вишивки» (2003) і «Курча з чорносливом» (2004).

«Вишивки» – своєрідний спіноф світу «Персеполіса» – оптика жінок, їх досвіди буття у шлюбі та віднаходження своєї сексуальності.

«Курча з чорносливом» – історія про родину Сатрапі, щоправда, трохи ранішу – 1958 року. У коміксі Маржан не стримується – усе ж робить камео й у цій історії.

Ера кіно у світі Сатрапі

2007 року вийшов перший фільм Маржан Сатрапі «Персеполіс». 100 учасників творчої команди працювали протягом двох років, аби відтворити комікс «Персеполіс» на кінополотні. 12 малюнків на секунду, що зрештою склало бюджет – 8 мільйонів доларів.

Це перший і єдиний фільм Сатрапі, який окупив вкладені в нього кошти. Загальний боксофіс «Персеполіса» у світовому прокаті склав майже 23 мільйони.

Окрім цього, фільм тріумфував на Каннському кінофестивалі та був номінований на «Оскар».

Наступний фільм – «Курча з чорносливом» вийшов аж 2011 року. Це був перший фільм Сатрапі із живими акторами. Вона провела потужну підготовчу роботу. Півтора року команда малювала розкадрування фільму й ще на етапі репетицій зробили раф-кат фільму для чіткішого розуміння темпу оповіді та діалогів.

Це фільм про світ Тегерану кінця 1950-х. Сімейна байка про чоловіка, який вирішив померти, згадуючи своє життя. І заглядаючи в очі самої Смерті та в очі самої Любові, яка змушена казати, що не пам’ятає його. І звати саму Любов, що розбиває його серце – Іран.

Проте Маржан Сатрапі зняла ці два фільми не сама. Її співрежисером був Венсан Паронно – видатний французький коміксист, який допоміг переплавити комікс «Персеполіс» в інший медіум. Він також робив розкадрування для перепакування коміксу «Курча з чорносливом» на кіно з живими акторами, а не анімацією.

Пізніше Сатрапі зняла «кустарний» фільм, який можна відкопати лише в дуже глибоководних дірах торентів, під назвою «Іспанська банда» або «Банда Хотас». Абсолютно провальне хоумвідео, у якому Сатрапі – режисерка, сценаристка й акторка.

Самостійна дурничка, яку хочеться втнути після великобюджетного естетичного фільму, що робився купу років. Маленька таємниця, про яку майже не дізнаються.

А потім із короткою паузою сталася ще одна дивовижа. Фільм із великою голлівудською зіркою – Раяном-Дедпул-Рейнольдсом під назвою «Голоси». Бюджет, як і в «Курчати» – 11 мільйонів. Однак провал ще більший.

І ось у 2020 році, після великої паузи, новий великий проєкт – «Radioactive». 20 мільйонів бюджет. Розамунд Пайк. І історія, що розгортається в кількох часових і просторових вимірах, показуючи життя Марі Кюрі та лихо й щастя, яке приносить її відкриття.

«Radioactive» – це перший нон-фікшн графічний роман, що ввійшов до короткого списку Національної книжкової премії.

Фільм вийшов у прокат у березні 2020 і пробув до локдауну у прокаті 3 дні. Нещодавно він з’явився на «Амазоні».

Прослідкувавши за розвитком фільмів Сатрапі, складається відчуття: те, що працює в логіці коміксу – паузи й пробіли поміж кадрами та сценами – часто зовсім не працює у фільмі.

Сатрапі-всесвіт: про що він?

Пройшовши шлях злетів із коміксами та фільмами, зробленими у співавторстві, та нищівними падіннями самостійного шляху, постає запитання: про що ж всесвіт Маржан Сатрапі й що об’єднує 20 років її шаленої кар’єри?

Дитинство під час революції та війни залишило відбиток на її творчості. Сатрапі нав’язливо використовує один і той самий прийом: дитина – герой чи героїня – приходять до своєї матері на смертному одрі – і саме ця мить має все пояснити глядачеві. Мовляв, переломний момент становлення особистості відбувається саме там.

Твори Сатрапі завжди про абсурд і реальність. Дитина, яка бачила злам Великої цивілізації (як називав свій амбітний державотворчий проєкт останній шах Ірану), дівчина, яка бачила злам революції та вишукування контрреволюціонерів, молода жінка, яка бачила війну – має дуже гостре чуття на абсурд повсякдення. Її історії абсурду часто вкорінені в реальність.

Сатрапі майстерно мандрує між реальностями. І ці переходи ведуть не просто до розмивання кордонів минуле – теперішнє – майбутнє. Вони приводять до можливості зустрічі з горішніми силами. Як із самим Богом у «Персеполісі». Ну, або Марксом. Або ж, у випадку «Курча», – янголом смерті.

У її світі на очевидному рівні працює заповіт улюбленої бабусі: «Маржан, ніколи не забувай хто ти».

Сатрапі важлива історія іншого. Вдивляючись в іншого, вона запитує: «Хто ти? Яка твоя ідентичність?».

Наприклад, дивна персонажка Сатрапі в «Банді Хотас» не розкриває, звідки вона родом і береже таємницю.

У «Голосах» – мати схибленого маніяка – німкеня, яку її американський чоловік не здатен зрозуміти.

У «Radioactive» – Марія Складовська стає Марі Кюрі й відвойовує своє місце під сонцем Парижа, аби мати можливість займатися улюбленою справою. Часом здається, що Сатрапі приділяє цьому забагато уваги.

Увесь творчий і життєвий шлях Маржан Сатрапі проходить за принципом трьох запитань.

Вона говорить: «До кожної ситуації я завжди маю два запитання: чи може це мене вбити? Ні. Чи можуть мене запроторити у в’язницю? Ні. Тож, якщо я вільна й не мертва – гаразд, я з цим упораюся. Навіть якщо я схиблю та зроблю поганий фільм, нікого це насправді не турбує та швидко всі про це забудуть… Значить, я спробую».

Її таємною зброєю є третє запитання: «Якби мені залишилося жити всього 48 годин, чи матиме ось це якесь значення для мого життя? У цьому сенс мудрості – просто зрозуміти, що є найголовнішим у твоєму житті».

Вона дивиться на світ зі своєї оптики, не підлаштовуючись і не змінюючись. Іноді роботи Сатрапі тріумфують, іноді провалюються, але в неї завжди залишається найцінніше – вона сама. І відчуття дому, де вона вже не бувала стільки років, але який назавжди з нею.

---