Mincultpryvit – авторський подкаст українського режисера Нарімана Алієва, який виходить у форматі «безкультурно про культуру». У межах другого сезону подкастів The Village Україна Наріман спілкується з гостями про культуру в усіх її проявах.

Гість третього епізоду сезону – лідер гурту «Вагоновожатые» Антон Слєпаков, який раніше заснував гурти «...И друг мой грузовик» і «Не грузовики». Це особливий гість для Нарімана, оскільки саме зі Слєпаковим у студентські часи він записував перше в житті інтерв’ю. Цього разу говорять про музикантів у жорстких умовах карантину, перехід на українську мову та зв’язок музики й кіно.

Раніше The Village Україна анонсувало другий сезон Mincultpryvit в інтерв’ю з Наріманом Алієвим. Іншими гостями сезону вже стали Антоніо Лукіч («Мої думки тихі») й Валентин Васянович («Атлантида»).

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Я просто виходжу на сцену, а там уже вмикається якась кнопка. Не розумію, як це відбувається. Стаєш перед мікрофоном – і ти вже зовсім інша людина. Не те, щоб я про це думав, але, гадаю, глядачам не потрібен я спокійний і виважений, яким я є в житті. Словом, я з задоволенням граю роль музичної істоти, яка вийшла на сцену.

Я ставлюся до своїх виступів, як до вистав. Інколи вдалих, інколи – ні. Це для мене не якась акторська майстерність. Це адреналін, це ейфорія, це збуджений та активний стан. Я забуваю про все на світі, коли виходжу на сцену. Сам себе потім не впізнаю, тому ніколи не дивлюся відео з наших концертів. Для мене це щось страшне й неприйнятне. «Хто це?» Я всі концерти граю тверезим, але можу порівняти це з тим, ніби тобі після якоїсь п’янки показують на відео, що ти там витворяв напідпитку.

У досить юному віці логопед сказав, що я – безнадійний випадок. Досі не вмію вимовляти букву «Р». І ніколи цим не займався. Перестав це помічати. Але є фронтмени, у яких вимова значно гірша за мою. [сміється]

У мене є фільтр на фразу «Я виріс на ваших піснях». Особливо, якщо це каже людина, удвічі старша за мене. [сміється]

Вагоновожатые – Касета

Про роботу з музикою

Це досить стандартна схема: музикант має писати пісні, грати концерти, їздити на гастролі. Змінити щось може тільки випадок: якщо, наприклад, до мене звернеться якийсь режисер чи творець опери. У такому разі щось може піти не за планом. Так до нас звернулися автори проєкту «Звуки Чорнобиля», вийшов окремий проєкт. Є також пропозиції, як із фільмом Соломії Тимощук і серіалом «Секс, інста і ЗНО». Якщо нас запрошують, ми погоджуємося.

Я би міг стати дуже крутим музичним супервайзером. У музиці розбираюся, я меломан. Ба більше, у мене є величезна колекція записів, MP3-дисків, касет. Коли запитують щось, залюбки підказую. Ще не відомо, коли буде змога давати концерти, але з цим я міг би допомагати.

У мене є історії, де я вже не пам’ятаю: це дійсно було, чи я це вигадав. Коли ти сам починаєш вірити в те, що придумав – ось це, я вважаю, дуже круто. Зрештою, якби ми розповідали тільки про те, що відбувається в нашому житті, це було б дуже [нудно]. Тому ми маємо щось вигадувати, придумувати, фантазувати.

Про перехід на українську мову

Я вже написав російською все, що міг написати. Зараз я пишу тільки українською, мені цікаво навчитися писати українською. Це для мене челендж, це не просто. Але я радію, як хлопчик, коли в мене щось виходить. Коли щось придумав, тішуся всім цим маленьким удачам. Думаю, це певна нова сходинка, новий рівень та ознака часу.

Для мене це вийшло природно: у певний момент зрозумів, що нові рядки й рими з’являються вже українською. Думаю, це нормально – за 30 років після здобуття незалежності українцю навчитися працювати з українською мовою.

Наступний альбом «Вагоновожатые» буде повністю українськомовним. Не всі будуть цьому радіти, є й такі люди. Та мені бракує цікавих сучасних українськомовних думок, принаймні в музиці й кінематографі. І я хочу з цим щось робити. Звичайно, щось виходить дуже коряво, як у будь-якої людини, яка прожила вже майже пів століття. [...] Але ми лише на початку шляху, тому трішечки потерпіть, друзі. [сміється]

Як музиканти переживають карантин

Як музиканти реагують на карантин? Кожна людина коли-небудь потрапляє в лікарню. Це може бути хвороба, операція тощо. І зараз ми всі потрапили в таку дуже складну ситуацію. Ми як гурт не можемо давати концерти, люди не можуть відриватися на наших концертах. Звичайно, це важко. Але, коли ти лежиш у лікарні, ти думаєш про інше: «Мені треба відлежатися. Мені треба схуднути. Треба поголодувати». Як іноді люди роблять детокс. От і сприймаю цей період як певний детокс.

Якось треба з цим жити. Ніхто не знає, коли ми з цього вийдемо та як далі все буде – від концертів до кінофестивалів і виставок. Тому треба жити тут і зараз, насолоджуватися моментом. Є змога записати композицію – круто. Є змога дати концерт – круто. Завтра може просто не бути.

Я вже протягом тривалого часу живу в цьому режимі, це для мене вже оптимально. Інакше просто з’їду з глузду.

Новий сезон mincultpryvit

APPLE PODCASTS, SOUNDCLOUD, SPOTIFY, GOOGLE PODCASTS

ВЕДУЧИЙ: Наріман Алієв

ПРОДЮСЕР: Костянтин Гузенко

РЕДАКТОР: Ярослав Друзюк

ВЕРСТКА: Анна Шакун

Фото обкладинки: Юрій Стефаняк

Портрет: Анна Бобирєва