ЛекціяJerry Heil: «Якби не телик, я не стала б інтернет-сенсацією»

Яна Шемаєва (Jerry Heil) – авторка пісні «Охрана, отмєна». Ця пісня стала народним хітом і певний час лунала звідусіль. Саме після цього треку про Jerry Heil дізналася вся країна. На ранковій лекції в Kyiv Academy of Media Arts Яна розповіла про свою трансформацію на шляху до всенародної популярності, детально розказала історію створення «Охрана, отмєна» та поділилася своїми припущеннями, чому саме ця пісня вистрілила.

Як усе почалося

Одного дня я опублікувала в себе в Instagram «Охрана, отмєна». Мені було дуже соромно тому, що текст цієї пісні був дуже не типовим для мене на той час. Тоді я уявляла себе Ланою Дель Рей в українській музиці. Я хотіла бути більш ліричною дівчинкою-дівчинкою, а тут «Охрана, отмєна. Він назвав мене Лєна».

Я прийшла до Роми, який робить мені музичні аранжування. Він запропонував записати щось у лайві, а саме «Охрана, отмєна». Спочатку не хотіла тому, що не знала як викладу це у свій вилизаний інстаграм, але все ж таки виклала. За п’ять хвилин відео набрало 10 000 переглядів, що на той час було дуже багато для мене.

Через деякий час мені почали писати відомі продюсери, одним з яких був Потап. Він написав, що хоче, аби його вихованиця з «Голосу країни» виконала цю пісню. Спочатку я подумала, що ось цей успіх. Потім зрозуміла, що, якщо цю пісню вперше публічно виконає ця дівчинка, усі подумають, що це її пісня, бо ніде, крім мого інстаграму, пісня більше не існує.

До виступу цієї дівчини залишається три дні, а пісня досі існує тільки в моєму інстаграмі. До мене в голову приходить ідея записати відео, де я співаю її, ніби в караоке, щоб унизу біг текст, а ззаду був типовий караоке-фон морського пейзажу. Я запропонувала Ромі зробити таке відео, ще й вставити його телевізор.

Ми зліпили його за один день, мені його змонтували безкоштовно. За добу відео назбирало мало переглядів на ютуб. Я зрозуміла, що, мабуть, помилилася. До цього написала продюсеру Михайлу Ясинському, щоб він подивився це відео та сказав свою думку. Він запропонував зустрітися, і ми зустрілися на наступний день після того, як я виклала ролик «Охрана, отмєна» в інтернет. Він сказав: «Щось якось ролик не дуже заходить», – бо переглядів тоді було мало.

Я почала його запевняти, що 70 000 переглядів за добу це нормально й відео потім почне набирати більше. Мені пощастило, бо реально через день відео починає розкручуватись і набирати обертів. Перегляди зросли, тому що дівчину, яка співала цю пісню в «Голосі країни», захейтили через те, що пісня нібито якось не так прозвучала. Через це люди полізли в коментарі й почали дивитися, що це за пісня.

Згодом Віра Брежнева виклала «Охрану» у свій профіль в інстаграм. Потім цей ролик побачила Настя Каменських і репостнула його собі в сторіз. Далі його побачив Потап. Усе це почало котитися, як сніжний ком. Я просто спостерігала за цим і не розуміла, що відбувається.

Далі почали з’являтися пропозиції від інших продюсерів. Але я розуміла, що з такою піснею, як «Охрана, отмєна», можна самостійно далеко піти. Тим паче я блогер, а отже, це допоможе знайти мені якісь інвестиції і зможу сама собі бути продюсером. Це був день, коли зрозуміла, що моя мрія збулася. Я ні від кого не залежу фінансово. Тоді домовилася співпрацювати на певних відсотках з агенцією Secret service Міши Ясинського. Вони закриватимуть мені питання діджиталу, реклами та концертів, а продюсуванням я буду займатися самостійно

Карантин уніс свої корективи

Усе це успішно їхало рік, поки не стався карантин. У то час я зрозуміла, що все працює трошки інакше. Якщо ти не з’являєшся на телебаченні, уся народність нівелюється. До цього думала, що телебачення вже не працює, що основним способом просування є інтернет. Мені навіть вручали нагороди типу «Інтернет-сенсація», але цього не достатньо. Якби не телик, я не стала б інтернет-сенсацією.

У певний момент зрозуміла, що хочу цієї хітовності, і почала намацувати інші народні теми, які можуть пробити. Після «Охрани» в мене добре зайшла пісня «Не тверкай», тому що тема їжі чомусь дуже класно працює в піснях. Можливо, через те, що потреба в їжі – один із базових інстинктів людей.

До «Охрани» все було інакше

Усе, що було зі мною до пісні «Охрана, отмєна», узагалі інакша історія. Я завжди була закрита, інтровертом і любила сидіти вдома. Але кажуть, що для того, аби створити щось путнє, у тобі має бути конфлікт. У когось – нерозділене кохання, у когось – проблеми в родині, а в мене була інша історія.

У мене все дійсно зав’язано на їжі тому, що я сироїд із сім’ї м’ясників. Щовечора, займаючись музикою, чула, що за вікном ріжуть свиню. Я писала тоді ліричні пісні. Сиджу вся така в образі, але маю зупинитися, бо чую, як за вікном ріжуть свиню. Я чекала, поки свиня перекричить, щоб продовжити співати.

Розвиток почався після переїзду до Києва

Я жила у Василькові та їздила на навчання до Києва. Щодня дорога займала в мене три години. Один мій знайомий сказав, що, якби я витрачала на роботу та свій музичний розвиток той час, який віддаю на дорогу, то досягла б такого заробітку, якого, до речі, досі не маю. [сміється]

Але в той момент ця думка так мене надихнула, що вирішила переїхати до Києва та витрачати цей час на роботу. Коли ти потрапляєш в інше оточення, це починає рухати тебе вперед. На початку відчуваєш себе трохи стресово, оскільки треба шукати гроші на проживання та харчування. Тоді я дуже вчасно почала практикувати лікування голодуванням. І були дні, коли це було вимушеним.

Те, що я з синдромом провінціалки переїхала жити у квартиру на Майдані, дуже мене надихало. Легко проживаю стрес, але саме цей стрес мотивував писати пісні. Живучи вже в Києві, подумала, що, може, досить корчити із себе таємничу Лану Дель Рей, якщо ти мусила зупинятися записувати пісні через те, що за вікном кричали свині.

У мене є купа смішних історій і рідних, з яких можна ці історії списувати. Для написання пісень завжди списую інформацію з інших. Я дивлюся на людину й ніби змальовую її в пісні. Коли це усвідомила, написала пісню «Заборонене кохання» про стосунки викладача й учениці. У цій пісні був рядок «дочекайся, їй буде 28 в день, коли ти вийдеш на волю». І, коли я це опублікувала, то зрозуміла, що це заходить аудиторії, можна далі публікувати.

У мене ще декілька таких пісень у столі. Я починаю їх викладати в інстаграм і бачу, що люди починають підписуватися. Потім з’явилася пісня «Охрана, отмєна», яка закріпила мій образ побутової композиторки.

Сцена дає відчуття кайфу, але виснажує

Мені класно на сцені, я кайфую від людей. Але після будь-якого концерту потрібно декілька днів на відновлення, щоб побути один на один із собою. Я можу сама гуляти містом, нікому не телефонувати. Друзі та батьки іноді ображаються, що не виходжу на контакт. Але в мене просто фізично немає сил, аби відкрити рота та вимовити хоча б одне слово.

Після виступу я, зазвичай, нічого не пам’ятаю, як я співала, що робила на сцені. І обов’язково запитую в інших, як це було. А перед сценою дуже занурююсь у себе. Мене ніби вимикають і ставлять на зарядження. Я вмикаюся тільки тоді, коли вже виходжу на сцену. Можливо, це якийсь захисний механізм, тому що ні мандражу, ні страху немає. Я взагалі нічого такого не відчуваю.

Потреба в схваленні це нормально

Усі творчі люди сумніваються в собі, і це нормально, оскільки це штовхає тебе до розвитку. Я сама про себе нічого не знаю і не можу себе оцінити. Мені важливо, що інші скажуть про мене та мою музику. Мені не треба отримувати схвалення від інших, аби потішити своє его. Це потрібно мені для того, аби я просто знала ок це чи не ок. У певний час домогло те, що мою музику похвалили Onuka та Maniken, наприклад. Цього не потрібно боятися й думати, що ти залежиш від думки інших людей. Якщо тобі це підходить, то потрібні люди просто з’являться в певний період життя й будуть тобі допомагати.

фото: Андрій Пилипець