Алекс Купер – власник дев'яти одеських ресторанів, серед яких «Молодость», на нього працюють 500 людей. На вранішній лекції в Kyiv Academy of Media Arts Алекс розповідає як досягти будь-якої мрії.

Фото: Kyiv Academy of Media Arts

Зустріч із ресторатором Алексом Купером. «РАНОК» в КАМА

У 2013 році, я повернувся з Індії та зрозумів, що займатися вебом, рекламою та всім іншим я не можу, тому що не відчуваю задоволення від роботи, якої не існує в реальному світі. Коли ти не отримуєш реальних фізичних результатів, коли працю за п'ять років можна помістити на флешку. Це стало таким тригером – я вирішив відкрити маленьке кафе у дворі іншого ресторану у спальному районі в Одесі.

Ресторан називався «Колиба». Ми зняли в оренду частину кухні за 5 000 гривень та двір за 3 000. В мене було $5 000 на весь проект. $4 000 я витратив на упаковку. За 500 гривень придбав гриль та зробив перший закуп. Грошей не було взагалі.

Пізніше я позичив кілька тисяч доларів та розвіз 10 000 бургерів по всіх ІТ-компаніях Одеси. Це було дуже круто. Я відвідав 250 офісів, в кожному з яких розповідав про себе та про те, чого я хочу. Побачив людей, котрі будуть їсти мій продукт. Це сформувало мене як людину, що займається ресторанами. В наступні чотири роки ми відкрили дев'ять ресторанів, п'ять з яких – в 2016-2017. Це було дуже важко. Це мене дуже змінило.

Мій бізнес – це теплиця, де я вирощую свої мрії

Мотивація – це дно. Вона не важлива

Я прокидаюся о 6:00. На роботі я о 9:00. І щойно я потрапляю на роботу, в мене виникає черга з нескінченних проблем. До обіду ти стаєш найбільш демотивуючою людиною у світі. Я можу інвестувати $20-50 тисяч на день і це може бути помилкою. Головне – не зневіритися. Потрібно заспокоїтися і зрозуміти, чому так сталося.  Потрібно полюбити управління людьми і людей. Це значить, потрібно перестати називати себе ресторатором. Я не люблю, коли мене так називають. Я підприємець.

Коли починаєш любити систему і розуміти, як вона працює, все починає вдаватися. Але так буває не завжди. Тому потрібно поставити собі запитання: чи потрібно це мені? чого я хочу насправді? Потрібно вигадати собі мрію та уявити, що ви вже її досягли. Чи будете ви щасливими досягнувши цієї мрії?

Чесно ставити собі запитання – найголовніше. Для цього можна ходити до психолога. Ми витрачаємо 90% свого життя, живучи не своїм життям.

Мотивація – це дно. Вона не важлива. Коли ти чогось насправді хочеш, у тебе не з’являється питань. Як тільки в тебе з’являється запитання: «А чи потрібно це мені?». Не потрібно. Значить ти змінився. Змінилися твої бажання. А ти не хочеш цього визнавати. Тільки ставлячи собі запитання, ти зможеш зрозуміти.

Я працюю 20 годин на добу. Я навіть у снах бачу, як проводжу збори, як знаходжу рішення проблем. Мені не важко працювати. Мені подобається те, що я роблю. Кожного дня я не йду на роботу. Я йду в місце, котре сам для себе створив для того, щоб там реалізуватися. Мій бізнес – це теплиця, де я вирощую свої мрії. А все навколо – це інструмент, щоб я зміг створити те, чого хочу від світу.