Тривожні розлади стали справжньою епідемією 21 століття: вони вражають до 33,7% населення. Наприклад, станом на 2019 рік у світі зареєстрували 301,39 мільйона випадків поширених тривожних розладів. Водночас науковці зазначають, що число значно зросло саме за останні три десятиліття. Проте, як і все навколо психічного здоров’я, тривога оповита міфами.

The Village Україна разом із нейротехнологічним стартапом Anima виділили п’ять найпоширеніших міфів про тривожні розлади й розповідають, як первинно визначити, чи потрібно вам звернутися по допомогу.

Міф №1.

Люди вигадують проблеми з тривогою

Людині важко повірити в те, чого вона не бачить, а особливо в те, що можна втратити контроль над емоціями, поведінкою й думками. Щоби захиститися від цих ідей, простіше думати, що інша людина вигадує свій стан, перебільшує або ж просто «душевно слабка».

Науковий прогрес показав, що реальність психічних розладів не менша, ніж видимі пошкодження тіла. Дослідження з нейровізуалізації доводять, що біологічно тривожні розлади пов’язані з порушенням регуляції нейромедіаторів у мозку: серотоніну, норадреналіну й гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Так науковці підтвердили, що тривожні розлади кореняться в помітних змінах у хімії й функціях ділянок мозку, як-от мигдалеподібне тіло й префронтальна кора, а не лежать у пласті «уявлення».

Симптоми тривожних розладів різноманітні й можуть бути виснажливими: це постійне й надмірне занепокоєння, утома, труднощі з концентрацією уваги, дратівливість, м’язова напруга й порушення сну. Це не просто швидкоплинні думки чи легкий неспокій, вони значно погіршують усе життя людини.

Міф №2.

Нервування перед важливою подією – ознака тривожного розладу

Тривога є природною реакцією на стрес: іспит, співбесіда або публічний виступ не даються легко нікому. Таке переживання суттєво не заважає повсякденному функціонуванню й, як правило, відступає разом зі стресовою ситуацією.

Коли ж ми говоримо про тривожні розлади, то маємо на увазі вкрай високе, постійне почуття ірраціональної природи, якого людина не може позбутися і яке не зникає з часом. Така тривога часто супроводжується фізичними симптомами, як-от: підвищене серцебиття, пітливість, тремтіння й задишка, і заважає звично функціонувати на роботі, удома, з друзями й близькими.

Вона непропорційна фактичній загрозі або ситуації й не минає з часом, що змушує людей докладати чимало зусиль для уникнення тригерів – ситуацій, що провокують тривогу.

Така поведінка часто призводить до соціальної ізоляції, втрачених можливостей і погіршення якості життя, а лікування включає зміну стилю життя, роботу з психологом чи психотерапевтом із можливим залученням ліків.

Міф №3.

А от наші бабусі «тривогами» не хворіли

Насправді тривожні розлади існували протягом всієї історії людства, але способи їхнього розуміння, обговорення й лікування значно змінилися з часом. Гіппократ, якого часто називають батьком медицини, писав про «фобії» й «меланхолію», які мають схожість із тривогою й депресивними розладами. Стоїки й епікурейці пропонували ідеї щодо керування тривогою, які дещо нагадують когнітивно-поведінкову терапію. Наприклад, “De tranquillitate animi” Сенеки обговорює досягнення душевного спокою шляхом зосередження уваги на сьогоденні. Ця концепція подібна до сучасних практик керування увагою й майндфулнесу.

Дійсно, тривалий час багато симптомів тривожних розладів не визнавали проблемою, а часто пояснювали моральними чи духовними недоліками, особистими слабкостями чи навіть надприродними причинами. Відсутність діагностичних критеріїв й обмежені медичні знання означали, що тривожні розлади залишалися недіагностованими або були діагностовані неправильно.

Міф №4.

Тривога лише псує життя – її треба обовʼязково позбутися

Тривога має важливе еволюційне значення. Вона допомагає нам вижити, запускає низку біологічних механізмів, що готують організм до відповіді на загрозу. Наприклад, реакція «бий або біжи», викликана тривогою, підвищує пильність, поліпшує чуттєве сприйняття й готує тіло до дії.

Помірна тривога також буває мотиватором. Спортсмени, відчуваючи її перед змаганнями, можуть краще зосереджуватися, а студенти перед важливим іспитом учаться ретельніше.

Отже, тривога корисна людям, поки слугує своїй меті і є адекватною в ситуації.

Коли річ доходить до тривожних розладів, ми відчуваємо надмірну тривогу, що ніяк не можемо вгамувати і яка виникає, як часто здається, «без причини». Однак не варто помилятися, адже з тривогою все гаразд, вона працює на відмінно: пильність збільшується, організм готується стикнутися з небезпекою, підвищуючи серцебиття й зменшуючи активність парасимпатичної нервової системи. От тільки немає обʼєктивної причини, а отже, «помилка» виникає в механізмі, що ініціює тривогу.

Щоби краще зрозуміти механіку, уявіть протипожежний розбризкувач на стелі, що починає поливати вас водою декілька разів на день, заливаючи ваш компʼютер, документи й усе навколо. До системи поливу питань немає, однак вона спрацьовує за відсутності ризику, а отже, потребує налаштування. Так само й наш мозок потребує «налаштування», допомогти з яким може психолог чи психотерапевт.

Міф №5.

Тривога мине сама, треба просто почекати

Тривожні розлади – не просто тимчасові почуття занепокоєння чи нервовості, які можна легко подолати лише силою волі. Міф про те, що є легкий вихід із таких ситуацій, сприяє стигматизації й сорому, що відлякує людей від пошуку допомоги. Це ніби казати, що ті, хто бореться з тривогою, просто недостатньо стараються або не мають сили волі, а це далеко від правди.

До появи тривожних розладів призводять біологічні, психологічні й соціальні чинники.

Отже, щоб подолати такий стан, людина потребує втручання на кожному з цих рівнів. Наприклад, біологічну складову забезпечує правильна дієта, здоровий сон і регулярні вправи. Спеціалісти з ментального здоровʼя здатні налагодити ці й інші процеси, допомагаючи виявити й усунути причини тривожних станів.

Багато тривожних розладів залишається недіагностованими через упередження й неналежне ставлення до свого ментального здоровʼя. А раннє виявлення проблеми сприяє швидкому поліпшенню, оскільки наявний стан не встигає перейти в довготривалу поведінку.

Є декілька способів пройти первинне тестування на наявність тривожних розладів, зокрема й опитувальники в інтернеті. Хоча деякі з них розроблені на основі справжніх медичних методик, заповнення тестів без оцінки з боку лікаря не дасть жодного результату.

Щоби розв'язати цю проблему, український стартап Anima розробив спеціальний нейронауковий трекер психічного стану, що поєднує новітню технологію ай-трекінгу з психометричними тестами. Під час тестування система аналізує ваш погляд і надає додаткову інформацію, що заснована на обʼєктивних наукових даних, чого бракує іншим тестам.

Anima зможе оцінити різні психоемоційні стани: тривогу, депресію й рівень стресу – визначить потенційні проблеми психічного здоров’я, а також запропонує персоналізовані рекомендації для поліпшення психічного добробуту.

Дізнатися, чи є в мене тривожний розлад

Матеріал підготовлено за підтримки