The Village Україна та рекламна агенція BBDO Ukraine запускають серію офлайн-зустрічей із представниками бізнесу та креативної сфери INSPIRATION IS NOT DEAD. Першими учасниками розмови стали ресторатор Діма Борисов та художниця Маша Рева. Модератор – креативний директор BBDO Ukraine Анже Єреб.

Фото: Анна Бобирєва

Діма Борисов – власник та бренд-шеф однойменної мережі ресторанів, до якої входять «Бессарабія», Chicken Kyiv, «Ватра», «Канапа», «Любчик» та інші. Заснував власний освітній проект Borysov Academy.

Маша Рева – художниця, дизайнерка, ілюстраторка. Навчалася в лондонському коледжі Central Saint Martins на відділенні дизайну жіночого одягу. Здобула Гран-прі конкурсу Harper’s Bazaar Fashion Forward, Гран-прі The Pulce of New Talent від Vogue Італія та Pepsi.

Анже: Я більш як 20 років працюю креативником. Роблю це за гроші, у мене є дедлайн і нікому не цікаво, що зі мною відбувається. Ніхто не знає, що в мене теж бувають кризи. Щодня я приходжу на роботу і не важливо, як я почуваюся – усе одно роблю свою роботу далі, як і мої колеги. Крім нас, креативними завданнями займається більшість хороших спеціалістів, бізнесменів, художників. Дуже багато буває в житті поганих моментів: немає ідей або ж чиїсь хороші ідеї вбиваються. Мені цікаво, як люди, що зіткнулися з такими проблемами, можуть допомогти нам жити з успіхами та поразками. Що робити, якщо робота не йде, але її треба зробити?

Формат зустрічей задуманий так: є хтось із мистецтва, креативу, хто живе натхненням. А поруч із ним є людина, яка робить бізнес, і там натхнення треба не менше, ніж у мистецтві. Маркетинг, реклама, бухгалтерія – це також креативна робота. Знаходити натхнення для усіх цих Excel-табличок та медіа-планів – теж гідний виклик.

Діма, можливо, скажеш кілька слів, що ми про тебе не знаємо?

Діма: Мабуть, це буде камінг-аут. Але Діма Борисов – маркетолог. Це нова роль для мене, та й для усіх навколо також. Останні сім років, протягом яких я займався «рестораторством», я називав себе поваром, бренд-шефом. Дуже хотів, щоб усі говорили, що Діма – повар, щоб вони приходили до мене їсти. Ти правильно зауважив, що часом не можна відділити творчість і натхнення від бізнесу та маркетингу.

Анже: Я вважаю, що маркетинг – це не відділ чи функція, це філософія управління бізнесом. Маша, а ти себе відчуваєш іноді маркетологом?

Маша: Звичайно. Іноді я працюю над продуктами, які випускаю від свого імені, іноді це колаборація. Кожен продукт треба продати, мати якусь стратегію для цього, відчувати середовище. Я роблю це інтуїтивно, у мене немає спеціальної освіти для такого.

Анже: Я від тебе почув, що треба розуміти споживача. По суті, ви весь час думаєте, що він буде відчувати від контакту з продуктом.

Діма: Мені здається, основна проблема у тому, що ми розділяємо творчість і бізнес. Але і одне, і друге – це загалом математика. Люди, що приходять подивитися на картину в музеї – це математика. Якщо людей багато і стоїть черга, можна їх порахувати, зрозуміти, наскільки цікавий продукт створив художник. Далі питання у тому, чи хочеш це монетизовувати, чи ні.

Маша: Звичайно, є і математична частина, але має бути сенс, без якого люди не прийдуть. Це дуже важливо. Такі речі важче прогнозуються. Ти маєш бути щирим і відвертим – тоді люди прийдуть.

Анже: Припустімо, є гарна ідея, але потім, як не старайся, нічого не виходить. Математика ламається, люди не розуміють, що ти хочеш їм сказати. У вас таке бувало? Як почуваєшся, коли вклав дуже багато сил, але це не спрацювало?

Маша: Звісно, бувають такі моменти. Доводиться пробувати ще раз. У нашій справі це дуже важливо – пробувати раз за разом, поки не вийде.

Важливо мати амбіції, бажання стрибнути вище голови, спостерігати за людьми, але не залежати від них повністю. Фокусуватися на тому, що робиш, а не на тому, що говорять про твою роботу. Сьогодні тебе люблять, а завтра ні.

Мені в кайф займатися творчістю, дизайном. Якщо щось не вийшло, я просто зосереджуюся на процесі і все. Коли здається, що все погано, я їду в Одесу на дачу до батьків. Ми купаємося в морі, спілкуємося, кайфуємо. За якийсь час з’являється відчуття, що все це неважливо.

Діма: Шість років тому я був ще маленьким ресторатором. На той момент GASTROROCK працював приблизно півроку. З’явилися негативні відгуки, мовляв, є черга, важко потрапити. Я все це читав і сильно переживав. Перша реакція, звісно, замкнутися, пожаліти себе, сказати, що я все правильно роблю, ви мене не розумієте.

Я вдячний за ті відгуки, тому що це справді щире бажання людей вказати мені, моєму бізнесу на неточності. Незадоволених людей було приблизно 20%, решта стояли щасливими в черзі. Я тоді думав, що ці 20 неважливі, хоча тепер уже зрозумів, що це найбільша цінність. Вони скорочують мій шлях до ухвалення важливих рішень, треба просто ще трохи попрацювати, і я отримаю 100% щасливих клієнтів.

У «Білому наливі» норма видачі була 3 хвилини, гості сказали «повільно». За два дні ми додали трохи потужностей і зменшили час видачі до 2 хвилин 10 секунд.

Черга скоротилася на 10%, швидкість її проходження – із 36 хвилин до 21-ї.

Моя трансформація у тому, що тепер я не замикаюся і не проявляюся негативно у ставленні до інших людей. Тепер я дякую і намагаюся чим швидше вирішити негативну ситуацію, а тоді повідомляю людині, що вже все гаразд.

Анже: Я зрозумів, як ти бізнесово підходиш до больових точок, аналізуєш, шукаєш рішення. Що робиш у моменти, коли тобі справді погано?

Діма: Алкоголь. Іноді жартую, що це економія на психотерапевті. Це ж усе одно питання внутрішнє, у якому ти повинен самостійно розібратися. До психотерапевта ходжу вибірково, коли треба щось складне пропрацювати.

Анже: У великих корпораціях по всьому світу топ-менеджери обов’язково мають ходити до психотерапевта. У нас це ще не прийнято, але дарма. Алкоголь не завжди допомагає.

Анже: Є момент, коли треба ідея, а її немає. Як себе мотивувати, де шукати натхнення?

Маша: Коли всередині порожньо, я дивлюся гарні приклади того, що вже зроблено. Мій улюблений художник – Пікассо. Якщо все погано, починаю перемальовувати його роботи. Я просто повторюю, і в якийсь момент кількість переходить у якість. Те відчуття, коли ти щось зробив, дивишся і тобі подобається. Воно тебе потім провокує до того, що тепер треба зробити щось своє.

Анже: А якщо реально треба дуже ідея?

Діма: Коли я слухав твій вступ, зрозумів, наскільки креативні директори геніальні і як вам непросто, тому що потрібно працювати на замовлення. Ти сказав, що ти креативник за гроші, а я скоріше уточнив би, що креативник-фастфуд.

Навряд тебе напружує те, що ти робиш це за гроші. Ми всі робимо щось за гроші. Тебе радше напружує питання дедлайнів. Обмежений час на пошук рішення.

Анже: То як управляти цією творчістю, як її увімкнути?

Діма: Я в якийсь момент вирішив, що не обмежую себе нічим. Даю собі на пошук ідеї стільки часу, скільки потрібно. Але це тому, що в мене немає замовника.

Анже: Я як креативник уже перевірив, що найкраще мені працюється на тверезу голову. А як ви думаєте, здоровий спосіб життя допомагає людям творити, придумувати нове?

Маша: Я людина крайнощів, дуже люблю проводити вечірки у себе вдома, а з іншого боку – минає день, я встаю, бігаю, у мене є велосипед, я ходжу в басейн. Я балансую, мені не подобається робити одне й те саме постійно.

У мене є такий секрет: я працюю вдома, а коли мені треба перемкнутися, 15 хвилин сплю. Прокидаюся вже на іншій хвилі.

Анже: А ще є близькі люди, сім’я. Коли я проводжу 10 хвилин з дітьми та дружиною, переключаюся на іншу хвилю. У вас теж так це працює?

Маша: Для мене сім’я дуже важлива. У нас в Одесі є дача, про яку я вже згадувала. Це прості речі, які повертають мені баланс. І, звісно, друзі, без них узагалі нічого не відбувається, мені треба посперечатися, показати їм зроблене, почути критику.

Було дуже важко, поки я вчилася у Лондоні. Для мене цей досвід трохи травматичний, з часом зрозуміла, наскільки він був цінним. Я часто говорила по Skype з близькими та друзями. Це був час, коли я злилася, що щось не виходить, я не можу адаптуватися.

Діма: Обставини підштовхують до того, що потрібно розставляти пріоритети. Вони різні, у когось це сім’я, наприклад, як у нас. Пріоритетом є діти, декілька годин уранці, разом проведені за сніданком. У якийсь момент пріоритет може змінитися. Якщо я ухвалив для себе рішення, що хочу розвивати, наприклад, соціально орієнтований напрямок Borysov Academy, який потребує більше часу, я спокійно ставлю його в пріоритет. Обов’язково, звичайно, потрібно домовитися з собою, з близькими, дітьми, тому що вони від тебе очікуватимуть вирішення їхніх потреб також.

Анже: Що допомагає зарядитися? Музика, кіно, танці?

Маша: Музика важлива, я не можу працювати без неї. Але більш важливе  спостереження, мені потрібно тримати свої почуття в тонусі. Для мене дуже важливий візуальний контент, це може бути все що завгодно, я можу щось сфотографувати на вулиці чи зберегти картинку в Instagram.

Анже: Які почуття важливі для творчості? Більшість людей шукає щастя.

Маша: Для мене це любов. Я шукаю її в різних речах. Це може бути пристрасть, може бути любов, але не злість чи ненависть. Здорова конкуренція – це загалом двигун усього. Відчуття, коли ти хочеш бути кращим для когось.

Діма: Для мене важливі три складові наших відчуттів. Аудіальна, тому що це частина нашого життя – слухаю Old Fashioned Radio чи «Аристократи». Сама музика не важлива, важливий фон, а там говорять цікаві люди на цікаві теми. Ще важливі запахи і тактильні відчуття, наприклад, у момент обіймання дитини. Мені справді важливо, в якому просторі я прокидаюся, що готую, на якій машині їжджу і що бачу довкола.