Інтимне здоров’я жінки часто залежить не від купи непотрібних аналізів, а від вчасної та доволі прямолінійної розмови з гінекологом. Посмак такої розмови відчувається після прочитання книги «Гінекологія без страху» кандидатки медичних наук і гінекологині Оксани Негрич. «Вибрана, вичухана, вихолена та поцьомана інформація про жіноче тіло, яка легко сприймається та несе просвітлення мізків», – так рецензує книгу проктологиня Анастасія Пристая.

Редакторка The Village Україна Вікторія Кудряшова прочитала книгу й запитала в гінекологині, чи справді є оптимальний час для вагітності й що казати родичам, які чинять репродуктивний тиск, чому не треба робити передчасних висновків про ранній клімакс унаслідок стресу та чому треба спостерігати за вірусом папіломи людини, але не панікувати через нього.

Ілюстрації: Анна Шакун

Жіноче здоров’я під час війни: кріоконсервація яйцеклітин, передчасний клімакс і репродуктивний тиск

– Зараз законодавчо врегульовують процедуру кріоконсервації клітин, зокрема й постмортальної. У жінок ця процедура пов’язана з гормональною стимуляцією. Наскільки це безпечно, які можуть бути показання й протипоказання?

– Питаннями кріоконсервації займаються репродуктологи. Кріоконсервація – забір яйцеклітин жінки для їхнього замороження та зберігання протягом необмеженого часу. Тобто жінка обирає опцію сама собі стати доноркою яйцеклітин на майбутнє. Кріоконсервація може бути потрібна з медичних або соціальних причин. Наприклад, законсервувати яйцеклітини радять за онкологічних захворювань, перед початком променевої чи хімієтерапії. Але тут також потрібна консультація репродуктолога, бо за деяких локалізацій раку й особливостях пухлин можуть бути протипоказання. Також не у всіх ситуаціях можна відкладати лікування на час гормональної стимуляції. 

Крім того, кріоконсервація може бути показана, коли жінка має ризики передчасної менопаузи. Це буває важко визначити, але, наприклад, у жінки могли бути значні оперативні втручання на яєчниках, видалення кіст. Або ж жінка має генетичні захворювання чи генетичні схильності до них (тому треба запитувати про це в мами та бабусі).

Згідно із дослідженнями та думкою іноземних експертів, кріоконсервацію радять жінкам старше 30–37 років – тоді найбільша ймовірність, що жінка ними скористається й вони будуть гарної якості для запліднення (але саме зберігання яйцеклітин ще не означає успішний результат). Звісно, заморозити яйцеклітини можна й у 20 років, але в такому віці жінки зазвичай не мають чинників ризику, менша ймовірність, що вони скористаються цими клітинами.

   

Якщо є порушення циклу, то краще не затягувати та звернутися до лікаря для встановлення причини

– Зараз побільшало випадків передчасного клімаксу внаслідок стресу. Цьому можна якось запобігти чи принаймні відтермінувати?

– Передчасний клімакс (наприклад, у 40 років чи раніше) може проявлятися різкою зупинкою менструації або поступовими порушеннями циклу: наприклад, вони стали короткі (менш як 24 дні) або надто довгі (місячні йдуть раз на два чи три місяці). Випадків передчасного клімаксу справді стає більше: це може бути спричинено оперативними втручаннями, генетичними схильностями, аутоімунними захворюваннями. Іноді причини не діагностовані.

Але це необов’язково може бути клімакс. На тлі стресу та різних емоційних переживань може виникнути функціональна гіпоталамічна аменорея. За такого стану яєчники здатні нормально функціонувати, овуляція може відбуватися. Але структуру яєчників також регулюють гіпоталамус і гіпофіз. Тому буває так, що хронічний стрес, перевтома, недоїдання, фізичне виснаження можуть просто блокувати зв’язок між головним мозком і яєчниками. Організм ніби вимикає репродуктивну функцію – у такому стані він не здатен виносити дитину, бо сам перебуває в дефіциті. У таких випадках треба за можливості знизити стрес або надмірні фізичні навантаження. Якщо це зробити, то за кілька місяців можна самостійно знову «ввімкнути» організм.

Загалом, якщо є порушення циклу, то краще не затягувати та звернутися до лікаря для встановлення причини. Лікар може призначити УЗД, щоби зрозуміти структуру яєчників, а також аналізи на деякі гормони.

Якщо це істинне передчасне виснаження яєчників, жінці потрібна замісна гормональна терапія. Жіночий організм запрограмований так, що менопауза в середньому настає в 50 років. Тож що раніше настає клімакс, то більше часу жінка живе без природних гормонів, естрогенів. Брак естрогенів може мати наслідки для здоров’я серцево-судинної, опорно-рухової й інших систем організму. Але цим наслідкам можна запобігти, якщо вчасно діагностувати клімакс і підтримувати рівень гормонів.

Якщо жінка працює до межі, забуває про себе, то її можуть «наздогнати» не лише гінекологічні захворювання. Тож давати собі час відновлюватися – це не примха, це обов’язок жінки стосовно самої себе та своєї родини. Варто шукати ресурсні активності й за потреби звертатися до психотерапевтів.

– Демографи вже починають розробляти стратегію подолання демографічної кризи в Україні. У індивідуальних випадках репродуктивний тиск можуть чинити родичі жінки. Тому скажіть як фахівчиня: чи є оптимальний вік для вагітності? Справді після 35 років уже пізно вагітніти?

– Загалом матка жінки не має певного віку для вагітності. Були навіть випадки, коли жінки народжували з трансплантованою маткою. Якщо говорити про запас яйцеклітин, з яким жінка народжується, то ми не можемо зупинити час. Єдиний варіант – заморозити їх на майбутнє.

Від 35 до 37 років запас яйцеклітин справді починає зменшуватися. До цього додаються різні чинники – оперативні втручання, лікування, екологія. Тому в цьому віці жінка може вагітніти та народжувати, але зростає ризик генетичних проблем. Крім того, після 35 років зростає ризик прояву серцево-судинних захворювань чи цукрового діабету, які не прямо, але опосередковано можуть впливати на вагітність. З іншого боку, соціальні дослідження доводять, що після 35 років жінка більше готова до материнства (з професійного, сімейного, економічного боку), отже, дитина має більше можливостей для розвитку.

   

Якщо жінка працює до межі, забуває про себе, то її можуть «наздогнати» не лише гінекологічні захворювання

Після 45 років більшість жінок уже не можуть завагітніти, навіть якщо в них зберігається менструація. Тобто зачаття може відбуватися, але вагітність – уже ні, бо є природні чинники добору, що регулюють цей процес.

Також не варто думати, що репродуктологи вирішать усі проблеми, і жінка зможе народити в 55 років, як голлівудська зірка. Так, репродуктологи можуть допомогти, але іноді не тими методами, які потрібні жінці, як-от донорські яйцеклітини, сурогатне материнство чи всиновлення. Тому важливо інформувати про такий метод, як кріоконсервація.

– А як щодо нижньої межі? Читала, що репродуктивна система жінки може формуватися до 25 років. З іншого боку, наші бабусі виходили заміж і вагітніли ледве не одразу після початку менструації.

– Після початку статевого дозрівання та менструації протягом двох чи трьох років триває активне налаштування репродуктивної системи. Тобто менструальний цикл ще може бути нерегулярний, можуть відбуватися маткові кровотечі – це варіант норми.

Справді, якщо ми візьмемо норми менструального циклу, то до 24 років у жінки може бути до дев’яти днів коливань у циклі [тобто місячні в наступному місяці можуть початися на дев’ять днів пізніше, ніж у попередньому]. Так само овуляція може наставати не день у день. Але в цілому після становлення циклу організм готовий до вагітності.

Загалом як лікарка я ніколи не кажу пацієнткам, коли в них найкращий час для вагітності. Але репродуктивне насильство є: іноді тисне мама чи бабуся, іноді –чоловік чи навіть лікарі. Буває таке, що молода дівчина приходить на прийом, ще не має стабільного статевого партнера, але лікар їй каже: «У тебе тут таке страшне, ПМС, ендометріоз, акне, тому вагітній, або ніколи не зможеш». 

Я жартую з пацієнтами: «Так, народиш, і в тебе будуть уже інші проблеми, буде не до акне». Але часто це глибоко засідає в голові жінки й може проявитися аж за десять років – у жінки страх, що вона ніколи не завагітніє або не виносить дитину. Це реальні історії, я їх постійно бачу на прийомі, і від деяких волосся стає дибки. Якщо у вас є матка, яєчники й немає серйозних захворювань, то, ймовірно, ви можете завагітніти – імовірно, вам краще просто звернутися до іншого лікаря.

   

Статеве життя треба починати усвідомлено, знати, що воно може призвести до вагітності чи захворювань, які передаються статевим шляхом

– Чи є оптимальний вік для початку статевого життя з боку саме здоров’я?

Вік згоди – 16 років, і секс має бути за бажанням, а не під тиском партнера. З мого погляду, статеве життя краще починати тоді, коли цикл уже врегульований.

Чомусь дівчата старше 25 років, які ще не почали статеве життя, бояться сказати про це лікарю, їм соромно. Суспільство може казати, що вже час, бо нібито будуть якісь захворювання (насправді ні). Або, навпаки, дівчатка, які почали статеве життя раніше, теж можуть боятися, що їм скажуть у поліклініці. Ще й батьки кажуть: «Не дай Боже ти завагітнієш». А потім уже одружена жінка в 30 років має страх сексу й вагінізм [мимовільне скорочення м’язів навколо входу в піхву при спробі статевого контакту або введенні тампона чи будь-якого іншого предмета в піхву, що ускладнює або внеможливлює статевий акт і приносить значний психологічний дискомфорт]. Така жінка не може мати нормального статевого життя – бо в неї страх завагітніти чи підхопити якусь інфекцію.

Тому книжка й називається – «Гінекологія без страху». Щоб донести людям, що гінекологія – це, можливо, дискомфорт, але вона може бути без страху, залякування та тривожності, яких і так вистачає в нашому житті.

Ризик є в будь-чому, тож статеве життя треба починати усвідомлено, знати, що воно може призвести до вагітності чи захворювань, які передаються статевим шляхом. Утім, за допомогою знань, наприклад, як користуватися презервативом, цього можна уникнути. Також можна підібрати з гінекологом додатковий метод контрацепції.

Крім відсутності культури осуду в суспільства та лікаря, має бути можливість звернутися по допомогу. На жаль, не в кожному містечку чи селі є клініки, дружні до молоді, але сподіваюся, їх стане більше. У таких клініках дівчата з 14 років можуть звернутися до фахівців, дізнатися про контрацепцію й за потреби отримати вчасне й безоплатне лікування.

– Поговорімо про те, що вагітність не лікує хвороби. З іншого боку, відсутність вагітності чи вагітність після 30 років – це, наприклад, чинник ризику раку молочної залози. Який тут зв’язок?

– Вагітність – це стан, коли немає овуляції і є велике коливання гормонів, що змінює їхній вплив на різні захворювання. Якщо ми говоримо саме про гінекологічні захворювання, наприклад, ендометріоз, то його прояви зменшуються під впливом прогестерону – гормону, що домінує під час вагітності. Але це відбувається тимчасово, на період вагітності, і не є методом лікування. Після вагітності проблема, ймовірно, повернеться.

   

Крім відсутності культури осуду в суспільства та лікаря, має бути можливість звернутися по допомогу

Також певні ризики пов’язані з кількістю естрогену в організмі. Один із них – це рак молочної залози, а також гіперплазія ендометрію [стан надмірного розростання й потовщення слизової оболонки матки] або рак ендометрію. Тому, наприклад, чинником ризику є також ранній початок менструації. Що пізніше почалася менструація, то коротший період відсутності коливань естрогену.

Так само грудне вигодовування може бути доданим чинником, що знижує ймовірність раку молочної залози. Але це не означає, що жінка, яка народила трьох чи п’ятьох дітей і годувала кожну по два роки, застрахована від раку молочної залози. Так само як і жінка, яка вела здоровий спосіб життя.

Тому, якщо жінка не планує вагітніти, вона може знайти інші способи корекції способу життя й запобігання чинникам ризику. Щодо молочних залоз, то варто принаймні раз на місяць самостійно їх пальпувати, відстежувати зміни. Також робити регулярні огляди, за потреби – УЗД чи МРТ. Після 40 років також рекомендують мамографію. Але на стандарти скринінгу впливає й родинна історія, тож іноді скринінг варто починати раніше.

 Цистит після сексу; закреп і тазове дно; акне й гормони

– У жінки статева та сечовивідна система розташовані доволі близько. Тому, наприклад, жінки часто скаржаться на загострення циститу після сексу. Цьому можна якось запобігти?

– Це поширена проблема в жінок, бо уретра розташована дуже близько до піхви, до того ж уретра в жінок коротка. Це сприяє тому, що туди дуже легко проникають збудники та розмножуються. Збудником циститу є банальна кишкова паличка, що належить до умовно патогенної мікрофлори. За звичайних умов це не складає ніяких проблем, але вплив провокувальних чинників може дати неприємні симптоми.

Один із простих, але досить дієвих способів – гігієна. Не потрібно вимивати все «до скрипу»: мило або спринцювання можуть ще більше травмувати слизову та погіршити перебіг циститу, створюючи додаткові мікроподразнення й мікротравми, куди може проникати інфекція. Також банальне правило гігієни – перед статевим актом і після нього обом партнерам варто попісяти й помитися. Це змиває надлишок цієї умовно патогенної флори та збільшує ймовірність, що посткоїтальний цистит не виникне.

Крім того, щоби зменшити мікроподразнення, варто застосовувати лубриканти, або просто достатньо готуватися до статевого акту, щоби природної змазки було більше. Важливий і здоровий спосіб життя, наприклад, достатній питний режим. Деяким людям ще допомагають фітопрепарати. Цього не завжди достатньо, але це те, з чого можна почати. 

   

За циститу не варто займатися самолікуванням

Якщо гігієна не допомагає, важливо проконсультуватися з урологом: він може подивитися, яке розташування уретри, чи немає в жінки супутніх інфекцій, що передаються статевим шляхом. За циститу не варто займатися самолікуванням: купили в аптеці пакетик і пропили, потім удруге, а потім утретє. Бо потім виникають стійкі до лікування бактерії. Також в Україні зараз є вакцина від циститу, її можуть застосовувати жінки, які часто мають цю проблему.

– З проктологинею Анастасією Пристаєю нещодавно говорили про те, що жінки, які мають репродуктивні плани, часто відвідують проктолога. Також жіноча проктологія може бути пов’язана з гормональними коливаннями. Ви в книзі пишете, що, наприклад, закреп – це провокувальний чинник для ослаблення м’язів тазового дна. Розкажіть з погляду гінеколога, як можна запобігти проктологічним проблемам?

– Будь-що, що підвищує внутрішньочеревний тиск у комбінації з іншими чинниками, може провокувати проблеми з м’язами тазового дна й із боку проктології, і з боку гінекології [віддалені наслідки, це, наприклад, нетримання калу й сечі або випадіння матки].

Є чинники, які ми не можемо модифікувати, як, наприклад, вік, але є чинники, на які ми можемо вплинути. Наприклад, закрепи можна врегулювати за допомогою водного балансу та збалансованого харчування. Якщо цього недостатньо, то скоригувати харчування з гастроентерологом.

Закрепи – це поширена проблема й під час вагітності. У звичному харчуванні можуть відбуватися порушення через те, що жінка має токсикоз, плюс прогестерон сповільнює перистальтику кишківника навіть за нормального харчування. Якщо закреп роками, хронічний, плюс у жінки є зайва вага, вагітність (ці чинники підвищують внутрішньочеревний тиск), травматичні пологи – то назбируємо чинники ризику для проблем із тазовим дном, гінекологічних, урологічних і проктологічних наслідків.

Тому для профілактики проктологічних проблем можна користуватися гігієнічним душем, гінекологи це лише підтримують. Після сечовипускання, як і після дефекації, можна підмитися чистою проточною водою.

Також важлива фізична активність, навіть під час вагітності вона має мало протипоказань. Фізична активність покращує перистальтику кишківника та профілактує зайвий набір ваги. Найпростіші речі можуть бути ефективнішими за гору пігулок. Це банальні речі, за які організм подякує, може, не одразу, але за кілька років це буде відчутно.

   

Найпростіші речі можуть бути ефективнішими за гору пігулок

– Ще одна проблема, з якою дерматологи можуть спрямувати до гінеколога або до ендокринолога – це акне. Але часто це перетворюється на замкнене коло, бо гінекологи кажуть, що акне має лікувати дерматолог. Що з цим робити?

– Так, у деяких випадках акне може бути пов’язане з різними гормональними порушеннями. Буває таке, що є проблеми зі шкірою, жінка здає гормони (часто здає неправильно), один трохи підвищений – і все, жінка роками лікується гормональними препаратами. Наприклад, жінка починає вживати препарати, які блокують дію андрогенів, чоловічих статевих гормонів (які також можуть спричиняти надмірне оволосіння). За два місяці за аналізами все добре, але проблема може залишатися. Або зменшуватися, але повертатися за певний час, тож жінка й ходить по колу. Немає розуміння комплексної схеми лікування. Водночас зміни на шкірі бувають помітні не одразу. Варто пам’ятати, що деякі схеми лікування можуть спочатку не спрацювати, а також довіряти своєму лікарю.

Первинний лікар, який лікує акне – дерматолог, але він може працювати в команді з іншими спеціалістами. Гінеколог потрібен, коли є порушення циклу. Наприклад, андрогени можуть заважати вчасній овуляції, що спричинятиме порушення циклу, а також може збільшувати активність сальних залоз і, як наслідок, – погіршувати перебіг акне. У деяких випадках акне та високий рівень андрогенів може свідчити про синдром полікістозних яєчників [наслідки – дисфункція яєчників і неплідність].

   

Варто пам’ятати, що деякі схеми лікування можуть спочатку не спрацювати, а також довіряти своєму лікарю

Також гінеколог може бути корисним тоді, коли для лікування акне дерматолог призначає системні ретиноїди. Це препарати, на яких не можна вагітніти: вони не впливають на репродуктивну функцію, але не можна допустити настання вагітності на моменті прийому, бо вітамін А є токсичним для плода. У такому випадку жінці в ідеалі потрібна подвійна контрацепція: її варто призначати перед початком терапії ретиноїдами, щоби переконатися, що жінка точно не завагітніє.

– Шкіра – окремий орган, але на неї мають вплив жіночі статеві гормони. Тому незначне погіршення стану шкіри, кілька прищиків на період менструації може бути нормою. Але як зрозуміти, де норма, а де – уже ні?

– У першу фазу циклу для дозрівання росту яйцеклітин активується естроген. Це антагоніст для чоловічих статевих гормонів, тож на тлі підвищеного рівня естрогену шкіра зазвичай менш проблемна.

Перед менструацією рівень естрогену зменшується, а рівень прогестерону зростає. Протягом певного часу організм ще не знає, що в нього має бути менструація, і готується до вагітності – тримає рівень прогестерону, щоби в разі необхідності цю вагітність підтримати. Прогестерон підвищує жирність шкіри та схильність до підвищення висипань. Також перед місячними може бути затримка рідини (набряк у тілі) – ми змінюємося впродовж циклу, і це нормально.

Чи можемо ми щось із цим зробити? Хіба що призначити гормональну контрацепцію: тоді жінка буде стабільно отримувати одну й ту саму дозу гормону, у неї не буде природних коливань під час циклу. Але це не метод лікування. Після скасування гормональних контрацептивів пацієнтки можуть скаржитися, що в них почало випадати волосся й жахлива шкіра, пов’язувати це з вживанням гормонів, але це не так. Просто до хорошого звикаєш швидко, і на час вживання препаратів забуваєш, якою шкіра й волосся були до того.

Коливання циклу можна враховувати при догляді за шкірою: обговорити з дерматологом, які додаткові засоби можливо підібрати в другу фазу циклу, щоби зменшити рівень висипань. Якщо на час менструації трохи погіршився стан шкіри – не варто одразу йти в лабораторію та здавати панель «Здоров’я жінки», бо надмірне лікування може призводити до інших ускладнень.

Соцмережі точно спотворюють відчуття норми. Здається, що всі мають ідеальну шкіру й волосся й ходять із плоским животом через день після пологів. Або з тим самим оволосінням: поодинокі волоски на грудях чи білій лінії живота – це не надмірне оволосіння, не треба вишукувати в себе завищені гормони. Часто ми засильно докопуємося до фізіологічних змін і від того страждаємо. А можна просто записатися на лазерну депіляцію й мати собі щастя.

   

Соцмережі точно спотворюють відчуття норми

– Хто шукає проблеми, той їх знайде.

– Так, якщо ми здамо всі гормони, то на 90% знайдемо, до чого причепитися. Але ж лікуються не показники гормонів. Лікується людина із симптомами та скаргами. Іноді важко пояснити: «З вами все добре, вас не треба глибоко обстежувати». Одна справа – лікуватися, щоби запобігти ускладненням, а інша – просто так, бо щось не подобається. Наприклад, зараз модна «превентивна медицина»: на перший погляд, гарна ідея, але «лікарі» придумують якісь власні норми, починають «лікування», контроль над гормонами й у результаті – лише шкодять.

 

Здоровий секс, мастурбація в душі та діагнози, яких немає

– Як гінекологи ставляться до використання секс-іграшок?

– Якщо із розумом і це професійні й сертифіковані секс-іграшки, а не народна творчість, то чому ні, можете врізноманітнювати своє статеве життя. Але не треба забувати про гігієну: іграшки індивідуальні, також для них є спеціальні дезінфікувальні засоби.

– Які лубриканти радить використовувати гінеколог?

– Зазвичай раджу пацієнткам брати універсальний лубрикант на водній основі, без різних запахів і смаків. Найкраще – із поміткою sensitive. У деяких випадках, як секс у воді, можна брати лубрикант на силіконовій основі, але треба пам’ятати, що він не сумісний із латексними презервативами та секс-іграшками. Загалом варто відстежувати свої реакції після використання лубриканту. Бувають алергічні реакції, виділення чи інший дискомфорт. У такому випадку краще відмовитися від лубриканту або спробувати інший. І звісно, пам’ятати, що це продукт, який застосовують на чутливих зонах, тому купувати його не в переході, а в аптеках та офіційних секс-шопах.

   

Якщо жінку нічого не турбує, то надмірне лікування може лише порушити гарний природний баланс мікрофлори

– До речі, про воду. Мастурбація в душі – це ок, не можна собі так вимити корисну флору?

– У таких випадках найчастіше йдеться про стимуляцію клітора – тоді ок. Заливати воду в піхву не треба, бо теоретично можна вимити флору, це буде як аналог спринцювання. Також варто зважати на температуру води, щоби вона не була надто гаряча. І, звісно, на свої відчуття.

– Складається враження, що діагноз «молочниця» можуть ставити кожній другій жінці. Це взагалі виправдано?

– Передусім треба звертати увагу, чи щось турбує, крім виділень. Кандида (наукова назва молочниці – «кандидоз») – це складник нормальної мікрофлори піхви. І найімовірніше, якщо сіяти флору кожної жінки, то вона там буде. Так само як, наприклад, кишкова паличка або гарднерелла. Піхва – не стерильна, але корисні бактерії мають переважати над умовно патогенною флорою. 

Баланс флори може порушуватися внаслідок гормональних коливань, спринцювання чи невдалого лубриканту. Тому якщо свербить, помічаєте неприємний запах виділень чи інші гострі симптоми – тоді це потребує лікування.

Водночас, якщо жінку нічого не турбує, то надмірне лікування може лише порушити гарний природний баланс мікрофлори. Якщо порушити цей баланс, то кандидози, бактеріальні вагінози й інші вагініти можуть постійно рецидивувати. Повернення цього балансу часом займає дуже багато часу й зусиль. Тому замість нескінченних свічок краще купіть собі фруктів чи ще щось для повноцінного харчування.

Лікувати зайву кандиду чи лейкоцити в мазку – це не сходити на масаж чи каву. Без скарг мазок на флору неінформативний. Часто важливіше здавати мазок не на флору, а на інфекції – хламідіоз, трихомоніаз, гонорею, бо ці захворювання можуть бути безсимптомні, без аналізів їх виявити неможливо. Такий мазок важливо зробити, якщо були незахищені статеві контакти або змінився сексуальний партнер, щоби вбезпечити себе від ускладнень.

– Ви детально розповідаєте в книзі, які виділення можна вважати нормальними, якого кольору й об’єму. Запах може бути маркером, що щось не так?

– Зазвичай виділення мають нейтральний чи кислуватий запах. Неприємний запах може бути маркером бактеріального вагінозу, коли зростає кількість умовно патогенних бактерій. Але самодіагностикою не займайтеся, краще піти до лікаря та визначити, чи нормальна кислотність, pH (при бактеріальному вагінозі вона збільшена). Це той випадок, коли додатковий мазок на флору може бути показаний. Також зелені виділення, гнилісний або рибний запах може бути ознакою інфекцій, що передаються статевим шляхом. 

Жінки часто сприймають виділення як щось таке, чого не має бути. Але це нормально, у піхві не має бути повністю сухо та чисто. Якщо ви не розумієте, де норма, а де ні, то краще звернутися до гінеколога.

   

Сучасна наука довела, що основною причиною раку є не ерозія й не ектопія, а вірус папіломи людини

– Ще один діагноз, якого здебільшого немає – це ерозія шийки матки, яка нібито може призвести до раку [пошкодження епітелію з руйнуванням базальної мембрани, простіше кажучи – рана. Те, що називають ерозією, у 99% є ектопією, а це доброякісний стан]. Ви також це описуєте у своїй книзі, за що я вам дякую. Бо почути у 18 років від гінеколога, що тобі треба щось «припалювати» – це не ок.

– Коли я ще вчилася в університеті, ерозія справді вважалася передраковим станом. Була спеціальна табличка, де писали передракові стани, й ерозія там була. Хтось і досі може вважати, що це щось погане, що веде до патології шийки матки. Сучасна наука довела, що основною причиною є не ерозія й не ектопія, а вірус папіломи людини. А припалювання – це справді не найприємніша в житті процедура.

– Розберімося з вірусом папіломи людини. З одного боку, людина може жити з ним і не здогадуватися, і це не принесе поганих наслідків. З іншого боку, тривале інфікування ВПЛ може перерости в рак. Звідки береться цей вірус і що робити, щоби він не переріс у рак?

– Вірус папіломи людини може передатися й статевим шляхом. Навіть презервативи від нього повністю не захищають, бо вірус живе не лише на слизових, але й на шкірі (член покритий презервативом, а лобок ні, тому при терті ВПЛ може передаватися). Сама по собі наявність вірусу не гарантує проблем, але це показник до активного спостереження протягом кількох років. 

Тут важлива не лише частота тестування, але і його доцільність. Наприклад, до 30 років більшість людей починають статеве життя, у них частіше змінюються партнери – відповідно, більший ризик підхопити вірус папіломи людини. Але в цей період імунітет активний і зазвичай інфекція минає безслідно, вірус поступово елімінує, тобто виводиться з організму. Через пів року його вже не буде, але може, наприклад, з’явитися інший тип вірусу папіломи людини.

   

Сама по собі наявність вірусу папіломи людини й одноразовий аналіз без комбінації чинників – це ні про що

Тому до 30 років здавати аналізи на вірус папіломи людини не має великого сенсу. Після цього віку, коли статеве життя стає більш стабільним, а також зростає ризик патологій шийки матки, варто перевірятися на ВПЛ хоча би раз на п’ять років. 

Є різні типи цього вірусу, наприклад, 16 і 18 тип мають найбільший потенціал затриматися в організмі й спричини зміни. Є й інші типи, які теж потребують уваги, але рідше викликають патологію.

Найкраще після 30 років робити комбінований скринінг: не лише мазок на цитологію, але й аналіз на наявність ВПЛ, щоби комплексно оцінити шийку матки – чи є там зміни й чи пов’язані вони з вірусом папіломи людини. Такі патології добре лікуються, якщо вчасно їх діагностувати.

Сама по собі наявність вірусу папіломи людини й одноразовий аналіз без комбінації чинників – це ні про що. Не треба одразу влазити в імунну систему, треба оцінювати, чи є зміни в цитології, який вік жінки, як довго вірус перебуває в організмі. 

Також важливо вакцинуватися. Лікування від вірусу папіломи людини немає, але є вакцини (зараз в Україні має з’явитися дев’ятикомпонентна). Оптимально вакцинуватися до початку статевого життя, від дев’яти років хлопчикам і дівчатам. У дорослому віці також варто вакцинуватися: так, ефективність вакцини може бути менша, але краще пізно, ніж ніколи. Ця вакцина добре переноситься.

Вакцина від вірусу папіломи людини захищає не лише від раку шийки матки, але й від раку вульви, гортані, прямої кишки. Це не такі часті види раку, їх також важче виявити. Загалом вакциновані від ВПЛ із меншою ймовірність передадуть вірус своїм партнерам, це інвестиція в суспільне здоров’я. Але пам’ятайте, що вакцинація не скасовує регулярних візитів до гінеколога.