Що робити в разі радіаційної аварії – українці знають ще з березня. Саме в середині березня росіяни тимчасово окупували Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі, і відтоді майже безперервно обстрілюють території в небезпечній близькості до ядерного реактора. Якщо вони туди влучать, наслідки будуть рівноцінними застосуванню атомної бомби, кажуть в українському МЗС.

Щоб запобігти потенційним наслідкам аварії, Україна зробила запит у ЄС на 5,5 мільйонів таблеток калій йодиду й отримала їх наприкінці серпня. У Енергодарі військовим і цивільним уже почали роздавати калій йодид, кажуть науковці. Водночас йодну профілактику не варто проводити завчасно, попереджають у МОЗ.

Чим калій йодид зможе допомогти в разі вибуху на ЗАЕС, чому його слід використовувати одноразово та не можна замінити іншими препаратами та як це пов’язано з радіофобією після вибуху на Чорнобильській АЕС, розпитали в кандидаток біологічних наук, радіобіологинь Олени Паренюк і Катерини Шаванової.

Українським науковцям варто довіряти: хоча б тому, що до них часто звертаються за експертизою іноземні колеги. Олена та Катерина також працювали на Фукусімі. Радіобіологині планували видати й власну книжку та вже підписали контракт із видавництвом «Віхола». Рукопис здали 23 лютого та планували презентувати його на «Книжковому Арсеналі». Але з початком повномасштабного вторгнення РФ вирішили допрацювати книжку, бо з’явилося багато нових питань.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Для початку згадаємо ядерну фізику

Якщо відбувається ядерний вибух, у повітря потрапляє багато радіонуклідів. Уран 235 розпадається, формуючи дочірні продукти розпаду (радіонукліди) та два нейтрони. Усі ці радіонукліди мають різний період напіврозпаду, пояснює в коментарі The Village Україна старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Олена Паренюк.

Фактично період напіврозпаду – це період, за який розпадається половина атомів радіонукліда. Тобто, якщо є 100 атомів радіоактивного йоду (-131), період напіврозпаду якого 8,5 діб, то за один період напіврозпаду (ці ж-таки 8,5 діб) його залишилось лише 50 атомів, через 17 діб після вибуху – 25, а через 25,5 діб – 12 атомів.

Елементи, що переважно формують дозу опромінення після ядерних інцидентів, цезій і стронцій, розпадаються протягом приблизно 30 років. Водночас є й хімічні елементи, яким для розпаду потрібні наносекунди або секунди (зокрема криптон).

У разі аварії до кожної з цих речовин потрібно підібрати блокатор, що не буде давати організму всотувати цю речовину, але це фактично неможливо. Тому простіше перечекати, поки більшість із них розпадеться.

Тепер час згадати хімію та біологію

Цезій заміщує в організмі людини калій, стронцій – кальцій, а йод може заміщуватися радіоактивним йодом. Тобто, якщо організму людини не вистачає калію, то він починає підтягувати елементи, схожі на нього, як той самий радіоактивний цезій. Якщо, наприклад, це дитина, у якої ростуть кістки і якій бракує кальцію, то її організм може підтягувати замість нього стронцій. А ось уран, наприклад, не схожий на жоден з елементів в організмі людини, тому він або виведеться, або відкладеться в організмі та буде його повільно опромінювати, зазначає Олена Паренюк.

Дію радіації загалом можна порівняти із засмаганням на сонці. Тобто, грубо кажучи, щоб не отримати опіки, простіше сховатися та перечекати, доки сонячна активність спаде. Водночас опромінення може відбуватися не лише ззовні, але й усередині: «Це як «проковтнути сонечко», тобто отримати внутрішню дозу радіації буде більш небезпечно, бо її набагато складніше звідти вивести», – зауважує науковиця.

Радіопротектори – це фактично отрута, але потрібна

В організмі людини є два механізми для боротьби з радіацією – репарація та запобігання кисневому ефекту. Репарація – це «ремонтування» клітин: покращити роботу цього механізму можна хіба що за допомогою вітамінів, гарного харчування та сну.

Більш ефективно можна вплинути на кисневий ефект. У клітинах організму багато води: якщо туди потрапляють промені радіації, то вони розділяють цю воду на швидкі радикали, які реактивуються киснем. Саме ці вільні радикали призводять до великої кількості пошкоджень у клітинах. Щоби мінімізувати ці пошкодження, науковці проводили експерименти, створюючи в клітинах невелику гіпоксію, тобто робили так, щоби туди потрапляло менше повітря й менше води, що, відповідно, призводило б до меншої шкоди від радіації.

Для цього й вживають радіопротектори. Вони поділяються на військові та цивільні. Для цивільних найбільш розповсюдженим є цистамін та його похідні, які порушують в організмі транспорт кисню або його використання клітинами. Але їх застосовують лише в разі сильного опромінення (наприклад, для ліквідаторів аварії).

В українців – хронічний йододефіцит

Йодид калію – це не радіопротектор. Він не захищає від радіації, але захищає від накопичення радіонуклідів, до того ж лише один орган – щитоподібну залозу. Крім того, йодид калію може забезпечити захист лише від двох радіонуклідів – калію та частково цезію.

Але це також у певному сенсі отрута. Одноразово, вживаючи калій йодид, людина фактично насичує свою щитоподібну залозу понад ліміт. Організм думає: «Як багато йоду! Що мені з ним робити?» та починає його поступово виводити. Поки він його виводить, радіоактивний йод не накопичується в організмі та поступово розпадається (нагадаємо, це приблизно дев’ять днів). Тобто радіоактивного йоду бояться найбільше, хоча фактично він має не такий тривалий період напіврозпаду.

Водночас в організмі людини може й не бути йододефіциту, а отже, вона не буде потребувати йоду та не заміщуватиме його в разі потреби радіоактивним йодом. Здебільшого така увага до йоду – це особливість українців, які живуть у контексті Чорнобильської катастрофи та мають хронічний йододефіцит, розповідає співзасновниця блогу ChornobylInsight Катерина Шаванова.

Наприклад, після вибуху у Фукусімі японцям не потрібен був йод – вони вживають багато водоростей і морської риби, що містять багато йоду. Загалом у світових рекомендаціях йодна блокада – лише одна з рекомендацій, на ній не фокусують увагу так, як в Україні.

Чорнобиль і радіофобія

Окрім йододефіциту, у «спадок» від Чорнобильської трагедії українці отримали недовіру до держави, а також радіофобію, вважає радіобіологиня Катерина Шаванова.

Наприклад, більшість схильна вважати, що онкологічні хвороби є наслідком винятково Чорнобильської катастрофи. Насправді ж статистика показує, що опромінення, спричинене аварією на ЧАЕС, вплинуло лише на розвиток раку щитоподібної залози в дітей, які активно розвиваються. Ідеться про дітей, яким на момент аварії було не більш як три роки (тобто зараз їм орієнтовно тридцять п’ять).

Променеву хворобу також отримають не всі: серед ліквідаторів Чорнобиля таких було кілька десятків, а серед тих, хто ліквідовував наслідки аварії на Фукусімі – жодного. Люди швидше помруть не від радіації, а від самого вибуху, пожежі й інших фізичних чинників.

Крім того, згадуючи про Чорнобиль, часто забувають про безліч інших соціальних та економічних чинників, які впливали на життя в 90-ті роки. Зокрема, був поширений й алкоголізм. Тобто водій автобуса, який вивозив людей із Чорнобильської зони, міг померти не від радіації, як може здатися, на перший погляд, а умовно від цирозу печінки, наводить приклад науковиця.

Ще одним постчорнобильським міфом є те, що від радіації може врятувати червоне вино, що масово з’являлося на полицях. Алкоголь і справді захоплює вільні радикали в клітинах і може спричинити гіпоксію (згадуємо про кисневий і радіопротекторний ефект), але скільки його треба випити, щоби підвищити в кожній клітині рівень алкоголю принаймні на кілька відсотків? Так можна хіба що «вбити» свою печінку, спростовують цей міф радіобіологині.

У разі аварії на АЕС не настане ядерна зима

«Коли ми кажемо, що зона відчуження – доволі умовна, і що це рішення, ухвалене людьми, то інші доволі дивно на це реагують», – морально готує читачів Олена Паренюк.

«Припустимо, після Чорнобильської аварії зібралася комісія з лікарів, радіобіологів та інших фахівців. Там вони вирішили, що доза опромінення для людини не має перевищувати п’ять мілізівертів на рік. Що 4,9, приміром – це ок, а 5 – уже ні. Це домовленість», – продовжує науковиця. Тобто в разі необхідності, як-от вибуху на ЗАЕС і поширення радіації на найбільш врожайні землі, допустиму дозу можуть підняти, наприклад, до семи мілізівертів на рік.

Звісно, це несе багато ризиків, як-от збільшення вірогідності розвитку ракових захворювань. Людям, які житимуть у зоні відчуження, не варто буде народжувати дітей, але вони, наприклад, зможуть вирощувати культури, які кілька разів піддаються переробленню, а тому вже не містять радіонуклідів. Так, вони більше не зможуть ростити пшеницю чи помідори, які вбирають радіонукліди, але зможуть отримати олію, спирт, цукор, коноплі. Якщо вони матимуть вибір – умерти від голоду цієї зими чи від раку через 20 років (і це неточно), то краще обрати останнє, коментує Олена Паренюк.

Українці звикли уявляти Чорнобиль як умовне коло, насправді ж забруднення йде плямами – це залежить від проникності ґрунтів, рослин і багатьох інших чинників. Деякі радіонукліди досі знаходять навіть у Швеції, додає Катерина Шаванова.

Що ж покласти в радіаційну аптечку, крім калію йодиду

Передусім науковиці радять покласти заспокійливі, щоби запобігти стресу для організму. Аварія на ЗАЕС – це справді страшно, але це не значить, що настане ядерна зима. Тим паче після пережитої пандемії та повномасштабного вторгнення українці готові вже до всього, принаймні точно мають вдома запас їжі та бутильованої води, вважають науковиці.

На випадок аварії важко спрогнозувати, як саме буде рухатися радіоактивна хмара, це буде залежати, зокрема, від швидкості та напрямку вітру (за цим можна стежити тут або на сайті гідрометеорологічного інституту, прогнози оновлюють раз на кілька днів).

До когось ця хмара прийде раніше, до когось – пізніше. Але в будь-якому разі, в українців є ще кілька хвилин, чи навіть десятків хвилин, щоби встигнути повернутися з вулиці та герметизувати вікна (для цього можна використати харчову плівку та скотч).

Зважаючи на різні сценарії, МОЗ дає загальні рекомендації. Більш детальні можна знайти на сайті ДНТЦ (Державний науково-технічний центр із ядерної та радіаційної безпеки).

Так що ж спочатку робити, бігти за калій йодидом чи сидіти вдома?

  1. Не панікувати та довіряти владі. Якщо вам не роздали калій йодид, значить, він вам не потрібен. Люди, які перебувають у потенційно небезпечних місцях, уже його отримали.
  2. Якщо ви прийшли з вулиці, варто швидко прийняти душ (та помити тварину, якщо брали її із собою). Водопровідна вода за цей час ще не встигне забруднитися. Натомість вживати всередину радять бутильовану воду.
  3. Залишатися вдома. Треба перечекати, поки радіоактивна хмара пройде – найімовірніше, це буде не більше кількох днів, і вам не доведеться три роки сидіти в бункері.
  4. Не поспішати давати дітям калій йодид «для профілактики», бо це може тільки нашкодити. У дітей активно росте щитоподібна залоза, і калій йодид у цей період може завдати більше шкоди, ніж користі, і навіть призвести до інвалідності.
  5. Пам’ятати, що найкращий захист – це відстань і час, і, як би це було не банально, здоровий спосіб життя. Як і в медицині, не можна дати універсальних рекомендацій, бо кожен випадок індивідуальний. Наприклад, доза калій йодиду буде залежати не лише від віку, але й від особливостей організму, тому варто спочатку проконсультуватися з ендокринологом.