Більшість людей хоча б раз у житті стикалися з проблемою болю у спині. Він може виникати після фізичних навантажень, за тривалого перебування у статичній позі, після серйозних травм або просто так.

За даними ВООЗ, біль у спині – одна з найбільш поширених причин звернення пацієнтів за медичною допомогою. The Village Україна разом із лікарем-нейрохірургом пояснюють природу болю у спині, розвінчують міфи, які існують навколо цього, і розповідають про «червоні прапорці», які слугують сигналом серйозних захворювань хребта.

Вадим Ілляшенко

Лікар-нейрохірург

Що таке біль та яким він буває

Біль – це наш чуттєвий досвід, спрямований на виживання. Він формується в голові людини й завжди залежить від контексту. Якщо контекст загрозливий, то біль посилюється. Наприклад, при травмі мізинця піаніст буде відчувати біль сильніше, ніж футболіст, оскільки для піаніста травмування пальця несе загрозливий контекст. Так працює фізіологія болі.

Зазвичай, біль у спині стихає через декілька днів або тижнів. Буває так, що людина приходить на обстеження, коли болить менше, а на МРТ виявили певні зміни, наприклад, протрузії, і людина хапається за голову – біль посилюється. Тут спрацьовує ефект Ноцебо – больові відчуття людини підсилюються через негативну загрозливу інформацію.

Дуже часто через загрозливий контекст болю людина обмежує себе у фізичній активності, бо існують певні міфи, а це, своєю чергою, викликає вже обґрунтоване посилення болю, який стає хронічним. Це замкнене коло. Тому важливо розвіювати міфи навколо цього, оскільки тоді в людини змінюються уявлення й переконання про свій стан – відповідно, зменшується біль.

Майже кожна людина протягом життя стикається з болем у спині. У 2018 році в серії статей про цю проблему в британському медичному журналі The Lancet зазначали, що в один момент півмільярда людей у цьому світі відчувають біль у спині. За даними ВООЗ, 70% людей стикаються з цією проблемою, а у 10% біль у спині стає хронічним.

Типи болів у спині

Коли лікар уперше зустрічається з пацієнтом, який скаржиться на біль у спині, він повинен провести свого роду сортування, щоб віднести пацієнта до однієї з трьох основних груп.

Перша група – біль у спині при серйозних захворюваннях хребта. Такі захворювання виявляються в 1–2% від загальної кількості пацієнтів, які скаржаться на біль у спині. Сюди належать: пухлини хребта, метастази, гнійно-запальні процеси хребта, ревматичні захворювання, туберкульоз хребта.

Увесь діагностичний процес на першочерговому етапі роботи з пацієнтом повинен бути спрямований на виключення цих серйозних патологій.

Серйозні патології мають певний перелік симптомів, так звані «червоні прапорці». Одним із них є підвищена температура. Звичайний біль у спині не повинен супроводжуватися підвищенням температури тіла. Також до симптомів цієї категорії належить загальне погане самопочуття, невмотивоване зниження маси тіла, слабкість у ногах, порушення роботи органів малого таза: нетримання сечі, оніміння у промежині.

При серйозних патологіях хребта біль у спині має не механічний характер. Біль не залежить від положення або руху тіла. Тобто пацієнт не може знайти позу, у якій біль минає. Часто він турбує або підсилюється вночі. Посилення болю вночі також є «червоним прапорцем».

Друга група – пацієнти, у яких біль віддає в ногу або в обидві ноги, найчастіше нижче коліна. Він може бути викликаний подразненням або стисканням нервового корінця. Кількість пацієнтів, які мають такі захворювання, складає 5–7% від загальної кількості пацієнтів, які звертаються до лікаря зі скаргами. Як правило, у таких пацієнтів виявляються міжхребцеві грижі або інші причини, які призводять до звуження хребцевого каналу.

Третя група – неспецифічний біль у спині. Це найбільш розповсюджена група. Більшість людей, приблизно 90%, мають такі проблеми. Неспецифічний біль має сприятливий перебіг і несе механічний характер, тобто залежить від певних положень і рухів тіла. Людина може знайти певну позу, при якій біль зникає або зменшується. Він не супроводжується іншими загальними симптомами або змінами в організмі та минає протягом декількох днів або тижнів, незалежно від призначеного лікування.

Це дивно пролунає, але в більшості випадків неможливо виявити причину неспецифічного болю, точніше – джерело болю. Бо, наприклад, у попереково-крижовому відділі хребта близько двохсот утворень: хребці, міжхребцеві диски, міжхребцеві суглоби, багато зв’язок, м’язів, фасцій. Усі ці утворення мають больові рецептори. У більшості випадків, якщо в людини з’являється гострий біль, коли вона якось повернулася або щось підняла, не можна визначити, яка саме структура викликає больові відчуття. Найчастіше це незначні розтягування м’язів, зв’язок.

Зважаючи на те, що цей біль має сприятливий перебіг і минає через кілька днів або тижнів, немає сенсу шукати причину її появи. Першочергово потрібно провести «сортування» симптомів для виявлення наявності симптомів серйозних захворювань. Якщо вони виявляються, тоді вже ми починаємо шукати причину та відправляти пацієнта на дослідження.

А, може, у мене міжхребцева грижа?

Міжхребцева грижа – це частина диска, який вийшов за свої межі, найчастіше у хребетний канал. Проміжок між хребцями підтримується пружністю диска, ядро якого на 80% складається з води. З віком ядро диска втрачає воду, через це диск починає присідати, а фіброзне кільце починає випинатися – це протрузія.

Далі проміжок між хребцями зменшується й, відповідно, тиск на фіброзні кільця збільшується. Протрузії стають усе більшими та в якийсь момент фрагмент ядра диска під тиском спричиняє розрив тканин фіброзного кільця й виходить за його межі – це і є грижа.

Ядро може втрачати воду через малоактивний спосіб життя, оскільки при фізичній активності та руху хребта інтенсивніше відбувається постачання поживних речовин і води в диск.

Міжхребцеві диски не мають судин, вони отримують живлення від хребців. Шматочок внутрішнього ядра диска виходить із диска у хребетний канал і так позбавляється живлення. Коли він розсмоктується – грижа зникає. Умовно кажучи – вона висихає, як виноградинка.

У розвитку дегенеративних змін хребта, у тому числі протрузій і гриж дисків, значну роль відіграють спадкові фактори. Дослідження на однояйцевих близнюках показали, що ці зміни на 70–80% генетично обумовлені.

Окрім спадковості, сприяти розвитку міжхребцевих гриж можуть як надмірні фізичні навантаження, так і їхня відсутність. Помірні фізичні навантаження корисні для хребта.

Найчастіше при клінічно значущих поперекових грижах спина не болить, а весь біль концентрується в нозі та, як правило, розповсюджується нижче коліна аж до стопи.

Лише 5% клінічно діагностованих гриж прибирається хірургічним шляхом. Насправді, 70% гриж самі собою резорбуються (розсмоктуються) в період від 3 до 24 місяців, а симптоми зникають набагато раніше. На ранньому етапі, коли захворювання супроводжується гострим болем, призначається протизапальне медикаментозне лікування та рекомендується збереження фізичної активності – за можливості, звичайно. Коли загострення стихає, рекомендують спеціальні вправи. Найефективніше попередження подальших приступів болю – регулярна фізична активність.

Міфи про біль у спині

Міф 1:

За болю у спині потрібно дотримуватися лежачого режиму

Навпаки, треба намагатися зберегти фізичну активність, наскільки це можливо. Насправді, спокій і постільний режим можуть стати причинами затримки в одужанні, окрім того – переходу болю у хронічний. Якщо біль настільки сильний, що постільний режим усе ж таки потрібен, його тривалість має бути не довше, ніж 1–2 дні. Коли біль послаблюється, необхідно потроху збільшувати рухову активність і поступово включати вправи для хребта.

Міф 2:

Якщо спина починає боліти в молодому віці, то у старості буде ще гірше

Насправді, пік болів у спині припадає на 35–55 років, а після 55 років поширеність болю починає знижуватися. Особливо це стосується болю, джерелом якого є міжхребцеві диски.

Міф 3:

За будь-якого болю у спині необхідно проводити МРТ-дослідження

МРТ потрібно робити тільки в тому разі, якщо з’являються ознаки серйозних захворювань, певні неврологічні симптоми, що буває рідко – в 1–2% випадків. Якщо тих самих «червоних прапорців» немає, дослідження непотрібне, оскільки воно не виявить серйозних патологій, а лише завдасть людині зайвої тривоги та витрат. Зазвичай після необґрунтованих досліджень призначається необґрунтоване лікування. Тож нагальної потреби в цьому немає.

Міф 4:

Захворювання хребта зупиняють активний спосіб життя

Насправді, цілком реально продовжувати займатися активним хоббі чи спортом, якщо є проблеми зі спиною. Навпаки, фізична активність корисно впливає на хребет. Головне, щоб будь-яка фізична активність була нормована та не викликала дискомфорту.

Міф 5:

Міжхребцеві диски можуть «вилетіти» та їх можна вправити

Насправді, диск не може «вилетіти», тому що він не вставлений між тілами хребців, а інтегрований із ними. Диск може «вилетіти» лише зруйнувавши замикальні пластини тіл хребців. Але таке можливо лише за серйозної травми з високою енергією.

Міф 6:

Хребет – це слабка структура

Насправді, хребет – найміцніша структура в опорно-руховій системі. Хребет призначений для того, аби переносити навантаження. Помірні навантаження не шкідливі для хребта, а навпаки, приносять користь. Але варто розрізняти навантаження при систематичній важкій праці та спорті. Адже спортивні навантаження тривають по декілька годин на день і кілька разів на тиждень, а важка фізична праця супроводжується постійними навантаженнями. У такому разі навантаження шкідливі для хребта.

Способи лікування та профілактики захворювання спини

Лікування захворювання спини полягає у фізичній активності та спеціальних вправах на укріплення м’яз. Немає певних комплексів вправ, які є більш дієвими за інші. Сучасний підхід наголошує на тому, що людина має робити вправи, які їй підходять і до яких вона фізично підготовлена. Це може бути йога, пілатес, плавання, стретчинг і навіть ходіння. Воно так само ефективне, як і спеціальні вправи на укріплення м’язового корсету. Головне – щоб людина рухалася.

Також важлива правильна організація робочого місця. Не рекомендовано довго сидіти на одному місці. Варто робити невеликі перерви кожні 30–40 хвилин: зробити розминкові рухи, встати, походити. Коли людина сидить, важливо зберігати природне положення хребта. Бажано сидіти, спираючись на спинку, та зберігаючи поперековий вигин. Для цього можна використовувати подушки – підкладати їх під поперек

Найкраще сидяче положення – це ваше наступне положення. Тобто потрібно постійно змінювати положення свого тіла. Якщо ви довго сидите нахилившись уперед, наприклад, то на передню частину диска відбувається нерівномірний розподіл тиску, який призводить до больових відчуттів. А якщо ви постійно змінюєте положення свого тіла, тиск на міжхребцеві диски розподіляється рівномірно й больові відчуття не виникають.

Більшість болей – це сигнал мозку, що треба рухатися. Якщо довго сидіти на одному місці, починають боліти м’язи сідниць – так мозок отримує сигнал, що потрібно змінити положення тіла. Або якщо ви несете рюкзак на одному плечі, м’язи на ньому перевантажуються й виникають больові відчуття, які слугують сигналом про те, що треба перерозподілити навантаження. Дуже часто люди пов’язують біль у спині із серйозними захворюваннями, а насправді – це сигнали, які тіло дає нашому мозку, аби ми просто порухалися.

Ілюстрації: rawpixel