Здоров'яДе шукати перевірену інформацію про здоров’я? Ось блоги, які «топлять» за доказову медицину

Електронні сигарети безпечніші за звичайний тютюн? А бездріжджовий хліб кращий за звичайний? І чи може лікувати гомеопатія? На ці питання давно відповіла доказова медицина.

Evidence-Based Medicine, або доказова медицина, – це підхід до лікування, який базується лише на науково обґрунтованих методах. Наприклад, аби певний препарат визнали ефективним, він має пройти низку клінічних досліджень, часто їх проводять кілька груп науковців. Усі вони відбуваються за певними правилами так, щоб результати були максимально правдивими. І лише після систематичного огляду всіх цих експериментів, можна робити висновки про ефективність чи безпечність цього лікарського засобу та рекомендувати його для лікування.

Такий спосіб дозволяє зібрати найефективніші методи лікування певного захворювання в клінічні протоколи, якими потім можуть користуватись усі лікарі. Наприклад, завдяки доказовій медицині та всім проведеним дослідженням, ми знаємо, що гомеопатія не працює, а вакцинація не може призвести до аутизму.

Розповідаємо про три українські науково-популярні блоги, які розшифровують клінічні дослідження вчених і простою мовою пояснюють та спростовують міфи, що стосуються нашого здоров’я.

Підтримай The Village!

Donate

Не існує ніякої «альтернативної» або «традиційної» медицини. Є медицина, яка працює, – доказова, і є все інше, яке або точно не працює, або, як мінімум, не має достатньо доказів своєї ефективності. Тому вважати ці практики рівнозначною альтернативою точно не варто.

Мій канал «Клятий раціоналіст» був створений у липні 2017 року, але більш-менш регулярно відео почали виходити з січня 2018. До цього я був активним споживачем наукпопу, дуже любив програму «QI» та постійно завалював друзів різними науковими фактами та спростованими міфами. У певний момент вирішив, що накопичив достатньо, аби почати ділитися цим з іншими. Створення каналу дозволило мені поглибити знання з цікавих мені тем, розвіяти міфи, у які я теж колись вірив, а також познайомитися з величезною кількістю крутих людей, які займаються наукою та популяризують її.

Мій блог для людей, які прагнуть дізнаватися нове. Моя мета – боротися з різними «мракобісами» й шарлатанами, іноді шляхом прямого аналізу їхньої діяльності, іноді підвищенням загального рівня розуміння певних тем у людей. Крім цього, наукпоп загалом дозволяє вузькопрофільним фахівцям отримувати знання з інших сфер. Вірю, що мій канал виконує й цю функцію.

З моїх відео можна дізнатися про поширені міфи про здоров’я й харчування (теми вакцин, глютену, пальмової олії, метеочутливості, інтервального голодування). Також знайомлю з прикладами псевдонауки та псевдодіагностики (метод Фолля, іридодіагностика).

Окрема тема – це критичне мислення: цьому присвячені як окремі відео, так і деякі ремарки у відео на інші теми. Знаю, що деякі люди натрапили на мій канал, коли гуглили метод Фолля, аби перевіритися за допомогою цієї псевдодіагностики. Тому сподіваюся, що і якусь превентивну функцію канал теж виконує.

Що мене турбує, так це інформаційна бульбашка. Адекватні люди, а саме таких більшість серед моїх глядачів, і так майже завжди не повірять у якусь маячню, а ті, хто повірить, навіть не знають про мій канал й інші схожі ресурси. Це засмучує. Але коли алгоритми ютубу починають показувати мої відео нецільовій аудиторії, починаються веселощі. Люди або з величезним подивом сприймають інформацію або ж починають із піною в роті відстоювати свої омани.

Приблизно 98% коментарів – це позитивні відгуки, підтримка й адекватна критика. Але оці 2% – це щось! Звинувачують у різному: від прихованої реклами салонів оптики, коли розказую про необхідність захисту очей від ультрафіолету, до фінансування легендарним фондом Сороса, коли згадую про необхідність вакцинації. Є просто образи та суперконспірологічні претензії. Зараз мене це не зачіпає, радше веселить і розважає. Крім цього, такі коментарі натякають на те, що іноді все ж вдається виходити за межі інформаційної бульбашки, що добре.

Окрім основного формату, науковий аналіз будь-чого, у мене ще є рубрика «Антиморок» – це розбір конкретного представника мракобісся (людини чи організації). Також я зробив кілька випусків «Вечірнього раціоналіста» – це шоу у форматі latenight, інформаційно-розважальна програма, де обов’язково має бути інтерв’ю з представниками української науки. Також я випускаю «Клятий подкаст», де спілкуюся з іншими популяризаторами, створюючи певний дискурс, який буде корисний тим, хто теж хоче почати діяльність у цій сфері.

Підготовка залежить від формату. Якщо це викриття міфів, я їх виписую й починаю збирати наукову інформацію з теми. Шукаю на англомовних сайтах, наприклад, починаю з Pubmed. Намагаюся також знайти якісні англомовні науково-популярні статті з теми. Це дозволяє ознайомитися з думками вузькопрофільних експертів. Адже сам факт потрапляння статті в Pubmed, ще не означає її якість, тому дані потрібно перевіряти ретельно й з декількох джерел.

За професією я мікробіологиня – і блог починався саме із цих тем. У цій галузі існує чимало міфів, спростування яких в українському інформпросторі ми на той момент не знайшли.

Наприклад, почали писати про «магазинне молоко», яке не скисає. Мовляв, туди щось таке погане додають. Насправді ж воно й не має скисати, бо проходить належну термообробку. Якщо ми робимо на зиму закрутки, вони також не псуються, але ж не тому, що туди насипали антибіотиків. Так само й з молоком.

Міф про «мертві йогурти», бо, кажуть, що бактерії стільки не живуть, скільки зберігаються йогурти. Насправді ж там є стільки бактерій, скільки вказано на упаковці (переважно це не менше 10 млн в 1 мл), і ця кількість справді зберігається до кінця терміну придатності. Це суворо контролюється.

Або міф про «страшні дріжджі» й «бездріжджовий» хліб. Узагалі дріжджі не виправдано демонізують, їх бояться, однак не бояться пити кефір і їсти кисломолочний сир, де дріжджів, на відміну від хліба, багато й живих (у хлібі вони гинуть під час випікання). До того ж у заквасках, на яких печуть «бездріжджовий» хліб, також є дріжджі. Тому це маркетинг, який вводить в оману й підкріплює невиправданий страх дріжджів.

Один із не зовсім «мікробіологічних» міфів про мед, який начебто стає канцерогенним під час нагрівання. Насправді не стає. Під час нагрівання ослаблюються його антибактеріальні властивості, однак ніяких шкідливих властивостей він не набуває. І таких міфів досить багато.

«Мікроб і я» почався в серпні 2018 на платформі blogspot, але вже в жовтні «переїхали» на свій сайт. Зараз це основна платформа нашого блогу. Усі тексти на сайті публікуємо також і на Facebook.

Найчастіше пишемо про те, що стосується мікроорганізмів і здоров’я: мікробіом (сукупність усіх мікроорганізмів, що живуть у тілі й на тілі людини – ред.), харчування, зокрема, про молочні продукти, здоровий спосіб життя, профілактику захворювань і формування здорових звичок. Завжди намагаємося додавати практичні поради, організовуємо інтерв’ю з медиками й науковцями. Деколи зачіпаємо соціально важливі теми, наприклад, значення тестування на тваринах для розвитку медицини чи забруднення повітря. Тому зараз тематики доволі різноманітні й не обмежуються лише мікробіологічними.

Перш ніж братися за тему, ми оцінюємо її практичну цінність для читача, що нового й важливого ми зможемо розповісти. Іноді самі читачі просять висвітлити якісь питання – такі теми для нас є пріоритетними. Написання невеликого тексту може займати кілька днів, а деколи, якщо залучаємо інших експертів, створення матеріалу може займати понад місяць.

Я лікар-анестезіолог. Саме в моїй сфері дуже багато препаратів, які часто застосовують, але вони не мають доказової бази. Мене це сильно дратувало – і я анонімно почав розповідати про ті неефективні ліки, які чомусь виписують. Так і почався мій блог, це був кінець 2016-го року.

Мої перші пости були не такі, як зараз. Там не було посилань на джерела, вони були більш глузливі. З часом їх вигляд змінювався, з’являлись інші теми, які стосувалися не лише лікарів. І так поступово все переросло в полотна тексту й у ті пости, що бачимо зараз.

Деякі публікації я можу писати й десять годин. Наприклад, мій пост про куріння: для його створення перечитав дуже багато літератури щодо різних типів вживання тютюну. І цей пост був найпопулярнішим у блозі.

Спершу мій блог критикували багато лікарів, бо в цій сфері звикли не виносити сміття з дому. Тобто, так, є медична помилка чи міф, але обговорювати її публічно не треба. Якби це стосувалося кольору паркану, то це нічого страшного. Але якщо це стосується здоров’я пацієнта, то, навпаки, треба говорити й обговорювати: це може врятувати інших від схожих помилок. Коли блог ставав популярнішим, також почали з’являтися дуже багато хейтерів. І насправді я їм завдячую, що сторінка стала популярною. Ніщо так не поширює допис, як велика кількість коментарів.

Спершу я писав, коли писалося, згодом публікував пости ледь не щодня, але це забирало дуже багато часу. Зараз я випускаю по одному посту на тиждень. У мене є певний перелік тем на найближчі кілька тижнів, але також можу реагувати на якісь події у просторі.

Також я зараз більше намагаюся займатися просвітницькою діяльністю в офлайні, проводжу лекції й організовую школу доказової медицини.

Обкладинка: Анна Шакун