Ні, вакцини не послаблюють імунітет і не призводять до аутизму. А ризик ускладнень після хвороби набагато вищий, ніж ризик появи побічних реакцій після щеплення.
Разом із лікаркою розвінчуємо найпопулярніші міфи про вакцинацію та пояснюємо, чому не варто ігнорувати жодне із щеплень.
Марина Трофимова
лікарка-імунолог
Міф 1.
Не потрібно вакцинуватися проти хвороб, які «зникли»
Поняття «хвороби, що зникли» – дуже химерне. Певні захворювання справді стали менш поширеними, власне, завдяки вакцинації. Цей міф заснований на помилковому судженні про те, що більшість хвороб, від яких нам пропонують щеплення – зникли. Захворювання, які в минулому були дуже поширені (наприклад, дифтерія та поліомієліт), справді тепер трапляються рідко, але вони не зникли зовсім.
Єдине захворювання, якого офіційно вдалось позбутися – це натуральна віспа, останній випадок якої був зареєстрований у Сомалі 1977 року.
Зі зменшенням відсотка вакцинованих дітей зростає ризик зараження смертельно небезпечними хворобами
І навпаки – високий рівень вакцинації в рази зменшує ризики зараження і ймовірність розвитку епідемій. Колективний імунітет, коли щеплено 98% людей, дає можливість захистити вразливі групи населення, які не можуть отримати повну вакцинацію (наприклад, пацієнти з імунодефіцитними станами). Тобто якщо більшість населення – вакцинована, то й інші захищені, адже їх нікому заразити.
Міф 2.
Щеплення послаблюють імунітет
Послабити імунну систему може лише природне інфікування певними збудниками, тобто хвороба. Вакцини діють інакше: антигени, які використовують при виробництві препаратів, настільки ослаблені, що не можуть завдати шкоди. Вони лише стимулюють формування антитіл, які захищають від інфекції.
При інфекційному захворюванні навантаження на імунну систему в сотні разів вище, ніж при вакцинації
Для прикладу: якщо людині одночасно ввести вакцини проти 6 інфекційних захворювань, то задіяним буде лише 0,1% імунної системи.
Також є теорія, що вакцинація призводить до автоімунних захворювань, але чітких доказів цього поки немає. Тому цей теоретичний ризик набагато менший, ніж переваги щеплення.
Міф 3.
Краще перехворіти природним шляхом, ніж вакцинуватись
Коли дитина або дорослий перехворіє природним шляхом, то в них формується імунітет проти цього захворювання. Але не варто забувати про ризик розвитку ускладнень, які є дуже небезпечними. Наприклад, після поліомієліту може виникнути параліч, а після дифтерії – ураження серця.
Ризик ускладнень після перенесеної інфекційної хвороби набагато вищий, ніж ризик появи побічних реакцій після вакцинації.
Міф 4.
Дітям із хронічними захворюваннями не можна робити щеплень
Є важкі хвороби і стани, при яких вакцинація справді протипоказана (наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Але це рішення має ухвалювати лікар, а не пацієнт на власний розсуд. Адже у більшості випадків дітям, які мають хронічні захворювання (наприклад, астму чи діабет), можна і треба робити щеплення. Такі дітки більш вразливі до інфекцій і зазвичай важче переносять хвороби, тож є великий ризик виникнення серйозних ускладнень. А вакцина – дієвий спосіб захистити їх від цього.
Міф 5.
Грип – легке захворювання, тому вакцинація не обов’язкова
Грип зазвичай вважають легким захворюванням, однак це твердження не є до кінця правильним.
Грип може призвести до серйозних ускладнень, зокрема до важкої пневмонії.
Протягом останньої пандемії, спричиненої вірусом H1N1, яка тривала з червня 2009-го по 1 серпня 2010 року, за даними ВООЗ у світі померли 18 449 людей. І це лише смерті із лабораторно підтвердженим грипом – загальна кількість смертей була вищою.
Ризик виникнення ускладнень після грипу особливо високий у людей похилого віку, з хронічними захворюваннями та у вагітних жінок: цим групам передусім рекомендують щепитися від грипу.
1. Абсолютно безпечні для вагітних інактивовані вірусні вакцини (без живих вірусів), бактеріальні вакцини та компоненти вакцин, які містять токсини.
2. Усім вагітним слід запропонувати вакцину від дифтерії, правця та кашлюку протягом ІІ або ІІІ триместру (від 21 до 32 тижня).
3. Усім вагітним на будь-якому терміні треба запропонувати інактивовану вакцину проти грипу.
4. Жінкам, які планують вагітність, також варто подбати про вакцини проти кору, паротиту та жовтої лихоманки (за 28 днів), від поліомієліту (за 30 днів) та від краснухи (за 60 днів).
5. Жінкам, які отримали живу або живу ослаблену вакцину до вагітності, рекомендовано відкласти вагітність щонайменше на 4 тижні.
Міф 6
Вакцинація протипоказана вагітним
Відповідь на це питання неоднозначна. Більшість лікарів вважає вагітність протипоказанням для проведення вакцинації. Це можна пояснити фізіологічним зниженням імунітету під час вагітності. Тому організм може не сформувати достатній захист від хвороби, а ризики ускладнень після щеплень у вагітних набагато вищі.
Проте є рекомендації щодо вакцинації під час вагітності, які дають змогу уникнути багатьох неприємностей. Більшість вакцин не просто безпечні під час вагітності – їх рекомендують у цей період. Головне грамотно підійти до цього питання.
Міф 7.
Вакцини призводять до аутизму
Цей міф є дуже поширеним аргументом проти вакцинації, однак його вже давно спростували. Твердження ґрунтується, здебільшого, на статті Ендрю Вейкфілда та співавторів, опублікованій 1998 року в журналі Lancet. У ній дослідник на основі 8 клінічних випадків припустив, що вакцина проти кору, краснухи та паротиту може призводити до аутизму.
Однак під час детального розслідування у статті знайшли низку важливих неточностей, зокрема методологічні прорахунки та конфлікт інтересів. Згодом журнал відкликав статтю, а її основний автор був позбавлений ліцензії на практичну медичну діяльність, оскільки його професійна поведінка була визнана неправомірною.
Після розголосу провели також кілька епідеміологічних досліджень з високим методологічним рівнем, які мали оцінити можливий зв’язок між введенням вакцин та аутизмом. Однак жодних асоціацій між вакцинацією проти кору, паротиту і краснухи (КПК) та аутизмом не виявили.