Книжки місяця10 нових книжок квітня

Знана у світі, нагороджена численними преміями – Антонія Баєтт без перебільшення була однією з найкращих сучасних британських письменниць (авторка пішла з життя восени 2023-го). Її книжки перекладені десятками мов та екранізовані. Та головне, що проза А. С. Баєтт – приклад літератури як мистецтва слова. Нарешті українські читачі можуть оцінити глибину її таланту. 

«Книга для дітей» – масштабний за задумом роман, сповнений літературних алюзій, реальних історичних персонажів і яскравих вигаданих героїв, деталей, завдяки яким А. С. Баєтт із фотографічною точністю відтворює минуле Великої Британії з його переходом від Вікторіанської епохи до іншого часу, початком якого стала Перша світова війна. «Книга для дітей» на своїх майже дев'ятистах сторінках розповідає про політичних реформаторів, сміливих жінок, творчих особистостей – дітей, підлітків, юнаків і юнок, дорослих, чиї життя змінюються під впливом родинних таємниць, кохання, зрад, боротьби за самовизначення тощо. У центрі твору – велика галаслива родина дитячої письменниці Олів Веллвуд, яка пише книжки, віднаходячи в них той світ й ті почуття, яких їй бракує в реальності. На перших сторінках роману А. С. Баєтт створює ідилічну картину життя прогресивних Веллвудів, поступово пояснюючи, що можна вигадати казку й персонажів у ній, а от над справжнім щастям слід ретельно попрацювати.

Читачі часто дивуються здатності письменників передбачати майбутнє. Особливо це стосується фантастів. Та у випадку з книжкою Леоніда Данільчика щиро хочеться, щоб фантазії автора залишилися на папері, водночас чітко продемонструвавши, що відбуватиметься у світі, якщо Україна не вистоїть у боротьбі з теперішньою імперією зла – Росією.  

«Крах блакитної імперії» – альтернативна історія, за сюжетом якої тоталітаризм перемагає. Певні окуповані території України входять до Спільнонародної Євразійської Федерації. Тут панує руїна, моральний занепад. Але жевріє надія на боротьбу за незалежність Батьківщини. Троє персонажів книжки – Богдан, Льова та Валентин – формуються як особистості за різних життєвих обставин. Хтось із них стане кримінальним авторитетом, хтось легендарним катом і подвійним агентом, а хтось – військовим, борцем проти окупації. Шляхи цих трьох персонажів дивовижним чином переплітатимуться. Кожен зробить свій внесок у крах імперії… Книжка Леоніда Данільчика – майстерно написаний твір, який захоплює й інтригує, він болісно перегукується із сьогоденням, акцентуючи на тому, що помста – страва, яка подається холодною, але її приготування може забрати дуже багато сил і життів.

«Джулія. 1984» – сиквел культового роману-антиутопії британського письменника Джорджа Орвелла «1984». Власне, щоб зрозуміти, у чому полягав задум американської авторки, слід прочитати обидві книжки. Твір Сандри Ньюман викликає неоднозначні враження. З одного боку, авторка взялася за серйозний літературний експеримент – розповісти версію подій роману Орвелла від імені Джулії Вортінґ, коханої головного героя «1984» Вінстона Сміта. З іншого – письменниця, використовуючи діалоги, написані багато років тому Джорджем Орвеллом, значно спростила собі роботу, трохи інакше перенизавши намистині на вже готовій прикрасі. До того ж «1984» заслужив свій культовий статус гострою критикою тоталітаризму, авторськими передбаченнями технік контролю за масовою свідомістю. На жаль, твір Сандри Ньюман такого ефекту точно не справить. 

В усьому іншому «Джулія. 1984» – це динамічна оповідь про жінку, яка протестує проти заборон своєю сексуальністю, яка навчилася виживати, але не уникнула гачка прислужників Партії та Великого Брата, щоб урешті бути зламаною ними, але до кінця непідкореною. Щодо політичної складової, на якій будувався роман Орвелла, то Сандра Ньюман по-своєму обійшлася з нею, іронізуючи над тим, що сили, які виходять на боротьбу з диктатурою, урешті починають послуговуватися її ж методами.

«Свято Цапа» – історичний роман, у якому всесвітньовідомий перуанський письменник, нобеліат, представник латиноамериканського літературного буму Маріо Варгас Льйоса досліджує вплив політичної диктатури на суспільство та його окремих представників. Як далеко може завести страх перед господарем? Наскільки сильно підлабузництво та прагнення догодити диктатору можуть паралізувати в людині совість і честь, любов до близьких? Що штовхає протидіяти тому, чия влада здається абсолютною? На ці запитання прозаїк дає відповіді, розповідаючи про Домініканську Республіку початку 1960-х, коли завершилось понад тридцятирічне правління диктатора Рафаеля Трухільйо. 

Роман складається з трьох сюжетних ліній. Перша присвячена Уранії Кабраль, яка ще підліткою втікла до США, обірвавши зв'язок із батьком – трухільїстом, чию особистість спотворив страх перед диктатором. Друга лінія розповідає про самого Рафаеля Трухільйо – тирана, бабія, який раптом усвідомлює, що старішає. І третя знайомить із групою заколотників, які вирішують вбити Господаря. Роман «Свято Цапа» поєднує реальні події з художньою вигадкою. Жахливо те, між ними важко провести межу, коли йдеться про злочини режиму Рафаеля Трухільйо – настільки незбагненними у своїй жорстокості були дії диктатора та його поплічників. «Свято Цапа» – страшна й сильна книга, що демонструє, як складно залишатися людиною, коли тебе прагнуть перетворити на худобу.

Девід Лодж – англійський письменник і літературний критик, творчість якого українському читачу ще відкривати й відкривати. У його доробку понад десять романів, кілька пʼєс, автобіографії та літературознавчий нон-фікшн. Двадцять років життя Девід Лодж присвятив Бірмінгемському університету, де викладав і здобув ступінь професора англійської літератури. Британське академічне середовище надихнуло цього іронічного автора на створення цілої The Campus Trilogy, першою книжкою якої став роман «Переміна місць». 

За сюжетом роману викладач із Великої Британії Філіп Своллоу й американський професор Моріс Запп стають учасниками програми професійного обміну. Сіра миша, яку не помічає як керівництво, так і студенти, батько трьох дітей і власник будинку, що ось-ось розвалиться, Своллоу отримує можливість поринути в радощі життя-буття у США, ще й в одному з найкращих вишів країни. А от відомий, галасливий, заможний і скандальний Запп тікає до Туманного Альбіону, перед тим попавшись на подружній зраді. Обидва ще в літаках потрапляють у кумедні ситуації, щоб уже після прибуття обмінятися навіть дружинами… Девід Лодж сміється над науковим світом, студентськими протестами, лицемірством релігії та державних законів. Здається, його іронія не знає меж. Щоправда, інтелектуальний гумор Лоджа може стати випробування для читача, який не володіє всією глибиною літературних і політичних алюзій книжки, написаної 1975 року. Утім, деякі людські слабкості залишаються незмінно кумедними, а тому позачасовими й смішними.

Сергій Махун, «журналіста за фахом і популяризатора історії за покликанням», вирішив свіжим оком подивитися на резонансні вбивства відомих, могутніх, знакових чотирнадцятьох особливостей, переважно європейців, серед яких знайшлося місце й декільком українцям. На думку автора, більшість із цих злочинів за десятиліття й навіть століття обросли фейками, що нині сприймаються як щось справжнє. Тому, щоб подати максимально правдиву інформацію, заразом розглянувши історичні події під новим кутом, Сергій Махун і написав книжку, охопивши 350 років – від початку 17 й до середини 20 століття.

З видання читач дізнається, чому король Франції Генріх IV зазнав аж 22 замахи; порине в шекспірівські пристрасті між королевою Швеції Христиною та французьким філософом, математиком і природознавцем Рене Декартом, які закінчилися його загадковою смертю; поспівчуває долі ​​Єлизавети Австрійської, найвродливішої жінки 19 століття, яку вбив «борець проти знаті». Щодо героїв-українців, то автор розповість історію Юрія Немирича, магната, воєначальника та прогресивного мислителя доби Хмельниччини, чиє життя занапастила селянська голота. Звісно, книжка на таку тематику не була б повною без постатей Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Степана Бандери – «борців за незалежність України у 20 столітті, які загинули від рук більшовицьких агентів». Книжка Сергія Махуна – подарунок для тих, хто любить історію, а ще більше – ладно написані історії про зради, суперництва та політичні інтриги.

Українські читачі добре знають дотепні книжки британського галериста й артоглядача Вілла Ґомперца. Тому-то «Поглянь, що ти пропустив: Нові способи бачити світ крізь мистецтво» здивує, бо в ній автор пише про мистецтво з особливою любовʼю й ніжністю. «За допомогою великих художників і скульпторів ми теж можемо стати більш чутливими, більш уважними й більш допитливими. – вважає автор. – Ми могли б позбутися тих невидимих упереджень, які звужують наш погляд на речі до майже тунельного бачення». Тож Вілл Ґомперц пропонує звернутися до творчості сучасних знаменитостей світу мистецтва й тих майстрів, що вже стали класиками, у будь-якому випадку це будуть герої якими автор захоплюється й «чия високорозвинена спостережливість може спонукати нас по-новому поглянути на світ».

До книжки увійшли есеї Вілла Ґомперца про, наприклад, Девіда Гокні, який знаходив красу навіть у мішку сміття, Джона Констебля та його неперевершені хмари, Фріду Кало – мисткиню, яка «оцінювала світ як тигр, що переслідує оленя», Едварда Гоппера та його перегляд ізоляції, про Трейсі Емін, яка не приховувала свій талант бачити інтимне, Пітера Пауля Рубенса – художника, що у 17 столітті вмів геніально поєднувати мистецтво з політикою. Загалом для своєї книжки Вілл Ґомперц обрав тридцять героїв і героїнь, тому тематичного розмаїття виданню точно не бракує.

«Закарбовано на кістках. Таємниці, які ми залишаємо після себе» – повна назва книжки Сью Блек, шотландської вченої, провідної фахівчині в галузі судової антропології Ланкастерського університету, експертки зі світовим ім'ям, яка працювала над розслідуваннями воєнних злочинів у Косові та Сьєрра-Леоне. Тож видання розповідатиме про судову антропологію – дисципліну, що «випромінює певний шарм розслідування й непереборно вабить авторів кримінальних романів».

«Розділ за розділом ми вивчатимемо частини тіла й дізнаватимемось, як експерт з анатомії – судовий антрополог – працює, щоб ідентифікувати померлу особу, як він допомагає патологоанатому визначати спосіб і причину смерті, а одонтологу чи радіологу – інтерпретувати висновки, що стосуються їхніх дисциплін», – пояснює Сью Блек. Так, тематика не для слабкодухих, але події, про які розповідає авторка, нагадують, що життя часто буває цікавішим за вигадку. Перша частина книжка присвячена черепу – його функціям, будові й злочинам, під час розслідування яких Сью Блек шукала голову вбитої бабусі чи доводила, що замість кісток черепа дитини поліція має справу із залишками кокоса. У другій частині йтиметься про роботу авторки з кістками тулуба, а в третій – кінцівок. Книжка Сью Блек читається як детектив, яскраво передає тонкощі її роботи, відповідальність і відданість справі спеціалістки.