Книжки місяця10 нових книжок грудня
Репортажі з Бахмута й «Архітектура щастя» Алена де Боттона
The Village Україна обирає книги місяця та пояснює, чому їх варто читати.
Художня література
В.Е. Шваб «Темніший колір магії»
«Небо»
Переклад з англ. Є. Долгозвяг
«Темніший колір магії» – роман-фентезі популярної американської письменниці В.Е. Шваб, перша книжка серії «Кольори магії». Якщо до цих сухих фактів додати емоцій, то можна з упевненістю схарактеризувати цей твір як захопливе, оригінальне чтиво про дружбу й самопожертву, на продовження якого точно чекатимеш. Отже, В.Е. Шваб пише про подорожі світами, точніше містами – Лондонами. Здійснювати мандрівки, сповнені магії, можуть лише Антарі, чаклуни, окрема таємнича чи то раса, чи то група людей.
До них належить Келл. Вихований королівською родиною, він виконує завдання посланця між світами, веде дипломатичні перемовини, а ще збирає й торгує магічними предметами чи просто цікавинками з інших світів, що суворо заборонено. Келл мешкає в Червоному Лондоні – «здоровій імперії», де магія присутня в житті людей, але дана не кожному. Також є Сірий Лондон – місто без магії з нашого з вами світу, Білий Лондон – моторошна столиця країни, якою правлять маги-лиходії, сестра й брат Астрід та Атос. Колись існував Чорний Лондон, але магії в ньому стало забагато, настільки, що вона знищила місто й усіх його мешканців. Залишилися лише артефакти, здатні дати силу – потужну та руйнівну. Келл стане заручником інтриг, разом із Лілою, злодюжкою із Сірого Лондона, він пізнає велич магії ледь не віддавши життя за те, щоб урятувати всі світи від злих намірів Астрід та Атоса.
Галина Матвєєва «Сон короля»
«Видавництво Старого Лева»
«Сон короля» – харківський роман, хроніка країни, написана крізь долі людей, плетиво історій, кожен вузлик на якому – витвір примхливих мойр. Що цікаво, Галина Матвєєва виводить на перший план героїв, але обходиться без конкретики, описуючи суспільно-політичні реалії, у яких вони розвивають. Напівнатяки на розвал СРСР, війну на Балканах, Революцію Гідності здаються частиною авторської концепції, за якою ці події є лише декораціями, головне – почуття людей, вибір, який вони роблять за тих чи інших обставин. Але це до роздумів і дискусій. Далі – трохи про сюжет.
Еммануїл Прямков, центральний персонаж книжки, мешкає з мамою в комуналці, вчиться на філологічному факультеті й мріє стати письменником. Натомість здобуває звання кандидатом наук, починає викладати та поринає у світ романів, але не тих, які створює уява прозаїка, а цілком конкретних – із жінками. Урешті життя підкидає Еммі зустріч із німецьким письменником Гансом Фрішем, а заразом і дивовижну історію кохання під час Другої світової війни його діда та харків'янки, за якою Емма напише оповідання й отримає, нарешті, першу в житті літературну премію. Його славі перешкодить зникнення країни, яка мала б ту відзнаку вручити. А далі – непевність, смерть матері, нове велике кохання, одруження, народження доньки, робота – рутина, яку порушуватиме постійна присутність Ганса Фріша. Образ цього чоловіка зринатиме для Прямкова нагадуванням про даремність прожитих ним самим років… У Галини Матвєєвої вийшла дуже зріла книжка, талановито скомпонована, з цікавими емоційними акцентами, з переходом від соціально-психологічного роману ледь не до детектива, про яку можна було б написати іще більше, але зась. Краще познайомитися з романом самостійно.
Анастасія Бідонько (упоряд.) «Фіолетова тінь»
«Ще одну сторінку»
«Фіолетова тінь» – збірка містичної прози українських письменників 19–20 століття, які «розуміли, що ірраціональність не можна відкидати, це все одно, що ампутація якоїсь кінцівки», як зазначає в передмові до видання письменниця Галина Пагутяк. До книжки ввійшла мала проза Степана Васильченка, Наталії Кобринської, Олекси Стороженка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Ганни Барвінок, Святослава Ольшенка-Вільхи й інших авторів.
Основна частина творів збірки зосереджена на народній міфології як частині світосприйняття українського селянства. У них козак може пошити в дурні чорта та взяти собі за дружину колишню відьму, дівчина, яку зрадив хлопець, – проклясти аж до смерті його нову обраницю, а баба-інтриганка – розсварити ідеальне подружжя до кровопролиття. Повертатися до класики – це добре, але етнографічні розвідки, фольклорні переспіви та стилізації під них, що в збірці йдуть одне за одним, дещо втомлюють одноманітністю.
Її, на щастя, порушують оповідання Святослава Ольшенка-Вільхи, що переносять в інший від попередніх творів часопростір, і Василя Короліва-Старого, що відрізняються стилістично. Якщо імена цих авторів стануть для читача приємним відкриттям, «Фіолетова тінь» прислужиться благородній меті розширення для читачів меж української літератури, яка більша за шкільну програму.
Їржі Кратохвіл «Із лисиці – в даму»
«Комора»
Переклад з чес. І. Забіяки
«Із лисиці – в даму» – постмодерністський роман Їржі Кратохвіла, одного з найяскравіших представників цього літературного напряму Чехії. Це дотепна, сповнена літературних алюзій книжка (тут і Кафка, і Кундера, і Набоков), у якій автор висміює Радянський Союз часів Сталіна, заразом досліджуючи найкращі та найгірші людські риси. Роман має дві основні сюжетні лінії, кожна з яких розповідає про свого головного персонажа. Перша – про молодого, здатного до мов Павела Сопека, якого восени 1948 року вербують у кагебісти. Він має пройти навчання, стати незворушним представником поліційної еліти Чехословаччини, щоб провести операцію з нейтралізації родини Крамерів, інтелігентів, які просто зобов'язані створити «гніздо ідей», протилежне політиці партії. Паралельно з цією цілком реалістичною історією Їржі Кратохвіл вводить химерну лінію прекрасної Сильви – лисички, яку в лабораторіях Інституту І. П. Павлова перетворили на жінку. Дивовижна істота теж має шпигунське завдання – перегризти горлянку Вінстону Черчиллю, прем'єр-міністру Великої Британії. Та станеться так, що Павел зустріне Сильву. Вони закохаються й зірвуть плани своїх господарів. Жінка знову перетвориться на тваринку, перед тим зробивши невтішний висновок, що найгіршим у людей є «хворобливе бажання влади».
Гізер Ґуденкауф «Гостя проти ночі»
«Віват»
Переклад з англ. Я. Лебеденка
Гізер Ґуденкауф – популярна в США та відома у світі авторка трилерів. У її творчому доробку дев'ять романів, один із яких тепер можуть оцінити й українські читачі. «Гостя проти ночі» – книжка з динамічним сюжетом, інтригою й відчуттям небезпеки, які тримають до останньої сторінки, хоч певної миті й починаєш розуміти, у чому полягає вигадливий хід авторки.
Роман має три сюжетні лінії, які неодмінно зійдуться в одну. Отже, спершу завітаємо у 2000 рік. 12 серпня в містечку Берден стається криваве вбивство подружжя Дойлів. Перед тим до їхньої молодшої дочки-підлітки Джозі приїде в гості найкраща подружка Беккі. Дівчата стануть свідками злочину й муситимуть тікати від злочинця. Джозі врятується, а Беккі зникне. Наступна сюжетна лінія переносить у наші дні. Письменниця Вайлі Кларк тікає від світу та своїх сімейних проблем до старого будинку, щоб дописати роман. Під час зимового буревію вона знайде напівзамерзлу дитину. Вайлі візьметься їй допомогти, не підозрюючи, що через це ледь не лишиться життя. Третя сюжетна лінія без прив'язки до часу розповідає про маму й доньку, які замкнені в підвалі та є жертвами викрадача й ґвалтівника. Урешті ниточки сплетуться, щоб покарати винного у старому злочині.
Нон-фікшн
Мирослав Лаюк «Бахмут»
«Українер»
Узимку та в березні 2023 року письменник Мирослав Лаюк і фотограф Данило Павлов перебували в Бахмуті – фіксували події, спілкувалися з військовими та місцевими мешканцями, щоб показати, яким він був – справжній Бахмут, не з пісень і плакатів, а в страшній хмарі війни, яку здатне розсіяти хоч трохи світло людської відданості, щирості й доброти.
«Не переказуючи ці події та не рефлексуючи, ми приречені на чужі інтерпретації нашої боротьби. – зауважує в передмові до видання Богдан Логвиненко, автор медіапроєкту Ukraїner. – Інтерпретації зрівнювачів усіх воєн, які готові писати нові репортажі, не перемикаючи телеканали». Перша частина книжки – репортажна. Тривожна, у швидкому русі, з оголеними емоціями від страждання, болю й руїни, вона вихоплює людей, ситуації, слова. Там матюкливі анекдоти й книжки Тоні Джадта, військові, які по-справжньому втомились від війни, та останні з місцевих, які не полишають надії повернутися додому, молитви та співи, вогняні хвости снарядів і лебеді на озерах…
Друга частина книжки складається з есеїстики, «емоційних записок, які виникли під час перечитування першої частини», з відповідним стилем і ширшим колом тем. Підсумовуючи, подорож до Бахмута з Мирославом Лаюком буде важкою. Але здійснити її необхідною заради пам'яті, бо хто ми без неї.
Юрій Скіра «”Солід”. Взуттєва фабрика життя»
«Човен»
Книжка українського історика та релігієзнавця Юрія Скіри розповідає про порятунок львівських євреїв у роки Голокосту монахами Студійського Уставу Греко-Католицької Церкви. Автор часто порівнює цю маловідому сторінку історії з аналогічною діяльністю Оскара Шиндлера у Кракові, яка стала основою для історичного роману Томаса Кініллі, а потім і фільму Стівена Спілберга.
Тож, виправляючи несправедливість забуття, Юрій Скіра переносить читача в 1942 рік, на взуттєву фабрику «Солід», що «якоїсь миті стала пристановищем євреїв із Львівського гетто». Це підприємство з благословення митрополита Андрея Шептицького заснував етнічний німець Йозеф Петерс. З дитинства він мріяв стати католицьким священником, але доля складеться так, що Петерс уже в ролі отця Йоана служитиме пастві українських греко-католиків.
Отже, спершу на фабриці «Солід» працюватимуть євреї, що певний час убезпечить їх від концтабору. Що жорстокішими ставатимуть дії нацистів, то більшою буде допомога студитів. Вони переховуватимуть цілі родини, опікуватимуться дітьми, гуртуватимуть українців у прагненні долучитися до справи порятунку людей. Що важливо, Юрій Скіра не намагається змовчати про неприємні історичні факти. Автор пише про участь українців у єврейських погромах, розповідає про їхні з поляками підлі вчинки заради заробітку на чужому горі. Тобто проговорює те, що нині може нас травмувати, але й змусить іще більше тягнутися до прикладів кардинально протилежної поведінки, бо в «канві людської підлості» завжди є місце скоромному героїзму.
Ален де Боттон «Архітектура щастя»
ArtHuss
Переклад з англ. Я. Лебеденка
Британський філософ Ален де Боттон славиться вмінням міркувати про щось глибоке й ґрунтовне, відштовхуючись від геть несподіваних тем. Його «Архітектура щастя», якщо орієнтуватися лише на назву, могла б бути скоріше книжкою із саморозвитку, ніж виданням, присвяченим суто архітектурі як науці та мистецтву щось будувати. Але автор заховав на сторінках філософські роздуми про красу, аналіз того, як людські потреби та бажання позначаються на архітектурі та дизайні.
Вийшло захопливо, оригінально та змістовно. Погодьтеся, коли в одній книжці зустрічаються давньогрецький філософ Епіктет, імператор Людовік XIV, поет Райнер Марія Рільке, психолог Зиґмунд Фройд, архітектор Ле Корбюзьє та скульптор-абстракціоніст Генрі Мур, їм буде, що сказати про красу. Звісно, це неповний перелік митців, яких Ален де Боттон залучив до своїх роздумів, але масштаби його думки та ерудиції з наведених прикладів зрозуміти можна. «Ми шукаємо асоціації з миром у наших спальнях, метафори шляхетності й гармонії у стільцях, а атмосферу чесності та щирості у кранах», – автор майстерно поєднує історію архітектури з філософією, продукуючи багацько влучних фраз, з якими хочеться погоджуватися, бо в формулюваннях Алена де Боттона теж міститься краса, якої так прагне письменник.
Емі Оделл «Анна. Біографія»
Yakaboo Publishing
Переклад з англ. Т. Марченко
Життєпис однієї з найвпливовіших особистостей світової індустрії моди, медійниці та культурної діячки Анни Вінтур вийде наприкінці грудня, можливо, на початку 2024-го. Але беремо книжку в добірку, щоб нею завершити видавничий рік, коли біографій та автобіографій відомих людей точно не бракувало. Авторкою книжки стала американська журналістка, редакторка Емі Оделл. Інтерв'ю, проведені особисто, інші публікації та книжки, спогади тих, хто був поруч із Вінтур, стали основою цієї дуже докладної розповіді про жінку, яку світ, здається, однаково обожнює й ненавидить.
«Однією із найсильніших сторін Анни як бізнесвумен і лідерки є те, що вона не дозволяє собі сповільнитися чи стати в себе на шляху, – ні народженню дитини, ні емоціям, ні корпоративним нісенітницям, навіть втратам», – робить висновок Емі Оделл, намагаючись зрозуміти, що ж сформувало Вінтур, зробило легендою. Донька відомого та впливового тата, головного редакторка популярної лондонської газети Evening Standard, Анна почала працювати в шістнадцять років, вирішивши не обтяжувати себе університетською освітою. Покинувши родину й Лондон, амбітна й наполеглива жінка спробувала підкорити Нью-Йорк, знову опинилася у Великій Британії, водночас змінюючи коханців, посади, але незмінно прагнучи влади й самореалізації… «Анна. Біографія» – книжка про світ моди та медіа, про сильну жінку, яка «збудувала власне королівство», не втративши водночас здатності іноді бути вразливою.
Оксана Негрич «Гінекологія без страху»
«Віхола»
«Жіноче здоров’я – тема досить делікатна й інтимна, оповита безліччю міфів та упереджень, – пише у вступі до своєї книжки гінекологиня Оксана Негрич. – Часто у зв’язку з нею в нас виникають сумніви, страхи, про які незручно запитати, але які можуть отруювати життя». Власне, сором, породжений табуйованістю теми, часто стає ґрунтом, на якому виростають поради від спеціалістів із прикладання подорожника, різноманітні фуфломіцини, а ще гірше – серйозні захворювання, для профілактики яких завжди не вистачає сил, щоби подолати той клятий сором. Тому книжка Оксани Негрич покликана подати інформацію про жіноче здоров'я з позиції доказової медицини. У ній ідеться про будову жіночої репродуктивної системи, статеві гормони, які авторка називає «хімічними месенджерами». Лікарка докладно розписує, як і які здавати аналізи для контролю стану здоров'я, пояснює численні нюанси менструального циклу, окремий розділ приділяє інтимній гігієні, нейтралізуючи жахалочки про те, наприклад, що лазерна епіляція може викликати онкологічні захворювання. Оксана Негрич пише про сексуальне життя, контрацепцію та міфічні страхи щодо деяких її методів… Коротко кажучи, про чимало корисних помічних речей, які допоможуть жінкам більш уважно і в контексті сучасних наукових знань ставитися до свого тіла.