The Village Україна обирає книги місяця та пояснює, навіщо їх читати.

Художня література

Хосе Доносо «Розпутний птах ночі»

Видавництво «Компа́с» 

Переклад з ісп. О. Шендрика

Європейський і північноамериканський модернізм у поєднанні з авангардними течіями країн Північної Америки подарували світу унікальне культурне явище – латиноамериканський бум. Його найвідомішими представниками стали Хуліо Кортасар, Хорхе Луїс Борхес і, звісно, Габрієль Гарсія Маркес. Утім, цими іменами бум не обмежувався. Чилієць Хосе Доносо, чия творчість розпочалась усередині 1950-х років, за правом входить до літературного канону, як писав відомий літературний критик Гарольд Блум, «хаотичної епохи».

Роман «Розпутний птах ночі» – потужний, лавиноподібний текст, який зносить силою образів і глибиною тем. Він мучить, плутає лабіринтами замкнутих просторів і марень персонажів. Але дає неймовірну естетичну насолоду, адже талант Доносо не поступається згаданим вище зіркам магічного реалізму. В основі книжки – міфологія індіанців мапуче, їхні вірування про відьом та імбунче – людиноподібну істоту, охоронця печер чаклунів. Образ останнього Доносо використовує для опису деконструкції особистості головного персонажа роману Умберто Пеньялоси.

Попри всю химерність оповіді, роман має зв’язок із реаліями чилійського суспільства 1970-х років із соціальною нерівністю, боротися з якою практично неможливо. «Розпутний птах ночі» – роман про життя і смерть, тонку межу між реальним і міфічним, монстрів усередині кожного з нас та інші екзистенційні парадокси, яких так не вистачає сучасній літературі.


Франко Фаджані «Перезавантаження почуттів»

«Видавництво Анетти Антоненко»

Переклад з італ. Л. Котляр

Мелодраматичний, спокійний, людяний – прикметники, що найбільш точно характеризують роман популярного італійського письменника. «Перезавантаження почуттів» Фаджані нагадує читачу, що нова щирість присутня і в європейській літературі, а популярність книжки в Італії й інших країнах Старого світу доводить потребу в розповідях про віднайдення життєвого шляху, навіть коли тобі вже (чи лише) п’ятдесят. Оповідачем і одним із головних персонажів роману є Леонардо Ґвер’єрі – вдівець, у минулому відомий журналіст. Він важко переживає смерть дружини й не може змиритися з дорослішанням доньки.

На її прохання Леонардо погоджується взяти на виховання хлопця із сирітського притулку. Так починається нова сторінка життя відразу кількох людей. Леонардо та Мартін переїжджають із Мілана в гори, де досліджують природу, одне одного й інших людей. Це непросто. Мартін має синдром Асперґера, Леонардо – величезне відчуття провини через те, що не був поруч із дружиною в ніч її смерті. Але близькість природи, простих, необтяжених амбіціями людей творить дива. За шляхом до внутрішнього спокою Леонардо й формуванням особистості Мартіна читач і стежитиме, не виключно, що з думкою про будиночок у Карпатах.

Ліян Моріарті «Дев’ять незнайомців»

«КМ-Букс»

Переклад з англ. Т. Ткалюк

Якби популярна австралійська авторка відразу написала кіносценарій до мінісеріалу, трохи знизивши оберти власних письменницьких амбіцій, це було б більш чесно щодо читача. Чому? Бо роман «Дев’ять незнайомців» – це відвертий літературний провал. Авторка обрала доволі солідну кількість персонажів, маючи прагнення на прикладі кожного зі своїх дев’ятьох незнайомців висвітлити ту чи ту проблему, що неодмінно знайде відгук у читача. Розлучена мати чотирьох доньок із параноїдальним прагненням схуднути, письменниця, яка страждає від менопаузи та можливого завершенні кар’єри авторки любовних романів, родина в жалобі за сином і братом, красень, який не впевнений, чи хоче мати дитину зі своїм партнером, колишня зірка австралійського футболу, молоде подружжя на межі розставання і невеличкий колектив будинку велнес-відпочинку – всі ці люди зберуться під одним дахом старого особняка, де мали б коїтись речі, достойні психологічного трилера чи детектива.

Утім, їх не буде. Читач більш-менш рівномірно дізнається про складні внутрішні стани персонажів, які приїхали до загадкової Маші, щоб змінити свої життя, навіть встигне втомитись від чужих проблем та очікування загострення сюжетної лінії. Як раптом Моріарті вирішить перейти до кульмінації, такої ж хаотичної та непродуманої, як і весь попередній текст. Можливо, комусь і не буде шкода часу, витраченого на читання «Дев’ятьох незнайомців», але в цьому світі точно є більш талановиті книжки.


Джуно Довсон «Ринок м’яса»

#книголав

Переклад з англ. Х. Радченко

Яні Новак шістнадцять років. Вона походить із родини емігрантів, мешкає в Лондоні, ходить до школи, де її ображають за високий зріст, зустрічається з хлопцем і навіть не здогадується, що одна випадкова зустріч кардинально змінить її життя. Яну впольовує спеціаліст із пошуку новобранок до модельної агенції. Лише за рік дівчина стає зіркою, заробляє шалені гроші, знайомлячись із «ринком м’яса» – fashion-індустрією. Яні важко та самотньо, бо раптом доводиться швидко дорослішати, ухвалювати рішення та робити інші речі, до яких у шістнадцять мало хто готовий, наприклад, долати психологічну травму, отриману після зустрічі з відомим фотографом-аб’юзером, який «захоплюється» юними моделями. За задумом авторки, роман є текстовою версією відеоінтерв’ю, яке Яна дає своєму хлопцю для документального фільму. Ефективний запобіжник від надмірних читацьких сподівань.

Проста оповідь з одкровеннями підлітка, лінійний сюжет, неприховані аналогії з The Devil Wears Prada Лорен Вайсбергер… І нарешті – конфлікт. Яна постає проти психологічного та фізичного насилля, через яке доводиться проходити моделям. Вона прагне віддати під суд уже згаданого фотографа, що збурює не лише хвилю критики на адресу дівчини, але й активізує рух за права представниць індустрії моди. Справедливість переможе, бо у світі є досвід #MyJobShouldNotIncludeAbuse та #metoo.

Алікс І. Герроу «Десять тисяч дверей Дженьєрі»

Vivat

Переклад з англ. Ю. Шекет

Дебютний роман американської письменниці, що вийшов 2019 року. До того Алікс І. Герроу була відома як авторка фентезійної малої прози, одне з її оповідань отримало престижну премію Hugo Award. «Десять тисяч дверей Дженьєрі» – захоплива історія про пригоди, пошук дому, любов до батьків і кохання, що тільки зароджується. Якщо не забувати, що роман став першою спробою авторки у великому прозовому жанрі, то можна простити Герроу затягнутий початок, адже після нього на читача чекатиме величезна кількість цікавого.

Події твору відбувається на початку XX століття у США. За сюжетом, Дженьєрі є вихованкою пана Лока – багатія та засновника Археологічного товариства Нової Англії. Мати дівчини загинула, а батько весь час подорожує світом, виконуючи завдання Лока в обмін на те, що його донька виховується як справжня леді. Але в сімнадцять років Дженьєрі дізнається, що все її життя було оманою, а сама вона – не просто напівсирота, а володарка надзвичайної сили – керувати словами та з їхньою допомогою відчиняти двері між різними паралельними світами. Під флером пригодницького фентезі читач помітить теми расизму, класової дискримінації, знайде філософські роздуми про розвиток суспільства… І неодмінно співпереживатиме Дженьєрі, її друзям і чудовому собаці.


Нон-фікшн

Стів Сільберман «Що приховує аутизм»

«Наш Формат»

Переклад з англ. Н. Яцюк

Американський науковий журналіст Стів Сільберман, іменитий і нагороджений багатьма професійними преміями, в далекому 2001 році написав статтю «Синдром гіка» для журналу Wired. У ній досліджувався сплеск народжуваності дітей з аутизмом у батьків, що мешкають і працюють у техноцентричних центрах, зокрема, Кремнієвій долині. Журналіст дійшов висновку, що «культура цих місць відкрила для людей із розладами аутистичного спектра соціальні можливості, яких ніколи раніше не існувало». Стаття викликала резонанс як у наукових колах, так і серед читачів.

Знаючи про масштаби досліджень аутизму та величезні суми вкладених у них коштів, проблеми із соціальною адаптацією людей із розладами аутистичного спектра, які провокують, як правило, ті, хто такого діагнозу не мають, Сільберман вирішив створити книжку, яка б давала максимально повне уявлення про аутизм.

Автор обстоює концепцію нейрорізноманіття – «уявлення про те, що такі стани, як аутизм, дислексія і синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, слід вважати природними когнітивними варіаціями з властивими їм перевагами, які зробили свій внесок у розвиток технології та культури, замість того щоб сприймати їх лише як перелік порушень і розладів». Надзвичайно важлива книжка, до того ж написана цікаво й талановито.

Свен Карлссон «Spotify навиворіт»

Yakaboo Publishing

Переклад зі швед. А. Топіліної

Як шведський стартап здійснив музичну революцію, з’ясовували журналісти Свен Карлссон і Йонас Лейонхуфвуд. «Spotify навиворіт» – не панегірик, а справжнє розслідування, що оперує несподіваними фактами, маючи прагнення подати читачу неофіційну історію відомої компанії. Чому Стів Джобс намагався перешкодити виходу Spotify на американський ринок? Чи правда, що серед інвесторів стартапу є російський олігарх? Як алгоритми Spotify керують своїми користувачами? Скількох мільйонів коштував стартап батькам-засновникам?

Відповіді на всі ці запитання є у книжці. Але, за законом жанру, спершу автори знайомлять читача із засновниками Spotify. Даніель Ек – 22-річний геній-підприємець. Мартін Лоренсон – старший і більш досвідчений у бізнесі власник рекламної компанії. Разом вони почнуть заробляти перші мільйони та, втомившись від безцільного збагачення, створять стрімінговий сервіс Spotify – для душі. Стартап стане свідком знакових подій у світовій економіці, частиною потужного європейського руху боротьби з піратством, зробить свій внесок у технологічний розвиток мобільних застосунків, щоб і надалі вдосконалюватись і боротися з конкурентами.


Роман Маленков «10 країн після карантину»

«Віхола»

Якщо вже нема сил переглядати пости друзів у соціальних мережах про відпустки на морях чи в горах, час скористатись серпнем (бо ніхто не знає, чи трапиться восени черговий локдаун), аби нарешті здійснити закордонну подорож. Куди саме, щоб було цікаво? Підкаже книжка українського географа, мандрівника Романа Маленкова. Словаччина, Албанія, Греція, Кіпр, Туреччина, Чехія, Мальта, Болгарія, Північна Македонія, Румунія – великий вибір. Автор докладно розповідає, що і в якій країні їсти, пити, дивитися, подає історичні довідки та власні влучні спостереження, щоб читач міг вийти за стереотипні уявлення про ту чи ту місцевість.

Наприклад, Маленков нагадує, що Словаччина є країною замків із чималою кількістю історичних об'єктів, які вражають своїми масштабами навіть зараз. Запрошує відкрити острівну Грецію, а не зупинятися на Афінах чи Криті. Знайомить із кіпрським містом Фамагуста, в якому мешкав Отелло. Пояснює, чому за справжньою Туреччиною слід їхати в Бодрум чи Мармарис… Отже, «10 країн після карантину» – книжка для тих, хто любить подорожувати, самостійно обираючи напрямок, щоб отримати незабутні емоції й, що важливо, нові знання.

Деніел Ліберман «Фізична (не)активність»

«Лабораторія»

Переклад з англ. О. Любенко

«Я бігав і носив воду на голові в Кенії, вистежував вівцебиків і куду з аборигенами в Гренландії й Танзанії, приєднувався до стародавніх перегонів корінних американців під зірками Мексики, грав у крикет босоніж у сільській місцевості Індії та змагався в бігу з кіньми в горах Аризони», – пише американський палеоантрополог, професор Гарвардського університету Деніел Ліберман. Навіщо?

Щоб дослідити, по-перше, як у процесі еволюції змінювалось тіло людини й, по-друге, як фізичні активність і її відсутність впливає на сучасну людину. Ліберман зауважує, що його книжка має на меті спростувати міфи, які створив нав’язливий маркетинг, що продає сучасним людям заняття спортом. «Фізична (не)активність» – серйозний нон-фікшн, тому читач подорожуватиме в Африку, щоб на прикладі життя племен, що досі займаються полюванням та збиральництвом, переконатися – активні фізичні вправи є лише невеличкою частиною повсякденного життя людей, не зіпсованих звичками постіндустріального суспільства.

Також автор, згадуючи різноманітні попередні дослідження, зазначає, що неактивність, читання книжки чи сидіння в кріслі в думках про вічне, – не ознака ліні, а «прадавня фундаментальна стратегія розумного розподілу запасів енергії». Щоб не спойлерити, краще підсумуємо: якщо перед вами й досі стоїть питання: «Рухатись чи не рухатись?», просто прочитайте книжку Лібермана, вона допоможе викристалізувати відповідь.


Джеррі Гопкінс «Живим звідси не вдасться піти»

«Фабула»

Переклад з англ. Л. Якім

Якщо з перших акордів ви впізнаєте Light My Fire чи People Are Strange навіть у фальшивому виконанні вуличних музикантів, книжка Джері Гопкінса, журналіста та редактора журналу Rolling Stone, і Денні Шуґермана, біографа й офіційного представника The Doors, є обов’язковою для прочитання. Легендарний бунтівник, один із секс-символів кінця 1960 – початку 1970-х – Джим Моррісон увічнив себе музикою, здатною розбурхати найрізноманітніші емоції.

«Живим звідси не вдасться піти» цілком справедливо вважається найбільш повною біографією рок-зірки, що дає вичерпну, наскільки це можливо у випадку з непередбачуваним Моррісоном, відповідь на запитання: «Яким він був насправді?». Дитинство в нескінченних переїздах через службу батька в армії, експерименти та спостереження над рідними, однокласниками та вчителями, захоплення поезією в університеті, випробування власних сил у маніпулюванні людьми та стосунках із жінками, «підсвідома любов» до рок-н-ролу та рішення створити музичний гурт – Моррісон ішов до слави легко, але цілеспрямовано, кепкуючи з інших і копирсаючись у собі з допомогою психоаналізу. Він дійсно був стрілою, яка високо злетіла, а, падаючи, зламалась, залишивши після собе унікальний слід, бо «the music is your special friend».