Книжки місяцяЩо купувати на Книжковому Арсеналі: 10 книг травня
Фіналіст Пулітцерівської премії 2018 і не тільки
22-26 травня у Києві відбуватиметься IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». The Village Україна радить найважливіші перекладні книжки, які варто придбати на події чи після неї.
Також читайте велике інтерв’ю з літкритиком Євгенієм Стасіневичем про українських видавців, читачів та письменників.
Художня література
Пітер Воттс «Ехопраксія»
Видавництво Жупанського
Переклад з англ. О. Українець, К. Дудка
Сиквел роману «Сліпобачення» ‒ популярного, відзначеного літературними преміями та просто крутого за всіма параметрами наукової фантастики. Як і будь-яке продовження, «Ехопраксія» ризикувала не виправдати очікувань. Проте сказати однозначно, що цей роман гірший чи кращий за попередній, не можна. «Ехопраксія» інша. Якщо «Сліпобачення» зривало дах сюжетною напругою, то його продовження більше схоже на філософський трактат про сутність Бога, значення релігії та свободу волі у поєднанні з невтішними прогнозами на майбутнє. Минуло 14 років від того дня, коли біля Землі з’явилися «світляки» ‒ супутники позаземної цивілізації. В одну мить вони спалахнули, викликавши в людства глобальну істерику. На пошуки тих, хто міг надіслати розвідників до нашої планети, вирушив «Тезей».
Невдовзі після початку місії зв’язок з кораблем зник… Невідомість для людей виявилася згубною. За час чекання на новини з Космосу вампіри на Землі вийшли з-під контролю, зомбі заполонили сотні міст, а вогняні бурі спустошили континенти. Але все це дрібниці порівняно з тим, що люди майбутнього навчилися робити зі свідомістю ‒ власною та чужою. Перепрограмування, сліпі зони, видалення частин мозку, навмисне заселення у нього ракових клітин ‒ скромний перелік вдосконалень, завдяки яким хтось шукає Бога, як-от орден Двокамерників, а хтось плете павутиння інтриг, як Полковник Мур. У цьому всьому хаосі доведеться якось виживати біологу Дену Брюксу. Як і навіщо? Простих відповідей від Воттса не чекайте.
Ернан Діаз «Вдалині»
Фабула
Переклад з англ. О. Гординчук
У 2018 році роман Ернана Діаза став фіналістом Пулітцерівської премії. І це велика удача для українського читача ‒ за рік мати переклад і можливість оцінити й полюбити твір, простий і багатогранний водночас. Події роману відбуваються на півночі США XIX століття, до Громадянської війни, куди зі Швеції вирушає Гокан Седерстрем зі старшим братом ‒ шукати кращого життя. Під час подорожі хлопці гублять один одного. Гокан вирішує, що неодмінно має знайти Лінуса, який чекатиме його у Нью-Йорку, куди й прямували брати. З цього моменту і починаються випробування Гокана. Він не знає свого віку, майже не володіє англійською, але наділений кришталево чистою, доброю душею. Гокан зустріне на своєму шляху золотошукачів, бандитів, науковця, який шукає первісну субстанцію, що дала життя людині, познайомиться з індіанцями, навчиться основ хірургії, закохається і втратить ту єдину, яка дивилася на нього з любов’ю.
Седерстрема вважатимуть злочинцем, на нього полюватимуть і ледь не повісять, але несподіваний друг врятує Гокана, замінить йому брата, подарує надію на те, що вдалині може бути й щось хороше. Роман Діаза ‒ це не вестерн, радше притча про людину, яка зуміла розчинятися в безодні природи, зрозуміти себе й не втратити людяність попри все пережите. Сильна проза про здатність наділяти світ значенням.
П’єр ДіБіСі «Сніданок з Борджіа»
Вавилонська бібліотека
Переклад з англ. О. Фешовець
Австралієць П’єр ДіБіСі, лауреат Букерівської премії 2003 року, з тих сучасних письменників, яким цікаво досліджувати людину в ситуаціях виходу із зони комфорту з характерними для цього неврозами. Що може вивести вас з рівноваги? На думку ДіБіСі, відсутність телефонного зв’язку та інтернету: «Технологія ‒ це шлях, істина і життя. І ніхто не прийде до світла інакше, як через неї. Алгоритми ‒ нове ДНК, і це до кращого: бо нині біг у скорих, і бій у хоробрих, і від часу й нагоди незалежні вони».
Без них навіть дорослого, успішного науковця Аріеля Панека може охопити неспокій, адже десь там на залізничному вокзалі Брюсселя на нього чекає студентка, зухвала й гостроязика, Зева Нілі. Їхні стосунки залишаються таємницею, щоб не завадити кар’єрі Панека, вони ‒ угода, шлях до майбутнього. Але на цьому путівці емоцій і численних діалогів у чаті раптом з’являється туман, цілком реальне природне явище, через яке рейс Аріеля скасували. Чоловік змушений перечекати стихію у закинутому готелі. Панек опиняється на чужій території, з волі обставин стає свідком родинних інтриг. Павутиння стосунків доводить, що пекло ‒ це ті, хто нас оточують, і врятуватися звідти практично неможливо. З нотами абсурду, часом химерна оповідь ДіБіСі дає цінну можливість подивитися на людські пристрасті на відстані, щоб, можливо, переоцінити свої власні.
Роберт Ґалбрейт «Шовкопряд»
КМ-Букс
Переклад з англ. Н. Ференс
Торік український читач нарешті познайомився з приватним детективом Кормораном Страйком ‒ ще одним яскравим персонажем, створеним уявою Джоан Ролінґ. Хованки під псевдонімом довели, що жанрова література для дорослої аудиторії виходить у письменниці не гірше, ніж young adult. Якщо «Кувала зозуля», перша книжка серії розслідувань Страйка була майстерним, але дебютом, то «Шовкопряд» став більш довершеним, з художнього погляду, продовженням. Непередбачуваний сюжет, більше інтриг, крові та стосунків ‒ здається, у цьому романі авторка використала всі стереотипи про «чоловічу» літературу.
Утім, все перераховане пішло тексту на користь ‒ наросли м’язи, аж настільки, щоб закрутити сюжет навколо літературного світу Лондона. Якось в офіс до Корморана завітає сіра мишка ‒ дружина андеграундного письменника Оуена Квайна із завданням знайти її чоловіка, бо той уже більш як тиждень не з’являвся вдома. Під час розмови з видавцем, який відмовив Квайну в публікації нового роману, Страйк дізнається, що книжка під назвою «Бомбікс Морі» (у перекладі з лат. ‒ шовковичний шовкопряд) містить дуже прозорі натяки на поважних учасників літературного процесу столиці й зображує їх не в найкращому світлі. Коли ж Квайна знайдуть жорстоко вбитим, стане зрозуміло, що літературний твір містить набагато більше, ніж здавалося…
Ґебріел Теллент «Моя найдорожча»
Vivat
Переклад з англ. Б. Превіра
Роман, що викликає великий спектр емоцій: від відрази до співчуття, від гніву до радості. Ґебріел Теллент ‒ американський письменник, поки що відомий за цим єдиним твором, що отримав захопливі відгуки найавторитетнішої преси США. Проблематика «Моєї найдорожчої» дещо нагадує ще один бестселер ‒ The Glass Castle Джанетт Воллс. В обох книжках йдеться про дитинство, яке більшість з нас назве нещасливим. На жаль, батьки часто тримають своїх чад у міцних лещатах турботи й любові, спотворюючи сприйняття реальності. Так само сталося з Джулією, героїнею роману Теллента. Вона мешкає лише з батьком, адже її мати кудись загадково зникла. Між іншим, ця лінія так і залишиться без уваги автора.
Тато Джулії вважає, що освіта ‒ це зайве, адже чого варті люди, що розучилися жити без благ цивілізації. Тому він навчив дочку полювати, користуватися зброєю, але й відгородив від інших людей. Джулія, яка ходить усюди босою, здається, вміє бачити у темряві, зазнає емоційного та фізичного насилля. Її ізольованість від зовнішнього світу змушує дівчину думати, що такі родинні стосунки цілком нормальні. Проте будь-яка дитина врешті-решт виростає й починає прагнути власного життя. Завдяки друзям і ще одній дівчинці, яка з’явиться в їхньому з батьком будинку, Джулія-Тертлл боротиметься за власну гідність.
Нон-фікшн
Скарлетт Кертіс «Феміністки не носять рожевого»
Видавництво Старого Лева
Переклад з англ. Г. Лелів
Трапляються випадки, коли навіть книжки мають хороший акторський склад. Джоді Віттакер, Сірша Ронан, Кіра Найтлі, Емма Вотсон, Еванна Лiнч, Лоллi Адефоп, а також поетки, активістки, журналістки зі всесвітньої ініціативи Girl Up, що бореться за гендерну рівність і допомагає жінкам ставати лідерками, написали есеї про фемінізм. Спростувати стереотипи, виправити хибні уявлення, навернути ще більшу кількість незалежних і прогресивних панянок до своїх лав ‒ завдання збірки. Книжку поділено на кілька тематичних частин: «Прозріння», «Злість», «Радість», «Поетична перерва», «Дія», «Освіта». На десерт ‒ список літератури для обов’язкового читання від прекрасної Емми Вотсон.
Різні стилістично й емоційно, прокламаційні й надміру художні ‒ твори, що увійшли до збірки, однаково натхненні, адже за кожним з них стоїть віра у рівність і свободу. «Я вірю в силу жінок. Не тому, що ненавиджу чоловіків і хочу стерти їх з лиця Землі, а через те, що я певна: глибоко в серцях жінок живе здатність досягати чогось великого. Я вірю, що дівчина, яка має велику мрію, може справді змінити світ. І вірю, що дівчатам потрібно давати можливість реалізовувати свій потенціал без страху», ‒ пише одна з лідерок Girl Up.
Роберт М. Гейзен «Історія Землі»
Клуб Сімейного Дозвілля
Переклад з англ. М. Кравцова
Американський астробіолог і мінеролог, професор зосередив свої дослідження на питаннях хімічного походження життя на нашій планеті ‒ «часових аспектах геологічного гобелену». Гейзен пише, що «поглиблення нашого розуміння двох планетарних реалій ‒ часу та еволюційних змін ‒ дозволило припустити не тільки те, як уперше виникли мінерали, але й коли це сталося. А нещодавні відкриття живих організмів у місцях, які традиційно вважалися непридатними для існування ‒ у розпечених вулканічних жерлах, кислотних озерах, арктичних льодах та стратосферному пилі ‒ перетворило мінералогію на ключову дисципліну в пошуку відповідей про походження та збереження життя на планеті».
Науковець починає з елементарного, розповідаючи про Великий вибух, виникнення першої хімічної реакції, первісні кристали ‒ про все те, що відбувалося «не так давно», якихось 4,567 млрд років тому. Дивовижно, але геологам підкоряється безодня часу, відкриваючи таємниці останнього великого зледеніння чи зникнення динозаврів. Автор переконаний, «щоб зрозуміти Землю, необхідно забути про мізерний часовий чи просторовий масштаб людського життя». Якщо ж читачеві поки не досяжні навички аж такого абстрагування, можна просто прочитати жваву й захопливу книжку Гейзена.
Джон Керрейру «Дурна кров»
BookChef
Переклад з англ. Л. Пилаєва
«Роздувати функціональні можливості свого продукту задля отримання інвестицій, замовчуючи реальний програс розробки і сподіваючись, що дійсний стан справ зрештою наздожене обман, який видавали за правду, ‒ поширена тактика в індустрії високих технологій». До чого може призвести «ця терпимість бізнес-спільноти Кремнієвої долини до екзальтованого популізму стартапів»? Наприклад, до появи компанії Theranos, засновницею якої стала двадцятидворічна Елізабет Голмс ‒ мрійниця та, без сумніву, видатна шахрайка. Вона росла у родині, де заохочувалося прагнення успіху, де сімейні легенди оповідали про успішні бізнеси прапрадідів. Елізабет була відмінницею у школі, захоплювалася наукою та комп’ютерами. З президентською стипендією Голмс вступила до Стенфорду ‒ вивчати хімічні технології. І почалося. Панянці дуже кортіло увійти в історію.
Тому Елізабет переконала чимало поважних людей, інвесторів і простих американців у тому, що зможе винайти революційну систему аналізу крові, що допоможе запобігти й більш ефективно лікувати хвороби. Підозри у тому, що компанія Голмс є авантюрою, не давали спокою журналісту Джону Керрейру, його розслідування для Wall Street Journal, що тривало кілька років, і стало основою книжки, що приголомшує масштабами брехні.
Френсіс Фукуяма «Політичний порядок і політичний занепад»
Наш Формат
Переклад з англ. Т. Цимбал, Р. Корнута
Професор Стенфордського університету продовжує дослідження розвитку й взаємодії держави, права та демократії. Нагадаємо, що перший том ‒ «Витоки політичного порядку» ‒ українською вийшов наприкінці минулого року. Нова книжка зосереджується на походженні, еволюції та занепаді політичних інститутів від Французької революції до XXI століття, плюс Промисловий переворот. Фокус уваги автора із США та Європи зміститься на постколоніальні суспільства Латинської Америки, Азії, Африки та Близького Сходу. Чи може в країнах, звиклих до диктатур і монополізацій влади, прижитися ліберальна демократія? Яку роль відіграють економічний розвиток і соціальна мобілізація у політичному розвитку? Чому вивчати державу означає вивчати її бюрократію? Чи визначає колоніальне минуле сучасний стан розвитку певних країн? Фукуяма дає відповіді на численні, складні й доволі об’ємні запитання, аналізуючи наявність чи відсутність балансу між державою, правом і підзвітністю у різних політичних системах. «Я переконаний, що поява цих трьох груп інститутів ‒ універсальний імператив, який актуалізується в процесі розвитку всіх людських суспільств. Це не просто втілення культурних особливостей західних суспільств або якоїсь конкретної культурної групи. Хай там як, альтернатив сучасній безособовій державі як гарантові порядку та безпеки, а також постачальнику неодмінних громадських благ немає», ‒ вважає автор. Згодні чи ні, але книжка дає багатий матеріал для роздумів і власних пошуків історичної правди.
Клариса Пінкола Естес «Жінки, що біжать з вовками. Жіночий архетип у міфах та легендах»
Yakaboo Publishing
Переклад з англ. Н. Валевська
Клариса Пінкола Естес, юнґіанська психоаналітикиня, поетеса та хранителька давніх оповідей, присвятила своє ґрунтовне дослідження, що стало бестселером у США, розкриттю глибин жіночої природи. Дика жінка, про яку йдеться у книжці, ‒ вид, що вимирає, сутність, століттями винищувана через нерозуміння її інстинктивності та сміливості, архетип, стежку до якого прокладають казки, міфи та перекази. Переконатися в тому, що шлях до цієї Сутності не загубився у штучних нормах моралі, читач зможе, дізнавшись про емоційну спорідненість жінки з вовками, разом з авторкою розклавши по поличках чимало архетипів: від мексиканської Кістяної жінки до Золотоволоски. Авторка трактує відомі історії та образи з позиції вже перелічених професійних іпостасей, звісно, найактуальнішими здаються думки психоаналітика. Естес доводить право жінки на самостійність, внутрішню силу та стійкість, право на позбавлення почуття сорому. Ця щира, ідейна книжка потрібна не лише самим жінкам для віднайдення справжнього «я», а й тим, хто прагне з ними стосунків: «Того, хто не помічає подвійної природи жінки й сприймає її лише такою, якою вона є на поверхні, очікує великий сюрприз, бо коли дика природа жінки піднімається з глибин і починає розправляти крила, у неї з’являються інтереси, почуття й ідеї, геть відмінні від тих, які вона озвучувала раніше».