The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати в березні.
Художня література
Хван Соґьон «Парідеґі»
Komubook
Переклад з кор. А. Рижкова
Роман північнокорейського письменника про приховане і явне зло, про людську слабкодухість і силу, стійкість і внутрішню крихкість. У цій невеличкій книжці сконцентровано ледь не всі сучасні головні біди: від тоталітаризму й релігійного фанатизму до людей-коліщаток, чиї життя – лише дрова у вогнищах воєн і політичних ігор. Хван Соґьон формулює чітко й лаконічно, дозволяючи собі політ фантазії лише тоді, коли йдеться про світ снів його головної героїні. Парі – дівчинка з Північної Кореї, сьома донька, яку мати, злякавшись гніву чоловіка, що так і не дочекався народження спадкоємця, віднесла до лісу. Дивом їй вдалося вижити, отримавши від примхливої долі дар бачити минуле і розмовляти з тваринами. Парі з родиною пережила голод у 1990-х. Через втечу до Південної Кореї одного з родичів батько, мати й одна зі старших сестер були змушені спокутувати гріх перед державною у трудових таборах. Після цього сім’я розпорошилася – хтось загинув, хтось загубився. Юній Парі доведеться самостійно боротися за життя. Їй вдасться нелегально емігрувати до Лондона. Але зовні цивілізований світ не принесе такого бажаного щастя та спокою…
Ерік-Емманюель Шмітт «Мадам Пилінська і таємниця Шопена»
Видавництво Анетти Антоненко
Переклад з франц. І. Рябчія
Внутрішній світ митця – завжди загадка для пересічних споживачів чужої геніальності. Але людинолюб Ерік-Емманюель Шмітт дає нам чудову можливість стати свідками пошуку тих загадкових дверей, через які художник слова, звуку чи візуального образу пізнає всесвіт, щоб потім по-своєму розповісти про нього іншим. «Мадам Пилінська і таємниця Шопена» – автобіографічна повість, лікбез із класичної музики, завдяки якому читач дізнається, що існує щонайменше вісім типів посередніх піаністів, які наважуються грати твори Шопена, що Вагнер дуже шкідливий для здоров’я композитор, а секс перед виступом – найкращий спосіб розкрити у собі приховані музичні здібності. Шмітт починає розповідь зі згадок про власне дитинство.
Його страшенно лякало старе піаніно, яке видавало жахливі звуки. Але якось клавіші чудовиська піддалися ніжності пальців чарівної тітоньки Еме. Почувши її виконання Шопена, Ерік-Емманюель вирішив вчитися музики. Вже студентом у Парижі він став шукати викладача, натрапивши на екстравагантну мадам Пилінську. Їхні діалоги – справжня інтелектуальна насолода, сюжет твору – тонке психологічне плетиво, образи – цілісні полотна, а все разом – мудрий і красивий текст про таємницю Шопена й не тільки.
Ніл Ґейман «Океан в кінці вулиці»
КМ-Букс
Переклад з англ. О. Петіка
Ніл Ґейман зразка Рея Бредбері. «Океан у кінці вулиці», роман одного з найпопулярніших сучасних авторів фантастики, перегукується з твором класика «Щось лихе насуває». Вони обидва – про дитячі страхи, дорослішання, стосунки батька із сином, сприйняття світу, чарівність якого втрачається з віком. Різняться тексти атмосферою, градусом напруги та міфологією. Ґейман переносить читача у похмурий, але по-своєму мальовничий Сассекс. Після десятиріч відсутності у рідне містечко повертається оповідач, він їде на похорон когось із членів родини, але дорога приводить його до старої ферми Гемстоків.
Коли наратору було сім років, він став учасником дивовижних подій – зіткнення сил зла з тими, хто береже рівновагу. Ґейман пише про могутніх чарівниць – рід жінок, що береже прадавнє знання про світ. За їхнім подвір’я ховається дивовижний океан, який може змінити, увічнити, але й розтопити. Його вода – жива і мертва водночас. Завдяки своїй старшій подрузі Летті Гемсток оповідач зануриться у диво, ризикуючи нею та своїм власним життям. «Океан у кінці вулиці» з тих книжок, від яких неможливо відірватися. Вона для дорослих, які ще пам’ятають себе дітьми – вразливими, але безстрашними.
Маріша Пессл «Нічне кіно»
Рідна Мова
Переклад з англ. В. Панченка
Психологічний трилер, стилізований під нуар, сюжет якого базується на журналістському розслідуванні загадкової смерті Александри Кордови, доньки легендарного кінорежисера Станісласа Кордови. Їхню родину переслідує низка смертей, про які жовта преса пише як про прокляття чи то втілення у реальність жахливих сцен із фільмів митця. Журналіст Скотт Макґрет вважає, що режисера варто зупинити, він обіцяє довести, що той є злочинцем-садистом, але отримує звинувачення у наклепі й звільнення з роботи.
Це не зупиняє Макґрета, тим паче, що знаходиться ще кілька людей, переконаних: Александру було вбито, а версія про самогубство жінки – вияв банальних лінощів поліції. Авторці вдалося створити доволі міцний, переконливий детектив із правдоподібними образами та динамічним сюжетом. Пессл вдало грає з читачем, імітуючи статті у ЗМІ на початку твору. Її легенда про кінорежисера доволі швидко набуває цілком реалістичних рис, аж настільки, що виникає бажання подивитися хоч одну стрічку Кордови. У «Нічному кіно» є кохання, містика, карколомні пригоди – все те, що робить роман вдалим симбіозом жанрів.
Елена Андрейчикова «Тени в профиль»
Meridian Czernowitz
Психологічний роман української російськомовної письменниці про екзотичне кохання, пристрасність якого межує зі смертельною небезпекою. Щоправда, з тону оповіді, навіть прочитавши 150 сторінок тексту, стає дещо незрозуміло, коли ж з’явиться інтрига і читачеві дадуть обіцяний психологізм. Авторка, яка так зосереджено пише про стосунки, дещо перебільшує значення прелюдії, себто зачину, ризикуючи приспати там, де б уже час зацікавити.
Структура роману складається з умовно двох частин – історії кохання українця Стаса, який з філолога перекваліфікувався на нафтовика й став мандрувати світом як висококваліфікований спеціаліст. Урешті доля занесла чоловіка до Саудівської Аравії. Навіть в умовах суворих заборон до Стаса в гості приїздить загадкова незнайомка, молода й прекрасна Джана. Пригода з цією спокусницею у Chanel стане справжнім здивуванням навіть для того, хто бачив у цьому житті все. Друга частина – одкровення оповідачки про жіночність, право вибору, прийняття себе. Порівняння представниць різних культур, яких об’єднує прагнення свободи, видається дещо передбачуваним, але цілком у дусі жанрової літератури, яка прагне поєднувати пристрасті з концептуальними темами.
Нон-фікшн
Пітер Сінґер «Визволення тварин»
Pabulum
Переклад з англ. К. Гуменюк
«Моя книжка розповідає про тиранію людини над тваринами. Ця тиранія була і досі залишається причиною таких серйозних страждань і болю, які можна порівняти хіба зі століттями знущань білих людей над чорношкірими», – пише у передмові автор. Перше видання «Визволення тварин» вийшло 1975 року. Книжка стала маніфестом руху за права тварин, заснованим на гуманістичних цінностях Ганді та Мартіна-Лютера Кінга, на переконанні, що живі істоти, які можуть відчувати біль, страждання, заслуговують на захистих тих, хто усвідомлює масштаби заподіяної кривди, на застосування до них принципу рівності.
Перегуки з історією фемінізму, дослідження мислення тварин і людей, видова дискримінація, історія експериментів на тваринах, перші відмови від тестів на них, дивовижні факти про походження їжі на наших столах, умови утримання птахів та худоби – читати Сінґера страшно, адже одна річ – годувати бездомних котів у дворі, і геть інша – мислити глобально й відповідально. Втім, автор не закликає читачів до вегетаріанства в очікуванні появи ферм майбутнього, на яких вирощуватимуть м’язову тканину з клітин. Сінґер прагне залучити якомога більшу кількість людей до свідомої боротьби за майбутнє планети, яке зможе врятувати щирий альтруїзм.
Маркус Бруннермаєр, Гарольд Джеймс «Євро та боротьба ідей»
Основи
Переклад з англ. Н. Палій
Утворення єдиної єврозони з введенням спільної валюти – історична подія, про значення якої не втомлюються дискутувати політики, фінансисти, філософи та соціологи. Євро стало каменем спотикання для економік кількох держав ЄС, так і не принісши бажаної стабільності. Автори книжки доводять, що за красивою грошовою одиницею стоїть дещо більше, ніж стрибки процентних ставок, занурюючи читача у світ великих інтриг і складних рішень. «Унаслідок боргової кризи на європейському континенті розпочалася війна ідей і відбулося кардинальне зміщення влади в Європі», – зауважує авторський колектив.
Йдеться передусім про протистояння Франції та Німеччини. Поясненню історичних, культурних джерел конфлікту економічних філософій цих двох країн і присвячено книжку. Велика економічна криза 2008 року, розробка європейського стабілізаційного механізму, таємні угоди Меркель і Саркозі, політичні маніпуляції з фінансами, економічні філософії інших країн Європи, геополітичні ігри Великобританії та США, Брексіт, дивні, але сильнодіючі сили Китаю та Росії – у книжці Бруннермаєра, Джеймса та Ландо, здається, є все, щоб зрозуміти таємний світ великих грошей.
Памела Дракермен «Дорослих не буває»
Yakaboo Publishing
Переклад з англ. І. Листопад, А. Оксентюк
Памела Дракермен – авторка кількох книжок про виховання дітей, що стали світовими бестселерами. Про її «Французьке виховання» не чули хіба що ті, кого поки не торкнулися радощі батьківства. Дракермен також є колумністкою видання The New York Times. Книжка «Дорослих не буває» зміщує фокус на іншу вікову категорію. Авторка досліджує сорокаріччя – перехідний вік, що має свої плюси й недоліки. Дракермен дуже доречно зауважує, що двадцятирічним важко уявити себе в цій «глибокій старості», але плин часу дуже швидкий – не встигнете помітити, як опинетеся на порозі потужної вікової кризи. Тому варто знати, до чого готуватися. Якщо ж ви вже цільова аудиторія книжки, то з чим жити далі.
Як знайти своє покликання попри закорінений тиск родини, як підібрати партнера за умови змінених смакових уподобань, як зберегти дружні стосунки з тими, перед ким уже немає сил вдавати того, ким ви не є, як займатися сексом – Дракермен жартує, розповідає історії з власного життя, робить усе можливе, щоб її книжка нагадувала розмову з дотепною та мудрою подругою. Навіщо? Бо дуже хоче, щоб читач усвідомив, що «дорослість не робить вас всезнаючим, всемогутнім і величним. Це просте, цілісне й тихе відчуття», достойне усвідомлення того, що сорокаріччя – найліпший вік з усіх.
Міленко Єрґович «Жертвам сниться велика воєнна перемога»
Комора
Переклад з хорв. І. Маркової
Журналістські хроніки одного з найвідоміших балканських письменників охоплюють два роки, з 1993 по 1995. Вони починаються з пронизаних відчаєм і страхом записів із блокадного Сараєва, а закінчуються під час натівських бомбардувань околиць міста.
Іронічний, влучний, відвертий і безапеляційний – у першій частині збірки Єрґович пише про генералів, що підживлюють війну заради збагачення, недосяжних володарів світу – ООН, ЄС, які вирішують долі країн і людей, послуговуючись власними інтересами, про удаваних патріотів і справжніх героїв, ворогів, що колись були братами.
Автор шукає відповідь на актуальні й для українців запитання: для чого були всі жертви? Чи можлива велика перемога? Що необхідно для примирення всередині суспільства? Друга частина книжки складається з більш аполітичних, якщо таке у Єрґовича взагалі буває, нотаток. У них автор згадує молодість і музичну контркультуру, міркує про моральні спокуси, виписує біль дитини розлучених батьків. Але війна сірою тінню переслідує кожен спогад, кожну оповідь, адже вона «усіх нас деформувала та видозмінила», і з цим, на жаль, нічого не вдієш.
Філіп Гук «Галерея пройдисвітів»
ArtHuss
Переклад з англ. Л. Базь, П. Білака
Мистецтво – це гроші, і тричі не має слушності той, хто вважає, що митець має бути голодним і чекати на милість інституцій, які виставлять його роботи і зроблять відомим. Так не працює. Арт-ринок як явище, характерне для розвинутих економік, має свої закони, кейси та хитрощі, які є частиною історії мистецтва взагалі. Тим, хто колись продавав картини на вагу, а нині збирає щедрий урожай прибутку від власноруч вирощених геніїв, і присвячено книжку Філіпа Гука. Перша частина «Галереї пройдисвітів» – змістовний екскурс в минуле арт-дилерства. Автор веде відлік цієї професії від часів античної Греції, розповідає про перші європейські ринки мистецтва, роль аристократів та монархів у моді на ті чи інші жанри.
У книжці Гука поруч із видатними художниками стоять арт-дилери, чиї імена знають лише втаємничені мистецтвознавці. Але з тексту стає зрозуміло, що їхній внесок у промо Тиціана чи Рембрандта ми відчуваємо й нині. Вже у XVIII столітті «мистецька колекція давала своєму власнику моральні, інтелектуальні та соціальні переваги – за її допомогою він міг заявити про себе як про джентльмена». Володіння мистецтвом у всі часи залишається ознакою статусності, а його реалізація – бізнесом, який у наш час «рухають дилери, надзвичайно обізнані у фінансах та вправні в комерційній діяльності». Книжка Гука – масштабне дослідження з чималою кількістю історичних фактів, захопливих і несподіваних, що дають змогу інакше подивитися на шедеври, які ми звикли сприймати як щось святе і недоторканне.