The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у грудні.
Художня література
Ярослава Терлецька, Галина Петросаняк «Різдвяний янгол»
Discursus
Передчуття свята дуже часто буває кращим за саме празникування. Збірка оповідань Ярослави Терлецької та Галини Петросаняк, яку можна читати всією родиною, додає сірим зимовим будням світла Різдва. Це начебто абстрактне поняття складається з дитячої мрії, радості, любові, підтримки, допомоги, дружби ‒ всього того, чого прагнуть атеїсти та віряни, тому книжку буде приємно читати будь-кому. Атмосферність «Різдвяного янгола» залишає по собі бажання якомога швидше опинитися там ‒ у Карпатах, серед будинків, де живуть люди, що зберігають пам’ять про дивовижних істот, чарівних помічників, знають безліч колядок, мають натруджені руки і світлі серця.
Проте є в збірці й акценти на важливій соціальній тематиці: війна в Україні, заробітчанство, історична пам’ять. Авторки обходяться з ними дуже тонко й обережно, закладаючи в текст надію на краще. Взагалі у цій книжці все якось дуже правильно: мовні особливості, що передають гуцульський дух, використано в міру, щоб не ускладнити розуміння прочитаного, казковість гармонійно співвідноситься з реальністю, що запобігає рафінованості тексту, чудова обкладинка Анастасії Стефурак… «Різдвяний янгол», попри сезонну прив’язку, є універсальним чтивом для моментів, коли хочеться простих істин і маленьких див.
Отесса Мошфег «Ейлін»
Vivat
Переклад І. Савюк
У 2016 році книжка Отесси Мошфег увійшла до короткого списку Букерівської премії, до того прозу авторки друкували переважно в журналах. Роман «Ейлін» сподобався журі престижної літературної відзнаки сюжетом у гічкоківському стилі. Саспенсу в творі справді вистачає. З перших сторінок роману тривога стає супутницею читача. Все більше дізнаючись про 24-річну Ейлін, стає зрозуміло, що її одноманітне життя має змінити якийсь випадок чи подія.
Власне, це відчуття постійно підживлює оповідачка ‒ сама ж героїня, але вже в літньому віці. Якщо узагальнити, то книжка Мошфег ‒ це розповідь про любов і те, як її наявність чи відсутність може травмувати. Ейлін мешкає в маленькому містечку, у брудному й захаращеному будинку з батьком-алкоголіком. Її мати померла кілька років тому. Щодня Ейлін ходить на роботу у виправний заклад для неповнолітніх, купує випивку для тата і мріє втекти до Нью-Йорка. Вона ‒ сіра мишка, на яку ніхто не звертає уваги. Брак кохання і дружби призводить до того, що Ейлін хворобливо сильно зосереджена на собі. Вона зла, наїжачена, бо «лють давала моєму життю бодай якусь мету». Раптом в Ейлін з’явиться подруга ‒ гарна та впевнена у собі Ребекка. Любов, а з нею і ревнощі, заповнять головну героїню. З них і почнеться нова Ейлін, здатна на рішучість і сміливість.
Джон Фанте «Спитай у пилу»
Книги XXI
Переклад Ю. Паустовського
Передмова Чарльза Буковскі ‒ найкраща рекомендація для тих, хто полюбляє літературу США XX століття. Це той випадок, коли один культовий письменник справедливо хвалить іншого ‒ талановитого, майстерного, але дещо недооціненого. Роман «Спитай у пилу» вийшов 1939 року. Це автобіографічна оповідь, в якій автора представляє його alter ego Артуро Бандіні. Молодий чоловік мріє стати відомим письменником, давати автографи й мати поруч розкішних жінок. Натомість має борги за житло в Лос-Анджелесі, мишей у кімнаті та веде нерівну битву з натхненням. Уява Бандіні створює альтернативу реальності, в якій немає наслідків великої депресії, його власних невдач.
Артуро залишається мрійником. Він тримається. Одного дня у барі «Буфет Колумбія» чоловік знайомиться з мексиканкою Каміллою Лопес. На них чекатиме складний любовний трикутник, взаємні образи, біль і пристрасть, доведені до божевілля. Але «Спитай у пилу» ‒ це не роман про кохання, а розповідь про людину, яка дорослішає, змінюється. Так, самовпевненість Бандіні інколи дратуватиме, його специфічні стосунки з Каміллою обурюватимуть, але в них відчувається непідробна щирість, яка є особливістю книжки Фанте. Між іншим, 2006 року роман було екранізовано. У головних ролях знялися Сальма Гаєк і Колін Фаррелл.
Ернест Гемінґвей «Переможцю не дістається нічого»
Видавництво Старого Лева
Переклад Г. Лелів
Злий, злий Гем… Збірка «Переможцю не дістається нічого» ‒ свято для песимістів і войовничих реалістів. Книжка вийшла 1933 року, коли Америка потерпала від наслідків Великої депресії. Звідси настрій пригніченості, безвихідь і життєві ситуації, де все погано. Як і в попередніх збірках автора, персонажами «Переможцю не дістається нічого» є маленькі люди: офіціанти, боксери, повії, солдати. Вони, як правило, зайві люди зі своїми дріб’язковими пристрастями й драмами, яких ніхто, крім уважного письменника, не помітить.
Бійки, самогубства, легка надія на те, що у всьому поганому винне безсоння, і розмови, багато розмов. Внутрішній діалог чи балачка закоханих у барі ‒ слова ніби створені для того, щоб зробити реальними персонажів Гемінґвея, закріпити їх у світі, стати опорою. Лаконічний стиль, суворість думки, оголені емоції ‒ проза не для слиньків. Сучасного читача неприємно вражає песимізм Гемінґвея. Ми відвикли від цієї форми правди, вимагаючи від літератури пухнасто-розважального ефекту. Саме тому цю книжку краще не читати тим, хто не є фанатом письменника. Краще обрати щось із бестселерів The New York Times.
Роберт Ґалбрейт «Кувала зозуля»
КМ-Букс
Переклад Н. Ференс
Вітчизняних читачів можна привітати: нарешті детективи Джоан Ролінґ, які вона пише під псевдонімом Роберт Ґалбрейт, виходять українською. Чудова можливість для скептиків і тих, хто досі не прочитав книжку «Несподівана вакансія», пересвідчитися в тому, що мама Гаррі Поттера здатна на більше. В оригіналі роман «Кувала зозуля» з’явився 2013 року. Всесвітньо відома письменниця навмисно приховала своє авторство, навіть отримавши відмову від одного з видавництв, куди надіслала рукопис. Для Роберта Ґалбрейта було створено легенду з місцем роботи в Королівській військовій поліції. Але таємниця авторства протрималася лише кілька місяців. Кейс і хайп склалися в єдине ціле.
Стосовно твору, то «Кувала зозуля» ‒ це крутий детектив із сюжетом, що захоплює, адекватними персонажами і грою авторки в письменника-чоловіка. Роман починається з нібито самогубства відомої моделі Лули, яке «змусило канали забути про політику, війни і катастрофи». Чарівна дівчина випала з вікна. Через три місяці на порозі офісу приватного детектива Корморана Страйка з’явиться 25-річна Робін Еллакотт. Ця оригінальна парочка буде розслідувати загадкову смерть зірки, адже в її рідних є сумніви щодо самогубства. «Кувала зозуля» ‒ м’язистий представник свого жанру, текстуальна довершеність якого ‒ чиста радість і задоволення.
Нон-фікшн
Майкл Берд «100 ідей, що змінили мистецтво»
ArtHuss
Переклад О. Українця, К. Дудки
Видання, що має настільки маркетингову назву, не може не насторожувати. 100 ідей, що змінили мистецтво, 50 ідей, які варто знати, 1000 книжок, які потрібно прочитати… Зазвичай такі збірки подають стислу інформацію, фактаж, який, за обраним форматом, не передбачає ґрунтовного аналізу. Тобто читач точно отримає обіцяний перелік ідей, але пояснення, чому ж саме вони змінили, наприклад, мистецтво, у який спосіб, доведеться шукати самостійно. Можливо, в цьому і полягає хитрий задум: стимулювати цікавість, заохочувати до саморозвитку.
Майкл Берд, англійський журналіст, історик мистецтва, викладач, виходить за усталені рамки аналогічних видань. Принаймні те, як аргументовано подану інформацію в його книжці, видається переконливим. Від печерного і наскельного мистецтва до першодрукарства, від романтизму до поп-арту, від фарби в тюбиках до галюциногенів ‒ Берд подорожує історією мистецтва, зупиняючись там, де буде комфортно й цікаво будь-якому читачеві. Починаючи у традиційному ключі, автор розганяється до оригінальних паралелей. Так, у розділі «Пропаганда» йдеться як про королівські портрети Пітера Пауля Рубенса, так і про плакати Ель Лисицького, а технічний прийом тромплей супроводжується роботами Андреа Мантеньї, представника італійського Відродження, та сюрреаліста Рене Маґрітта. Власне, багатий і подекуди несподіваний ілюстративний матеріал ‒ окремий плюс цієї книжки.
Арі Турунен «Дух сп’яніння. Алкоголь»
Видавництво Анетти Антоненко
Ніка-Центр
Переклад І. Малевич
Алкоголь як «мастило для європейських звичаїв» розглядає, аналізує з погляду історії, антропології, філософії та соціальних зв’язків фінський письменник і науковець Арі Турунен. Це в жодному разі не «антиЗОЖ» і не пропаганда. Автор прагне дослідити, по-перше, причину тяжіння людини до сп’яніння, адже наявність такої ‒ унікальна риса, не притаманна іншим живим істотам, по-друге, роль алкоголю в розвитку культури взагалі. У Турунена виходить цікаво, захопливо, з відступами про сенс буття, що цілком природно для обраної теми. Науковець стверджує, що застільні традиції та звички були своєрідним маркером, за допомогою якого давні цивілізації визначали рівень розвитку сусідів.
Важливість алкоголю в культурі й побуті людства підкреслює той факт, що контроль над його споживанням у різні часи встановлювали релігії, королі та президенти. Проте трапляється і таке, що якийсь напій «набуває серед мас репутації прояву контркультури». Наприклад, абсент у Франції початку XX століття чи текіла у США 1950-х. Алкоголь не лише єднав, а й розділяв, відмежовував: чоловіків від жінок, багатих від бідних тощо. Виявляється, за образом п’яниці у європейській візуальній культурі можна простежити народження пролетаріату. Коротко кажучи, у «Дусі сп’яніння» про алкоголь можна знайти все: від перших ягід, які забродили у скельній заглибині, до самогоноваріння, від жертвопринесень до пересторог святого Павла, від давніх богів до поезії…
Метт Гейґ «Чому варто жити далі»
Фабула
Переклад І. Лютенка
Нон-фікшн від уже відомого вітчизняному читачеві британського письменника. «Чому варто жити далі» в оригіналі вийшла 2015 року. 49 тижнів вона протрималася в топ-10 бестселерів Sunday Times, право на її випуск придбали видавництва із 30 країн, американський щотижневик Entertainment Weekly назвав «Чому варто жити далі» обов’язковою для прочитання ‒ і це лише верхівка айсберга всієї похвали, яку отримала книжка про те, як долати депресію. Метт Гейґ зачепив аудиторію щирістю, сміливістю показати свою слабкість і вразливість. У вступі автор зазначає, що депресія ‒ індивідуальна недуга, але його власний досвід може дати надію комусь іншому, допомогти повірити, що «в кінці тунелю є світло». Гейґу було двадцять чотири, коли він почав «падати».
Молодий чоловік завершував навчання в Іспанії й мусив повертатися до Лондона. Перспектива «дорослого життя» лякала. Раптом виник страх, який повністю заволодів Меттом. Чоловік боявся жити далі, не розуміючи, що ж із ним відбувається. «Депресія не завжди має очевидну причину. Вона може вразити кожного… Вона незбагненна навіть для своїх жертв», ‒ пише автор. Спроба самогубства, безуспішне лікування, бажання втечі, тягар любові ‒ через усе це пройшов Метт. Крім власного досвіду, він наводить наукові дані, порушує питання гендерних стереотипів, створюючи книжку, яка доводить, що сильним бути варто.
Лей Ґаллагер «Історія Аirbnb_»
BookChef
Переклад Л. Пилаєвої
2007 року в Сан-Франциско відбулася міжнародна конференція дизайнерів за участю зірок світового масштабу, в місті були заповнені всі готелі, що підштовхнуло Браяна Ческі та Джо Ґеббію запропонувати креативній спільноті оренду матраців у їхній оселі. Цей момент можна вважати народженням стартапу, який допоміг чималій кількості міленіалів ‒ шукачів пригод, які не визнають географічних чи економічних кордонів ‒ не обмежувати себе в подорожах через високі ціни на тимчасове житло. Те, що від початку нагадувало провокацію чи жарт, нині має ринкову вартість у 30 мільярдів доларів і 140 мільйонів «розміщень гостей».
«Історія Аirbnb. Як троє звичайних хлопців підірвали готельну індустрію» ‒ книжка про успіхи та невдачі, про важливість підтримки і довіри, про випадок, який треба вміти використовувати. Чому Аirbnb вдалося? Бо після економічної кризи 2008 року пересічні громадяни отримали можливість заробити на оренді власного житла. Між іншим, у середньому до 6 000 доларів на рік. Бо люди цифрової доби теж потребують авантюри та ризику. Причин багато. Та головне ‒ «платформа компанії стала частиною духу сучасної епохи». Старша редакторка авторитетного американського ділового журналу Fortune Лей Ґаллагер написала історію бренду, в якій відчутно її особисту симпатію до аirbnb, з професійним журналістським підходом до висвітлення фактів.
Кел Ньюпорт «Не турбувати!»
Наш Формат
Переклад С. Сарвіри
«Не турбувати! Як сфокусуватися в інформаційному шумі» ‒ книжка про рідкісне нині вміння забезпечити собі продуктивну професійну діяльність «за умов максимальної концентрації і напруження когнітивних здібностей». На роботі кожен із нас щодня стикається із буденними завданнями: відповідями на листи, спілкуванням в месенджерах. Коли витраченого на це часу стає критично багато, починає здаватися, що рутина вбиває творчість. Ми зневірюємося у власних силах. Щоб цьому запобігти, Кел Ньюпорт, професор, блогер, автор бестселерів про кар’єрний успіх, написав книжку, мета якої ‒ популяризувати концепцію зосередженої творчої праці та навчити її основ. Ідея цього підходу базується на досвідах відомих і не дуже особистостей, кейсах різноманітних компаній і стартапів.
Щоб її виокремити, Ньюпорт перераховує відомі кожному офісному працівникові гріхи, які вбивають продуктивність, натомість створюють видимість діяльності: намагання постійно бути на зв’язку, призначення та участь у численних нарадах, інтернет-центризм тощо. Стосовно практичних порад, то автор пропонує читачеві обрати для себе один із чотирьох підходів до впровадження зосередженої праці: чернечий, дворежимний, ритмічний, журналістський. А також рекомендує робити широкі жести, як, скажімо, Джоан Ролінґ, коли дописувала останню частину поттеріани, закликає брати приклад з відомих бізнесменів і вести таблицю власних успіхів. Звісно, на цьому корисні рекомендації книжки не закінчуються. Залишається лише зосередитися, щоб втілити все описане.