19-23 вересня у Львові відбудеться 25 BookForum | Форум видавців. The Village Україна розповідає про найважливіші перекладні книжки, які варто придбати на події чи після неї.

Художня література

Хуліо Кортасар «Усі вогні ‒ вогонь»

Видавництво Анетти Антоненко

Переклад Ю. Покальчук, С. Борщевський

Класика у квадраті. Над україномовною версією оповідань із цієї збірки видатного аргентинського прозаїка, кожен у свій час, працювали відомий літератор Юрко Покальчук та визнаний майстер перекладу Сергій Борщевський. В оригіналі книжка вийшла 1966 року. Нині вона вважається однією з найдовершеніших у творчості Кортасара. До збірки увійшло вісім оповідань, вісім окремих літературних космосів, які будуються навколо певної миті, концентрованих емоцій, що рано чи пізно спалахують вогнем. Так, у «Південній автостраді» йдеться про шлях, один з улюблених образів письменника, на якому з’являється величезний затор. Разом з ним ‒ купа проблем у людей, що потерпають в очікуванні від спраги, голоду, спеки чи холоду.

Затор триває кілька місяців, між сусідами-автомобілістами зав’язуються різноманітні стосунки. Так Кортасар описує соціальні зв'язки та моделі, яким ми слідуємо, подаючи нашу передбачуваність як слабкість. «Здоров’я хворих» ‒ історія про брехню заради умовного блага, про те, наскільки легко ми вдаємося до ігор, замість того, щоб прийняти дійсність такою, якою вона є. «Сеньйорита Кора» ‒ експериментальний за стилем оповіді, надзвичайно щемкий твір про перше кохання, життя і смерть. «Острів ополудні» ‒ оповідання про пошуки недосяжного раю… Власне, про який би твір зі збірки не йшлося, він буде насолодою для читача.

Колм Тойбін «Будинок імен»

Фабула

Переклад О. Тільна

Бувають книги, які своєю психологічною напругою втискають тебе у крісло, паралізують інші органи чуття, зупиняють час. Вони виснажують і наповнюють водночас. Вони є літературою, а не бізнесом, чимось набагато більшим за потенційну основу для серіалу. «Будинок імен» саме з таких. Колм Тойбін продовжує тримати планку одного з кращих європейських прозаїків останнього двадцятиріччя.

Принцип розбудови тексту та стиль оповіді роману близькі до його ж повісті «Завіт Марії». Тойбін знову звертається до переспіву відомого сюжету, у випадку «Будинку імен» ‒ з грецької міфології. Троянська війна. Грецький цар Агамемнон вирушає в похід проти супротивника, залишаючи вдома велику родину.

За наказом богині Артеміди він приносить в жертву старшу доньку Іфігенію. Одержує перемогу над Троєю, але, повернувшись додому, помирає від рук коханця своєї дружини Клітемнестри, якій потім за смерть батька помститься молодший син Орест. З цього «веселого» сімейства Тойбін обирає кількох персонажів, щоб досконало описати шлях кожного з них до насилля, влади й самотності. Богів не стало. Залишилися тільки люди ‒ слабкі, вразливі, підступні та сластолюбні. Але навіть такі, вони достойні співчуття та розуміння.

Мілан Кундера «Вальс на прощання»

Видавництво Старого Лева

Переклад Л. Кононович

Про історію появи першого перекладу Кундери українською ще буде написано не раз. Як і про політичні погляди письменника, які контрастують зі змістом і настроєм «Вальса на прощання», що вкотре підтверджує тезу про незбагненність творчої душі. Хай там як, але цей роман, написаний 1972 року, є прозою вищого ґатунку. Що важливо: не довіряйте обкладинці. При всій своїй привабливості і натяках на роман про кохання, вона приховує серйозний текст про втечу. Кожному з персонажів є від чого тікати або ховатися.

Красуня-медсестра Ружена мріє вирватися із задухи провінційного містечка, де час йде неквапливо, а нечисленні події обертаються навколо санаторію, геніальний лікар Шкрета будує власний світ, населяючи його дітьми від власного сімені, дружина обдарованого, але невірного музиканті пані Клімова удає, що не помічає інтрижок чоловіка, американець-багатій Бартлеф, чиє життя може раптово урватися через хворобу серця, шукає прихисток у релігійному екстазі… І лише колишній політичний в’язень, дисидент Якуб тікає у прямому сенсі цього слова – він їде з країни, припиняє боротьбу, адже в ній стає забагато протиріч і замало результативності. Герої Кундери страждають, ревнують, відчувають екзистенційну порожнечу, бавляться у філософські мудрощі, помирають і відроджуються, адже на все воля автора, і лише йому вирішувати, хто у творі житиме далі, а хто стане жертвою обставин та безвиході.

Маржан Сатрапі «Персеполіс»

«Видавництво»

Переклад О. Макарова

Вихід всесвітньо відомого коміксу Маржан Сатрапі, франкомовної авторки іранського походження, ‒ знакова подія. І справа не лише у тому, що цей автобіографічний графічний роман отримав чимало премій і навіть увійшов до навчальної програми у коледжах США. «Персеполіс» проговорює травми, близькі багатьом його читачам, ба навіть цілим поколінням. Його зміст йде від історії конкретної  маленької дівчинки до тих загальних цінностей, які формують сучасний цивілізований світ: вміти прощати, зберігати пам’ять, любити й приймати людей такими, якими вони є, поважати чужі почуття, навіть якщо це суперечить твоєму прагненню правди… Те, що вражає у коміксі Сатрапі, це гармонійна єдність графічного стилю, емоційної оповіді та складних тем. Авторка створила не лише історію свого дорослішання, а й мальований літопис цілої країни. Відвертість Сатрапі не знає страху. Вона однаково щиро розповідає про дитяче розчарування у бозі та політичні репресії, катування, власні поневіряння під час навчання у Відні, перше кохання, задушливу атмосферу батьківщини, яка опинилася під владою релігійних фанатиків. Знаючи, що десь існує країна, в якій можуть притягнути до серйозної відповідальності чи закидати камінням через нафарбовані губи, більше цінуєш свободу й право вибору, які маєш тут і зараз, головне при цьому ‒ розуміти їхню ціну.

Фредрік Бакман «Брітт-Марі була тут»

#книголав

Переклад О. Захарченко

Якщо раніше, завдяки класику, було заведено вважати, що весь світ ‒ театр, то сучасний популярний письменник може собі дозволити аналогію, скажімо, з футболом. На думку персонажів роману Фредріка Бакмана «Брітт-Марі була тут», варто дізнатися, за який клуб вболіває людина, щоб зрозуміти, що у неї за характер. «Якщо ти вболіваєш за «Тоттенгем», ти завжди віддаєш більше любові, ніж отримуєш назад», ‒ ось так, і жодних психологічних тестів. Якщо ви нічого не тямите у найпопулярнішій спортивній грі, розслабтеся і будьте як Брітт-Марі: просто слухайте, спостерігайте і робіть висновки. Власне, за пригодами цієї специфічної жінки і доведеться спостерігати читачеві. Бакман у своєму вже відпрацьованому стилі розповідає історії маленьких людей, які кохають, страждають, шукають щастя, мріють, борються проти обставин і, що чудово, перемагають. Брітт-Марі ‒ персонаж іншого роману письменника «Моя бабуся просить їй вибачити». Зануда, поведена на чистоті й прагненні справляти хороше враження на інших людей, навряд може претендувати на симпатію читача. Але Бакман, як він це любить, пояснить, чому Брітт-Марі стала такою, а також дасть шанс змінитися, випустити кращі якості й таланти, які багато років приховувалися через шлюб і сформовані звички. Мила, відпочивальна книжка для того, щоб вкотре нагадати собі: чужа душа ‒ темний ліс, і лише порозуміння допоможе відшукати там світло.

Нон-фікшн

Річард Докінз «Ілюзія бога»

Клуб Сімейного Дозвілля

Переклад Т. Цимбал

Результатом пристрасної раціональності Річарда Докінза, помноженої на британське почуття гумору та неймовірний багаж знань, стають книжки, від яких неможливо відірватися. Якби вчений жив в інші часи, якого б уже давно покарала Свята інквізиція, щоправда, Докінз невблаганний до релігії взагалі, а не лише до християнства. «Ілюзія бога» має благородну мету: «допомогти читачам усвідомити ту річ, що бути атеїстом – реалістична можливість, смілива й велична водночас». Автор пропонує уявити світ без релігії. Думаєте це був би хаос та суцільна плутанина? Аж ніяк. Людство не пережило б жахи терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, 7 липня 2005 року в Лондоні, кровопролиття хрестових походів, полювання на відьом, війну між Ізраїлем та Палестиною, різанину між сербами, хорватами та мусульманами тощо. Докінз уважно та обережно пояснює, що головний недолік будь-якої релігії полягає у її намаганні контролювати людину, змінювати особистість під ті стандарти, які вже й невідомо хто сформулював. Дуже влучно автор нагадує про засоби, які використовували певні релігії для навернення більшої кількості вірян. Купівля індульгенцій чи звільнення від податків ‒ речі аж занадто мирські. Перехід від політеїзму до монотеїзму, секуляризм як основа утворення США, спектр імовірностей існування Бога, великий молитовний експеримент, поняття «справжності», яке для кожного з нас створює власний мозок, ‒ Докінз пропонує шукати істину в науці, бо її відповіді на складні запитання виглядають більш переконливо, ніж заплутані цитати зі старовинних книг.

Юваль Ной Харарі «21 урок для 21 століття»

BookChef

Переклад О. Дем’янчук

Книжки ізраїльського історика Юваля Харарі з тих, що змінюють життя. Так, ми це серйозно. У кожній з них автор змушує читача зупинитися, віддихатися й подивитися на світ у всій його глобальності. У «21 уроці для 21 століття», яка в Україні виходить одночасно зі світовим релізом книжки, автор шукає відповідь на актуальні питання сьогодення: «Що відбувається нині? Чому ми маємо вчити дітей?».

Щоб вижити у сучасному світі потрібна ментальна гнучкість і величезні резерви емоційної рівноваги. Але не можна навчити життєвій стійкості читаючи книгу, вирішуючи рівняння чи слухаючи лекцію. Харарі радить дітям не надто покладатись на дорослих. Ще одна його порада може видатись дивною, такою, що не вкладається в парадигму гонитви за успіхом, – просто спостерігати за собою. Навіщо? Хоча б для того, щоб розвинути критичне мислення, усвідомити проблеми групового знання та індивідуального незнання, навчитися знаходити спільні риси у явищах, які здаються кардинально протилежними, наприклад, між релігією та фейковими новинами, спробувати відшукати справедливість в умовах глобального світу, зрозуміти, чи варто боятися тероризму тощо. Автор занурює у розмаїття проблем, хоча питань у книзі більше, ніж відповідей.

Ніл Ферґюсон «Площі та вежі»

Наш Формат

Переклад К. Диса

У своїй ґрунтовній праці відомий британський історик досліджує «соціальні зв’язки від масонів до Фейсбуку», пояснюючи читачеві різницю між владою ієрархічних структур та мереж. Метафора про вежі та площі доволі прозора, тут йдеться про вертикальні та горизонтальні соціальні відносини, значення та роль особистості в них. При цьому Ферґюсон зауважує, що світи ієрархії та мереж не протиставлені один одному, навпаки – вони взаємодіють, навіть у таких простих речах, як, скажімо, похід на пиво разом із начальником відділу. Орден ілюмінатів, Київський інститут кібернетики, президентські вибори у США 2016 року, «Гамлет», Аль-Каїда, економічна революція та Джордж Сорос – Ферґюсон поєднує соціологію, масову культуру, психологію та економіку для того, щоб пояснити нам, чому виникали революції минулого і чому у теперішньому вони перетворилися на кіберанархію, як безсилля прихильників світу мереж, які вірять в утопію, стали джерелом фейків та мемів. Дослідник пояснює кризу ієрархічних структур з технологічними проривами, зокрема, з виникненням інтернету. Проте, світ не звільнився від диктатури урядів, не став прихистком людей нової формації, про що мріяли перші активісти кіберпростору… Книжка Ферґюсон дивує та провокує, змушуючи по-іншому сприймати переділ світової влади.

Девід Ґренн «Вбивці квіткової повні: таємниця індіанських убивств та народження ФБР»

КМ-Букс

Переклад Л. Євенок

Той випадок, коли нон-фікшн читається як художній твір. Книжка журналіста Девіда Ґренна підняла чимало галасу у США минулого року, адже розповіла про низку злочинів, на яких будувалася могутня країна. У «Вбивцях квіткової повні» йдеться про одвічну гонитву людини за грошима, про жадобу, якій немає кордонів, але і про визнання провини, про рішучість та цілеспрямованість. Далекого 1923 року індіанці з племені осейджів вважалися одними з найзаможніших людей у світі. Завдяки родовищам нафти та газу, що були знайдені на їхній території в Оклахомі, статки родин сягали сотні мільйонів сучасних доларів.

Коштовності, хутро, автомобілі, маєтки й приватні школи для дітей ‒ осейджі ні в чому собі не відмовляли. Допоки їх не почали знищувати цілими сім’ями, як було, наприклад, із сестрами Моллі Буркгарт. До чого тут народження ФБР? Федеральне бюро розслідувань, про всесильність якого ми знаємо з кіно, було засноване 1908 року за ініціативи президента Теодора Рузвельта. Втім, навіть за десять років потому організація мало нагадувала державну структуру. Ситуацію змінило призначення головою ФБР Джона Едгара Гувера. Його першою великою справою і стали вбивства осейджів. Книжка Девіда Ґренна ‒ журналістське розслідування, яке викликає захоплення і повагу.

Сандра Навіді «Суперхаби»

Yakaboo Publishing

Переклад Л. Стахнів

Вище ми вже писали про книжку, яка досліджувала історію мереж. «Суперхаби» експертки із фінансових ринків Сандри Навіді переходять від загального до конкретного, називаючи імена та аналізуючи їхню діяльність. Книжка стала результатом чотирьох років досліджень та інсайдів, які авторка здобула впродовж своєї діяльності на перетині міжнародного права, фінансів і економіки. За словами Навіді, їй хотілося розкрити основні якості, завдяки яким з’являються справжні лідери, люди, здатні утворити навколо себе мережу та ефективно нею керувати. Аналізуючи, критикуючи, дослідниця розтлумачує, що відбувається за лаштунками фінансової системи США, застерігаючи, що її нерушимість є дуже умовною: «В ідеалі мій підхід допоможе наснажити читачів пропагувати зміни й, можливо, взявши приклад з цієї книги, побудувати власні «контрмережі», аби перетворити перекошену систему на справедливішу і стабільнішу».

Всесвітній економічний форум у Давосі, Олєґ Дєріпаска, Тоні Блер, суперхаби Джорджа Сороса, Леррі Фінка, Клауса Шваба ‒ не виключно, що одного дня закриті тусовки дуже заможних альфа-самців призведуть до того, що від капіталістичного суспільства ми знову прийдемо до феодального. Ще одним сценарієм розвитку подій можуть стати зіткнення класів та культур, результатом яких будуть потужні економічні кризи. Як цьому запобігти? Сандра Навіді має рецепт.