The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у серпні.

Художня література

Пітер Воттс «Сліпобачення»

Видавництво Жупанського

Переклад А. Пітика, К. Грицайчук

Надворі 2082 рік. Трансгуманізм начебто переміг, але одного дня Землю оточили «65 536 дронів, рівномірно розташованих по широтно-довготній сітці, від яких не сховався жоден квадратний метр поверхні планети». Так само раптово, як з’явилися, вони спалахнули і зникли, передавши кудись отриману інформацію. Після цього загадкового візиту життя на Землі вже не могло бути таким, як раніше.

На пошуки тих, хто віддав наказ Світлякам, вирушає експедиція корабля «Тезей» у складі Сірі Кітона, оповідача й синтезиста, зчитувача інформації про людей, їхній емоційний стан, Ісаака Шпинделя, біолога, що пройшов численні технологічні вдосконалення, Аманди Бейтс, бойової офіцерки, яка контролює армію роботів, суперлінгвістки Сьюзан Джеймс та її множинних особистостей, Юкки Сарасті, вампіра, керівника операції. Що не персонаж, то подарунок.

За задумом автора кожен із них розкриває ту чи іншу тему. Наприклад, про відповідальність перед тими, кого можна проти волі воскресити з небуття, чи про наслідки виходу з-під контролю штучного інтелекту. Окрему увагу автор приділяє дослідженню свідомості ‒ її значенню, функції та можливій відсутності. «Тезей» зустріне те, що шукає, та чи буде корабель і команда готові до цього… Пітер Воттс тримає у напрузі з перших сторінок, його текст дає ні з чим незрівнянне задоволення від ворушіння звивин мозку, адже в цій книзі є дещо більше, ніж низка складних наукових термінів.

Сьюзен Гінтон «Аутсайдери»

Vivat

Переклад І. Серебрякової

Щоб краще зрозуміти цю книжку і не сприймати її як романтизовану історію про юних хуліганів ‒ бідних, але благородних ‒ варто трохи поринути в минуле. «Аутсайдерів» Сьюзен Гінтон писала у проміжку між 1964 та 1967 роками. Це був час, коли світ змінювався з не менш божевільною швидкістю, ніж тепер, просто старе чинило більший спротив. Війна у В’єтнамі, дослідження космосу, The Beatles уперше на американському телебаченні, культові «Бонні та Клайд» у кінопрокаті, Мартін Лютер Кінг закликає афроамериканців боротися проти сегрегації, література бітників продовжує бентежити розуми порядних домогосподарок.

На фоні всього цього з’являється повість дівчини-підлітка про соціальну несправедливість у країні, яка старанно приховує тріщини у своєму іміджі держави мрій, що справджуються. Масні та соци ‒ дві ворожі банди молоді з різних верств суспільства. Бідні проти багатих і навпаки. Їхня злість схожа на стихію, яку важко зупинити й пояснити. Коріння цієї ворожнечі ‒ у безвиході, яку відчувають обидві сторони конфлікту, адже кліше і наперед визначені життєві шляхи діють як проти одних, так і проти інших. В усьому іншому книжка Сьюзен Гінтон є щирою оповіддю про справжню дружбу, внутрішній світ підлітків, кохання і про те, що героєм може бути кожен.

Курт Воннеґут «Буфонада, або Більше не самотні»

«Вавилонська бібліотека»

Переклад Т. Некряч

Як написати про деградацію людства й загибель цивілізації невимушено й весело? Звісно, так, як це робив Курт Воннеґут. Роман «Буфонада, або Більше не самотні» вийшов 1976 року. Автор зазначає у передмові, що твір є не так рефлексією на тему майбутнього, як автобіографією, присвятою його померлій сестрі. Воннеґут вважав, що життя є нічим іншим, як фарсом з чорно-білих стрічок про пригоди Лорела і Гарді, тому книжка отримала відповідну назву.

«Це історія про спустошені міста і духовний канібалізм, про кровозмішення, про нелюбов, про смерть і все таке решта», ‒ рекомендація від автора, яка насправді швидко формує аудиторію роману. Настрій твору ‒ це стьоб над реальністю загалом і тією дійсністю, в якій перебував письменник. Воннеґут не довіряв релігії, його непокоїло те, що люди стають усе більш самотніми, відірваними від свого коріння, незахищеними перед політичними іграми, технічним прогресом і… китайцями. Між іншим, посилення дружби між СРСР та КНДР стало причиною того, що перший переклад роману українською, який вийшов у журналі «Всесвіт» 1984 року, зазнав настільки пекельного цензорування, що практично перетворився на нісенітницю.

Підсумовуючи, констатуємо, що історія про останнього президента США Вілбура Нарциса-11 Свейна з усіма її підтекстами залишається актуальною й нині, особливо для тих, у кого немає проблем з чорним гумором.

Балла «Іменем батька»

Комора

Переклад О. Ковальчук

Баллу часто називають словацьким Кафкою або одним із найкращих представників постмодернізму в літературі цієї країни. Від першого у творі «Іменем батька» абсурд і спустошення, від другого ‒ злість, численні підтексти й алюзії. Оповідач вимагає від читача уваги, бо він втратив дружину, не спілкується із синами, тому мусить комусь розповісти про свої проблеми.

Маєте вуха? Слухайте. «Сини своїх батьків не знають», ‒ це не банальність, подана як життєва мудрість, а пряме посилання на історичне минуле Словаччини, яка століттями не мала незалежності; сцена у лікаря на першій же сторінці ‒ не натуралізм і виклик суспільним нормам моралі, а страх не відродитися, не продовжитися у власній творчості, яка може залишитися списаними аркушами у шухляді. Будинок, який звели оповідач та його брат, є метафорою їхньої батьківщини. Дивна споруда має лабіринти, приховує особливу енергію, сповнену священного сенсу.

Але дружина оповідача розіб’є підлогу в підвалі, посадивши насіння міфічного дерева іґґдрасілля. Його коріння і стовбур зрубає один з їхніх синів ‒ тих, кому йти далі, грітиме вогонь, запалений самотужки… Балла глибший, ніж здається на перший погляд. Важка, болісна ‒ його проза шукає свого читача, який усвідомлює недосконалість життя й те, що з неї теж можна робити мистецтво.

Адольфо Бйой Касарес «Щоденник війни зі свиньми»

Видавництво Старого Лева

Переклад А. Вовченко

Адольфо Бйой Касарес ‒ один із класиків аргентинської літератури XX сторіччя, друг і співавтор Хорхе Луїса Борхеса. Його творчість базується на складно відтворювальному поєднанні реальності з химерністю абсурду, екзистенційною порожнечею, але не заради чистого мистецтва слова, а з неодмінною соціально-критичною складовою. «Щоденник війни зі свиньми» ‒ роман у міжчассі про боротьбу молодості проти старості. Проте було б несправедливо повністю відірвати роман Касареса від реалій, у яких він був написаний.

Оригінальний текст вийшов 1969 року. Кілька десятиліть Аргентина потерпала від державних переворотів. Але в середині 1960-х перейшла до рук диктаторів «аргентинської революції», яким допомагали численні партизанські загони, що складалися переважно з молоді. Якщо знати це, химерність роману швидко набуває неабиякої реалістичності. Отже, Ісідоро Відаль, центральний персонаж, якого принижує й пригнічує його похилий вік: «У старості все сумне та сміховинне, навіть страх смерті». Усталене життя Відаля змінюється через холоднокровне вбивство старого газетяра, яке на вулиці міста здійснює натовп молоді.

Чи стане дон Ісідоро наступним? Чи знайде сили протистояти сліпій агресії? Чи матиме в цій історії свою роль кохання? Всі відповіді у тексті.

Нон-фікшн

Наталія Самойленко «Їж, пий, худни: здоров’я без дієт»

#книголав

«Те, що потрапляє на нашу тарілку, сприяє або, навпаки, заважає нашому фізичному, інтелектуальному й духовному розвитку, а ставлення до свого харчування часто відображає ставлення до себе та свого життя», ‒ написане спеціалісткою у сфері дієтології та ендокринології Наталією Самойленко ми чудово розуміємо, але часто посуваємо якомога далі, бо ж робота, тусовки та небажання думати про майбутнє. І воно, якщо обідати шаурмою чи не обідати взагалі, буде не настільки радісним, як цього хотілось би.

Книжка «Їж, пий, худни: здоров’я без дієт» позбавлена диктату ідеальних стандартів зовнішності, її головний акцент ‒ здоров’я. Саме тому видання створила не зірка кіно чи шоу-бізнесу, а дипломована спеціалістка з багаторічним досвідом роботи. Книжка побудована так, щоб втягнути читача у світ правильного харчування, не налякавши при цьому суцільними стравами з авокадо чи зерен пророщеної пшениці. Чому і кому потрібно худнути? Навіщо перед цим здавати аналізи на гормони? Чи треба заморочуватися над підрахунком калорій? Що є правдою, а що міфами про схуднення? Як правильно скласти здоровий раціон на весь день? Чи можна їсти вночі? Наталія Самойленко відповідає на запитання так, що неодмінно хочеться почати нове життя, можна навіть не з понеділка.

Олег Криштопа «10 компаній. Нова якість підприємництва в Україні»

Discursus

Книжка продовжує тему, висвітлену у виданні «10 успішних українських брендів» Богдана Ославського, яку раніше випустив Discursus. Хоча «10 компаній. Нова якість підприємництва в Україні» дещо зміщує акцент на бренди, які займаються не лише виробленням інтелектуальної продукції, а й матеріальної.

До книжки увійшли: VOVK, VARVAR, «Чиста хата», WoodWerk, «Покутська кераміка», «Селиська сироварня» та інші. Про кожну компанію автор подає докладну розповідь з інтерв’ю, порадами, досвідами, історією, місією тощо. Так, з книжки стає відомо, що натуральний сир їздить ліфтом і має персональних доглядальниць, що успішний бізнес можна побудувати з власним чоловіком, при цьому не посварившись, а початком вдалого стартапу може стати такий знайомий багатьом із нас страх, що батьки приїдуть у гості та побачать безлад у квартирі.

Додатковий бонус для тих, хто полюбляє гастротуризм, ‒ у виданні є розділ про ресторани Івано-Франківська однієї відомої місцевої мережі. Що важливо, ця історія успіху починається з розповіді про помилки й невдачі. Їх не уникнути, але й не варто боятися. «10 компаній. Нова якість підприємництва в Україні» фіксує перемоги, з яких формується нове обличчі країни. І дуже хочеться, щоб у цієї книжки було ще багато продовжень.

Мухарем Баздуль «Концерт»

«Книги ‒ XXI»

Переклад А. Любки

Вересень 1997 року. Сараєво. Руїни й пам’ять про чотири роки облоги. На міському стадіоні має відбутися концерт культового гурту U2. У цей час Боно і компанія здійснювали всесвітній тур POPMART, який музиканти вважають найкращим у своїй кар’єрі. В столиці Боснії та Герцеговини до останнього не вірили, що це диво станеться, адже який прибуток можна отримати від виступу в країні, виснаженій війною.

Втім, одного дня всі поштові відділення прикрасили плакати гурту, у місті з’явилися автівки, які продавали квитки на виступ 23 вересня. Відштовхуючись від цього дня, Мухарем Баздуль розповідає про людей, які прийдуть на стадіон, щоб стати одним цілим з тими, з ким раніше ворогували, щоб утворити націю, яка понад усе буде прагнути миру. Студент Марко, колишній військовий Сейо, Посол, старшокласниці Амра і Ксенія, приїжджі з Дубровника та інших містечок країни ‒ усі вони стали героями книжки.

Оповідаючи їхні історії, автор уникає будь-яких оцінювальних суджень. Він просто ретранслює те, що болить, потребує проговорення, ранить і водночас вселяє надію. Долі всіх перелічених людей сплетуться на стадіоні «Кошево». І хоч концерт закінчиться, а літак з U2 вознесеться в небо «наче хрест, летячи в холодний небесний безмір», ця подія стане початком нового життя цілої країни.

Джефрі Пфефер «Кар’єрні ігри. Як узяти владу у свої руки»

«Наш Формат»

Переклад Ю. Кузьменко

Джефрі Пфефер, вчений, авторитетний теоретик бізнесу, переконує читачів, що влада є природною потребою людини. Вона подовжує життя, приносить добробут, впливає на лідерство, допомагаючи реалізовувати круті ідеї. Хто після таких аргументів не попадеться на гачок, забажавши стати переможцем й володарем світу? Втім, Пфефер не жартує, а готує до влади крок за кроком. Його книжка, як це заведено в американському нон-фікшн, базується на кейсах цілком реальних людей: політиків, бізнесменів, топ-менеджерів. Кожен її розділ розкриває важливі для кар’єрного зростання питання. Наприклад, чи впливає результативність праці на ваше становище у компанії, чому треба поводитися так, щоб начальство тебе помічало, якою має бути поведінка на співбесіді чи перед аудиторією.

Автор преспокійно радить не цуратися грати роль лідера, поки ви таким не стали насправді. Звісно, в книжці йтиметься і про ставлення до помилок і провалів. «Припиняйте скаржитися на несправедливість у світі, нездорову обстановку в компанії чи жахливого боса. Ви самі відповідаєте за свою кар’єру і завжди можете щось змінити ‒ чи то на нинішній роботі, чи то деінде. Не чекайте, коли все налагодиться. Не сподівайтеся, що до влади прийде нове керівництво і покращить для вас умови. Треба самому шукати кращої роботи. Треба самому прокладати шлях до влади», ‒ як видно з цієї цитати, книжка стане у пригоді тим, кому вічно не йметься на одній роботі чи навпаки ‒ тим, хто засидівся і прагне змін.

Іцхак Адізес «Управління життєвим циклом корпорацій»

«Клуб Сімейного Дозвілля»

Переклад Н. Палій

Викладач, гуру ефективного управління бізнес-процесами, всесвітньо відомий консультант ‒ Іцхак Адізес знає все про життя корпорацій. Своїми знаннями він щедро ділиться для того, щоб читачі могли усвідомлювати ризики й планувати власний бізнес. «У цій книжці презентовано теорію життєвих циклів організацій та принципи управління організаційними змінами, що їх я розробив і практикував протягом останніх тридцяти років. Ця теорія та принципи дають нам змогу відрізнити нормальні проблеми в організації від аномальних та вдатися до необхідного втручання, яке забезпечує організаціям стан Розквіту», ‒ уточнює автор. Адізесу не займати дотепності. Розуміючи всю складність пояснювального предмета, дослідник спілкується із читачем зрозумілою йому мовою, ким би той не був: досвідченим економістом чи гуманітарієм, що вирішив розпочати власну справу. Для молодих бізнесів за певних причин характерна «дитяча смертність», компанії, як і молодші підлітки, мають проблеми через бурхливий розвиток, розквіт несе суцільні переваги, а от коли починається процес старіння, варто подумати над тим, що міняти: керівництво чи систему…

Читати Адізеса цікаво й корисно, бо його поради, дані, між іншим, далекого 1988 року, можна з успіхом використовувати й нині.