30 травня – 3 червня у Києві відбудеться Книжковий Арсенал. The Village Україна зібрав найцікавіші дитячі книги, які варто купувати на Арсеналі собі та дітям.

Дорота Касьянович «Привіт, вовки!»

Урбіно

Добра, мудра, художньо довершена повість. Книжку «Привіт, вовки!» можна й треба читати дорослим, бо вона нагадує про прикрощі власних одинадцятьох років, а тим, у кого є діти, дає добрячого копняка, мовляв, будьте уважними до них, поважайте особистість, що розвивається. 2014 року Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги визнала твір Дороти Касьянович найкращим підлітковим виданням Польщі. Що в ньому сподобається, так би мовити, цільовій аудиторії? По-перше, те, що книжка написана без зайвих загравань із підлітками, але з розумінням того, що відбувається в їхніх головах. По-друге, «Привіт, вовки!» відстоюють право дитини бути собою, мати власне захоплення, займатися творчістю ‒ спонтанною, а не вписаною у щоденний розклад батьками. Ось як головний герой книжки ‒ Філіп. Літні канікули він змушений досиджувати вдома, маючи купу проблем: батьків, що весь час сваряться, а потім днями не розмовляють одне з одним, екс-найкращого друга, що перестав з ним спілкуватися, чудернацьких істот Ету та Зо, які поселилися в кімнаті й забагато балакають… Головною розрадою стали поїздки на велосипеді до тітоньки, спілкуючись з якою, хлопець відкриває для себе письменство як засіб самовираження, виписування тривог та образ, конструювання реальності. Філіп мріє про те, щоб близькі люди його почули. І це неодмінно станеться, адже сила його слова, власного твору хлопця ‒ у любові й щирості. З польської переклала Божена Антоняк.

Елена Фавіллі, Франческа Кавалло «Казки на ніч для дівчат-бунтарок»

#книголав

«Не варто в житті нічого боятися. Потрібно лише розуміти», ‒ цитата Марії Кюрі, однієї з героїнь видання, яка найкраще передає настрій книжки. Збірка Елени Фавіллі та Франчески Кавалло, на яку авторки назбирали рекордні суми на Kickstarter, складається зі ста розповідей про жінок-бунтарок. Кожна з них у своїй галузі стала видатною особистістю попри нерозуміння, стереотипи й тиск родин. Родзинка книжки ‒ надзвичайно цікаві ілюстрації, різні за стилями й техніками. Їхніми авторками стали шістдесят мисткинь зі всього світу. Серед особистостей, що мають супроводжувати читачок у боротьбі за гендерну рівність Анна Політковська, Гілларі Клінтон, Йоко Оно, Коко Шанель, Марґарет Тетчер, Марія Кюрі, Марія Каллас та багато інших. «Нехай ці відважні першопрохідниці вас надихають. Нехай їхні портрети переконають ваших доньок, що краса виявляється у всіх формах і кольорах, у будь-якому віці. Нехай кожна читачка і кожен читач пізнає, що найбільший успіх – це життя, сповнене пристрасті, допитливості та щедрості. Не забуваймо ні на мить, що ми маємо право бути щасливими і вільно досліджувати світ», ‒ закликають упорядниці збірки. Біографії бунтарок викладені просто й зрозуміло, тому читати їх можна дітям з шести років.

Таня Малярчук «Mox Nox»

Видавництво Старого Лева

Британські вчені довели, що, коли людська цивілізація припинить своє існування, світом будуть правити коти. Та це на землі. А в повітрі? Там пануватимуть птеропуси ‒ такі собі кажани-інтелектуали, які читають книжки, мають свої легенди та секрети. Завжди й усюди серед спільноти, що живе за усталеними правилами, знайдеться той, хто бачитиме світ інакше. От і юна Тереза ставить, як на свій вік, забагато запитань, прагне дізнатися, чи існують мангрові ліси зі смачними фруктами, чому зникли руконогі істоти, які побудували місто, де тепер мешкають птеропуси. Мила, смілива, розумна ‒ Тереза наважиться на те, чого вже кілька століть не робив жоден її одноплемінник, і неодмінно досягне успіху.

У Тані Малярчук вийшла чудова оповідь, у якій не нав’язливо, але чітко проговорено безліч важливих моментів: мир і війна, перша закоханість, булінг, розчарування, пошук справжньої дружби, усвідомлення себе і власних прагнень, здатність сприймати інших такими, якими вони є, не ділити тих, хто поруч, на кращих і гірших. А ще «Mox Nox» ‒ книжка про те, як важливо вміти прощати. Історія про птеропусів буде цікавою дітям від 8 років. Ілюстрації Каті Слонової.

Діана Амфт «Як полюбити павученя?»

Час майстрів

«Якщо ти комусь не до вподоби, це ще не означає, що ти теж мусиш його недолюблювати. Ми маємо всіх сприймати такими, як вони є», ‒ лагідно відповіла бабуся маленькій павучинці Леле, яка хотіла дізнатися, чому люди бояться її рід. В одній фразі ‒ головний принцип існування сучасного європейського суспільства, вартий засвоєння й українськими малюками. У книжці з милими, майже відчутними на дотик ілюстраціями Мартіни Матос міститься чотири оповідання про Леле. З їхньою допомогою авторка проговорює важливі питання й подає цікаву дітям молодшого віку інформацію. Крім теми сприйняття зовнішнього світу й себе у ньому, Дана Амфт розповідає, як ставитися до появи молодшого братика чи сестрички, пояснює, що через цю подію батьки не будуть любити старшу дитинку менше. Запрошуючи на день народження павучинки, письменниця влаштовує подорож до далекої Африки, знайомлячи з її мешканцями. Коли ж головна героїня книжки вирушає на ферму, настає слушна мить, щоб дізнатися, як печуть хліб, звідки з’являється молоко, чому поросята борсаються у калюжах… Красива й лагідна книжка для спільного читання й уважного розглядання малюнків.

Аліна Штефан «Шафа під сливою»

Vivat

Дещо хаотичне, що виправдано настроєм книжки, поєднання художнього твору з нон-фікшн. Уявіть, що десь у дворі під сливою стоїть стара шафа, яка підпирає зламану гілку дерева. Якщо відчинити її дверцята, можна подорожувати в часі, змінювати власну подобу, опинятися у несподіваних місцинах. Дві дівчинки ‒ Аліна та Міра ‒ за допомогою своєї уяви мандрують по воді й повітрю, перетворюються на пінгвінів і комах. Усе це заради того, щоб їхнє улюблене дерево відновилося й продовжувало дарувати плоди зі смаком пригод і дитинства. Поки дівчата бавляться, читачі мають змогу дізнатися цікаві факти про те, що Аля та Міра зустрічають на своєму шляху, скажімо, про бобслей, органи слуху в коників та павуків, секрети порятунку великого синього кита, байкджоринг, кайтсерфінг і собак-героїв. Що цікаво, шафа залишається непередбачуваною, вона може закинути туди, де жодна з подружок не була. Варто Мірі чи Аліні подумати про щось прочитане в журналі ‒ їхній чарівний засіб пересування трактує це як заклик до дії, що дивує й інколи бентежить дівчат. Але їхня подорож обов’язково завершиться чимось хорошим, адже вони вміють мріяти, сміятися й веселитися. Ілюстрації Мар’яни Микитюк.

Ервін Мозер «Чудові історії на добраніч»

Чорні вівці

Під однією обкладинкою помістилося кілька десятків оповідань відомого й дуже плідного австрійського письменника з декількох збірок. Тут і про слоника Боло, який втік від торговців тваринами, і про котика Вільберта, що зробив внесок у розробку першого моторизованого літака, і про безстрашне жабеня Руді та його подорож автостопом до моря, і про страуса Чарлі, який оббіг увесь пінгвінячий край, і про коаленя Джері та його невдалі гостини у ведмедя… Історій багато. Кожна з них ‒ плід уяви автора й свідчення того, що й у дорослому віці можна залишатися дитиною з бурхливою фантазією.

Стиль Мозера доволі простий, розмір творів ідеальний для того, щоб зміст запам’ятався, але не втомив, сподобався, але не збентежив. Його оповідки будуть цікаві дітям від чотирьох, а може й менше, років. Щоправда, деякі нюанси доведеться пояснювати батькам, але в цьому і полягає сенс спільного читання. Оригінальні ілюстрації змусять маленького читача дивуватися не менше, ніж тексти.

Стів Стівенсон «Агата Містері. Місія «Сафарі»

Рідна мова

Пригоди дівчинки з феноменальними здібностями продовжуються. Цього разу Агата Містері зі своїм кузеном-шпигуном Ларрі, вірним мажордомом Кентом й улюбленим котом Ватсоном вирушає до Африки. В одному із заповідників Кенії зникла біла жирафа Гванка. Крім того, що вона рідкісна, тварина є священною для місцевого племені масаїв. Антропологи, які вивчають життя і побут цих людей, попросили допомоги у школи детективів, адже без жирафи плем’я може спіткати чимало лиха. Науковці й не сподівалися, що до них відрядять таких здібних спеціалістів. Хоч Ларрі буде повсякчас від чогось страждати, то від комарів, то від захитування на поганих дорогах, Агата жодного разу не схибить ‒ блискавично вийде на слід Гванки, знайде того, хто приспав тварину і навіть з’ясує, хто став замовником жирафи, яку впіймали для транспортування до приватної зооколекції. Динамічна історія матиме несподівану розв’язку в найкращих традиціях детективного жанру. Але все закінчиться добре, бо попереду ще чимало нерозгаданих таємниць і нерозкритих злочинів. Книжка італійського письменника, який ховається під псевдонімом Стів Стівенсон, буде цікавою читачам від 8 років. Батькам теж варто звернути увагу на серію творів про Агату Містері, бо в текстах заховано багато алюзій на класику, що варто пояснити дітям.

Джонатан Страуд «Бартімеус: Око ґолема»

А-ба-ба-га-ла-ма-га

Друга книжка трилогії про пригоди у світі чаклунів від популярного британського автора фентезі для молодших підлітків. Не поспішайте порівнювати Страуда з Роулінґ. Тональність творів першого інша, і лише юному читачеві вирішувати, краща вона за поттеріану чи гірша. Так, ми знову опиняємося в Англії, у паралельному вимірі, де панують дива. Багато чого чарівники тут вирішують з допомогою духів, наприклад, джинів, як Бартімеус, якому аж п’ять тисяч років. Допомагає він юному Натаніелю, який з учня мага перетворився на помічника міністра внутрішніх справ. Юнакові доведеться розслідувати низку зухвалих нападів, що ширяться вулицями Лондона. За офіційною версією їх здійснюють представники «Спротиву» ‒ купка простолюдинів, наділених здібностями чарівників. Під час однієї із сутичок джин Бартімеус, хоч і вредний, але могутній, розуміє, що його супротивником є ґолем. Разом з Натаніелем вони доходять висновку, що оживити таке створіння можна лише за допомогою магічних артефактів, які перебувають під суворою охороною. Здобути їх під силу лише комусь з уряду. Щоб з’ясувати ім’я зрадника, джину й молодому чарівникові доведеться вирушити до Праги… Інтриги, небезпеки, шпигуни й змови стануть випробуванням для Натаніеля й Бартімеуса. І коли поразка буде неминучою, порятунок прийде звідти, звідки на нього ніхто не чекав.

Майкл Бьорд, «Зоряна ніч Вінсента Ван Гога та інші оповіді»

Nebo BookLab Publishing

Британський історик мистецтва Майкл Бьорд спільно з ілюстраторкою Кейт Еванс створив книжку, здатну викликати появу слинки у батьків, які вважають, що краще дитині знатися на мистецтві, ніж на тригонометричних функціях. Якщо серйозно, то «Зоряна ніч Вінсента Ван Гога та інші оповіді» ‒ приклад того, як мали б викладати гуманітарні дисципліни. Бьорд створює цілісну картину історії мистецтва, починаючи з фігурки людинолева, датованої 40 000-35 000 рр. до н. е., закінчуючи творчістю Ай Вейвея. Звісно, охопити все на майже чотирьохстах сторінках не вийде. Але ця книжка здатна закласти потужне підґрунтя дитячої любові до світу мистецтва, де можна із соняшникового насіння створити мистецьку акцію, а з велосипедного колеса ‒ революцію ідей і творчих методів. Бьорд шанує гендерну рівність, тому в його книжці художниці та скульпторки присутні нарівні з чоловіками. Цей легкий й захопливий нон-фікшн поділено на кілька частин, у яких згадано не лише про ключових митців, а й про міста, що у той чи інший час були арт-столицями. Треба віддати належне стилю оповіді. Жартівливий, побудований на дотепних історіях, з живими зав’язками ‒ текст Бьорда запевнить юного читача, що мистецтво ‒ це дуже цікаво.

Олег Чаклун  «Монстри, що живуть у шафах»

Фонтан казок

Чи були ви колись у монстрячому шафовому містечку? Чи знаєте, що монстр може з’явитися з купки пилу, клаптика старої тканини, крильця торішньої мухи? А от Івась із Веселинкою, звичайні собі дітлахи, можуть правильно відповісти не лише на ці, а й на багато інших запитань про Малюка, Незграбу та Хвалька, тобто ‒ тих самих створінь, що, як виявляється, зовсім не страшні. Якось братик із сестричкою вирішили погратися в хованки. Схожа ідея з’явилася й у монстрів. І треба ж було їм зустрітися в одній шафі! Веселинка з Малюком познайомилися й майже відразу заприятелювали. А там і решта друзів не забарилася. Разом вони подолали найбільший монстрячий страх ‒ дізналися, хто сидить у темряві і всіх лякає. З допомогою Веселинки й Івася, Малюк, Незграба й Хвалько знайшли ще одного друга й зрозуміли, що боятися того, чого ти не знаєш ‒ нормально, але не конструктивно. Набагато краще подивитися страху в очі. Можливо, у темряві ховається хтось, хто потребує турботи й уваги. Далі за текстом дітки й монстри  вчитимуться дружити, бути добрими та чуйними.