Книжка тижняЩо схожого в Гаррі Поттера й Ісуса Христа? Ще 12 правил життя Джордана Пітерсона

Не легковажте соціальними інституціями та творчими досягненнями й не обмовляйте їх

Правило «робити так, як роблять і завжди робили інші» часто спрацьовує, проте інколи радикальні дії можуть принести неймовірний успіх. Для дієвої соціальної інституції – ієрархії, спрямованої на створення чогось цінного понад просте забезпечення власного виживання, – можуть бути корисними і консерватори (щоб ретельно впроваджувати процеси, цінність яких випробувана часом), і творчі ліберали (щоб визначати, як можна замінити старе й застаріле новим, ціннішим). Міцно затямивши це і щиро визнавши потребу в обох цих світоглядних настановах, ми відкриваємо для себе принаймні можливість гідно оцінити те, що можуть запропонувати нам по-справжньому різні люди, а також виявити, коли цей баланс надто перехиляється в один бік. Щоб керувати складними справами як годиться, потрібно дивитися на речі достатньо холоднокровно і відрізняти жадібного до влади, егоїстичного псевдоадвоката стабільності від справжнього консерватора, а засліпленого собою, безвідповідального бунтівника – від по-справжньому творчої особистості.

Уявіть, ким ви можете бути, і зосередьтеся лише на цьому

Оберіть собі мету. Виберіть найкращу з усього, що наразі можете помислити. Оступіться на шляху до неї. Завважте свої помилки та хибні погляди, збагніть і виправте їх. Осягніть свій життєвий шлях. Минуле, теперішнє, майбутнє – усе це має значення. Вам потрібно створити карту свого шляху. Варто знати, де ви були, щоб не повторити помилок минулого. Маєте знати, де ви є, інакше не зможете прокласти шлях від свого початку до кінцевої мети. Вам необхідно знати, куди прямуєте, інакше загрузнете в непевності, непередбачуваності й хаосі, жадаючи надії та натхнення. На добре чи на зле, ви у подорожі.

Якщо, уже прямуючи, ви знайдете кращий шлях, то змініть курс. Але будьте обачні – нелегко відрізнити зміну шляху і відмову від просування до своєї мети. (Підказка: якщо після того, як ви опанували свій теперішній шлях, новий здаватиметься вам складнішим, найімовірніше, ви не обманюєте і не зраджуєте себе, перейшовши на цю нову путь.) У такий спосіб ви просуватиметесь уперед зиґзаґами. Це не найефективніший спосіб мандрувати, але реальної альтернативи немає, адже ваші цілі неминуче змінюватимуться, поки ви їх досягатимете, вивчаючи те, що потрібно вивчити, коли стримуєте і тренуєте себе.

Не ховайте небажаних речей в імлі

Визнайте свої почуття перед самим собою. Це дуже непросте завдання (і не йдеться просто про «віддатися» своїм почуттям). По-перше, зізнаватися собі в тому, що ви або відчуваєте (невеликий) гнів чи біль через самотність, або стурбовані чимось тривіальним, або маєте невиправдані підозри, – це дуже незручно і соромно (не кажучи вже про те, щоб зізнатися в цьому іншим). Зізнавшись у таких почуттях, ви визнаєте своє невідання, свої обмеженість і беззахисність.

По-друге, незручно визнавати, що ваші відчуття, хай би які непереборні та переконливі, можуть виявитись облудними і спрямувати вас через ваше невідання в хибному напрямі. Можливо, ви цілком неправильно зрозуміли ситуацію з причин, про які вам геть не відомо. Ось чому довіра має ключове значення. Але це повинна бути зріла і трагічна довіра. Наївні люди довіряють, бо вважають, що люди загалом – чи навіть завжди – варті довіри. Але кожного, хто жив насправді, колись зраджували – або зраджують просто зараз.

Зрікаючись відповідальності, втрачаєте нагоду

Ваше життя стає осмисленим рівно настільки, наскільки глибоку відповідальність ви готові взяти на себе. Це тому, що тепер ви справді долучилися до поліпшення світу. Ви полегшуєте зайве страждання, словом і власним прикладом заохочуєте людей навколо себе, обмежуєте недоброзичливість у власному серці та в серцях інших. Муляр може просто класти цеглини, одну за одною. Проте можливо й інше: він не просто кладе цеглини, а будує стіну. А стіна є частиною будівлі. А цією будівлею є собор. А собор існує задля прославлення Найвищого Блага.

За таких обставин кожна покладена муляром цеглина є способом долучитися до божественного. Якщо вам бракує того, що ви робите день у день, то ви не ставите за мету побудову належного собору. А це тому, що ви поцілили недосить високо. Бо якщо ваша мета висока, то ви відчуваєте сенс у тому, що робите, і це виправдовує злигодні та обмеження вашого життя. Якщо ваша мета значуща, ви зростаєте у своєму житті. Ви на значущому шляху. Якщо вас не збили на манівці гріх і самообман (тут неможливо висловитись інакше), ваше найглибше та найнадійніше відчуття сенсу проявиться саме тоді, коли ви станете на шлях найбільшої чесноти.

Не робіть того, що викликає у вас відразу

Кожен із нас відповідає за стан світу більше, ніж ми думаємо (чи нам було б комфортно думати). Якщо не приділяти культурі пильної уваги, вона поволі псується. Тиранія підіймає голову повільно, змушуючи нас відступати відносно дрібними кроками. Але кожен такий крок збільшує імовірність наступного кроку. Кожна зрада свого сумління, кожне змовчування (попри обурення, яке ми відчуваємо, коли нас змушують мовчати) і кожне самовиправдання послаблюють нашу здатність опиратися та збільшують імовірність наступних обмежень.

Тим паче, якщо утиски ініціюють люди, які насолоджуються здобутою ними владою, – а такі знайдуться завжди. Краще пильнувати й повстати, коли ціна опору ще відносно невелика, а потенційні винагороди, можливо, ще не зникли. Ліпше повстати до того, як спроможність повставати буде невиправно скомпрометована. На жаль, люди часто діють усупереч власному сумлінню, навіть знаючи про це, а пекло підступає до них крок за кроком, зрада за зрадою. До того ж треба пам’ятати, що люди нечасто повстають проти того, що вважають неправильним, навіть коли цей опір їм майже нічого не коштує. Про це варто глибоко замислитись, якщо ви хочете жити моральним та обачним життям: коли не заперечуєте проти незначного відступу від підказок вашого сумління, чому вважаєте, що потім із власної волі не долучатиметеся до значно серйозніших переступів?

Відкиньте ідеологію

Стережіться інтелектуалів, які перетворюють свої теорії мотивації на монотеїзм. Кажучи технічніше, стережіться беззастережно інваріантних причин, що спричиняють розмаїті та складні проблеми. Звісно, влада й економіка відіграють свою роль в історії. Але те саме можна сказати про заздрість, кохання, голод, секс, співпрацю, одкровення, гнів, відразу, смуток, тривогу, релігію, співчуття, хвороби, технологію, ненависть і випадковість. Жодне з названого неможливо повністю звести до іншого.

Проте спокуса вчинити саме так є очевидною: нас ваблять простота, легкість та ілюзія панування (яка може викликати винятково корисні психологічні й соціальні наслідки, особливо в короткій перспективі), а на додаток – ще й регулярне викриття лиходія чи лиходіїв, на яких можна вимістити приховані мотиви ідеології.

Попрацюйте якнайстаранніше бодай над чимось одним і побачите, що станеться

Коли людина неспроможна вибрати одну з десятьох бажаних речей, її мучать усі десять. Без чіткої, добре визначеної та несуперечливої мети нам дуже важко здобути те відчуття позитивного спрямування, яке робить життя вартісним. Чітка мета теж обмежує та спрощує світ, усуваючи непевність, тривогу, сором і вивільнені стресом психологічні сили, що пожирають нас ізсередини. Тому нецілісна особа є легковажною та безцільною. І це лише початок.

Достатньо виражені легковажність і безцільність можуть швидко призвести до тривалого відчуття порожнечі, безпорадності та депресії. Це не просто психологічний стан. Фізичні наслідки депресії, яким зазвичай передує надмірна секреція кортизолу (гормону стресу), по суті, ідентичні швидкому старінню (надлишкова вага, проблеми із серцем та судинами, діабет, рак, хвороба Альцгеймера).

Соціальні наслідки не менш серйозні за біологічні. Внутрішньо незібрана особа надмірно жваво реагує на найменші прояви розладу чи невдачі. Вона неспроможна продуктивно домовлятися навіть із собою, бо для неї є нестерпною непевність в обговоренні альтернативних шляхів. Її неможливо задовольнити, бо вона не в змозі отримати бажане, оскільки неспроможна обрати щось одне.

Найслабший аргумент вводить її в ступор, адже до цього аргументу неодмінно пристане одна з численних субособистостей, які невпинно воюють між собою, і використає цей аргумент проти інтересів особи свого носія, навіюючи йому сумніви та посилюючи внутрішній розлад. Тому, образно кажучи, таку глибоко конфліктну в собі особу можна зупинити одним пальцем (хоча від цієї перешкоди вона може й вибухнути емоціями). Щоб рішуче рухатися вперед, потрібна внутрішня організованість, яка дає змогу просуватись у бік чогось одного й добре окресленого.

Спробуйте зробити одну кімнату в себе вдома якнайгарнішою

Зробити щось гарним складно, але це безумовно того варте. Якщо навчитеся робити щось у своєму житті по-справжньому гарним – бодай щось одне, – то ви встановите зв’язок із красою. Далі можете поширювати його на інші речі у своєму житті та світі. Це заклик до божественного, це відновлення зв’язку з безсмертям дитинства, зі справжньою красою та величчю Буття, яких ви більше не можете бачити. Вам точно варто це спробувати.

Придбайте собі витвір мистецтва. Знайдіть, що вам до вподоби, і купіть. Якщо це справжнє мистецтво, воно ввійде у ваше життя та змінить його. Справжній витвір мистецтва – це вікно в трансцендентне. Воно потрібне вам, бо ви скінченні, обмежені та скуті своїм незнанням. Не встановивши зв’язку з трансцендентним, ви не матимете сили, щоб упоратися з приголомшливими життєвими викликами. Вам потрібен контакт із тим, що вище за вас, так само, як людині, що випала за борт у відкритому морі, потрібен рятівний пояс. Один зі способів забезпечити собі таку підтримку – запросити у своє життя красу.

Якщо старі спогади досі засмучують вас, ретельно й докладно запишіть їх

Наше призначення в тому, щоб перетворювати хаос на порядок. Якщо минуле не впорядковане, хаос, який воно досі містить, переслідуватиме нас. У наших негативних спогадах є життєво важлива для нас інформація. Ніби якась частина нашої особистості досі лишається прихованою десь у світі й проявляється лише в моменти емоційного розладу. Те, що для нас є травматичним, але залишається непоясненним, указує нам, що та карта світу, якою ми керуємося для просування цим світом, має якусь серйозну ваду. Нам необхідно зрозуміти негативне достатньо добре, щоб можна було обійти його, просуваючись у майбутнє, – якщо не хочемо, щоб нас і далі мучило минуле. Цілющу силу тут має не вираження емоцій, пов’язаних із неприємними подіями, а розвиток складної каузальної теорії. Чому я наразився на ризик? Що саме у світі становило загрозу?

Що я робив чи не робив такого, внаслідок чого зросла моя уразливість? Як мені змінити ієрархію своїх цінностей, щоб урахувати цей негативний досвід, побачити та зрозуміти його? Яку частину своєї старої карти світу маю відкинути – хай як це боляче, – щоб змінитися достатньою мірою для повноцінного врахування мого досвіду? Чи маю я віри досить, аби переступити в собі те, що має померти, і дати виникнути моєму новому та мудрішому «я»? Великою мірою ми – це наші припущення. Вони структурують для нас світ. Якщо випадає випробування для засадничих аксіом віри («люди за своєю природою добрі»), то фундамент здригається й стіни кришаться.

Ми маємо всі підстави уникати гірких істин. Але захистити нас може тільки прояснення та повноцінне розуміння того, що є й що було. Коли ви страждаєте від спогадів, які безнастанно мучать вас, у цьому є можливість, що чекає на розкриття і що може стати для вас рятівною.

Ретельно працюйте над збереженням романтичності ваших стосунків

Влаштуйте собі побачення. Влаштовуйте їх доти, доки станете в цьому експертами. Домовляйтеся. Вправляйтесь у мистецтві переговорів. Дайте собі усвідомити, чого бажаєте й потребуєте. Майте порядність поділитися своїми секретами з партнером. Зрештою, кому ви це розповісте, якщо не йому? Присвятіть себе високому ідеалу, від якого неодмінно залежать щирі та відважні стосунки, і зробіть це із серйозністю, яка забезпечить вам душевний спокій.

Дотримуйтеся своїх шлюбних обітниць: це зробить вас достатньо відчайдушними, щоб ви почали щиро домовлятися. Не дозволяйте своєму партнеру відмахнутися від вас, посилаючись на невідання чи небажання спілкуватися. Не будьте наївними, не очікуйте, що краса кохання підтримає сама себе без усебічних зусиль із вашого боку. Розділіть хатні обов’язки у взаємоприйнятний спосіб, не ставайте тираном і не принижуйтеся до рабства. Вирішіть, що вам обом потрібно, аби бути задоволеними і в ліжку, і поза ліжком. І можливо – лише можливо, – ви збережете кохання свого життя, матимете друга та довірену особу, а ця холодна скеля, на якій ми мешкаємо на задвірках космосу, стане трохи теплішою та затишнішою, ніж була би без цього. Вам це точно знадобиться, адже важкі часи завжди трапляються, і вам краще мати, на що спиратися, щоб їх пережити, бо інакше відчай прийде до вас і залишиться з вами назавжди.

Не піддавайтесь обуренню, брехливості та зарозумілості

У вас є причини піддатись обуренню, брехливості та зарозумілості. Вам протистоять (чи протистоятимуть) жахливі хаотичні сили. Іноді вони виявлятимуться сильнішими за вас. Тривога, сумнів, сором, біль, хвороба, докори сумління, глибока скорбота, розбиті мрії, розчарування, зрада, суспільна тиранія, невблаганне старіння та майбутня смерть – як під впливом усього цього не здеградувати, не впасти у гріх та шаленство, не зненавидіти навіть саму надію? Я хочу, аби ви знали, що можете протистояти цьому занепадові, цьому зануренню в зло. Для цього потрібно розуміти власну особистість, а також те, чим її спокушає пітьма. З чим саме ви маєте справу? Вам потрібно усвідомлювати власні мотиви чинити зло. Поєднання цих трьох – обурення, брехливості та зарозумілості – є найкращим аналізом зла, на який я здатний.