The Village Україна обирає книгу тижня та пояснює, чому її варто читати.

Вважається, що для ефективного навчання потрібна практика і ще раз практика. Багато хто переконаний: якщо багато повторювати, то можна надовго запам’ятати. Але насправді це не так. Дослідження доводять, що повторення не сприяють засвоєнню матеріалу, на відміну від деяких порівняно простих методик. Наприклад, краще переказувати інформацію, ніж просто перечитувати, знання ліпше засвоюються, якщо розглянути їх у ширшому контексті, а об’єднання знань у так звані ментальні моделі спрощують запам’ятовування складного матеріалу.

У цій книжці когнітивні психологи Генрі Редіґер і Марк Макденіел у співпраці з письменником Пітером Брауном* описують практичні стратегії, які допоможуть краще вчитися, довше пам’ятати вивчене, а головне – добре засвоїти тему, а не отримати ілюзію знання.


* Генрі Редіґер — американський психолог, дослідник механізмів навчання та пам’яті. Викладав в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі. Був головою Американської асоціації психологів. Марк Макденіел — дослідник когнітивних здібностей і пам’яті. Професор кафедри психології в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі. Пітер Браун — письменник, журналіст.

 «Засіло в голові» – це передусім новий підхід до тлумачення знань. Автори застосовують принципи когнітивної психології, яка засвідчує: послідовне заучування тем не працює. Навчання, згідно з концепцією книжки, має бути інтервальним, за якого одна й та сама тема вивчається не одразу, а з певними часовими проміжками. Це складний процес, але саме він працює на вироблення і фіксацію довготривалих знань. Сама книжка написана відповідно до цього принципу: автори час від часу повертаються до вже порушеного раніше питання, щоб актуалізувати його в пам’яті.

Запам’ятовувати, стверджують автори, слід на все життя, а не для того, аби скласти іспит чи здобути високу оцінку. Саме знання «на все життя» дають змогу рухатися вгору кар’єрними сходами, успішно виховувати дітей, ефективно організовувати власне дозвілля, а також обирати найоптимальніше рішення в екстремальних ситуаціях. Знання слід здобувати із зусиллями, бо легко здобуті знання одразу нівелюються, вони абсолютно непридатні для життя. Не працює й звичне перечитування тексту, адже інформацію потрібно шукати, а не заучувати, докладати зусиль, а не спрощувати процеc.

Ольга Дубчак

головна редакторка видавництва «Наш формат»

10 порад з книги «Засіло в голові»

У нейрохірургії (та й, мабуть, у всіх сферах життя з тієї миті, щойно людина полишає материнське лоно) важливе значення має певний вид навчання, що заснований на рефлексії щодо власного досвіду. Ось як пояснив нейрохірург Майк Еберсолд:

Під час операцій часто виникають ускладнення. Щоразу, повертаючись додому після такої операції, я обмірковував, що сталося і що я міг удіяти (наприклад, як краще зашити вену). Як зашивати більшими стібками? А як меншими, якщо треба розташувати їх ближче? Що буде, коли змінити так? А отак? Тоді наступного разу я випробовую всі ідеї і перевіряю, чи справді так краще. Нехай нагода випадає й не завтра. Принаймні я все обміркував і не лише освіжив у пам’яті почуте на лекціях або побачене на операціях, за якими спостерігав, а й доповнив знання власними спостереженнями, яких на етапі навчання мені ще бракувало.

Щоб пересвідчитися, що нові знання в разі потреби будуть у вільному доступі, Еберсолд радить «завчити перелік перешкод, що можуть виникнути за певних обставин: кроки A, Б, В і Г», і відпрацювати їх. Тоді в критичній ситуації, коли немає часу продумувати дії, правильне рішення ухвалюється рефлекторно.

Як впливає на навчання аналіз хибних відповідей у тестах? Згідно з дослідженнями, фідбек сприяє запам’ятовуванню навіть більше, ніж тестування. Що цікаво, фідбек, наданий трохи пізніше, забезпечує триваліше запам’ятовування, ніж миттєвий. Інтуїція підказує нам протилежне, але дослідники, які вивчали моторні навички, як-от двохочкові кидки в баскетболі чи попадання одним ударом на ґрін у гольфі, теж дійшли такого висновку. Коли опановуєш моторні навички, метод проб і помилок із пізнішим фідбеком є складнішим, але ефективнішим за такий самий, але з миттєвим. Миттєвий фідбек – як допоміжні коліщатка на велосипеді: дитина швидко звикає, що завжди є можливість виправитися.

Ми легко піддаємося ілюзії, ніби простіше навчання дає кращі результати. Однак дослідження засвідчили протилежне: коли розум працює, знання надійніше закріплюються. Що більше зусиль іде на діставання інформації (за умови успішного пригадування), то більше сприятливих результатів у навчанні.

Зазубрювання – різновид концентрованого навчання, який порівнюють із запоєм. Людина може багато випити за раз, але скоро майже все вийде назад. Інтервали між навчанням, порційне «споживання» знань і можливість осмислити вивчене в перервах укріплює знання і пам’ять, забезпечуючи силу вкоріненої звички.

Людина здатна засвоїти практично необмежену кількість нових знань, якщо вони співвідносяться з тими, що вже є. Будь-яке навчання залежить від попереднього, тож що більше ми вивчаємо, то більше створюємо зв’язків для подальшого здобування знань. А от здатність до діставання інформації з пам’яті суттєво обмежена. Коли виникає потреба, ми не маємо доступу до більшої частини того, що знаємо. Обмежене діставання насправді нам допомагає: якби кожний спогад завжди був під рукою, ми не могли б сортувати всю збережену інформацію в пошуку потрібної (Де я поклав капелюх? Як синхронізувати пристрої? Що намішати в неперевершений коктейль «Бренді Мангеттен»?).

Як люди засвоюють концепції (скажімо, відмінність між собаками і котами)? Завдяки тому, що час від часу натрапляють на відповідні зразки: чихуахуа, смугасті коти, німецькі доги, леви в книжках-картинках, плямисті коти, вельські тер’єри тощо. Повсякденний досвід, власне, і ґрунтується на інтервальному навчанні й чергуванні. Це прекрасний спосіб учитися, бо розвиває навички розпізнавання інформації (розрізняти характеристики: черепаха вилазить на сушу дихати, риба – ні), індуктивний метод пізнання (виводити загальне правило: риба дихає під водою).

Важливо: вивчаючи нове, людина не втрачає з довгочасної пам’яті більшість того, що засвоювала протягом усього життя. Коли орієнтири знань не використовуються або перенаправляються, інформація забувається і людина не в змозі легко дістати її із пам’яті. Наприклад, якщо ви кілька разів переїжджали, не відразу пригадаєте колишню адресу, де мешкали двадцять років тому. Та якщо дати вам тест із варіантами відповідей, ви, найімовірніше, оберете правильну адресу, надійно заховану в неприбраній шафі пам’яті. Якщо ви колись спробуєте писати історії про своє минуле, уявляючи людей, яких знали, і місця, де побували, будете приємно здивовані: скільки вирине спогадів про те, що ви, здавалося, давно забули. Контекст випускає спогади на волю, ніби ключ, що несподівано відчиняє старий замок.

Панує думка, що перешкоди заважають учитися, хоча деякі з них дають користь і часом напрочуд велику. Яким статтям ви надаєте перевагу: структурованим (звичайний формат) чи сумбурним? Імовірно, першим. Проте коли текст на сторінці дещо сумбурний чи надрукований нерозбірливим шрифтом, читач краще запам’ятовує зміст. Як щодо лекції: це має бути начитка за розділом підручника чи викладач може розповідати інакше? Виявляється, студенти легше пригадують зміст лекції, коли матеріал у ній подано в іншій послідовності і доводиться докладати зусиль, виокремлюючи головне і розбираючись із невідповідностями з підручником. Ще одна дивина: коли в словах пропущені літери, читач мусить уставляти їх, тому читає повільніше і краще запам’ятовує.

Ефективна діяльність залежить від уміння зрозуміти навколишній світ і оцінити власний рівень. Ми постійно визначаємо, що нам відомо, а чого не знаємо і чи здатні впоратися з тим чи іншим завданням або розв’язати ту чи іншу задачу. Працюючи, стежимо за собою, підлаштовуємо свої думки або дії й досягаємо прогресу. Моніторинг власного мислення психологи називають метакогніцією («мета» в перекладі з грецької означає «про»). Навчившись належно спостерігати за собою, ми не зайдемо в глухий кут, ухвалюватимемо вдалі рішення й обмірковуватимемо, що зробити краще наступного разу. Важливим складником цієї навички є вміння не піддаватися самоомані. Однією з проблем неадекватного оцінювання ситуації є те, що зазвичай ми цього не усвідомлюємо. Ще одна проблема – безмежна кількість варіантів того, як можна заплутатися у своїх судженнях.

Наша пам’ять також зазнає соціального впливу, бо узгоджується з пам’яттю людей, які нас оточують. Якщо ви разом із групою людей згадуєте минуле і хтось додає хибні подробиці вашої історії, ви, імовірно, запам’ятаєте ці деталі як власні спогади і згодом будете розповідати помилкову версію. Це називається «відповідність пам’яті» або «соціальна заразність пам’яті»: помилка однієї особи «інфікує» пам’ять іншої. Звісно, соціальний вплив не завжди поганий. Якщо хтось згадує подробиці спільних спогадів, які у вас збереглися туманно, ви оновлюєте свою пам’ять і закарбовуєте точнішу версію події.

 Вартість:

 «Наш формат» (українською)

   друкована: 195 гривень